В усіх випадках необхідні рекогносцирувальні обстеження берегового валу і підвищеної прируслової частини заплави в період її затоплення для виявлення проривів і місць зосередження переливу води через берегові вали.

14.8 При незавершеному меандруванні особливу увагу слід приділити виявленню можливостей утворення випрямних протоків (напрямок, можливі розміри і строки їх появи, характер деформацій при випрямленні).

14.9 При осередковому типі руслового процесу (руслової багаторукавності) головну увага має бути приділена плановим деформаціям основного русла, островів і протоків. Для цього необхідно оцінити рухливість осередків і берегових брівок, визначити розмір смуги, в межах якої можливі планові переміщення русла і розмивання поверхні цієї смуги. Ширина смуги визначається по слідах колишніх протоків і по межах граничного затоплення.

14.10 Для проектування комплексу захисно-регуляційних заходів і споруд необхідні такі топографічні матеріали:

  • ситуаційно-гідрологічна схема району (ділянки), яку складають, використовуючи картографічний або аерофотозйомочний матеріал в масштабі від 1:20000 при ширині русла понад 250 м і до 1:5000 при ширині русла менше, ніж 100 м;
  • планово-висотна зйомка ділянки, яку виконують при проектуванні об'єкта двома стадіями, - в масштабі від 1:5000 до 1:2000 (залежно від ширини русла) з перетином горизонталей через 0,5 м, а при складанні робочого проекту - в масштабі від 1:2000 до 1:1000 з перетином горизонталей через 0,25 м;
  • поперечні профілі (3-4 створи), що характеризують найвужчі та найширші зони розглянутої ділянки річки, причому на ці профілі наносять максимальний рівень води за весь період спостережень (по слідах замочувань або за даними опитування місцевих жителів), а також геологічну будову заплави.

14.11 На ситуаційній гідрологічній схемі повинні бути нанесені:

  • побочні, діючі протоки, острови, старорічища та інші елементи гідрографічної мережі, характерні відмітки дна русла, проток, рельєфу на заплаві;
  • ймовірні напрямки течії під час паводку і захисно-регуляційні споруди, що проектуються, а також, у разі наявності матеріалів, спрямованість та інтенсивність руслових переформувань.

Поздовжні розміри ситуаційно-гідрологічної схеми повинні включати відрізок не менше довжини ділянки по обидва боки від її меж (вгору і вниз за течією), а ширина - межі розливу потоку при розрахунковій максимальній витраті паводка.

14.12 Площа планово-висотної зйомки визначається згідно з пунктом 3. Крім того, з метою отримання необхідного топографічного матеріалу для врахування гідроморфологічної обстановки і прогнозу природного розвитку руслового процесу при проектуванні захисно-регуляційних споруд розміри цієї зйомки повинні включати:

  • при обмеженому меандруванні - не менше двох кроків завороту;
  • при вільному меандруванні - регульовану і два суміжні завороти;
  • при незавершеному меандруванні - регульований заворот, випрямну протоку, а також заворот, що лежить вище, і протоку;
  • при осередковому типі - зону блукання.

14.13 На ситуаційно-гідрологічну схему і планово-висотну зйомку повинні бути нанесені та оконтурені всі масиви рослинності на заплаві та в межах руслових утворень (на островах, боковиках, старорічищах тощо), причому на схемі повинні бути зазначені тип, густота і основні розміри рослинності (висока трава, середньої густоти чагарник тощо).

14.14 На поперечні профілі наносяться середньорічний і максимальний рівні води за весь період спостережень (за слідами замочувань або опитувань місцевих жителів), а також геологічна будова заплави.

14.15 В зонах розміщення захисно-регуляційних споруд і в інших необхідних місцях (ділянки випрямлення русла) виконуються детальні плани з підводною зйомкою русла в масштабі 1:1000, 1:2000 (залежно від площі зйомки).

14.16 При проведенні гідрологічних розвідувань повинні бути одержані такі матеріали:

  • крива ;
  • дані про відмітки найвищого та найнижчого рівнів води в річці на ділянці по 3-4-х створах, розміщених приблизно через 1 км;
  • дані про середньомаксимальну витрату та її рівні;
  • дані про середньобагаторічну витрату та її рівні;
  • характеристика уклонів вільної поверхні і відміток горизонтів води по обох берегах;
  • максимальна поверхнева швидкість течії води в паводок і межень;
  • дані про розмивання і намивання в заплаві;
  • дані про скресання річки, рівні та характер льодоходу (місце, вид і протяжність руху льоду);
  • дані про ділянки утворення зажорів і заторів льоду;
  • місця, характер і ступінь руйнування берегів під дією льоду.

