Страница 15: ДБН В.2.4-1-99. Меліоративні системи та споруди (3720)

Після закінчення робіт родючість земельних ділянок повинна бути відновлена шля­хом рекультивації і землі повертаються у сільськогосподарське використання.

7.6 Прокладання трас повітряних ліній електропередач (ПЛ) та повітряних ліній зв'язку (ПЗ) через поливні землі не допускається.

7.7 У постійне користування організаціям, які експлуатують ПЛ та ПЗ, відчужуються ділянки землі, що знаходяться під опорами ПЛ та ПЗ. Розмір відчужуваної ділянки землі дорівнює площі опори плюс 1 м по периметру опори для ПЛ від 6 до 20 кВ; для ПЛ від 35 до 500кВ-2м.

7.8 Ширину смуги землі, що відводиться у тимчасове користування на час будівництва кабельних ліній електропередачі, траси яких проходять через поливні землі, слід приймати:

а) для кабельних ліній напругою до 35 кВ - 4м;

б) " " 110 кВ - 6м.

7.9 При проходженні траси ПЛ уздовж меж зрошуваних земель мінімальна відстань між межею поля та горизонтальною проекцією крайнього проводу ПЛ повинна бути:

а) напругою до 20 кВ - 2 м;

б) " від 35 кВ до 10 кВ - 4 м;

в) " " 150 кВ " 220 кВ - 5 м;

г) " " 330 кВ " 400 кВ - 8 м.

.

8 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

8.1 Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з ураху­ванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.

8.2 У структурі виробничих витрат, які приймаються для розрахунку ефективності, слід враховувати капітальні вкладення на заходи для реконструкції зрошувальної та осушу­вальної мереж, поліпшення стану поверхні сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану системи.

8.3 До капітальних вкладень на поліпшення екологічного стану земель, прилеглих до зрошуваних, слід включати витрати на рибоохорону, будівництво об'єктів для збирання скидних вод, витрати на їх утилізацію, боротьбу із затопленням та підтопленням.

При осушенні враховуються капітальні вкладення на протипаводкові, протиерозійні заходи, а також заходи для захисту від розмивання русел водоприймачів.

8.4 При визначенні суми капітальних вкладень на реконструкцію до виробничих вит­рат слід включати капітальні вкладення на будівництво додаткових сховищ для зерна, кар­топлі, овочів, фруктів, складів пально-мастильних матеріалів.

8.5 До складу одноразових витрат, крім виробничих, слід включати: капітальні вкла­дення в соціальну інфраструктуру, на підготовку та перепідготовку кадрів, будівництво і ре­конструкцію автомобільних доріг з твердим покриттям.

8.6 При формуванні переліку об'єктів можливої реконструкції в першу чергу повинні включатися об'єкти з незадовільною екологічною обстановкою, а також об'єкти, що дають найбільший еколого-економічний ефект.

Реконструкція зрошувальних систем

8.7 У проекті реконструкції повинні бути розглянуті такі питання: причини і характер засолення грунтів під час зрошення; обгрунтування та вибір типу колекторно-дренажної мережі; обгрунтування необхідності перевлаштування міжгосподарської та внутрішньо­господарської мереж, споруд, доріг; обгрунтування вибору нових способів поливу і дощу­вальної техніки; водозабезпеченість, автоматизація водорозподілу та поливу; місця розміщення територій, що охороняються, і шляхів міграції диких тварин.

8.8 При комплексній реконструкції необхідно передбачати досягнутий на даний час технічний рівень будівництва та експлуатації зрошувальних систем, широке застосування нових конструкцій та матеріалів, механізацію і автоматизацію роботи системи, підвищення надійності споруд.

1. Часткова реконструкція може виконуватись:

• на зрошувальній мережі, коли планове розміщення її залишається незмінним, а сама мережа оснащується більш досконалими конструкціями і спорудами для зменшення втрат води та створення умов для застосування технічно досконалих засобів поливу;

• на колекторно-дренажній мережі (КДМ) на меліоративне неблагополучних землях шляхом заміни її більш досконалими конструкціями;

• на зрошувальній мережі з капітальним плануванням поверхні поливних ділянок, треба передбачати, у разі потреби, зміни планового розміщення зрошувальної мережі, розмірів та форм поливних ділянок для впровадження більш досконалої техніки поливу; при цьому можливе зрошення додаткових площ у розмірах, які залежать від об'єму заощадженої внаслідок реконструкції води;

• на зрошувальній мережі з метою застосування досконалої техніки поливу, коли пла­нове положення існуючої мережі може залишитися незмінним, але забезпечуються умови для якісного поливу.

8.10 При частковій реконструкції повинні вирішуватися найбільш актуальні на даний час завдання з меншими витратами і обсягами робіт при порівняно високій ефективності капітальних вкладень.

