Інженерне обладнання будинків і споруд. проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення

Допустимі відхилення напруги на затискачах силових електроприймачів вказані в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Тип електроприймача і режим роботи

Відхилення від номінальної напруги, %

зниження

підвищення

Електродвигуни :

а) тривала робота в сталому режимі - нормальна розрахунко­ва величина

5

5

б) тривала робота в сталому режимі - для окремих особливо віддалених електродвигунів:

1) в номінальних умовах

8- 10

—

2) в аварійних умовах

10-12

—

в) короткочасна робота в сталому режимі (наприклад, під час пуску сусідньою великого електродвигуна)

20 - 30

—

г) на затискачах електродвигуна під час його пуску:

1) при частих пусках

10

2) при рідких пусках

15^*)

Електроплити:

тривала робота - нормальна розрахункова величина

5

5

Зварювальні апарати

8- 10

—

^*) Більші відхилення можуть бути допущені тільки після перевірки розрахунком можливості пуску електрод­вигунів.

2.10 При виборі потужності силових трансформаторів необхідно враховувати здатніоть трансформаторів до перевантаження: масляних - відповідно до рекомендацій ДСТУ 3463, су­хих - згідно з технічними умовами на конкретний трансформатор.

2.11 У спальних корпусах різних установ, у дитячих та дошкільних закладах, у навчальних корпусах загальноосвітніх, середніх, вищих навчальних закладів та ПТУ, у закладах охорони здоров'я розміщення вбудованих і прибудованих ТП, КТП, ДЕС, ЗРП не допускається.

У громадських будинках та спорудах іншого призначення дозволяється розташовувати вбудовані і прибудовані ТП, КТП, ЗРП напругою до 10 кВ.

У житлових будинках, як виняток, допускається розміщення вбудованих і прибудованих ТП з використанням сухих трансформаторів за узгодженням з місцевим органом державного пожежного нагляду і санітарно-епідеміологічною службою МОЗ України. Ці ТП не повинні розміщуватись під, над і безпосередньо примикати до житлових приміщень.

2.12 Улаштування та розміщення вбудованих і прибудованих ТП, КТП, ЗРП необхідно виконувати відповідно до вимог розділу глави 4.2 ПУЕ. При цьому повинні бути виконані санітарні вимоги щодо обмеження рівнів шуму, вібрації та напруженності елекчричних полів у суміжних приміщеннях відповідно до СанПіН 3077, СанПіН 1304 і ДСНіП № 239. Крім цього необхідно передбачувати:

а) не розташовувати їх під приміщеннями з мокрими технологічними процесами (душовими, ваннами, вбиральнями тощо);

б) викочувати надійну гідроізоляцію, здатну протистояти проникненню вологи у випадках аварії систем опалення, водопроводу та каналізації;

в) кожний масляний трансформатор повинен розміщуватись в окремій камері, яка має вихід назовні. Кількість трансформаторів не повинна перевищувати двох при потужності кожного до 1000 кВА включно. При застосуванні КТП дозволяється розташовувати одну КТП з двома мас­ляними трансформаторами потужністю кожного до 1000 кВ·А включно в одному приміщенні. Кількість сухих трансформаторів та їх потужність не обмежується. Приміщення ТП і КТП з масляними трансформаторами повинні розміщуватись на першому поверсі або в цокольній частині споруди вище рівня планувальної відмітки землі.

Вбудовані ТП, КТП, ЗРП повинні відокремлюватися від інших приміщень протипожежни­ми перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу згідно з ДБН В.1.1-7.

2.13 Підстанції з сухими трансформаторами дозволяється розташовувати всередині будин­ку або споруди в окремому приміщенні, в тому числі у підвалах.

При цьому повинна бути забезпечена можливість транспортування обладнання ТП для заміни і ремонту.

При розміщенні ТП у підвалах необхідно виконати такі умови:

виключити можливість їх підтоплення ґрунтовими і паводковими водами та внаслідок пошкодження водопровідних або каналізаційних мереж;

відстань між зовнішніми стінами будівлі та стінами ТП повинна бути не менше ніж 800 мм. До­пускається зменшення цієї відстані до 200 мм, якщо забезпечується вентиляція простору між стінами.