14.17 Дані про максимальні витрати та рівні води повинні наводитися окремо щодо весняної повені, щодо літніх і осінніх дощових паводків.

14.18 Максимальні витрати заданої ймовірності перевищення і середньомаксимальну витрату визначають при наявності ряду спостережень (по водопостах, розміщених поблизу розглянутої ділянки) на підставі обробки даних цього ряду методами математичної статистики, а у разі відсутності спостережень - за розрахунковими формулами з використанням методу аналогії (СНіП 2.01.14).

14.19 При проектуванні захисно-регуляційних споруд, для яких, згідно з нормативами, розрахунковою є максимальна витрата 1%-ної забезпеченості, необхідно розрахункове значення рівня при цій витраті порівняти з даними визначення її за мітками рівнів паводкових вод.

14.20 Для умов експлуатації багатьох захисно-регуляційних споруд найнебезпечнішою є руслоформуюча витрата, коли інтенсивно проходять руслові переформування. У більшості випадків для гірських і передгірських ділянок річок Українських Карпат спостерігаються два інтервали руслофрормуючих витрат: в умовах повного затоплення русла (перед виходом річки на заплаву) при рівні, що приблизно відповідає горизонту середньомаксимальної витрати, і в умовах затоплення заплави при рівні, що приблизно відповідає горизонту 10-%ної забезпеченості.

Примітка. При проектуванні захисту особливо відповідальних об'єктів уточнення рівня при руслоформуючих витратах можна виконати за графо-аналітичним методом М.І. Маккавеєва.

14.21 Середньобагаторічна витрата визначається при наявності ряду спостережень за загальноприйнятими в гідрології методами, а у разі відсутності матеріалів спостережень - за нормою річного стоку, яка може бути визначена за аналогією з сусідніми басейнами, що мають фізико-географічні та кліматичні характеристики, подібні до даного басейну, або по карті ізоліній середнього багаторічного стоку.

Примітка. В гірських умовах карти ізоліній норм річного стоку можуть давати суттєві відхилення від дійсності в зв'язку з дуже великою мінливістю стоку залежно від висотного положення розглянутої частини або всього басейну, положення його на тому чи іншому схилі височини.

Тому в кожному окремому випадку слід враховувати весь комплекс діючих на сток факторів, вносячи відповідні корективи у величину норм стоку, знятих з карт, якщо це необхідно.

14.22 При проведенні інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань повинні бути одержані такі матеріали:

  • загальна геологічна будова заплави і русла;
  • дані про літологічний склад руслових відкладів і глибину їх залягання в зоні розміщення захисно-регуляційних споруд;
  • дані про гранулометричний склад руслових відкладів наносів;
  • дані про фізико-механічні властивості грунтів, що дають змогу оцінити стійкість укосів берегів;
  • дані про вихід корінних порід і місцеві базиси ерозії;
  • дані про рівні ґрунтових вод (діапазон їх коливань) в береговій смузі;
  • дані про агресивність ґрунтових і річкових вод щодо бетону;
  • дані про місцеві будівельні матеріали;
  • дані про можливість виникнення (для гірських районів) селей, зсувів, обвалів, снігових лавин.

14.23 Звіт про результати вишукувальних робіт повинен включати, крім перелічених вище даних, висновки, що містять попередні рекомендації про необхідність виконання тих або інших захисно-регуляційних заходів.

Від якості виконання вишукувальних робіт залежать ефективність і надійність всіх намічених в проекті заходів, тому що правильне встановлення типу руслового процесу, характеру та інтенсивності руслових переформувань відіграє визначальну роль при виборі системи захисно-регуляційних заходів і споруд, планового компонування цієї системи в цілому і кожної споруди окремо.

Додаток А

(обов'язковий)

Терміни і визначення

Алювіальні відклади - наноси, відкладені водним потоком.

Бар - пасмо в прибережній смузі морського дна, утворене наносами. Розрізняють підводний, острівний, пригирловий і береговий Б.

Берегоукріплювальні роботи - інженерні роботи для запобігання розмиванню берегів річок і берегових валів.

Берегоукріплювальні споруди - застосовуються для захисту берегів водойм від руйнівної дії хвиль, льоду тощо. До Б.с. належать буни, хвилеломи, габіони, поперечні напівзагати, дамби тощо.

Берегові шпори - споруди, що розміщуються нормально або під кутом до динамічної вісі потоку. Б.ш. можуть бути наскрізними і суцільними.

Боковики - великі пасма з перекошеним у плані положенням їх гребенів, розміщені вздовж річки; пересихають у межень.

Бровка - лінія, що сполучає крутий схил долини з поверхнею прилеглої до неї території.

