8.21. Для поперечних стикових зварних з’єднань, що підлягають ультразвуковому контролю, довжина вільної прямої ділянки труби (елемента) в кожну сторону від осі шва (до найближчих приварних деталей і елементів, початку вигину, осі сусіднього поперечного шва тощо) повинна бути не меншою від величин, наведених нижче:
-----------------------------------------------------------------
¦Номінальна товщина стінки ¦Мінімальна довжина вільної прямої¦
¦зварюваних труб ¦ділянки труби (елемента) в кожну ¦
¦(елементів) S, мм ¦сторону від осі шва, мм ¦
¦-----------------------------+---------------------------------¦
¦До 15 включно ¦ 100 ¦
¦Вище 15 до 30 включно ¦ 5S + 25 ¦
¦Вище 30 до 36 включно ¦ 175 ¦
¦Більше 36 ¦ 4S + 30 ¦
-----------------------------------------------------------------
8.22. Для поперечних стикових зварних з’єднань, що підлягають місцевій термічній обробці, довжина вільної прямої ділянки труби (елемента) в кожну зі сторін від осі шва (до найближчих приварних труб і елементів, початку вигину, сусіднього поперечного шва тощо) повинна бути не менша величини L, що визначається за формулою:
L = 2 х ((DmS)^1/2)
але не менше 100 мм. Тут Dm - середній діаметр труби (елемента),
який дорівнює Dm = Da - S; Da - номінальний зовнішній діаметр, мм;
S - номінальна товщина стінки труби (елемента), мм.
8.23. При встановленні крутозагнутих, штампованих і штампованозварних колін є припустимим розміщення поперечних зварних з’єднань біля початку заокруглення і зварювання між собою крутозагнутих колін без прямої ділянки.
8.24. Для кутових зварних з’єднань труб і штуцерів з елементами трубопроводів відстань від зовнішньої поверхні елемента до початку вигину труби або до осі поперечного стикового шва повинна складати:
1) для труб (штуцерів) із зовнішнім діаметром до 100 мм — не менше зовнішнього діаметра труби, але не менше 50 мм;
2) для труб (штуцерів) із зовнішнім діаметром 100 мм і більше — не менше 100 мм.
8.25. Відстань від осі поперечного зварного з’єднання трубопроводу до краю опори або підвіски вибирається виходячи з можливості проведення передбачених Правилами огляду, контролю і термообробки.
Прокладання трубопроводів
8.26. Проект прокладання трубопроводів розробляється проектною організацією з урахуванням вимог цих Правил і державних будівельних норм (далі — ДБН).
Підземне прокладання трубопроводів I категорії в одному каналі спільно з іншими технологічними трубопроводами забороняється.
8.27. При прокладанні трубопроводів в напівпрохідних каналах, висота каналів на просвіт повинна бути не менше 1,5 м, ширина проходу між ізольованими трубопроводами — не менше 0,6 м.
8.28. При прокладанні трубопроводів в прохідних тунелях (колекторах) висота тунелю (колектора) на просвіт повинна бути не менше 2 м, а ширина проходу між ізольованими трубопроводами — не менше 0,7 м.
В місцях розміщення запірної арматури (устаткування) ширина тунелю повинна бути достатньою для зручного обслуговування встановленої арматури (устаткування). При прокладанні в тунелях кількох трубопроводів їх взаємне розміщення повинно забезпечувати зручне проведення ремонту трубопроводів та заміну окремих їхніх частин.
8.29. При надземному відкритому прокладанні трубопроводів є припустимим спільне прокладання трубопроводів усіх категорій з технологічними трубопроводами різного призначення, за винятком випадків, коли таке прокладання не дозволяється іншими Правилами безпеки.
8.30. Камери для обслуговування підземних трубопроводів повинні мати не менше двох люків з драбинами або скобами.
8.31. Прохідні канали повинні мати вхідні люки з драбиною або скобами. Відстань між люками повинна бути не більше 300 м, а у випадку спільного прокладання з іншими трубопроводами — не більше 50 м. Вхідні люки повинні передбачатись також в усіх кінцевих точках тупикових ділянок, на поворотах траси і в місцях, відведених для встановлення арматури.
8.32. Горизонтальні ділянки трубопроводу повинні мати уклін не менше 0,004. Для трубопроводів теплових мереж уклін має бути не менше 0,002.
Прокладання трубопроводів повинно унеможливлювати утворення водяних застійних ділянок.
8.33. Арматура встановлюється в місцях, зручних для обслуговування та ремонту. За потреби влаштовуються драбини та площадки.
8.34. Встановлювана чавунна арматура повинна бути захищена від напружень вигину.
Компенсація теплового розширення
8.35. Кожна ділянка трубопроводу між нерухомими опорами розраховується на компенсацію теплового подовження, яке може здійснюватись самокомпенсацією або шляхом встановлення компенсаторів.