2.14 Підлога камер трансформаторів і ЗРП напругою до 1 кВ і вище з боку виходів повинна бути вищою за рівень підлоги прилеглих приміщень не менше ніж на 100 мм. Якщо вихід ТП і ЗРП передбачено назовні будівлі, то відмітка підлоги повинна бути вищою за відмітку землі не менше ніж на 300 мм. При відстані від підлоги ТП і ЗРП до підлоги прилеглих приміщень або землі більше ніж 400 мм потрібно передбачати східці.

2.15 Розміщення і компоновка ТП і ЗРП повинні передбачати можливість цілодобового без­перешкодного доступу до них персоналу електропередавальної організації. При цьому схема ТП повинна забезпечувати можливість експлуатації електропередавальною організацією об­ладнання напругою вище 1 кВ і силових трансформаторів, а абонентом - обладнання напругою до 1 кВ.

Розподільні пристрої напругою до 1 кВ і розподільні пристрої напругою вище 1 кВ слід розташовувати в різних приміщеннях. Ці приміщення повинні мати окремі входи, що замикаються.

Вимоги щодо розміщення розподільних пристроїв напругою до 1 кВ і розподільних пристроїв напругою вище 1 кВ в різних приміщеннях не розповсюджуються на КТП. Високо­вольтна частина КТП за необхідності пломбується організацією, у веденні якої вона знаходить­ся.

Допускається розміщувати в одному приміщенні розподільні пристрої напругою вище 1 кВ, силові трансформатори і розподільні пристрої напругою до 1 кВ, що експлуатуються електропередавальною організацією і абонентом, за умови, що розподільчі пристрої напругою ви­ще 1 кВ і силові трансформатори захищені від доступу до них персоналу абонента (наприклад, сіткою).

2.16 У ТП слід установлювати силові трансформатори з глухозаземленою нейтраллю зі схе­мою з'єднаний обмоток "зірка - зигзаг" при потужності до 250 кВ·А включно і "трикутник -зірка" при потужності 400 кВА і більше.

2.17 У громадських будинках та спорудах, а також адміністративних будинках промпідприємств допускається розміщення вбудованих і прибудованих приміщень ДЕС із за­пасом рідкого палива з температурою спалаху вище 61 ^оС, якщо будівельними нормами на ок­ремі види будинків не передбачені інші обмеження, а також розміщення їх в підвальних і цокольних поверхах за умови виключення можливості підтоплення ґрунтовими і паводковими во­дами.

Потужність ДЕС і запас палива повинні забезпечувати безперервну роботу електроприй­мачів протягом часу, що регламентується відповідними нормативними документами.

Вбудовані ДЕС повинні відокремлюватися від інших приміщень протипожежними перего­родками 1-го типу та перекриттями 3-го типу згідно з ДБН В. 1.1-7 і мати вихід безпосередньо назовні.

При цьому повинні бути виконані усі санітарні і екологічні вимоги щодо обмеження шуму, вібрації та викидів забруднених та шкідливих речовин відповідно до державних стандартів. Улаштування приміщень ДЕС слід виконувати відповідно до вимог НТПД.

У житлових будинках, крім будинків для індивідуальних забудовників, розміщення вбудо­ваних і прибудованих приміщень ДЕС не допускаэться.

Спорудження в багатоквартирних житлових будинках сховищ цивільної оборони, які ма­ють в своєму складі ДЕС, регламентується ДБН В.2.2.5.

2.18 Необхідно улаштовувати дороги для під'їзду автотранспорту до ТП, ЗРП і ДЕС.

2.19 Місце установлення пристрою АВР на напрузі 0,4 кВ (централізовано на вводах у спо­руду чи децентралізовано біля електроприймачів I категорії надійності електропостачання) ви­бирається у проекті залежно від взаємного розташування, умов експлуатації і способу прокла­дання ліній живлення до віддалених електроприймачів.

За наявності АВР на стороні нижчої напруги вбудованих та прибудованих ТП улаштування його на ГРЩ, розміщеному в суміжному з ТП приміщенні, не потрібно.

Не слід резервувати лінію, що живить окремий електродвигун.