Буна (напівзагата) - гідротехнічна споруда у вигляді поперечної дамби, яка призначена для регулювання режиму потоку води та захисту берегів і основ гідротехнічних споруд від розмивання.

Верховодка - близькі до земної поверхні безнапірні підземні води, які не мають суцільного розповсюдження; періодично накопичуються і потім зникають внаслідок випаровування, або переміщуються в глибші горизонти.

Виправні споруди - споруди, що забезпечують необхідний режим рівнів у річці-водоприймачі при осушенні земель, водопостачанні, судноплавстві тощо.

Витік - місце, з якого з'являється постійне русло потоку або потік, початком якого є води, що виклинюються з-під землі.

Габіон - ящик з металевої сітки, заповнений камінням і щебенем. Використовується в регуляційних і берегоукріплювальних роботах.

Гідрологічний рік - безперервний дванадцятимісячний період, протягом якого завершується повний річний цикл річкового стоку.

Голова шпори - зовнішнє закінчення струменевідбійної шпори з кріпленням кам'яними клітками, мостовою кладкою тощо для запобігання розмиванню.

Грунтові води - підземні води першого від поверхні землі постійного водоносного горизонту, який не має зверху суцільної покрівлі водонепроникних порід; не мають напору і зазнають сезонних коливань рівня і дебіту.

Дамба - гідротехнічна споруда, за будовою є аналогічною земляній греблі. Розрізняють дамби: напірні - огороджувальні (огороджувальні вали або захисні дамби), призначені для захисту низовини у долинах великих річок та морських узбереж від затоплення, і з'єднувальні - для з'єднання споруд гідровузла з берегами; безнапірні - для регулювання русел річок.

Динамічна вісь потоку - лінія, що сполучає точки перерізу потоку з найбільшими швидкостями.

Донне укріплення - руслові виправні та регулювальні споруди, що використовуються для зменшення розмивної сили потоку, для його відхилення або для регулювання відкладів наносів в руслі річки біля берега.

Донні наноси - переважно найбільші (важкі) частинки, які переміщуються потоком у придонному шарі шляхом перекидання на відносно короткі відстані (сальтація).

Донний поріг - споруда, що влаштовується на дні річки в глибокому плесі з метою виправлення поздовжнього профілю дна річки; або споруда, що влаштовується в голові протоку для скорочення або запобігання надходженню води з основного русла, поки рівень води в останньому не досягне відмітки, рівної відмітці гребеня Д.п.

Ерозія - процес руйнування гірських порід і грунтів водним потоком. Розрізняють Е. Поверхневу (згладжування нерівностей рельєфу), лінійну (розчленованість рельєфу), бічну (підмивання берегів річок) і глибинну (врізання русла потоку в глибину).

Ерозія грунту - руйнування водою і вітром верхнього шару грунту, змивання або розвіювання його частинок і осідання в нових місцях.

Загата - регуляційна споруда для перекриття другорядних рукавів річок з метою збільшення витрати води в основному руслі, створення штучних водойм, зменшення розмивання русла тощо. Виконують кам'яним накидом, кладкою з фашин і габіонів або земляним насипом.

Заплава - частина річкової долини, що затоплюється тільки в повінь; З. розміщена за межами поясів меандрування. Розрізняють З.:

  • двосторонні, що розміщуються по обидва боки від русла;
  • односторонні, коли русло потоку притискається до одного зі схилів долини;
  • перемінні, тобто розміщені поперемінно то справа, то зліва від потоку.

Захисні споруди - споруди, призначені для захисту від повені, затоплення, підтоплення, розмивання паводковими водами берегів, культурних орних земель, руйнування споруд, населених пунктів, промислових підприємств.

Звивистість річки - криволінійність планових контурів русла річки у формі чергування лівих і правих його поворотів. Мірою З.р. є коефіцієнт З.р. або крива забезпеченості, що показує, який відсоток від загальної довжини річки або ділянки річки з різною кривизною.

Зона меандрування русла річки - ширина смуги, у межах якої річка змінювала русло.

Зрубові дамби - дамби, зведені з чарункуватих дерев'яних каркасів (зрубів), які фіксують відсипку тіла греблі камінням або іншими підходящими матеріалами. Вони можуть бути різних типів і конструкцій і застосовуються при будівництві дамб, шпор, берегових опоясків.

Зсуви - ковзне зміщення мас гірських порід вниз по схилу під впливом сили тяжіння; виникають внаслідок підмивання схилу, перезволоження (особливо при наявності чергування водонепроникних і водоносних порід), сейсмічних поштовхів тощо.

Інтенсивність руслового процесу - швидкість розвитку ерозійних або акумулятивних процесів, які зумовлюють руслові переформування.