12.6.20. Взаємовідносини вантажоодержувача (підприємства, філії, підрозділу) із станцією залізниці з перевезення, охорони у дорозі і здаванню метанолу-отрути залізницею на склад (пункт зливання) регламентують такі документи:
а) “Статут залізниці України”;
б) “Правила перевезення вантажів залізницею” Міністерства транспорту України;
в) “Інструкція про порядок охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом”;
г) “Загальні санітарні правила по зберіганню і використанню метанолу”.
12.6.21. На основі документів, вказаних у пункті 12.6.20, підприємство-одержувач (філія, підрозділ) заключає договір із залізницею (начальником найближчої станції) на доставку метанолу-отрути до пункту зливання (під’їзної залізничної колії).
12.6.22. У договорі повинні бути враховані такі дані:
- специфіка перевезення (подавання) метанолу-отрути на склад одержувача або пункт зливання;
- періодичність поставки метанолу-отрути і його кількість;
- умови розвантаження (зливання);
- спосіб і строк повідомлення про прибуття метанолу-отрути на станцію і пункт зливання;
- умови передачі метанолу-отрути та інше.
12.6.23. Під час передавання цистерни із метанолом-отрутою від залізниці (її воєнізованої охорони) у випадку відсутності (або пошкодження) пломби, відповідальний представник вантажоодержувача (філії, підрозділу) метанолу-отрути зобов’язаний негайно повідомити про це керівника (диспетчера) філії, підрозділу і скласти у встановленому порядку відповідний акт.
12.6.24. Відповідальність за збереження метанолу-отрути на шляху перевезення до моменту здачі його одержувачу в пункті зливання несе воєнізована охорона залізниці. Відповідальність за збереження метанолу-отрути після її приймання в пункті зливання несе вантажоодержувач.
12.6.25. Метанол-отруту зливають із цистерн у місткості за допомогою насоса або самопливом через герметичні шланги і трубопроводи. Трубопровід для зливання метанолу-отрути монтують із нахилом, що забезпечує повне його спорожнення.
Не дозволяється зливати метанол-отруту із цистерни відкритим способом або сифоном.
12.6.26. Після повного зливання метанолу-отрути із цистерни вона повинна бути промита водою в кількості, яка забезпечувала б вміст метанолу-отрути у стічних водах не вище допустимого для даної системи каналізації (але не менше 10-кратного по відношенню до залишку метанолу), опломбована і передана представнику залізниці. Також повинні бути промиті насоси і зливні шланги.
Не дозволяється зливання промивальної води на грунт.
12.6.27. Перед закачуванням метанолу-отрути у метанольну установку, необхідно перевірити справність усіх її вузлів, фланцевих з’єднань, вентилів, запобіжних клапанів, манометрів тощо.
12.6.28. Пошкодження і несправності у метанольній установці повинні бути негайно ліквідовані (до закачування метанолу-отрути).
12.6.29. Місткість метанольної установки необхідно заливати повільно, не допускаючи її переповнення.
Метанол-отрута, залитий у місткість метанольної установки, повинен бути повністю злитий у газопровід.
Не дозволяється залишати метанол-отруту у місткості метанольної установки, за виключенням метанольниць безперервної дії.
12.6.30. Після випорожнення і перекриття закривної арматури, метанольна установка (у неробочому стані) повинна бути під атмосферним тиском.
12.6.31. Обслуговування метанольних установок, а також охорона метанольних установок безперервної дії, повинні виконуватись за затвердженими спеціальними інструкціями, розробленими відповідною службою виробничого підрозділу.
12.6.32. Метанольні установки повинні бути запроектовані і побудовані, як дільниці 1-ої категорії згідно з СНиП 2.05.06-85 та експлуатуватись згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.07-94.
12.6.33. У разі зливання метанолу-отрути, двигун автомобіля повинен працювати на малих обертах. Не дозволяється застосовувати автомобілі із несправними іскрогасниками і системами електроживлення.
12.6.34. Після зливання метанолу-отрути із пересувної місткості, вона повинна бути опломбована відповідальною за операцію зливання особою і може перевозитись далі в опломбованому стані.
12.6.35. Категорично не дозволяється продування метанолу-отрути із пересувної місткості в атмосферу.
12.6.36. Пересувна місткість, шланги, насоси, які повністю звільнені від метанолу-отрути, підлягають старанному промиванню згідно з пунктом 12.6.26. цих Правил.