Не вимагається спеціально улаштовувати АВР для електроприймачів I категорії надійності електропостачання, які мають технологічний резерв, що включається автоматично.

2.20 У проектах електрообладнання рекомендується передбачати такі рішення і устатку­вання, які забезпечують раціональне і економне використання електроенергії, а саме:

а) побудову оптимальної мережі живлення та розподільної мережі;

б) спонукання споживачів до використання електроенергії (прання, прасування, інші госпо­дарчі роботи) в часи мінімальних навантажень енергосистеми шляхом застосування багатота-рифних засобів обліку (див.розділ 11);

в) застосування в місцях тимчасового перебування людей (під'їздах, сходових клітках, ліфтових площадках, коридорах тощо) пристроїв керування, які обмежують час перебування світильників у включеному стані або у включеному стані на повну потужність (див. розділ 9);

г) застосування світильників із підвищеною світловидатністю (див.розділ 3);

д) застосування в побуті електротеплоакумуляційних систем для гарячого водопостачання та опалення з режимом роботи в нічний час за пільговими тарифами (див. розділ 8);

е) встановлення КРП з автоматичним регулюванням (див. розділ 10).

3. ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ *⁾

^*) Виходячи з практики, що склалася, в українському тексті цих Норм використовуються російськомовні позначення джерел світла.

Види та системи освітлення

3.1 Штучне освітлення підрозділяється на робоче, аварійне, охоронне та чергове.

Робоче освітлення - освітлення, яке забезпечує необхідні умови праці при нормальному ре­жимі роботи освітлювальної установки в приміщеннях і в місцях виконання робіт на відкритих просторах.

Аварійне освітлення підрозділяється на освітлення безпеки і евакуаційне.

Освітлення безпеки - освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні ро­бочого освітлення.

Евакуаційне освітлення - освітлення, призначене для евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення.

Охоронне освітлення - освітлення уздовж межі території, що охороняється в нічний період.

Чергове освітлення - освітлення в неробочі години.

3.2 Штучне освітлення буває двох систем - загальне і комбіноване.

3.3 У приміщеннях житлових будинків, громадських будинків та споруд, адміністративних і побутових будинків підприємств, як правило, застосовують систему загального освітлення.

У приміщеннях виробничою характеру, в яких виконується зорова робота І-ІV розрядів (ювелірних і гравірувальних робіт, ремонту годинників, телевізорів, радіоапаратури, мікро­калькуляторів, взуття, металовиробів тощо), необхідно застосовувати систему комбінованою освітлення.

На культові споруди різних конфесій мають поширюватись вимоги цих Норм в частині аварійного та евакуаційного освітлення. Інші види та системи освітлення культових споруд регламентуються відповідними нормативними документами та посібниками до них.

3.4 Освітлення безпеки повинно улаштовуватись:

а) у приміщеннях операторських, машинних залів обчислювальних центрів, кіноапарат-них, вузлів зв'язку, електрощитових, медпунктів, чергових пожежних постів, на постах постійної охорони;

б) в гардеробах з кількістю місць зберігання понад 300;

в) в головних касах, дитячих кімнатах і дебаркадерах (приміщеннях попереднього розвантаження товарів) магазинів, у торговельних залах магазинів самообслуговування;

г) в групових, ігрових та столових приміщеннях дитячих дошкільних закладів;

д) у вестибюлях готелів, залах ресторанів, приміщеннях рятувального фонду готелів і турбаз;

е) в операційних блоках, реанімаційних, пологових відділеннях, перев'язувальних, маніпуляційних, процедурних, приймальних відділеннях, лабораторіях термінового аналізу, на постах чергових медичних сестер закладів охорони здоров'я;

ж) в приміщеннях оперативних частин, зберігання ящиків для виїзних бригад, аптечних кімнатах станцій (відділень) швидкої (невідкладної) медичної допомоги;

з) в машинних відділеннях ліфтів, а також у теплових пунктах і насосних житлових будинків.

У приміщеннях насосних, теплових пунктів, бойлерних, станціях пожежогасіння в громадських будинках аварійне освітлення передбачається тільки при постійному перебуванні чергового персоналу або якщо електроприймачі даних приміщень відносяться до навантажень І категорії надійності електропостачання.

