4
ДСТУ 4840:2007
Кінець таблиці 1
* Арбітражний метод у разі постачання продукції на внутрішній ринок.
Примітка 1. Показник 16 визначають за умови введення в дизельне паливо метилових ефірів жирних кислот. Метиловіефіри жирних кислот мають відповідати EN 14214 [32]. Метод вилучання та визначання наведено в EN 14331 [33].
Примітка 2. Методи контролювання згідно з ASTM D, EN та EN ISO застосовують під час контролювання продукції, якупостачають на експорт за межі СНД. При цьому арбітражні методи треба визначати у договорі на постачання продукції.
Примітка 3. Показники 4, 12, 13, 16 визначають тільки у разі постачання продукції на експорт за межі СНД.
Примітка 4. Значення за показником 7 не повинно перевищувати 0,30 % (мас.) до введення присадок і добавок, які по-кращують займання.
Кліматичні вимоги для марок та класів дизельного палива, які виробляють в Україні, наведенов таблицях 2а і 2б.
Таблиця 2а — Вимоги та методи контролювання дизельного палива для помірного клімату
Назвапоказника
|
Значення для марок
|
Методконтролювання
|
|
МаркаА
|
МаркаВ
|
МаркаС
|
МаркаD
|
МаркаЕ
|
МаркаF
|
|
Гранична температурафільтрованості,°С,не вище ніж
|
+ 5
|
0
|
- 5
|
- 10
|
- 15
|
- 20
|
Згідно
з ГОСТ 22254або EN 116 [34]
|
Примітка 1. Методи контролювання згідно з БИ застосовують під час контролювання продукції, яку постачають на екс-порт за межі СНД. При цьому арбітражний метод треба визначати у договорі на постачання продукції.
|
Таблиця 2б — Вимоги та методи контролювання дизельного палива для арктичного клімату
Назва
|
Значення
|
Метод контролювання
|
показника
|
Клас 0
|
Клас 1
|
|
1 Гранична температурафільтрованості, оС, не вище ніж
|
- 20
|
- 26
|
Згідно з ГОСТ 22254 або EN 116 [34]
|
2 Температура помутніння, оС,не вище ніж
|
- 10
|
- 16
|
Згідно з ГОСТ 5066 (другий метод),або EN 23015 [35], або ASTM D 2500 [36],або ISO 3015 [37]
|
3 Густина за температури 15 оС,кг/м3, у межах
|
800—845
|
800—845
|
Згідно з ДСТУ ГОСТ 31072, або
EN ISO 3675 [6], або EN ISO 12185 [7], або
ASTM D 4052 [8]
|
4 Кінематична в'язкістьза температури 40 оС, мм2/с,у межах
|
1,50— 4,00
|
1,50— 4,00
|
Згідно з ДСТУ ГОСТ 33, або EN ISO 3104[28], або ASTM D 445 [27]
|
5 Цетанове число, не менше ніж
|
49,0
|
49,0
|
Згідно з ГОСТ 3122, або ASTM D 613 [1],або EN ISO 5165 [2]
|
6 Цетановий індекс, не менше ніж
|
46,0
|
46,0
|
Згідно з ГОСТ 27768*, або ДСТУ ISO 4264,або ASTM D 4737 [3], або EN ISO 4264 [4]
|
7 Фракційний склад:— за температури 180 оСвипаровується, % (об.),не більше ніж
|
10
|
10
|
Згідно з ГОСТ 2177* (метод А), абоДСТУ ISO 3924, або ASTM D 86 [29],або EN ISO 3405 [30]
|
— за температури 340 оСвипаровується, % (об.),не менше ніж
|
95
|
95
|
|
* Арбітражний метод у разі постачання продукції на внутрішній ринок.
|
|
Примітка 1. Методи контролювання згідно з ASTM D, EN, ISO та EN ISO застосовують під час контролювання продукції,яку постачають на експорт за межі СНД. При цьому арбітражні методи потрібно визначати у договорі на постачання продукції.
|
5
ДСТУ 4840:2007
4.3 Вимоги до сировини
Для виготовлення дизельного палива використовують нафту згідно з ГОСТ 9965, стабільний га-зовий конденсат згідно з чинною нормативною документацією, або [38], або згідно з іншим норматив-ним документом на нафту та конденсат, які допущені до використовування у встановленому порядку.На сировину треба мати висновок санітарно-епідеміологічної експертизи центрального органу виконавчоївлади у сфері охорони здоров'я та сертифікат (паспорт) якості.
5 ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ
- Клас небезпеки дизельного палива згідно з ГОСТ 12.1.007:
- у разі інгаляційного впливу — 4 (речовини малонебезпечні);
- у разі потрапляння в шлунок — 4 (речовини малонебезпечні);
- у разі нанесення на шкіру — 4 (речовини малонебезпечні).
