- в консольних галереях необхідно заанкерувати перекриття в стійкому скельному грунті.
44 Профіль та план залізничних та автомобільних доріг в захисних галереях слід призначати за нормами для тунельних ділянок траси.
45 Захисні галереї при суцільних низових опорах у вигляді стін повинні мати ніші перерізом 2 х 2 м і завглибшки 1 м. Такі ніші слід розташовувати на відстанях не більше 60 м в шаховому порядку. При відкритих низових опорах ніші слід улаштовувати тільки з нагірної сторони на відстані не більше ніж
120м.
46 Для зменшення довжини протиобвальних галерей у передпортальних їх частинах слід улаш товувати при наявності відповідних місцевих умов протиобвальні уловлюючі стіни.
47 Низові і верхові опори галерей слід виконувати залізобетонними. Допускається влаштування низових і верхових опор галерей із збірних бетонних блоків за умови їхнього наступного омонолічування залізобетоном.
48 Для зменшення об'єму верхових опор допускається застосування розвантажувальних консолей і контрфорсів та заанкерування опор у поряд розміщеному схилі.
49 Низові та верхові опори в межах кожної секції повинні об'єднуватись зверху поздовжніми ригелями, з'єднаними між собою штирями.
50 Підошви фундаментів опор на стику суміжних секцій галерей слід улаштовувати на одній позначці. Допускається влаштування підошв фундаментів на стику суміжних секцій галерей на різних позначках, але при цьому для нескельних грунтів перехід від високих до низьких позначок допускається уступами заввишки не більше ніж 0,5 м.
51 Для відведення ґрунтових вод, які надходять до галерей з верхової сторони, повинно перед бачатись улаштування застійних дренажів, зв'язаних з водоприймальними пристроями.
52 Для забезпечення поверхневого водовідводу на покрівлі галерей необхідно передбачати улаш тування бетонних лотків, консольних водоскидів, водовідвідних трубок, приймальних воронок та ін.
Поверхня гідроізоляційного шару на покрівлі галерей повинна мати нахил до низової сторони не менше 0,01.
ДОДАТОК 6(рекомендований)
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОЗРАХУНКУ ПРОТИЗСУВНИХ І ПРОТИОБВАЛЬНИХ СПОРУД
1 Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничним станом першої групи (за міцністю і стійкістю) слід виконувати на дію розрахункових навантажень та впливів. При цьому слід використувати характеристики матеріалів і грунтів для граничних станів першої групи.
2 Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничним станом другої групи (за мо ментом появи та ширині розкриття тріщин в бетонних та залізобетонних конструкціях, а також за деформаціями) слід виконувати на дію нормативних навантажень та впливів. При цьому слід ви користовувати характеристики матеріалів і грунтів для граничних станів другої групи.
Допускається не виконувати розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд за граничними станами другої групи, якщо при зусиллях від розрахункових навантажень та впливів ширина розкриття тріщин та деформації в конструкціях будуть менші за допустимі.
3 Вагу та тиск грунту зсувного масиву та обвального скельного грунту слід відносити до постійних навантажень.
4 Динамічні навантаження від осипів, вивалів та обвалів слід відносити до особливих навантажень.
5 Розрахунок протизсувних і протиобвальних споруд слід виконувати на основі прийнятих рішень щодо їх типу, геометрії елементів, їх розміщенні та з'єднаннях, характеристик матеріалів, величин навантажень.
6 При розрахунках повинні враховуватись можливі погіршення характеристик грунтів під час будівництва та в період експлуатації, а також зміни рівня підземних вод.
7 При розрахунку затримуючих протизсувних споруд і фундаментів за граничними станами першої групи визначаються:
- навантаження;
- армування елементів і вузлів;
- стійкість окремих опор і всієї споруди або фундаменту в цілому;
- достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю.
8При розрахунку за граничними станами другої групи визначаються:
- навантаження;
- деформації окремих елементів і всієї споруди;
- армування елементів і вузлів ;
- достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю;
- можливість продавлювання грунту зсувного масиву між опорами глибокого закладання;
- можливість переповзання грунту через ростверк.
9Розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід, як правило, проводити з урахуванням таких факторів:
- залізобетонні опори глибокого закладання мають перемінну за їх довжиною жорсткість (зги нальну, зсувну, стиску, розтягу), що залежить від розмірів і форми перерізу, класу бетону за міцністю, діючих зусиль, поздовжнього армування та фактора часу;
- грунт на боковій поверхні опор становить пружно-пластичне середовище, що характеризується горизонтальними коефіцієнтами пропорціональності жорсткості основи, які залежать від виду та харак теристик грунту;
- по бокових поверхнях опор діють сили тертя;
- інтенсивність зсувного тиску на опори глибокого закладання однорядних затримуючих про тизсувних споруд і фундаментів змінюється в залежності від їх розміщення в плані, геометричних параметрів і величин зсувного тиску;
- інтенсивність зсувного тиску на опори глибокого закладання затримуючих протизсувних споруд і фундаментів з числом рядів два та більше в напрямку дії зсувного тиску змінюється по висоті опор та
від їх розміщення у плані в залежності від геометричних та жорсткісних параметрів конструкцій, характеристик грунтів і величин зсувного тиску;
- реактивні опори грунту основи лінійно залежать від горизонтальних коефіцієнтів пропорціо- нальності жорсткості основи та нелінійно - від поперечних перерізів і горизонтальних переміщень опор.
10Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід виконувати як просторових систем відповідно "основа - затримуюча протизсувна споруда" і "основа - затримуючий протизсувний фундамент - надфундаментні конструкції".
Допускається визначати напружено-деформований стан затримуючих протизсувних фундаментів без урахування жорсткості надфундаментних конструкцій при розрахунках:
- стійкості всього фундаменту в цілому;
- можливості продавлювання грунту зсувного масиву між опорами глибокого закладання;
- можливості випирання грунту перед спорудою.
11Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд і фундаментів слід виконувати з урахуванням історії навантаження та пружно-в'язко-пластичних характеристик залізобетонних кон струкцій та стійких грунтів в горизонтальному напрямку.
Допускається визначати напружено-деформований стан таких споруд і фундаментів без урахування реологічних властивостей стійких грунтів в горизонтальному напрямку та повзучості залізобетонних конструкцій при розрахунках будинків та споруд IIIта IVступенів відповідальності, а також без урахування тільки реологічних властивостей грунтів при:
- піщаних і скельних стійких грунтах;
- при відсутності характеристик, які дозволяють визначити використані в розрахунках реологічні властивості стійких грунтів.
При цьому реологічні властивості грунтів в горизонтальному напрямку до створення відповідних норм слід визначати за апробованими методиками.
12 Повзучість залізобетонних конструкцій слід визначати з використанням апробованих методик.
13 Вертикальні характеристики основи при розрахунках допускається визначати з використанням розрахункової схеми основи у вигляді лінійно-деформованого середовища (напівпростору з умовним обмеженням глибини стисненої товщі або шару кінцевої товщини) при вдавлюючих навантаженнях та залежності навантаження - переміщення при висмикувальних навантаженнях.
14 Статичний розрахунок затримуючих протизсувних споруд та фундаментів допускається ви конувати за методом послідовних наближень з урахуванням пружно-пластичних характеристик бетону та грунту в горизонтальному напрямку до дотримання умови:
РОЗРАХУНОК ФУНДАМЕНТІВ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ ЗА УМОВ ОБТІКАННЯ
ЇХ ГРУНТОМ ЗСУВНОГО МАСИВУ
18При розрахунку фундаментів, що працюють за умов обтікання іх грунтом зсувного масиву, за граничним станом першої групи визначаються:
- навантаження на фундаменти;
- стійкість фундаментів;
- достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю;
- армування елементів.
19При розрахунку фундаментів, що працюють за умов обтікання їх грунтом зсувного масиву, за граничним станом другої групи визначаються:
- навантаження на фундаменти;
- достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю;
- армування елементів;
- деформації елементів.
20 При розрахунках фундаментів, що працюють за умов обтікання їх грунтом зсувного масиву, слід дотримуватись вимог 9-17 цього додатка.
21 Навантаження від зсувного масиву на опори, що обтікаються, слід визначати з урахуванням пружно-пластичних властивостей грунту, який зміщується.
РОЗРАХУНОК ЗАТРИМУЮЧИХ ТА УЛОВЛЮЮЧИХ ПРОТИОБВАЛЬНИХ СПОРУД
22 При розрахунку затримуючих протиобвальних споруд за граничним станом першої групи визначаються:
- навантаження;
- достатність прийнятих перерізів елементів за міцністю;
- армування елементів;
- стійкість споруди;
- довжина замків анкерів.
23 При розрахунку затримуючих протиобвальних споруд за граничним станом другої групи ви значаються:
- навантаження;
- достатність прийнятих перерізів елементів за тріщиностійкістю;
- армування елементів;
- деформації елементів і всієї споруди.
24 При статичних розрахунках опор та шпонок слід дотримуватись вимог 9-17 цього додатка.
