Страница 4: ДСТУ 4465:2005. Маргарин (33892)

Маса нетто маргарину в усіх пакувальних одиницях повинна бути однакова і становити, кг, не більше ніж;

• у разі пакування в дощаті, фанерні і картонні ящики — 25;
• у разі пакування у барабани і бочки — 50;
• у разі пакування маргарину для промислового переробляння у дерев’яні і сталеві бочки — 100.

1. Дощаті, фанерні та картонні ящики, згідно з ГОСТ 13515, барабани, згідно з ГОСТ 9338 та ГОСТ 17065, і бочки, згідно з ГОСТ 8777, використовують під час пакування маргарину на не- автоматизованих лініях фасування і пакування, а також для перевезення змішаними видами транспорту і під час відправляння у важкодоступні райони.
2. Нерозфасований рідкий маргарин пакують у фляги алюмінієві, згідно з ГОСТ 5037, з ущільнювальним кільцем з жиротривкої резини, згідно з ГОСТ 17133, та інших матеріалів, дозволених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів; у бочки сталеві неоцинковані для харчових продуктів, згідно з ГОСТ 13950; автоцистерни для харчових рідин, згідно з ГОСТ 9218, а також, за узгодженням із замовником, наливають у тару споживача, яка придатна для перевезень рідкого маргарину автотранспортом.
3. Допустиме використання інших видів тари і пакування як вітчизняного так і імпортного виробництва, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами і які забезпечують збереженість і якість продукції під час транспортування і зберігання.
4. Ящики, у які пакують нерозфасований маргарин, потрібно вистелити пергаментом, згідно з ГОСТ 1341, підпергаментом, згідно з ГОСТ 1760, поліетиленовою плівкою для пакування харчових продуктів марок М та Н, згідно з ГОСТ 10354. Використовують мішки — вкладиші з полімерних плівкових матеріалів, згідно з ГОСТ 19360. Допустимо використовувати інші полімерні матеріали, дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів.

Дозволено використовувати підпергамент марок ПІ, П2 та ПЖ, згідно з ГОСТ 1760, для ви- стеляння дерев’яної тари, а також можна використовувати вкладиші із гофрованого картону марки Т, згідно з ГОСТ 7376, в разі пакування маргарину у моноліті в ящики із гофрованого картону.

1. Клапани картонних ящиків склеюють клейкою стрічкою на паперовій основі, згідно з ГОСТ 18251, або імпортною поліетиленовою клейкою стрічкою, дозволеною центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами, чи без використання стрічки. Допустиме зшивання нижніх клапанів ящика сталевим дротом діаметром від 0,8 мм до 1,0 мм згідно з ГОСТ 3282.

За узгодженням із замовником можна обклеювати ребра картонних ящиків.

1. Дозволено для маргарину, призначеного для промислового переробляння, використовувати багатообігову тару, яка повинна бути чиста, суха, не мати сторонніх запахів.
2. Згідно з вимогами Р 50-056 [15] значення допустимих відхилів кількості розфасованої продукції у пакувальній одиниці від номінальної кількості повинно бути не більше границі допустимих мінусових і плюсових відхилів Т, значення яких наведено у таблиці 6.

Таблиця 6 — Значення границі допустимих відхилів

1. Маргарин, призначений для відвантажування у важкодоступні райони, необхідно пакувати, згідно з ДСТУ ГОСТ 15846.
2. Маркуванняt
3. Марковання виконують на державній мові України і на мові, обумовленій у контракті на поставку (в разі поставок за межі України).
4. Кожен вид маргарину, залежно від рецептури (РЦ), виробляють з конкретною назвою.
5. На спожиткову тару (для нерозфасованого маргарину і маргарину для промислового переробляння — на паперову етикетку або ярлик, для розфасованого маргарину — на поверхню брусків, полімерних стаканчиків, коробок або накривок) будь-яким способом, щоб забезпечити чітке читання, наносять марковання, яке містить:

• назву підприємства-виробника, знак для товарів та послуг, юридичну адресу підприємства, місце виготовляння;
• назву маргарину;
• масу нетто;
• склад маргарину із зазначанням переліку назв основних компонентів, харчових і смакових добавок, консервантів (у разі їх внесення), вітамінів (у разі їх внесення);
• поживну цінність (вміст жиру, білків, вуглеводів у 100 г продукту) і енергетичну цінність (калорійність) 100 г продукту;
• кінцевий термін реалізації або дату виготовляння (число, місяць, рік) і строк придатності до споживання;
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту;
• штрих-код EAN — згідно з ДСТУ 3146, ДСТУ 3147.