12.6.37. На робочій площадці метанольниці і на складі метанолу-отрути, необхідно періодично за затвердженим графіком виконувати контроль повітря. ГДК метанолу-отрути у повітрі робочої зони – 5 мг/м3.
12.6.38. Заливання метанолу-отрути у місткість і наступне зливання його у газопровід, стаціонарну або пересувну місткість виконується за розпорядженням головного інженера (заступника начальника) або диспетчера підрозділу і під контролем спеціально призначеного працівника із числа ІТП виробничого підрозділу.
Розпорядження про заливання метанолу-отрути може бути передано по телефону, але при цьому воно повинно бути зареєстровано у спеціальному журналі у диспетчера. У розпорядженні повинно бути вказано:
- кількість метанолу-отрути, яку потрібно залити;
- місце і спосіб його заливання;
- керівник робіт по заливанню.
12.6.39. Не дозволяється вхід на склад метанолу-отрути і виконання там робіт у разі відсутності воєнізованої охорони або завідуючого складом (матеріально-відповідальної особи).
12.6.40. Склад метанолу-отрути на лінійній частині газопроводу, біля свердловин на ПСГ (СПЗГ) і на ГРС із централізованим або періодичним обслуговуванням, повинен бути загородженим, оснащений знаками безпеки, плакатами і надписами, підлягає постійній охороні або обладнаний охоронною сигналізацією із подачею сигналу до будинку лінійного обхідника або оператора ГРС, розміщених поблизу складу.
12.6.41. У випадку утворення льодяних пробок у трубопроводі або метанольній місткості, в яких знаходиться метанол-отрута, відігрівання їх дозволяється тільки парою або гарячою водою після відключення від діючої системи.
12.6.42. Метанол-отруту необхідно заливати на об’єктах лінійної частини МГ, а також у свердловини, шлейфи або технологічні трубопроводи ПСГ (СПЗГ) через стаціонарні або пересувні метанольні установки, а також за допомогою спеціальних насосних агрегатів.
12.6.43. Пересувна місткість із невикористаним залишком метанолу-отрути після заливання його у газопровід (свердловину, шлейф) повинна бути опломбована та забезпечена охороною до здачі цього залишку на склад по акту.
12.6.44. Експлуатацію і ремонт метанолопроводів необхідно виконувати за спеціальною інструкцією, розробленою і затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості" та цих Правил.
12.6.45. Установки регенерації метанолу-отрути на ПСГ (СПЗГ) повинні експлуатуватись за спеціальною інструкцією, розробленою та затвердженою керівництвом виробничого підрозділу з урахуванням вимог інструкцій заводів-виготовлювачів технологічного обладнання установки з регенерації, цих Правил та "Інструкції про порядок одержання від постачальників, перевезення, зберігання, відпустку та застосування метанолу на об’єктах газової промисловості".
12.7. Заходи безпеки під час робіт із ртуттю
12.7.1. У разі роботи із ртуттю необхідно дотримуватись вимог НАОП 9.1.50-1.15-69.
12.7.2. Працівники, які допускаються до роботи із ртуттю, повинні пройти попередній, а потім періодичні медичні огляди згідно з ДНАОП 0.03-4.02-94 і навчання і перевірку знань щодо заходів безпеки та особистої гігієни під час роботи із ртуттю та її сполуками. Періодично (1-2 рази на рік) із ними необхідно проводити семінари про заходи профілактики ртутних інтоксикацій.
12.7.3. Не дозволяється брати ртуть в руки або створювати штучні перепади тиску у приладах за допомогою відсмоктування або нагнітання повітря ротом.
12.7.4. У приміщеннях для огляду, перебирання та ремонту ртутних приладів, ртуть необхідно зберігати під шаром гліцерину у товстостінних скляних посудинах (із притертими пробками) об’ємом не більше 0,001м3 або в гумових колбах із гумовими пробками.
12.7.5. У приміщеннях, в яких знаходяться ртутні прилади або ведуться роботи із застосуванням ртуті, стіни повинні бути заштукатурені цементним розчином і пофарбовані масленою фарбою на натуральній оліфі; підлогу накривають вініпластом, піднімають його на 0,1 м по стіні і закріплюють урівень з нею; підлога повинна мати уклон до приямки (пастки) для збирання ртуті; в кінці уклону повинен бути жолобок для стікання ртуті; кути стін і стелі повинні бути закруглені.
