4

ДСТУ 4840:2007

Кінець таблиці 1

* Арбітражний метод у разі постачання продукції на внутрішній ринок.

Примітка 1. Показник 16 визначають за умови введення в дизельне паливо метилових ефірів жирних кислот. Метиловіефіри жирних кислот мають відповідати EN 14214 [32]. Метод вилучання та визначання наведено в EN 14331 [33].

Примітка 2. Методи контролювання згідно з ASTM D, EN та EN ISO застосовують під час контролювання продукції, якупостачають на експорт за межі СНД. При цьому арбітражні методи треба визначати у договорі на постачання продукції.

Примітка 3. Показники 4, 12, 13, 16 визначають тільки у разі постачання продукції на експорт за межі СНД.

Примітка 4. Значення за показником 7 не повинно перевищувати 0,30 % (мас.) до введення присадок і добавок, які по-кращують займання.

Кліматичні вимоги для марок та класів дизельного палива, які виробляють в Україні, наведенов таблицях 2а і 2б.

Таблиця 2а — Вимоги та методи контролювання дизельного палива для помірного клімату

Назвапоказника

Значення для марок

Методконтролювання

МаркаА

МаркаВ

МаркаС

МаркаD

МаркаЕ

МаркаF

Гранична температурафільтрованості,°С,не вище ніж

+ 5

0

- 5

- 10

- 15

- 20

Згідно

з ГОСТ 22254або EN 116 [34]

Примітка 1. Методи контролювання згідно з БИ застосовують під час контролювання продукції, яку постачають на екс-порт за межі СНД. При цьому арбітражний метод треба визначати у договорі на постачання продукції.

Таблиця 2б — Вимоги та методи контролювання дизельного палива для арктичного клімату

Назва

Значення

Метод контролювання

показника

Клас 0

Клас 1

1 Гранична температурафільтрованості, оС, не вище ніж

- 20

- 26

Згідно з ГОСТ 22254 або EN 116 [34]

2 Температура помутніння, оС,не вище ніж

- 10

- 16

Згідно з ГОСТ 5066 (другий метод),або EN 23015 [35], або ASTM D 2500 [36],або ISO 3015 [37]

3 Густина за температури 15 оС,кг/м3, у межах

800—845

800—845

Згідно з ДСТУ ГОСТ 31072, або

EN ISO 3675 [6], або EN ISO 12185 [7], або

ASTM D 4052 [8]

4 Кінематична в'язкістьза температури 40 оС, мм2/с,у межах

1,50— 4,00

1,50— 4,00

Згідно з ДСТУ ГОСТ 33, або EN ISO 3104[28], або ASTM D 445 [27]

5 Цетанове число, не менше ніж

49,0

49,0

Згідно з ГОСТ 3122, або ASTM D 613 [1],або EN ISO 5165 [2]

6 Цетановий індекс, не менше ніж

46,0

46,0

Згідно з ГОСТ 27768*, або ДСТУ ISO 4264,або ASTM D 4737 [3], або EN ISO 4264 [4]

7 Фракційний склад:— за температури 180 оСвипаровується, % (об.),не більше ніж

10

10

Згідно з ГОСТ 2177* (метод А), абоДСТУ ISO 3924, або ASTM D 86 [29],або EN ISO 3405 [30]

— за температури 340 оСвипаровується, % (об.),не менше ніж

95

95

* Арбітражний метод у разі постачання продукції на внутрішній ринок.

Примітка 1. Методи контролювання згідно з ASTM D, EN, ISO та EN ISO застосовують під час контролювання продукції,яку постачають на експорт за межі СНД. При цьому арбітражні методи потрібно визначати у договорі на постачання продукції.

5

ДСТУ 4840:2007

4.3 Вимоги до сировини

Для виготовлення дизельного палива використовують нафту згідно з ГОСТ 9965, стабільний га-зовий конденсат згідно з чинною нормативною документацією, або [38], або згідно з іншим норматив-ним документом на нафту та конденсат, які допущені до використовування у встановленому порядку.На сировину треба мати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи центрального органу виконавчоївлади у сфері охорони здоров'я та сертифікат (паспорт) якості.

5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

  1. Клас небезпеки дизельного палива згідно з ГОСТ 12.1.007:
  • у разі інгаляційного впливу — 4 (речовини малонебезпечні);
  • у разі потрапляння в шлунок — 4 (речовини малонебезпечні);
  • у разі нанесення на шкіру — 4 (речовини малонебезпечні).
  1. Дизельне паливо чинить слабкий вплив у разі потрапляння до шлунку, має помірний подраз-нювальний вплив на шкіру, здатне подразнювати слизові оболонки очей, чинить слабко виявленийалергенний вплив, має слабко виявлений кумулятивний ефект (коефіцієнт кумуляції — 4,9). Для ди-зельного палива властивий наркотичний вплив на організм.
  2. Повітря робочої зони (п.р.з.) під час роботи з дизельним паливом контролюють на наявністьпарів («п») вуглеводнів аліфатичних граничних С1—С10 у перерахунку на вуглець (ГДКпрз = 300 мг/м3,«п», 4 клас небезпеки); ГДК та клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.005.
  3. Згідно з ГОСТ 12.1.044 дизельне паливо є легкозаймистою рідиною.