Допустиме нанесення додаткової інформації, що не суперечить законодавству України (факс підприємства, телефон або ін.).

Дату виготовляння наносять чітким компостером або іншим способом, щоб забезпечити чітке читання інформації.

Марковання на пергаменті або фользі кожного бруска та на кожній одиниці полімерної упаковки наносять спеціальною фарбою, що швидко сохне і яка попередньо випробувана на відсутність відбитка на внутрішню поверхню пергаменту, фольги, полімерної упаковки та на поверхню маргарину і дозволена центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для використання у контакті з харчовими продуктами.

Етикетки або пакувальний матеріал повинні бути яскраво та художньо оформлені.

1. На етикетку з рідким маргарином для домашньої кулінарії обов’язково наносять позначку — «Перед вживанням збовтувати».
2. Марковання транспортної тари — згідно з ГССТ 14192, з нанесенням маніпуляційних знаків «Берегти від нагрівання», «Берегти від вологи».
3. На кожну одиницю транспортної тари наносять марковання, яке містить;

• назву підприємства-виробника, знак для товарів та послуг, юридичну адресу підприємства і місце виготовляння;
• назву маргарину;
• масу нетто та кількість одиниць паковань;
• масу нетто одиниці паковань;
• номер партії та порядковий номер пакувальної одиниці;
• кінцевий термін реалізації або дату виготовляння (число, місяць, рік) і строк придатності до споживання;
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту.

Марковання наносять друкарським способом на паперову етикетку або фарбою без запаху і такою, що не змивається, за допомогою чіткого штампа, трафарету або іншим способом, який забезпечує чітке читання інформації, безпосередньо на торець картонного ящика.

Допустимо проставляти на паперовій етикетці дату виготовляння маргарину, порядковий номер партії з початку кожного місяця, номер паковальної одиниці, знак відповідності штампом, компостером або іншим способом, який забезпечує чітке їх читання.

1. У разі реалізування замовником нерозфасованого маргарину інформацію відповідно
2. розміщують на листі — вкладиші або у вигляді анотації до продукту.
3. У разі поставок на експорт додаткову інформацію у маркованні обумовлюють умовами договору або контракту.
4. Приклад умовних познак під час замовляння;

Маргарин «»ДСТУ4465:2006

власна назва маргарину

5 вимоги щодо БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Експлуатують устатковання — згідно з ГОСТ 12.2.003.
2. Технологічний процес ведуть відповідно до вимог гост 12.3.002 і ДСП 4.4.4.089 [2].
3. Очищені стічні води повинні відповідати санітарно-гігієнічним, а також технологічним вимогам СанПиН 4630 [16].
4. Охороняють фунт від забруднювання побутовими та промисловими відходами відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [17].
5. Контролюють викиди шкідливих речовин у атмосферу згідно з вимогами ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [18].
6. Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, мікроклімат — ДСН 3.3.6.042 [19].
7. Рівень шуму не повинен перевищувати норми ДСН 3.3.6.037 [20], вібрації — ДСН 3.3.6.039 [21]. 6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
8. Для перевіряння якості продукції на відповідність вимогам цього стандарту підприємство- виробник проводить приймальний і періодичний контроль.
9. Приймання маргарину здійснюють партіями.

Кожну партію маргарину супроводжують документом, що підтверджує їхню якість і безпеку.