Застосування чавунних сальникових компенсаторів є неприпустимим.
8.36. На паропроводах з внутрішнім діаметром 150 мм і більше та температурою пари 300 град.C і вище встановлюються покажчики переміщень для контролю за розширенням паропроводів і нагляду за правильністю роботи опорно-підвісної системи. Місця встановлення покажчиків і розрахункові значення переміщень зазначаються в проекті паропроводу. До покажчиків переміщень повинен бути вільний доступ. За потреби належить влаштовувати площадки і драбини.
Опорно-підвісна система
8.37. Несучі конструкції трубопроводу, його опори та підвіски (за винятком пружин) розраховуються на вертикальне навантаження від ваги трубопроводу, наповненого водою і покритого ізоляцією, і на зусилля, що виникають від теплового розширення трубопроводів.
Опори і підвіски паропроводів можуть розраховуватись без урахування маси води при гідравлічних випробуваннях, але з урахуванням маси пари. У цьому випадку проектом повинно бути передбачено застосування спеціальних пристроїв для розвантаження пружин, опор і підвісок при гідравлічному випробуванні.
8.38. Нерухомі опори розраховуються на зусилля, що передаються на них при найбільш несприятливому сполученні навантажень.
Дренажі
8.39. В нижніх точках кожної ділянки трубопроводу, що відключається засувками, для його спорожнення повинні передбачатись спускні штуцери, оснащені запірною арматурою.
Для випуску повітря в верхніх точках трубопроводів повинна встановлюватись відповідна арматура.
8.40. Всі ділянки паропроводів, що можуть бути відключені запірними органами, для можливості їх прогрівання і продування забезпечуються в кінцевих точках штуцером з вентилем, а при тиску вище 2,2 МПа (22 кгс/кв.см) — штуцером довжиною не менше 300 мм та двома послідовно розміщеними вентилями: запірним і регулювальним. Паропроводи тиском 20 МПа (200 кгс/кв.см) і вище забезпечуються штуцером з послідовно розташованими запірним і регулювальним вентилями і дросельною шайбою. У випадку прогрівання ділянки паропроводу в обох напрямках продуванням передбачається з обох кінців ділянки.
Будова дренажів повинна передбачати можливість контролю за їх роботою під час прогрівання трубопроводу.
8.41. Нижні кінцеві точки паропроводів і нижні точки їх вигинів оснащуються запірними органами для продування.
8.42. Місця розташування і конструкція дренажних запірних органів трубопроводів встановлюються проектною організацією.
8.43. Безперервне відведення конденсату крізь конденсаційні горщики або інші пристрої обов’язкове для паропроводів насиченої пари і для сліпих ("тупикових") ділянок паропроводів перегрітої пари.
Для теплових мереж безперервне відведення конденсату з нижніх точок обов’язкове незалежно від стану пари.
Арматура і редукційні пристрої
8.44. Кожний трубопровід для надійних і безпечних умов експлуатації оснащується приладами для вимірювання тиску та температури робочого середовища, а за потреби — запірною та регулювальною арматурою, редукційними та запобіжними пристроями, засобами захисту і автоматизації.
Кількість та розміщення арматури, засобів вимірювання, автоматизації та захисту передбачаються проектною організацією з урахуванням надійного та безпечного обслуговування та ремонту трубопроводів.
8.45. Запобіжні пристрої розраховуються і регулюються таким чином, щоб тиск у разі його збільшення в захищуваному елементі не перевищував розрахунковий більше як на 10%, а при розрахунковому тиску до 0,5 МПа (5 кгс/кв.см) — більше як на 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см).
Розрахунок пропускної здатності запобіжних пристроїв виконується згідно з ГОСТ 24570.
Перевищення тиску при повному відкритті запобіжного клапана більш як на 10% від розрахункового значення є припустимим лише у тому випадку, коли це передбачено розрахунком на міцність трубопроводу.
Якщо експлуатація трубопроводу дозволена на зниженому тиску, то регулювання запобіжних пристроїв виконується по цьому тиску, причому пропускна здатність перевіряється розрахунком.
8.46. Відбір середовища від патрубка, на якому встановлено запобіжний пристрій, є неприпустимим. Запобіжні клапани повинні мати відвідні трубопроводи для захисту персоналу від опіків при спрацюванні клапанів. Ці трубопроводи захищаються від замерзання та обладнуються дренажами для зливу конденсата, що накопичується в них. Встановлення запірних органів на них є неприпустимим.
8.47. Конструкція вантажного або пружинного клапана повинна мати пристрій для перевірки справності дії клапана під час роботи трубопроводу шляхом примусового відкриття. У випадку встановлення на трубопроводі електромагнітного імпульсно-запобіжного пристрою (далі — IЗП), він обладнується пристроєм, що дозволяє виконувати примусове відкриття клапану дистанційно зі щита управління.