Температурні межі розповсюдження полум'я для дизельного палива: нижня — 69 оС, верхня — 119 оС.

Концентраційні границі поширення полум'я дизельного палива в суміші з повітрям становлять від

  1. % до 3 % (об.).
  2. Температура самозаймання дизельного палива 310 оС.
  3. У разі розливання дизельного палива в приміщенні його необхідно зібрати в окрему ємкість,місце розливання протерти насухо ганчіркою, покласти її в спеціальний металевий ящик, а потім спа-лити згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [39].

У разі аварійного розливання дизельного палива в приміщенні необхідно застосовувати протига-зи марок А і БКФ згідно з ГОСТ 12.4.121 або інші з аналогічними захисними властивостями.

У разі розливання дизельного палива на відкритому майданчику місце розливання засипати піском,який треба вивезти у відвал згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [39].

  1. У разі потрапляння дизельного палива:
  • на шкіру — необхідно витерти продукт ганчіркою, забруднене місце промити теплою водою з милом;
  • на слизові оболонки очей — негайно промити великою кількістю води;
  • у шлунок — спричинити блювання, промити шлунок і направити потерпілого до лікувального закладу.
  1. У роботі з дизельним паливом необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту, перед-бачені типовими галузевими нормами, затвердженими у встановленому порядку: костюми — згідно
  2. ГОСТ 12.4.112 або ГОСТ 12.4.111, черевики — згідно з ДСТУ 3962, рукавиці — згідно з ГОСТ 12.4.010,захисні окуляри типу ЗН — згідно з ГОСТ 12.4.013, фартухи — згідно з ГОСТ 12.4.029, фільтрувальніпротигази захисного типу — згідно з чинними нормативними документами.
  3. Приміщення, де проводять роботи з дизельним паливом, треба обладнувати припливно-витяж-ною вентиляцією згідно зі СНиП 2.04.05 [40] та ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналіза-цією — згідно зі СНиП 2.04.01 [41], штучним освітленням — згідно з ДБН В.2.5-28 [42], опаленням —згідно зі СНиП 2.04.05 [40], питною водою — згідно з ГОСТ 2874, вони мають відповідати вимогам щодомікроклімату, шуму та вібрації згідно з ДСН 3.3.6.037 [43], ДСН 3.3.6.039 [44], ДСН 3.3.6.042 [45].

Зони приміщень, в яких провадять роботи з дизельним паливом, згідно з НПАОП 40.1-1.32 [46]належать до вибухонебезпечних зон класу 2, категорія приміщень згідно з НАПБ Б.07.005 (ОНТП 24) [47] —А (вибухопожежонебезпечні). Під час роботи в цих приміщеннях треба виконувати вимогиНАПБ А.01.001 [48].

6

ДСТУ 4840:2007

Перед входом у приміщення треба вивішувати попереджувальні знаки безпеки згідноз ГОСТ 12.4.026.

У приміщеннях для зберігання дизельного палива не можна зберігати кислоти, балони з киснем таінші окисники.

Усе устатковання та комунікації потрібно захищати від статичної електрики засобами захисту згідноз ГОСТ 12.4.124 та НПАОП 0.00-1.29 [49].