1. Правила приймання маргарину (визначання партії, об’єм вибірки і відбирання зразків) згідно з ГССТ 976, ДСТУ 4463.
2. Срганолептичні показники, масу нетто, якість упаковки, марковання, вміст жиру, вологи, солі, твердих тригліцеридів, кислотність маргарину, pH, температуру плавлення жиру, виділеного з маргарину, тривкість визначають у кожній партії маргарину, вміст сухого знежиреного залишку — 1 раз у 10 діб із зміною асортименту.
3. Показник «перекисне число у жирі, виділеному з маргарину» визначають періодично, але не рідше одного разу на десять днів.
4. Показники «масова частка лінольової кислоти» та «масова частка нікелю» проводять контролюванням вхідної сировини та визначають за вимогами замовника.
5. Показники «масова частка консерванту» та «масова частка транс-ізомерів» визначають періодично, але не рідше одного разу на квартал або на вимогу контролювальної організації чи замовника.
6. Показники «наявність бактерій групи кишкових паличок» і «кількість мезофільних аероб- тних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів, дріжджів та пліснявих грибів» визначають періодично, але не рідше одного разу на десять днів з чергуванням асортименту продукції.
7. Масову частку вітаміну А (та інших вітамінів) визначають тільки у разі розбіжностей.
8. Масові частки цукру, какао-порошку, емульгаторів, екстракту аннато і ароматизаторів визначають відповідно до закладання за вимогою замовника і згідно з методиками, атестованими і затвердженими у встановленому порядку.
9. Контролювання показників безпеки: вміст токсичних елементів, вміст мікотоксинів, залишковий вміст пестицидів підприємство-виробник здійснює відповідно до МР 4.4.4-108 [22].
10. Визначання патогенних мікроорганізмів проводять служби органів Державного санітарного нагляду за методиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я у встановленому порядку.
11. Контролюють вміст радіонуклідів атестовані лабораторії, які мають право на проведення радіаційного контролювання за рівнем радіаційного забруднення продуктів харчування та сільськогосподарської сировини згідно з чинним законодавством.
12. Контролюють міграцію хімічних речовин із полімерних матеріалів, які контактують з маргарином, служби органів Державного санітарного нагляду.
13. Масову частку антиокислювачів (у разі їхнього використання) визначають тільки у разі розбіжностей.
14. У разі одержання незадовільних результатів контролювання проводять повторне аналізування з подвійної вибірки або проби. Результати повторних аналізів поширюють на всю партію. У разі отримування незадовільних результатів партію бракують повністю.
15. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
16. 1. Відбирають проби маргарину і готують їх до випробовувань згідно з ГОСТ 976, ГОСТ 9225, ГОСТ 26668, ГОСТ 26669, ГОСТ 26929, ДСТУ 4463, інструкцією 4.4.10.2.209 [23].
    2. Зовнішній вигляд, форму, правильність паковання і марковання на відповідність вимогам цього стандарту контролюють візуально.
    3. Визначають органолептичні показники, масові частки жиру, вологи і летких речовин, сухого знежиреного залишку, солі, кислотність, стійкість, pH водної або водно-молочної фази маргарину проводять згідно з ГССТ 976, ДСТУ 4463.
    4. Визначають температуру плавлення жиру, виділеного з маргарину, згідно з ГССТ 976, ДСТУ 4463 ДСТУ ISC 6321.
    5. Визначають перекисне число згідно з ГССТ 26593, ДСТУ 4463 ДСТУ ISC 3960.
    6. Визначають масову частку твердих тригліцеридів згідно з ГССТ 976, ДСТУ 4463, ДСТУ ISC 8292.
    7. Визначають масову частку лінольової кислоти згідно з ГССТ30418, ГССТ 30623, ДСТУ 4463.
    8. Визначають токсичні елементи згідно з ГССТ 26927, ГССТ 26928, ГССТ 26930, ГССТ 26931, ГССТ 26932, ГССТ 26933, ГССТ 26934, ГССТ 30178, ДСТУ ISC 12193.
    9. Визначають масову частку нікелю згідно з ДСТУ 4335, ДСТУ ISC 8294.
    10. Визначають мікроорганізми згідно з ГССТ 9225, ГССТ 10444.12 та СанПиН 42-123-4940 [24].
    11. Визначають консерванти згідно з ДСТУ 4463.
    12. Визначають масові частки вітаміну А та вітаміну Е згідно з ГССТ 30417, вітаміну D — згідно з ГССТ 30624.
    13. Визначають залишковий вміст пестицидів згідно з ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [9], ДСТУ EN 1528.
    14. Визначають вміст радіонуклідів згідно з МУ 5778 [25], МУ 5779 [26] та іншими чинними методиками, затвердженими у встановленому порядку.
    15. Визначають кількість міграцій хімічних речовин із полімерних матеріалів згідно з СанПиН 42-123-4240 [29].
    16. Визначають масову частку антиокислювачів (в разі їх використання) згідно з ДСТУ ISC 5558 та іншими чинними методиками, затвердженими у встановленому порядку.
    17. Визначають залишковий вміст мікотоксинів згідно з МУ 4082 [4], МР 2273 [5], МР 2964 [6], ДСТУ EN 12955.
    18. Визначають масову частку транс-ізомерів згідно ДСТУ 4335, ДСТУ 4336, ДСТУ 4463.
    19. Під час контролювання допустимо використовувати імпортний лабораторний посуд, що пройшов державне повіряння і класом точності не нижче вітчизняного, та хімічні реактиви, якість яких не нижча вітчизняних.
17. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
18. 1. Навантажувально-розвантажувальні роботи слід проводити у закритих приміщеннях або біля накритих рамп, щоб запобігти впливу атмосферних опадів.
    2. Маргарин транспортують усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажу, який швидко псується, чинними на відповідному виді транспорту. Транспортні засоби повинні бути чисті, сухі, без стороннього запаху.