- Дизельне паливо чинить слабкий вплив у разі потрапляння до шлунку, має помірний подраз-нювальний вплив на шкіру, здатне подразнювати слизові оболонки очей, чинить слабко виявленийалергенний вплив, має слабко виявлений кумулятивний ефект (коефіцієнт кумуляції — 4,9). Для ди-зельного палива властивий наркотичний вплив на організм.
- Повітря робочої зони (п.р.з.) під час роботи з дизельним паливом контролюють на наявністьпарів («п») вуглеводнів аліфатичних граничних С1—С10 у перерахунку на вуглець (ГДКпрз = 300 мг/м3,«п», 4 клас небезпеки); ГДК та клас небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.005.
- Згідно з ГОСТ 12.1.044 дизельне паливо є легкозаймистою рідиною.
Температурні межі розповсюдження полум'я для дизельного палива: нижня — 69 оС, верхня — 119 оС.
Концентраційні границі поширення полум'я дизельного палива в суміші з повітрям становлять від
- % до 3 % (об.).
- Температура самозаймання дизельного палива 310 оС.
- У разі розливання дизельного палива в приміщенні його необхідно зібрати в окрему ємкість,місце розливання протерти насухо ганчіркою, покласти її в спеціальний металевий ящик, а потім спа-лити згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [39].
У разі аварійного розливання дизельного палива в приміщенні необхідно застосовувати протига-зи марок А і БКФ згідно з ГОСТ 12.4.121 або інші з аналогічними захисними властивостями.
У разі розливання дизельного палива на відкритому майданчику місце розливання засипати піском,який треба вивезти у відвал згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029 [39].
- У разі потрапляння дизельного палива:
- на шкіру — необхідно витерти продукт ганчіркою, забруднене місце промити теплою водою з милом;
- на слизові оболонки очей — негайно промити великою кількістю води;
- у шлунок — спричинити блювання, промити шлунок і направити потерпілого до лікувального закладу.
- У роботі з дизельним паливом необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту, перед-бачені типовими галузевими нормами, затвердженими у встановленому порядку: костюми — згідно
- ГОСТ 12.4.112 або ГОСТ 12.4.111, черевики — згідно з ДСТУ 3962, рукавиці — згідно з ГОСТ 12.4.010,захисні окуляри типу ЗН — згідно з ГОСТ 12.4.013, фартухи — згідно з ГОСТ 12.4.029, фільтрувальніпротигази захисного типу — згідно з чинними нормативними документами.
- Приміщення, де проводять роботи з дизельним паливом, треба обладнувати припливно-витяж-ною вентиляцією згідно зі СНиП 2.04.05 [40] та ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналіза-цією — згідно зі СНиП 2.04.01 [41], штучним освітленням — згідно з ДБН В.2.5-28 [42], опаленням —згідно зі СНиП 2.04.05 [40], питною водою — згідно з ГОСТ 2874, вони мають відповідати вимогам щодомікроклімату, шуму та вібрації згідно з ДСН 3.3.6.037 [43], ДСН 3.3.6.039 [44], ДСН 3.3.6.042 [45].
Зони приміщень, в яких провадять роботи з дизельним паливом, згідно з НПАОП 40.1-1.32 [46]належать до вибухонебезпечних зон класу 2, категорія приміщень згідно з НАПБ Б.07.005 (ОНТП 24) [47] —А (вибухопожежонебезпечні). Під час роботи в цих приміщеннях треба виконувати вимогиНАПБ А.01.001 [48].
6
ДСТУ 4840:2007
Перед входом у приміщення треба вивішувати попереджувальні знаки безпеки згідноз ГОСТ 12.4.026.
У приміщеннях для зберігання дизельного палива не можна зберігати кислоти, балони з киснем таінші окисники.
Усе устатковання та комунікації потрібно захищати від статичної електрики засобами захисту згідноз ГОСТ 12.4.124 та НПАОП 0.00-1.29 [49].
- Приміщення, де провадять роботи з паливом, потрібно оснащувати первинними засобамипожежогасіння згідно з вимогами НАПБ А.01.001 [48]. У разі загоряння дизельного палива використо-вують такі засоби пожежогасіння: розпилену воду, піну, вогнегасні порошки класів В та ВС (універ-сальні); під час об'ємного гасіння — вуглекислий газ, вогнегасні порошки класів В та АВС та засобиаерозольного гасіння, які мають державний сертифікат відповідності, у кількості згідно з чинними нор-мами.
- Приміщення для виготовляння та зберігання продукції площею до 750 м2 обладнують систе-мою автоматичної пожежної сигналізації, у разі площі приміщення 750 м2 і більше — системою авто-матичного пожежогасіння.
- У приміщеннях, де виконують технологічні роботи з дизельним паливом, заборонено працю-вати з відкритим вогнем.
- Під час відкривання тари не можна використовувати інструменти, які у разі удару створюютьіскру.
- Щоб запобігти забрудненню повітря виробничих приміщень, необхідно забезпечити герме-тичність ємкостей, устатковання, комунікацій та засобів відбирання проб згідно із СанПиН 1042 [50],ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.2.061.