8.48. Клас точності манометрів повинен бути не нижчим за:
2,5 — за робочого тиску до 2,5 МПа (25 кгс/кв.см);
1,5 — за робочого тиску понад 2,5 МПа (25 кгс/кв.см) до 14 МПа (140 кгс/кв.см);
1,0 — за робочого тиску понад 14 МПа (140 кгс/кв.см).
8.49. Шкала манометрів вибирається за умови, щоб при робочому тиску стрілка манометра знаходилась у другій третині шкали.
8.50. На шкалі манометра наноситься червона риска, що вказує максимально припустимий тиск.
Замість червоної риски допускається прикріплення до корпусу манометра зафарбованої в червоний колір металевої пластинки, що повинна щільно прилягати до скла манометра і яку неможливо від’єднати.
Манометр встановлюється таким чином, щоб його шкалу могли чітко бачити працівники з числа обслуги. При цьому для поліпшення видимості показань шкала манометра розташовується вертикально або з нахилом вперед до 30 град.
Номінальний діаметр манометрів, що встановлені на висоті до 2 м від рівня площадки спостереження за манометрами, повинен бути не меншим за 100 мм, на висоті від 2 м до 3 м — не меншим за 150 мм і на висоті від 3 м до 5 м — не меншим за 250 мм. При розташуванні манометра на висоті більше 5 м встановлюється, як дублювальний, знижений манометр.
8.51. Перед кожним манометром встановлюється триходовий кран або інший аналогічний пристрій для продування, перевірки і відключення манометра. Перед манометром, призначеним для вимірювання тиску пари, встановлюється сифонна трубка діаметром не менш як 10 мм.
8.52. На корпусі арматури повинно бути чітке маркування з зазначенням:
а) найменування або товарного знака підприємства-виготовлювача;
б) умовного проходу;
в) умовного тиску та температури середовища;
г) направлення потоку середовища;
ґ) марки сталі.
8.53. Арматура з умовним проходом 50 мм і більше постачається з паспортом, в якому зазначаються дані про хімічний склад, механічні властивості металу, режими термічної обробки та неруйнівний контроль, якщо проведення цих операцій було передбачено ТУ. Дані повинні стосуватись основних деталей арматури: корпуса, кришки, шпинделя, затвора і кріплення.
8.54. На маховиках арматури позначається напрям обертання при відкриванні та закриванні арматури.
8.55. При конструюванні приводу арматури трубопроводів слід дотримуватись наступних умов:
1) відкривання арматури проводиться рухом маховика проти годинникової стрілки, закривання — за годинниковою стрілкою, крім того, слід передбачити можливість закривання вентилів і засувок на ланцюги і замки;
2) проріз, у якому рухається покажчик відкривання арматури, не повинен обмежувати його рух у крайніх положеннях. На шкалі покажчика відкривання арматури крайні положення позначаються надписами.
8.56. Трубопровід, розрахунковий тиск якого нижчий за тиск живлющого джерела, повинен мати редукційний пристрій з манометром і запобіжним клапаном, що встановлюються зі сторони меншого тиску (редукційно-охолоджувальні або інші редукційні пристрої).
8.57. Редукційні пристрої повинні мати автоматичне регулювання тиску, а редукційно-охолоджувальні пристрої, крім того, — автоматичне регулювання температури.
8.58. З метою полегшення відкривання засувок і вентилів, що вимагають значного обертального моменту, а також для прогрівання паропроводів (в технічно обгрунтованих випадках), вони оснащуються обвідними лініями (байпасами), діаметр яких визначається проектною організацією.
Засувки і вентилі, для відкривання та закривання яких необхідно зусилля більше 25 кгс, повинні мати електричні приводи.
9. Матеріали і напівфабрикати
9.1. Для виготовлення, монтажу та ремонту трубопроводів і їх деталей, що працюють під тиском, використовуються матеріали та напівфабрикати згідно зі стандартами і технічними умовами, що зазначені в додатку 2. Нові стандарти та технічні умови, а також стандарти та технічні умови після їх чергового перегляду повинні містити вимоги до матеріалів і напівфабрикатів не нижчі від зазначених у цьому розділі. Розподіл сталей на типи і класи наведений у додатку 3.
9.2. Використання вказаних у додатку 2 матеріалів по НД, що відсутня в таблицях, є припустимим при наявності позитивного висновку спеціалізованої організації або ЕТЦ, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці, якщо вимоги цих НД будуть не нижчими від вимог НД, що зазначені в додатку 2.
9.3. Використання матеріалів і напівфабрикатів, що не наведені в таблицях додатка 2, поширення границь їх використання або скорочення обсягу випробувань і контролю у порівнянні з вказаними в цьому розділі та додатку 2 дозволяється Держнаглядохоронпраці на підставі позитивних висновків спеціалізованої організації або ЕТЦ, що мають дозвіл Держнаглядохоронпраці.