8.11 Для складання проектно-кошторисної документації на реконструкцію зрошу­вальних систем повинні виконуватися агроекономічні, топографо-геодезичні, інженерно-гео­логічні, гідрогеологічні, грунтово-меліоративні, гідрологічні та гідротехнічні вишукування.

8.12 Якісну оцінку стану земель, технічного рівня окремих елементів та зрошувальних систем в цілому повинно давати порівняння загальних і окремих водно-сольових балансів зрошуваних земель за такими показниками:

• спрямованість меліоративних процесів (при позитивному балансі водно-сольовий режим формується за типом накопичення запасів солей, при негативному — за типом розсо­лення);

• фактична дренованість зрошуваної території;

• винесення солей із зони аерації;

• втрати води в системах та їх роль у формуванні водно-сольового режиму грунтів, при цьому встановлюють причину непродуктивних втрат та намітають шляхи їх усунення;

• загальна оцінка сучасного технічного стану зрошувальних систем з урахуванням продуктивності зрошуваних земель та затрат матеріальних, трудових і водних ресурсів.

8.13 Підвищення водозабезпеченості зрошувальних систем, що реконструюються, можливе за рахунок:

• створення додаткових джерел;

• регулювання внутрішньосистемного стоку;

• використання скидних, дренажних (очищених) та підземних вод;

• підвищення коефіцієнта корисної дії (ККД) міжгосподарської та внутрішньо­господарської мереж;

• застосування автоматизованої системи управління (АСУ) експлуатації на базі авто­матизованого водорозподілу;

• технічного вдосконалення зрошувальної мережі та техніки поливу;

• улаштування водосховищ добового або декадного регулювання внутрішньо-системного стоку.

8.14 Впровадження засобів автоматизації і телемеханізації слід передбачати насампе­ред на закритих зрошувальних системах.

8.15 Протифільтраційні заходи слід вибирати залежно від поєднання гідрогеологічних умов, протяжності каналів, фільтраційних властивостей грунту, необхідного зменшення втрат та з переважним використанням місцевого матеріалу. Прийняті протифільтраційні за­ходи слід обґрунтовувати техніко-економічними розрахунками.

8.16 Економічний ефект Е, грн., від реконструкції на 1 га площі нетто для окремого господарства рекомендується визначати за формулою

E=Ew+Ed+Es+Ep, (30)

де Ew - ефект від підвищення водозабезпеченості шляхом автоматизації вимірювання та обліку зрошувальної води, грн.;

Ed - ефект від оптимізації меліоративного режиму на базі досконалих типів дрена­жу, грн.;

Es - ефект від реконструкції зрошувальної мережі, облицювання каналів, будівни­цтва трубчастої мережі, застосування досконалої техніки і способів поливу, грн;

Ер - ефект від планування зрошуваних земель, грн.

Реконструкція осушувальних систем

8.17 Реконструкція здійснюється на основі проекту (робочого проекту), складеного за матеріалами спеціальних вишукувань і обстежень у відповідності з 8.11.

8.18 У проекті реконструкції повинні бути детально розглянуті такі питання: причини і характер перезволоження грунтів на раніше осушених землях; вибір способу осушення і об­грунтування параметрів регулювальної мережі; обгрунтування необхідності ремонту або реконструкції елементів осушувальної мережі, споруд та доріг; обгрунтування необхідності улаштування додаткових каналів, колекторів, дрен, споруд та. доріг.

8.19 При перебудові відкритої осушувальної мережі на закриту траси дрен слід намічати у поперечному напрямку до мережі відкритих каналів, а на слабоводопроникних грунтах у місцях перетину дрени з каналами, що ліквідуються, передбачати поглинальні ко­лонки з засипкою їх фільтруючим матеріалом до орного шару грунту.

8.20 У процесі виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією осушувальних систем, щоб уникнути заболочування земель, слід передбачати пропускання транзитом об'ємів води, які скидаються з осушувальних систем, що лежать вище на водозборі, а також заходи щодо запобігання негативному впливу будівництва на якість води в каналах та водотоках, розміщених нижче за течією.

8.21 Незадовільне сільськогосподарське використання осушених земель або неякісне виконання експлуатаційних заходів не може бути підставою для реконструкції осушувальних систем.

9 ОЦІНКА ВПЛИВУ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (ОВНС)

9.1 При підготовці розділу ОВНС слід керуватися вимогами Закону України "Про екологічну експертизу", державними будівельними нормами ДБН А.2.2-1, а також іншими законодавчими та нормативними природоохоронними актами.

9.2 У процесі розробки ОВНС повинні бути розглянуті та вивчені такі питання:

• джерела, види впливу меліоративних систем і споруд на навколишнє природне сере­довище;

• показники і категорії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навко­лишнього природного середовища, методи контролю;

• оцінка впливу на стан навколишнього природного середовища.