25 При розрахунках анкерних кріплень та опор з анкерами слід ураховувати можливе їх (анкерів) подовження та зміщення.
26 Перерізи пасивних анкерів слід визначати за розрахунком на розтяг, вигин та зріз, а перерізи активних - тільки на розтяг.
27 При розрахунках параметрів активних анкерів необхідно враховувати зусилля попереднього напруження.
28 Зусилля в пасивних анкерах визначаються за умовами утворення додаткових затримуючих сил, шо компенсують недостатність стійкості.
29 Міцність та стійкість конструкцій уловлюючих будинків та споруд слід перевіряти на статичні навантаження від амортизуючих засипок та обвальних мас, а також на удар падаючих уламків.
30 Розрахункову швидкість падаючих уламків слід визначати в залежності від типів поперечних профілей нагірних укосів або схилів.
31 Розрахункову масу уламків слід визначати на основі статистичних характеристик розподілу їх фактичної крупності за багаторічними спостереженнями за падінням уламків скельних грунтів в межах об'єктів, які захищаються.
При відсутності багаторічних спостережень за падінням уламків їх розрахункова величина може визначатись в залежності від розмірів блоків грунтів, що складають укоси або схили, та уточнюватись шляхом дослідного скидання їх з нагірних укосів (схилів) в напрямку об'єктів, які захищаються.
ДОДАТОК 7 (рекомендований)
ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ДРЕНАЖІВ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ РОЗРАХУНКУ
1Дренажні споруди на зсувонебезпечних схилах повинні враховувати концепції довгострокового розвитку населених місць відповідно до генерального плану, можливість техногенного підтоплення територій, що забудовуються, та обиратися з урахуванням таблиць 1 і 2.
Як правило, розрахунковий термін роботи дренажів повинен бути 20 років, а містобудівний прогноз - охоплювати період 30-50 років.
2Робота дренажних споруд повинна бути ув'язана з запобіжними заходами щодо захисту від підтоплення на прилеглих територіях, які забудовуються.
ТРАСУВАННЯ ДРЕНАЖІВ
3Горизонтальні трубчасті дренажі закладаються на схилах при заляганні водоупорів на глибині до 6 м, за межами зсувних переміщень або, як виняток, на стабілізованих зсувах, в місцях виклинювання підземних вод у корінних породах.
Максимальна глибина закладання горизонтальних трубчастих дренажів визначається стійкістю стінок виробки та схилу і повинна бути не меншою за глибину промерзання.
При трасуванні дренажів необхідно враховувати підземні улоговини стоку. Вибір трас слід провадити з урахуванням мінімального їх заглиблення, розміщення колодязів на зсуворозподільних мисах.
4 У місцях виклинювання підземних вод на уступах тектонічних та зсувних сходин рекомендується укладання пластових дренажів у вигляді фільтруючого привантаження на всій протяжності та по всій потужності зони виклинювання.
5 Скидання дренажних вод потрібно здійснювати в тальвеги, водостоки, водоймища, а при від повідному обгрунтуванні - в закриту міську водостічну мережу. При цьому повинен бути виключений підпір дренажних систем. Скидання дренажних вод безпосередньо на схили або тераси не допускається.
Перерізи та уклони водовідвідних систем повинні розраховуватись на приймання додаткових витрат дренажних вод.
У разі неможливості улаштування самопливних дренажних систем допускається виконувати сифонні, вакуумні, ерліфтні водовідводи або відводи з індивідуальними насосними установками при належному технічному обгрунтуванні.
ПРИНЦИПИ РОЗРАХУНКУ ДРЕНАЖІВ
6 На основі розрахунку дренажів визначають положення депресійних кривих, оптимальну глибину закладання дренажів, відстань між дренами, приплив води до дренажної системи, водозахватну здатність дрен, гранулометричний склад фільтрувальних обсипок або свердловинність фільтрів із штучних ма теріалів, що виключають можливість механічної суфозії, швидкості течії води в дренах і колекторах.
7 Фільтраційні розрахункові схеми дренажів повинні враховувати рель'єф схилів, наявність во доймищ, водостоків, котлованів, гідрогеологічну будову товщі, величини коефіцієнтів фільтрації ок ремих шарів, водовіддачу грунтів, перетоки між окремими водоносними горизонтами, величини кое фіцієнтів інфільтрації, місцеположення, типи та конструкції дренажів. При розрахунку окремих дрен необхідно враховувати дані щодо поверхневого стоку, інфільтрації, випаровування та транспірації, конденсації водяної пари в поверхневому шарі грунту.
