Таблиця 9
Інтенсивність набирання міцності бетону при мінусовій температурі
|
Вид добавки |
Розрахункова температура тверднення бетону, °С |
Міцність бетону, % від R28, У віці, діб |
|||
|
|
|
7 |
14 |
28 |
90 |
|
ХН + ХК |
-5 |
35 |
65 |
80 |
100 |
|
|
-10 |
25 |
35 |
45 |
70 |
|
|
-15 |
15 |
25 |
35 |
50 |
|
|
-20 |
10 |
15 |
20 |
40 |
|
ХК+ НН ХК + ННК ННХК + М |
-5 |
50 |
60 |
80 |
100 |
|
|
-10 |
25 |
45 |
55 |
90 |
|
|
-15 |
20 |
35 |
50 |
80 |
|
|
-20 |
15 |
30 |
40 |
60 |
|
|
-25 |
10 |
15 |
35 |
40 |
|
НН |
-5 |
30 |
50 |
70 |
90 |
|
|
-10 |
25 |
35 |
55 |
70 |
|
|
-15 |
10 |
25 |
35 |
50 |
|
НКМ, НК+М; ННК + М НК, ННК |
-5 |
40 |
55 |
70 |
90 |
|
|
-10 |
30 |
40 |
50 |
70 |
|
|
-15 |
20 |
30 |
45 |
60 |
|
|
-20 |
10 |
20 |
30 |
50 |
|
П+Б+Г П; П+Б П+М+(Г або ГКЖ-10) |
-5 |
50 |
65 |
75 |
100 |
|
|
-10 |
30 |
50 |
70 |
90 |
|
|
-15 |
25 |
40 |
65 |
80 |
|
|
-20 |
25 |
40 |
55 |
70 |
|
|
-25 |
20 |
30 |
50 |
60 |
|
Аміачна вода |
-10 |
- |
25 |
55 |
100 |
|
|
-20 |
- |
20 |
45 |
90 |
|
|
-25 |
- |
15 |
30 |
80 |
Примітка 1. При використанні швидкотверднучих портландцементів наведені значення множаться на коефіцієнт 1.2; при застосуванні шлакопортландцементу марок не нижче 400 - на 0,9; при застосуванні пластифікуючих добавок - на 0,7.
Примітка 2. Інтенсивність тверднення бетону уточнюється будівельною лабораторією.
Примітка 3. Значення міцності, наведені в таблиці, одержані при використанні портланд-цементу М400.
8 БЕТОНИ З ПРОТИМОРОЗНИМИ ДОБАВКАМИ
8.1 В якості протиморозних добавок, які знижують температуру замерзання рідкої фази бетону, повинні застосовуватися добавки згідно з таблицями 1 і 2. При призначенні добавок необхідно дотримуватися вимог обов'язкового додатка 1.
8.2 Кількість і вид протиморозних добавок призначається у залежності від розрахункової температури тверднення бетону (_див. таблиці 7, 8) і темпу набору міцності у часі (таблиця 10). При цьому для поліпшення і збереження легкоукладальності суміші ркомендуються добавки НН, П+Б, АВ і добавки, які мають у своєму складі сечовину, - НК+М, ННХК+М, ННК+М. Оскільки добавки П, ХК. НК та ін. (див. таблицю 1) можуть скорочувати строки тужавлення цементу, їх рекомендується застосовувати в комплексі з пластифікаторами - ЛСТ, УПБ. Орієнтовна кількість ЛСТ при використанні низькоалюмінатних цементів (6 %) - 0,2-0,5 %, для середньоалюмінатних (9 %) - 0,5-1,0 %.
8.3 При провадженні робіт у зимовий період року у випадку використання протиморозних добавок рекомендується застосовувати швидкотверднучі портландцементи, портландцементи і шлакопортландцементи марок не нижче 400. Урахування алюмінатності цементу обов'язкове, для добавок на основі ХК, П, П+Г, НН вміст у клінкері цементу не повинен перевищувати 9 %; для НК, ННК - не повинен перевищувати 6 %. При застосуванні шлакопортландцементу М300 належить застосовувати добавки НК, ННК, ННХК відповідно до таблиці 9.