- Персоналу, який працює з дизельним паливом, необхідно проходити попередні та періодичнімедогляди згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівникам певних категорій [51].
- Робочий персонал потрібно забезпечувати санітарно-побутовими приміщеннями згідноіз СНиП 2.09.04 [52].
- ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
- Ефективними засобами захисту навколишнього природного середовища є герметизація устат-ковання та запобігання розливанням дизельного палива. Витоки палива у разі аварійних розливань необ-хідно терміново усувати.
- Для підтримання екологічної безпеки усіх операцій із паливом технічний стан і відповідністьвимогам безаварійного експлуатування ємкостей для зберігання та транспортування палива, трубопро-водів і арматури та устатковання для роботи з ними треба в обов'язковому порядку регулярно за вста-новленими регламентами перевіряти і контролювати, а виявлені несправності та недоліки — оператив-но ліквідовувати.
- Викиди забруднювальних речовин в атмосферне повітря контролюють в установленому порядку.
- МАРКУВАННЯ ТА ПАКУВАННЯ
7.1 Маркування
- Маркування дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454*.
- Транспортне маркування — згідно з ГОСТ 14192 з наношуванням маніпуляційного знака«Берегти від нагрівання» та марковання згідно з ДСТУ 4500-5, з відповідною класифікацією транспортноїнебезпеки вантажу згідно з ГОСТ 19433 (клас 3, підклас 3.3, класифікаційний шифр 3313, номерООН 1202).
* Маркують, пакують, транспортують та зберігають дизельне паливо, що його постачають за межі України, згідно з ГОСТ 1510та договором (контрактом).
7
ДСТУ 4840:2007
7.1.3 Продукція, що пройшла сертифікацію, повинна мати сертифікат відповідності та/чи знаквідповідності згідно з ДСТУ 2296 за порядком сертифікування, встановленим у системі УкрСЕПРО.
7.2 Пакування
- Пакування дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454.
- Для пакування використовують тару та транспортні засоби: металеві бочки місткістю 200 дм3із вузькою горловиною згідно з ГОСТ 13950, автоцистерни, залізничні цистерни та наливні судна. До-зволено, за узгодженням зі споживачем, використовувати аналогічну тару, яка вироблена за іншою нор-мативною документацією.
- ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Транспортування та зберігання дизельного палива — згідно з ДСТУ 4454 з дотримуванням вимогпожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, НАПБ А.01.001 [48] та інструкціями щодо по-жежної безпеки, розробленими на кожному підприємстві з урахуванням його специфіки.
- МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
- Відбирання проб дизельного палива — згідно з ДСТУ 4488. Для сукупної проби беруть 3 дм3продукту.
- Методи контролювання вказані в таблицях 1, 2а та 2б розділу 4.
- Показники, наведені у 7.1 та 7.2, контролюють візуально.
- Показники, наведені у 5.4 та 5.5, контролюють згідно з ГОСТ 12.1.044.
- Методи контролювання, на які є посилання в цьому стандарті, містять вимоги щодо точності.У разі постачання продукції на експорт у суперечливих випадках використовують методики згідноз EN ISO 4259 [53].
- Повітря робочої зони у роботі з дизельним паливом контролюють на наявність парів вуглеводіваліфатичних граничних С1—С10 згідно з МУ 2328 [54].
- Для розраховування цетанового індексу необхідно визначати точки відгону 10 %, 50 % та90 % (об.).
- ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
- Дизельне паливо приймають партіями. Партією вважають будь-яку кількість дизельного па-лива, виготовлену за безперервного технологічного процесу за затвердженою технологією, одноріднуза показниками якості та складниками, яку супроводжують одним документом щодо якості, виданим підчас приймання на основі випробовування сукупної проби.
- Порядок відбирання проб дизельного палива та складання сукупної проби — згідно з ДСТУ 4488.
- Дизельне паливо підлягає приймально-здавальним, періодичним і типовим випробовуванням:
- приймально-здавальним — за показниками 1—3, 5, 6, 9, 11, 14, 15 таблиці 1, за показникамитаблиць 2а, 2б та 7.1, 7.2;
- періодичним — за показниками 4, 7, 8, 10, 12, 16 таблиці 1 не менше ніж раз на місяць, а запоказником 13 — не менше ніж раз у квартал;
- типовим — у разі зміни технології за програмою, затвердженою у встановленому порядку.
- У разі одержання незадовільних результатів приймально-здавальних випробовувань хочаб за одним із показників якості за ним проводять повторні випробовування знову відібраної проби з тихсамих місць вибірки.
Результати повторних випробовувань поширюють на всю партію, і вони є остаточними.
- У разі одержання незадовільних результатів періодичних випробовувань випробовування пе-реводять у категорію приймально-здавальних до одержання задовільних результатів не менше як длятрьох партій поспіль.