9.4.14 У мастилосистемі має забезпечуватися злив мастила в аварійну ємність, розташовану поза головним корпусом.
Площа перерізу зливного трубопроводу мастилобаків має бути такою, щоб забезпечувати злив мастила з мастилосистеми протягом 15 хв.
9.4.15 На трубопроводі аварійного зливу мастила з мастилобака турбогенератора в машзалі слід установлювати послідовно дві засувки. Одна з них з ручним приводом, виведеним на відмітку обслуговування турбіни, установлюється в місці, безпечному при пожежі. Друга засувка з ручним управлінням на місці її установлення має бути опломбована у відкритому положенні.
9.4.16 На запірному пристрої (засувці) аварійного зливу мастила з мастилобака має бути напис "Аварійний злив мастила", а ручний привід пофарбований в червоний колір.
9.5 Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори, трансформатори власних потреб
9.5.1 Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів, компенсувальних реакторів, трансформаторів власних потреб та ін. забезпечується:
триманням у справному стані пристроїв охолоджування, регулювання і захисту устаткування;
дотриманням температурних режимів;
триманням у справному стані і постійній готовності АУПГ і пристроїв мастилоприймачів;
триманням у справному стані газоаналізаторів.
9.5.2 Пристрої мастилоприймачів під трансформаторами і реакторами, мастилопроводи і дренажі мають триматись у справному стані для запобігання розтіканню мастила при аварії і потраплянню його в кабельні канали та інші комунікації.
9.5.3 Максимально допустима температура верхніх шарів мастила має бути не більше 95° C, а перевищення температури мастила над температурою зовнішнього середовища - не більше 60° C.
9.5.4 Засипка з гравію або щебеню (відповідної фракції) під трансформатор має триматись у чистоті і не рідше 1 разу на рік промиватися. При сильному забрудненні (занесення пилу, піску і т. ін.), замасленні засипки її слід промивати, як правило, навесні та восени. Одночасно з промиванням засипки з гравію або випробуванням стаціонарної установки пожежогасіння має бути перевірена робота мастилопроводів і видалена вода з аварійної ємності. При утворенні на засипці з гравію твердих відкладень від нафтопродуктів завтовшки не менше 3 мм або появі рослинності і в разі неможливості її очищення має здійснюватися заміна гравію (щебеню) фракцією 30 - 70 мм.
9.5.5 Виведення трансформаторів з експлуатації необхідно виконувати відповідно до вимог документації заводів-виробників.
9.5.6 Навколо трансформаторів бортову огорожу необхідно тримати в справному стані. При виявленні мастила на засипці з гравію (щебеню) слід уживати заходів із запобігання його подальшому надходженню.
9.5.7 Забороняється використовувати стінки кабельних каналів як бортову огорожу мастилоприймачів трансформаторів і реакторів.
9.5.8 Уведення кабельних ліній в шафи управління, захисту і автоматики, а також розгалужувальні (сполучні) коробки на трансформаторах і реакторах мають бути ретельно ущільнені негорючим матеріалом і відповідати класу зони по ПУЕ.
9.5.9 При пошкодженні корпусу трансформатора мастило необхідно злити в аварійну ємність. Аварійні ємності для приймання мастила мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а також після рясних дощів, танення снігу або гасіння пожежі. Стаціонарні рівнеміри в ємностях слід тримати в справному стані.
9.5.10 При отриманні сигналу від газового реле трансформатора має бути негайно проведений зовнішній огляд трансформатора і відібраний газ для аналізу і перевірки на горючість. Якщо газ горючий або в ньому містяться продукти розкладання ізоляції, трансформатор має бути негайно відключений.
9.5.11 Трансформатори напругою 330 кВ і вище при виділенні газу (навіть негорючого і відсутності в ньому продуктів розкладання ізоляції) мають бути розвантажені й відключені для з'ясування і усунення причини появи газу. При спрацьовуванні захисту від внутрішніх пошкоджень трансформатора мають автоматично включатися стаціонарні установки пожежогасіння водою.
9.5.12 У разі автоматичного відключення трансформатора підключення його в роботу можливе тільки після огляду й усунення виявлених недоліків.
9.5.13 Огляд трансформаторів власних потреб з постійним черговим персоналом має проводитися 1 раз на добу, без чергового персоналу - 1 раз на місяць.
9.5.14 Позачергові огляди необхідно проводити після аварійних відключень релейним захистом трансформаторів.
9.5.15 Трансформатор при пожежі має бути відключений і включена стаціонарна установка пожежогасіння. Злив мастила з трансформатора при пожежі забороняється.