3.5 Евакуаційне освітлення в громадських будинках та спорудах, а також в адміністра тивних і побутових будинках промпідприємств повинно улаштовуватись:

а) у прохідних приміщеннях, коридорах, холах, фойє і вестибюлях, на сходах, чередбачс них для евакуації людей з будинків, де працює або перебуває одночасно понад 50 осіб, а також із медпунктів, лікувально-профілактичних закладів, книго- і архівосховищ, дитячих дошкільних закладів незалежно від кількості осіб, що в них перебувають;

б) у залах плавальних басейнів, спортивних і актових залах;

в) у приймальнях, роздягальнях, кухнях і прально-сортувальних приміщеннях дитячих дошкільних установ і шкіл-інтернатів;

г) в очікувальних, роздягальнях, мийних, душових, ванних і парних приміщеннях лазень;

д) у приміщеннях електросвітлолікування, роздягальнях, душових і ванних, залів відділень грязелікування і відновлювального лікування в лікувально-профілактичних установах;

е) у приміщеннях, де одночасно можуть знаходитись понад 100 осіб (аудиторії, обідні зали, актові зали, конференц-зали);

ж) у торговельних залах загальною площею понад 90 м² і на шляхах виходу з них, транспортних тунелях торговельних підприємств;

з) у приміщеннях, в яких люди працюють постійно, якщо внаслідок відключення робочого освітлення і продовження при цьому роботи виробничого обладнання може з'явитись небезпека травматизму (ремонтні майстерні, виробничі приміщення підприємств громадського харчування, пральні).

3.6 Евакуаційне освітлення повинно улаштовуватись у житлових будинках заввишки 6 і більше поверхів та в гуртожитках, де мешкає понад 50 осіб.

Світильники евакуаційного освітлення повинні установлюватись по лініях головних проходів: у вестибюлях, ліфтових холах і на площадках перед ліфтами, а також у коридорах завдовжки понад 10 м, у сходових клітках.

Лінії освітлення незадимлюваних сходових кліток необхідно приєднати до мережі евакуаційного освітлення. При цьому рівень освітленості забезпечується згідно з нормами робочого освітлення, мережа якого в цьому випадку не передбачається.

3.7 Світлові покажчики "Вихід" необхідно встановлювати:

а) біля виходів з приміщень обідніх і актових залів, аудиторій, конференц-залів та інших приміщень, в яких можуть знаходитись одночасно понад 100 осіб;

б) біля виходів з коридорів, до яких примикають приміщення з загальною чисельністю постійного перебування в них понад 50 осіб;

в) біля виходів з естрад, конференц-залів і актових залів;

г) уздовж коридорів довжиною понад 25 м у гуртожитках коридорного типу місткістю понад 50 осіб на поверсі. При цьому світлові покажчики повинні установлюватися на відстані не більше 25 м один від одного, а також у місцях поворотів коридорів;

д) біля виходів для покупців із торговельних залів загальною площею 180 м² і більше у всіх магазинах та із торговельних залів загальною площею понад 110 м² у магазинах амообслуговування.

3.7.1 Покажчики виходів можуть бути:

а) світловими, з вбудованими в них джерелами світла, що приєднуються до мережі аварійного освітлення;

б) світловими, з вбудованими в них джерелами світла і автономними джерелами живлення;

в) не світловими (без джерел світла) за умови, що позначення виходу (надпис, знак тощо) освітлюється світильниками аварійного освітлення.

Світлові покажчики „Вихід" повинні установлюватись на висоті не нижче ніж 2 м від підлоги.

3.8 Для чергового освітлення вестибюлів, коридорів, конференц-залів, актових залів, торгових залів необхідно використовувати світильники евакуаційного освітлення або частину світильників робочого освітлення з живленням їх від самостійної групової лінії.

Для чергового (нічного) освітлення палат лікувально-профілактичних закладів необхідно застосовувати спеціальні світильники, що установлюються в нішах біля входів на висоті 0,3 м від підлоги і приєднуються до мережі евакуаційного освітлення.

У палатах психіатричних і дитячих відділень, спальних приміщеннях та

палатах-ізоляторах дитячих дошкільних установ і шкіл-інтернатів указані світильники повинні