9.3 Як джерело впливу на навколишнє природне середовище слід розглядати ком­плекс робіт у період, що передує будівництву меліоративних систем, у період будівництва, експлуатації, розширення, реконструкції систем, а також наслідки аварійних ситуацій.

9.3.1 Основні види можливого впливу меліоративних систем та споруд на стан навко­лишнього природного середовища визначаються, виходячи з конкретних природних умов об'єкта, що проектується, з урахуванням:

• зміни природного ландшафту;

• порушення структури та забруднення грунтів;

• вилучення сільськогосподарських угідь, вирубання лісів;

• зміни рівневого та хімічного режиму ґрунтових та підземних вод;

• затоплення та підтоплення земель меліоративної системи та прилеглих до них земель;

• забруднення водоприймачів дренажним стоком;

• зміни умов та ефективності господарської діяльності на території меліоративної сис­теми;

• зміни санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації;

• зміни умов життя населення.

9.4 Вплив меліоративної системи на компоненти навколишнього середовища повинен оцінюватися за такими параметрами:

• інтенсивність впливу;

• періодичність впливу;

• просторові межі впливу.

9.5 Критерії оцінки впливу меліоративних систем та споруд на стан навколишнього сере­довища наведено в таких нормативних документах:

• ГОСТ 17.4.3.03;

• СНіП 2.06.15;

• ГОСТ 17.1.3.05, ГОСТ 17.1.3.06, ГОСТ 17.1.3.04, ГОСТ 17.1.3.11.

9.6 Для запобігання можливого негативного впливу осушення на річковий стік, вихо­дячи з конкретних умов об'єкта, що проектується, необхідно передбачати:

• точне визначення та облік у водогосподарському балансі потреб у воді для зволо­ження осушених земель;

• мінімальну зміну площі річкових водозборів, які включають меліоративні системи;

• створення стокорегулювальних водосховищ на малих річках, притоках річок-водо­приймачів;

• створення достатньої кількості регулювальних водопідпірних споруд на меліоратив­ній мережі;

• максимальне збереження існуючих та створення нових лісонасаджень, у тому числі захисних лісових смуг;

• суворе дотримання запроектованого режиму експлуатації меліоративної системи, особливо в частині керування водорегулювальними спорудами.

9.7 У заходах для запобігання зниження рівня ґрунтових вод на прилеглій території

залежно від величини зниження та ширини зони впливу меліоративної системи ( з урахуван- ням їх сезонних змін), гідрогеологічних умов, рельєфу місцевості, умов водного живлення об'єкта, що меліорується, та характеру меліоративної системи, що проектується, слід перед­бачати:

• створення захисних каналів (головних дрен ) з підтриманням у них, необхідних рівнів води;

• двостороннє регулювання водного режиму осушуваних земель; при цьому в умовах Українського Полісся слід проектувати, як правило, осушувально-зволожувальні меліора­тивні системи з акумуляцією дренажного стоку та подальшим використанням його у разі по­треби для зрошення осушуваних земель;

• реконструкцію осушувальних систем односторонньої дії, що не забезпечують регу­лювання водного режиму в необхідному напрямку;

• створення осушувально-зволожувальних систем на базі вертикального дренажу або в поєднанні з горизонтальним;

• вибір такої схеми розміщення осушувальної мережі, щоб по контуру осушуваного масиву досягалось найменше зниження рівня грунтових вод;

• посилення інфільтраційного живлення грунтових вод на прилеглій території шляхом затримання поверхневого стоку на вододільних ділянках, створення ставів та водосховищ.

9.8 Можливі екологічні наслідки зміни рівня грунтових вод слід оцінювати для різних ділянок прилеглої території залежно від величини зниження, характеру господарського ви­користання території та природного ландшафту.

9.9 Оцінка впливу меліоративної системи на навколишнє середовище повинна визна­чатися у відповідності з ДБН А.2.2-1.

Рибозахисні заходи та обладнання

9.10 При проектуванні водозаборів на рибогосподарських водоймах необхідно перед­бачати, за погодженням з органами рибоохорони, установку спеціальних пристроїв для за­побігання попаданню риби у водозабірні споруди.

9.11 Рибозахисні, рибопропускні споруди слід проектувати, керуючись СНіП 2.06.01, СНіП 2.06.07.

9.12 При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нових, рекон­струкції та розширенні діючих меліоративних об'єктів на рибогосподарських водоймах не­обхідно, за погодженням з органами рибоохорони, передбачати у проектах і кошторисах та здійснювати заходи щодо збереження рибних запасів, а при будівництві гребель - також заходи щодо використання водосховищ під рибне господарство.