9.5.16 У місцях установки пожежної техніки мають бути обладнані й позначені місця заземлення. Місця заземлення пожежної техніки й устаткування визначаються фахівцями ЕЦ спільно з представниками пожежної охорони.
9.5.17 Гасіння пожеж на трансформаторах, реакторах, генераторах здійснюється відповідно до оперативного плану та карток пожежогасіння. На об'єктах, де розміщені трансформатори, реактори, генератори, мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для підрозділів пожежної охорони. Використовування цих засобів з іншою метою заборонено.
9.6 Гідразинні установки
9.6.1 Установка для дозування робочого розчину гідразингідрату повинна мати огорожу з цементною відбортовкою і приямок для збору і нейтралізації пролитого розчину. На огорожу установки мають бути вивішені плакати "Гідразингідрат" і знаки безпеки "Обережно! Легкозаймисті речовини", "Обережно! Небезпека вибуху".
9.6.2 Забороняється зберігати в приміщенні гідразинної установки будь-які реагенти і матеріали, користуватися відкритим вогнем і застосовувати іскроутворювальні інструменти. Приміщення гідразинної установки має бути закрите на замок.
9.6.3 Зливати гідразингідрат з бочок слід за допомогою сифона із сталі, що не іржавіє, у приймальний бак, наполовину заповнений водою. Переливати гідразингідрат необхідно при включеній вентиляції. Ближче за два метри від місця роботи не повинні міститися окислювачі, горючі речовини, пористі матеріали (окисли натрію, калію, азбест, активоване вугілля і т. ін.), кисень і електронагрівальні прилади.
9.6.4 Товарний гідразингідрат, що містить 64 % гідразину, потрібно транспортувати і зберігати в тарі із сталі, що не іржавіє, або алюмінію. Розбавлені розчини гідразингідрату (30 % і менше) допускається зберігати в ємностях, що закриваються, з вуглецевої сталі або в поліетиленових банках. При транспортуванні не допускаються удари і падіння ємностей з гідразингідратом. При розкритті металевих ємностей з-під гідразингідрату не слід допускати виникнення іскор.
9.6.5 Пролитий гідразингідрат (концентрований або розбавлений) необхідно змити водою в дренажний приямок і нейтралізувати хлорним вапном.
X ВИМОГИ ДО ТРИМАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ
10.1 Установки пожежної сигналізації і пожежогасіння
10.1.1 Тримання в працездатному стані АУПС і АУПГ необхідно забезпечувати такими заходами:
комплектуванням високопрофесійними кадрами, що пройшли спеціальне навчання;
проведенням ТО з метою збереження показників безвідмовної роботи на період терміну служби;
матеріально-технічним (ресурсним) забезпеченням з метою безумовного виконання функціонального призначення у всіх режимах експлуатації, підтримки і своєчасного відновлення працездатності;
розробкою необхідної експлуатаційної документації для обслуговувального і чергового персоналу.
10.1.2 Будівлі, приміщення і споруди мають обладнуватися вказаними установками відповідно до вимог будівельних норм, правил, стандартів, переліків та інших нормативно-правових актів, а також на підставі АПН.
10.1.3 Апаратура і устаткування, що входить до складу установок, мають відповідати чинним стандартам, технічним умовам, документації заводів-виробників та мати відповідні сертифікати, видані УкрСЕПРО.
10.1.4 Приймання в експлуатацію установок пожежогасіння має здійснюватися комісією, призначеною наказом Генерального директора, з обов'язковою участю фахівців СПБ та представників Держпожнагляду.
10.1.5 Установки пожежогасіння і пожежної сигналізації мають експлуатуватися в режимах, передбачених проектами. Переведення установок з автоматичного режиму на дистанційне керування не допускається, за винятком випадків ремонту установки, ТО та при відвідуванні приміщень, обладнаних АУПГ (з повідомленням пожежної охорони).
10.1.6 Усі установки пожежогасіння мають бути в справному стані і триматись у постійній готовності до дії. Несправності, що впливають на їх працездатність, мають усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Кожен випадок відмови їх у роботі і при випробуваннях у приміщеннях СБ підлягає розслідуванню комісією.
10.1.7 Роботи з ТО і ППР мають визначатися на кожен вид установок і виконуватися відповідно до плану-графіка, який розробляється на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт.
10.1.8 На період проведення робіт з ТО або ППР, для яких передбачається відключення установок, адміністрація підприємства зобов'язана вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються, і технологічного устаткування, поінформувавши про це об'єктову пожежну охорону.