8.4 При виборі протиморозних добавок належить керуватися вимогами цих норм.
8.5 Підбір складу бетону з протиморозними добавками проводять відповідно до ГОСТ 27006-86. Облік впливу добавок, які вводяться, роблять шляхом перевірки рухливості бетонної суміші і часу її зберігання на пробних замісах.
8.6 Бетони з протиморозними добавками повинні готуватися у бетонозмішувальних установках, що розмішуються в опалюваних приміщеннях.
8.7 Температура на виході із змішувача регулюється підігріванням води замішування і водного розчину добавки, а також додатково підігріванням заповнювачів.
Бетонні суміші на виході із змішувача у залежності від протиморозних добавок, які застосовуються, повинні мати таку температуру:
- з комплексними добавками, які включають хлористі солі, нітрати, поташ, - 5-15 °С;
- з добавками нітрату натрію, комплексними добавками із хлористих солей, нітратів, що містять сечовину, - 15-35 °С;
- з добавкою поташу - від 15 °С і нижче.
8.8 Технологія приготування бетонної суміші з протиморозними добавками не відрізняється від звичайної, що застосовується у літній період року. Тривалість перемішування бетонної суміші повинна встановлюватися будівельною лабораторією, але не перевищувати 3 хвилин.
При застосуванні холодних заповнювачів завантаження бетонозмішувача роблять у такій послідовності: спочатку завантажують заповнювачі та воду з розчином протиморозної добавки; після перемішування їх протягом 1,5-2,0 хв завантажують цемент і бетонну суміш перемішують ще 3 хвилини.
8.9 Протиморозні добавки вводяться в бетон при його приготуванні з водою замішування у вигляді водних розчинів різної концентрації. При цьому водні розчини добавок НК, ННК, ННХК, П і НН приготовляються 10-20 %-ї концентрації; розчин інших добавок - відповідно до розділу 5.5 цих норм.
Таблиця 10
Інтенсивність тверднення бетону при мінусовій температурі та наступному твердненні
за нормальних умов після відтавання
|
Вид добавки |
Концентрація розчину замішування з урахуванням вологості заповнювача, % |
Кількість безводної добавки в бетоні, % від маси цементу |
Розрахункова температура тверднення бетону, °С |
Міцність бетону при стиску, % від , у віці, діб |
|||||
|
|
|
з В/Ц<0,5 |
з В/Ц>0,5 |
|
7м |
14м |
28м |
90м |
28м+28н |
|
ННХК |
10 |
5 |
7 |
-5 |
30 |
35 |
40 |
100 |
110 |
|
|
15 |
8 |
10,5 |
-10 |
20 |
25 |
35 |
105 |
120 |
|
|
20 |
11 |
14 |
-15 |
15 |
30 |
40 |
100 |
130 |
|
|
25 |
25 |
17 |
-15 |
20 |
40 |
50 |
105 |
140 |
|
НК; ННК |
10 |
5 |
7 |
-5 |
20 |
30 |
40 |
100 |
110 |
|
|
15 |
8 |
10,5 |
-10 |
15 |
25 |
35 |
105 |
120 |
|
|
20 |
11 |
14 |
-15 |
10 |
25 |
35 |
105 |
140 |
|
|
25 |
15 |
17 |
-15 |
15 |
30 |
40 |
120 |
150 |
Примітка 1. Індекс "м" означає тверднення бетону при мінусовій температурі;
індекс "н" - нормальне тверднення бетону після відтавання.
Примітка 2. При використанні пластифікуючих добавок наведені значення міцності бетону помножують на 0,7.
9 ДОГЛЯД ЗА БЕТОНОМ
9.1 Догляд за укладеним в конструкцію бетоном повинен передбачати в початковий період його тверднення сприятливий температурно-вологісний режим, що забезпечує зростання міцності бетону і запобігає температурно-усадним деформаціям.