  1. Приміщення, де провадять роботи з паливом, потрібно оснащувати первинними засобамипожежогасіння згідно з вимогами НАПБ А.01.001 [48]. У разі загоряння дизельного палива використо-вують такі засоби пожежогасіння: розпилену воду, піну, вогнегасні порошки класів В та ВС (універ-сальні); під час об'ємного гасіння — вуглекислий газ, вогнегасні порошки класів В та АВС та засобиаерозольного гасіння, які мають державний сертифікат відповідності, у кількості згідно з чинними нор-мами.
  2. Приміщення для виготовляння та зберігання продукції площею до 750 м2 обладнують систе-мою автоматичної пожежної сигналізації, у разі площі приміщення 750 м2 і більше — системою авто-матичного пожежогасіння.
  3. У приміщеннях, де виконують технологічні роботи з дизельним паливом, заборонено працю-вати з відкритим вогнем.
  4. Під час відкривання тари не можна використовувати інструменти, які у разі удару створюютьіскру.
  5. Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герме-тичність ємкостей, устатковання, комунікацій та засобів відбирання проб згідно із СанПиН 1042 [50],ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.2.061.
  6. Персоналу, який працює з дизельним паливом, необхідно проходити попередні та періодичнімедогляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівникам певних категорій [51].
  7. Робочий персонал потрібно забезпечувати санітарно-побутовими приміщеннями згідноіз СНиП 2.09.04 [52].
  8. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
    1. Ефективними засобами захисту навколишнього природного середовища є герметизація устат-ковання та запобігання розливанням дизельного палива. Витоки палива у разі аварійних розливань необ-хідно терміново усувати.
    2. Для підтримання екологічної безпеки усіх операцій із паливом технічний стан і відповідністьвимогам безаварійного експлуатування ємкостей для зберігання та транспортування палива, трубопро-водів і арматури та устатковання для роботи з ними треба в обов'язковому порядку регулярно за вста-новленими регламентами перевіряти і контролювати, а виявлені несправності та недоліки — оператив-но ліквідовувати.
    3. Викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря контролюють в установленому порядку.
  9. МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ

7.1 Маркування

  1. Маркування дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454*.
  2. Транспортне маркування — згідно з ГОСТ 14192 з наношуванням маніпуляційного знака«Берегти від нагрівання» та марковання згідно з ДСТУ 4500-5, з відповідною класифікацією транспортноїнебезпеки вантажу згідно з ГОСТ 19433 (клас 3, підклас 3.3, класифікаційний шифр 3313, номерООН 1202).

* Маркують, пакують, транспортують та зберігають дизельне паливо, що його постачають за межі України, згідно з ГОСТ 1510та договором (контрактом).

7

ДСТУ 4840:2007

7.1.3 Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності та/чи знаквідповідності згідно з ДСТУ 2296 за порядком сертифікування, встановленим у системі УкрСЕПРО.

7.2 Пакування

  1. Пакування дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454.
  2. Для пакування використовують тару та транспортні засоби: металеві бочки місткістю 200 дм3із вузькою горловиною згідно з ГОСТ 13950, автоцистерни, залізничні цистерни та наливні судна. До-зволено, за узгодженням зі споживачем, використовувати аналогічну тару, яка вироблена за іншою нор-мативною документацією.
    1. ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

Транспортування та зберігання дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454 з дотримуванням вимогпожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, НАПБ А.01.001 [48] та інструкціями щодо по-жежної безпеки, розробленими на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки.

  1. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
    1. Відбирання проб дизельного палива — згідно з ДСТУ 4488. Для сукупної проби беруть 3 дм3продукту.
      1. Методи контролювання вказані в таблицях 1, 2а та 2б розділу 4.
      2. Показники, наведені у 7.1 та 7.2, контролюють візуально.
      3. Показники, наведені у 5.4 та 5.5, контролюють згідно з ГОСТ 12.1.044.
      4. Методи контролювання, на які є посилання в цьому стандарті, містять вимоги щодо точності.У разі постачання продукції на експорт у суперечливих випадках використовують методики згідноз EN ISO 4259 [53].
      5. Повітря робочої зони у роботі з дизельним паливом контролюють на наявність парів вуглеводіваліфатичних граничних С1—С10 згідно з МУ 2328 [54].
      6. Для розраховування цетанового індексу необхідно визначати точки відгону 10 %, 50 % та90 % (об.).
    2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
      1. Дизельне паливо приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість дизельного па-лива, виготовлену за безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, одноріднуза показниками якості та складниками, яку супроводжують одним документом щодо якості, виданим підчас приймання на основі випробовування сукупної проби.
      2. Порядок відбирання проб дизельного палива та складання сукупної проби — згідно з ДСТУ 4488.
      3. Дизельне паливо підлягає приймально-здавальним, періодичним і типовим випробовуванням:
  • приймально-здавальним — за показниками 1—3, 5, 6, 9, 11, 14, 15 таблиці 1, за показникамитаблиць 2а, 2б та 7.1, 7.2;
  • періодичним — за показниками 4, 7, 8, 10, 12, 16 таблиці 1 не менше ніж раз на місяць, а запоказником 13 — не менше ніж раз у квартал;
  • типовим — у разі зміни технології за програмою, затвердженою у встановленому порядку.
    1. У разі одержання незадовільних результатів приймально-здавальних випробовувань хочаб за одним із показників якості за ним проводять повторні випробовування знову відібраної проби з тихсамих місць вибірки.

Результати повторних випробовувань поширюють на всю партію, і вони є остаточними.

  1. У разі одержання незадовільних результатів періодичних випробовувань випробовування пе-реводять у категорію приймально-здавальних до одержання задовільних результатів не менше як длятрьох партій поспіль.