10.1.9 Шлейфи пожежної сигналізації, лінії управління і зв'язку мають постійно контролюватися на режим "Готовність" і піддаватися періодичним випробуванням на режими "Тривога" і "Установка спрацювала" відповідно до плану-графіка.
10.1.10 У місцях розміщення приладів сигналізації і вузлів управління має бути визначений порядок дій чергового (оперативного) персоналу в разі появи сигналів про пожежу або про несправності в АУПС або АУПГ. Це приміщення має бути обладнане телефонним зв'язком і укомплектоване електричним ліхтарем.
10.1.11 Диспетчерські пункти (пожежні пости), операторні технологічних цехів, а також станції пожежогасіння мають бути забезпечені схемою (мнемосхемою) пожежної сигналізації і (або) установок пожежогасіння, а також інструктивними матеріалами про управління установкою пожежогасіння і про дії сповіщення про аварію і (або) пожежу.
10.1.12 На пультах управління диспетчерських пунктів (пожежних постів), на блоках пожежної автоматики, біля кожного вузла управління і розподільного пристрою установок пожежогасіння мають бути вивішені (установлені) таблички з указівкою приміщень або технологічного устаткування, що захищаються.
В установках водяного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми обв'язки, на табличках вказувати типи і кількість зрошувачів у секції, а засувки і крани нумерувати відповідно до схеми обв'язки. Функціональні схеми обв'язки мають вивішуватися і в насосних АУПГ.
10.1.13 На об'єкті має вестися експлуатаційна документація, у якій необхідно реєструвати:
зміст, терміни і виконавців проведення ТО і ППР;
дату і обставини санкціонованих і помилкових спрацьовувань АУПС і АУПГ;
дату і результати контрольних перевірок і періодичних випробувань АУПС і АУПГ.
На об'єкті також має бути така документація:
ПД і виконавчі креслення на установку;
акт приймання і здачі установки в експлуатацію;
паспорти на устаткування і прилади;
журнал ТО і ремонту установок;
ІЕ установки.
10.1.14 Для якісної експлуатації АУПС і АУПГ на об'єкті наказом або розпорядженням адміністрації має бути створена служба з обслуговування АУПС і АУПГ, а також призначені:
особи, відповідальні за експлуатацію АУПС і АУПГ;
оперативний (черговий) персонал для контролю за працездатним станом АУПС і АУПГ (оперативний персонал - для щоденного контролю, черговий персонал - для цілодобового. Функції оперативного і чергового персоналу можуть об'єднуватися);
особи, відповідальні за ремонт і ТО АУПС, АУПГ.
10.1.15 Керівник підрозділу, відповідальний за експлуатацію, ТО і ремонт установок пожежної автоматики, зобов'язаний забезпечити:
виконання вимог правил експлуатації установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;
тримання АУПС і АУПГ у робочому стані шляхом своєчасного проведення ТО і ППР;
навчання оперативного (чергового) персоналу, а також інструктаж працівників у приміщеннях, що захищаються;
розробку необхідної експлуатаційної документації і контроль за систематичним її веденням;
інформування адміністрації АЕС, об'єкта про всі випадки відмов і спрацьовувань установок;
своєчасне пред'явлення рекламацій:
а) заводам-виробникам - при поставці некомплектних або неякісних приладів і устаткування;
б) монтажним організаціям - при виявленні неякісного монтажу або відступів від ПД, не узгоджених з розробником проекту та наглядовими органами;
в) спеціалізованим обслуговувальним організаціям - за неякісне і невчасне ТО і ремонт установок.
10.1.16 Оперативний (черговий) персонал повинен знати:
найменування і місцезнаходження приміщень, що захищаються, розташування приймальних станцій пожежної сигналізації, вузлів управління установками пожежогасіння;
порядок виклику пожежної охорони при отриманні сигналу тривоги і взаємодії з пожежними підрозділами при ліквідації пожежі та її наслідків;
порядок визначення працездатності установки в період експлуатації;
порядок ведення експлуатаційної документації.
10.1.17 Запас зрошувачів і ПС на об'єкті має бути не менше 10 % від числа змонтованих.
10.1.18 КОПС має забезпечувати роздільне подавання сигналів від ПС і охоронних датчиків.
10.1.19 Апаратура АУПС і КОПС має встановлюватися в місцях, недоступних для сторонніх осіб, і бути опломбована.
10.1.20 ПС слід установлювати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів і технічної документації заводів-виробників. Сповіщувачі мають бути захищені від механічних пошкоджень і несанкціонованих спрацьовувань. Заходи захисту не повинні впливати на їх працездатність.