9.2 Сприятливий температурно-вологісний режим включає в себе охорону бетону від впливу вітру, прямих сонячних променів, систематичне зволоження протягом 7-14 днів. Тривалість підтримки такого режиму залежить від погоди, виду цементу, інтенсивності набирання міцності і дотримується до досягнення бетоном 50-70 % маркової міцності. У жаркий час року зволоженню підлягає і дерев'яна опалубка.
9.3 Вологісний режим тверднення досягається укриттям поверхні бетону брезентом, мішковиною, які підтримуються у вологому стані, або укриттям вологонепроникними матеріалами, плівкоутворюючими сумішами (емульсіями) на основі бітумів БН-1, БН-2 тощо. Плівкоутворюючі суміші наносяться на поверхню укладеного бетону через 2-3 год за допомогою фарбопультів.
9.4 Догляд за бетоном при температурі зовнішнього повітря 5 °С і нижче повинен передбачати обов'язкове утеплення відкритих поверхонь бетону, а час витримування його у таких умовах встановлюється лабораторією і базується на результатах випробування контрольних зразків, які показують зростання міцності бетону.
9.5 Догляд за бетоном з протиморозними добавками, що витримується в умовах мінусових температур зовнішнього повітря, повинен полягати у наступному:
- для запобігання втраті вологи або підвищеного зволоження від атмосферних опадів поверхня бетону в конструкції після закінчення бетонування зразу ж покривається шаром гідроізоляційного матеріалу (рубероїд, поліетиленова плівка, прогумована тканина та ін.); не захищені опалубкою поверхні покриваються шаром теплоізоляційного матеріалу (тирса, войлок, шлак тощо);
- термічний опір опалубки та покриття повинен забезпечувати в бетоні температуру не нижче розрахункової до набору потрібної міцності;
- при зниженні температури бетону нижче розрахункової бетонну конструкцію необхідно утеплювати та обігрівати до набирання бетоном потрібної міцності.
10 БУДІВЕЛЬНІ РОЗЧИНИ З ХІМІЧНИМИ ДОБАВКАМИ
10.1 Хімічні добавки застосовуються при приготуванні цементних та цементно-вапняних будівельних розчинів марок 25-200.
10.2 Матеріали, що використовують при приготуванні розчинів (цемент, пісок, вода, хімічні добавки), повинні відповідати вимогам діючих стандартів, зазначених в розділі 3 цих норм. Вапно, що застосовується для приготування вапняного тіста, повинно відповідати вимогам ГОСТ 9179-77*.
10.3 Хімічні добавки МН, СДО, ПДК і ПДКО застосовуються для підвищення легкоукладальності, нерозшаровуваності розчинових сумішей, а також для забезпечення водоутримуючої здатності будівельного розчину, необхідної при інтенсивному відсмоктуванні води із розчину пористою основою в процесі мурувальних робіт.
Для поліпшення технологічних властивостей розчинових сумішей рекомендується така кількість хімічних добавок, % від маси цементу: СДО - 0,03-0,08; МН - 0,02-0,05; ПДК, ПДКО - 0,5-0,8.
Зазначені витрати добавок повинні уточнюватися пробними замісами для призначення оптимальної їх кількості в залежності від виду цементу, який застосовується, вмісту в'яжучого в розчині та тривалості перемішування суміші в розчинозмішувачі.
10.4 При застосуванні добавки ПДК поряд з поліпшенням технологічних властивостей розчинових сумішей забезпечується приріст міцності розчину на 8-10 %. При приготуванні будівельних розчинів з рухливістю, що дорівнює рухливості бездобавочного розчину, приріст міцності розчину з добавкою ПДК досягає 15-20 %.
10.5 Добавки МН і СДО, забезпечуючи втягування повітря в розчинову суміш, сприяють економії вапна в будівельних розчинах до 50 %. При повній заміні вапна в розчині зазначеними
добавками розрахунковий опір мурування з цегли всіх видів знижується на 10 %. В останньому випадку повинні враховуватися вимоги СН 290-74 і нормативних документів з проектування кам'яних та армокам'яних конструкцій. При повному використанні розрахункових опорів мурування цементні розчини з Повітроутягувальними добавками застосовувати не рекомендується.