12.7.6. Робочі меблі повинні бути простої конструкції, мати гладкі поверхні, пофарбовані нітроемалевою фарбою або нітролаком і встановлені на ніжках, які забезпечують вільний простір висотою не менше 0,2 м від рівня підлоги.
12.7.7. Столи і витяжні шафи повинні мати по краях підвищені борти і дірки для стікання ртуті. Під дірками до їх країв необхідно щільно закріпляти пристрій (відросток) для стікання ртуті, який повинен бути прошпакльований та пофарбований із обох боків. Під відростком необхідно передбачити місце установки товстостінної посудини для ртуті, що стікає. Ця посудина (приймач) повинна мати шар води, в яку занурюється відросток.
12.7.8. Отвори для стікання ртуті необхідно закривати каучуковими пробками, а приймач щоденно звільняти від зібраної ртуті.
12.7.9. Крани апаратури, що вміщує ртуть, повинні мати спеціальні кріплення, що виключають вискакування кранів під тиском ртуті. Місця приєднання каучукових трубок до апаратури повинні бути надійно закріплені.
12.7.10. Періодично, залежно від санітарного стану приміщення, але не рідше 1 разу на місяць, необхідно виконувати повне прибирання приміщень. При цьому підлогу, стіни і поверхню апаратури необхідно промивати мильною водою і протерти 0,1% розчином марганцевокислого калію із добавкою концентрованої соляної кислоти ( 5х10-6м3 на 1х10-3 м3 розчину).
12.7.11. Щоденно, до початку робочого дня і після його закінчення, необхідно проводити провітрювання і вологе прибирання приміщення, столів і меблів.
12.7.12. Ртуть необхідно зберігати і транспортувати у герметично закритих балонах із сталі. Невелику кількість ртуті (не більше 0,001 м3, або 1л) можна зберігати у витяжній шафі, у товстостінній скляній посудині із притертою пробкою, встановленій на металевому емальованому піддоні.
12.7.13. Переносити посудини із ртуттю необхідно у спеціальних металевих футлярах із ручками.
12.7.14. У приладах, в яких ртуть знаходиться у відкритому виді (барометри, вакуумметри тощо), необхідно з метою недопущення випаровування заливати її шаром чистого гліцерину висотою 12 мм.
12.7.15. Скляні ртутні дифманометри необхідно перевозити у металевих чохлах, а їх трубки закривати гумовими пробками.
12.7.16. Ртутні прилади необхідно включати і виключати з роботи із дотриманням мір безпеки проти викидання ртуті із приладів під тиском газу.
12.7.17. Зливання ртуті із приладів і апаратів необхідно проводити у спеціально виділеному приміщенні, а у аварійному випадку у виробничому цеху у посудини, що заповнені водою. Для попередження розливання ртуті на підлогу, посудини із ртуттю необхідно встановлювати на емальовані піддони із чорного металу. Не дозволяється зливання залишків ртуті у каналізацію.
12.7.18. Розлиту ртуть необхідно негайно і старанно зібрати у герметичний балон, емальовану або фарфорову посудину. Під час збирання розлитої ртуті необхідно користуватись гумовою грушею. Повнота збирання розлитої ртуті перевіряється за допомогою лупи. Після цього повинна бути проведена демеркурізація приміщення, а також обробка забруднених ртуттю місць 0,2% підкисленим розчином перманганату калію або 20% розчином хлорного заліза.
12.8. Засоби індивідуального захисту
12.8.1. Усі працівники, не залежно від виду і місця роботи, повинні бути забезпечені за рахунок роботодавця засобами індивідуального захисту (далі ЗІЗ), що видаються згідно із затвердженими нормами видачі спецодягу та засобів індивідуального захисту на підставі вимог ДНАОП 0.05-3.03-81, ДНАОП 0.05-3.24-80.
12.8.2. ЗІЗ і запобіжні пристрої, що не передбачені затвердженими нормами, але які необхідні під час виконання разових робіт, відвідуванні підприємства або окремих його об’єктів працівниками інших підприємств, можуть бути видані як чергові.
12.8.3. Залежно від умов роботи і конкретної чисельності працівників, адміністрація підприємства (філії, підрозділу) за узгодженням із профспілковим комітетом повинна своєчасно складати заявки на ЗІЗ, виходячи із необхідної потреби (згідно з галузевими нормами) і передавати їх службі матеріально-технічного забезпечення.
12.8.4. Під час роботи усі працівники зобов’язані користуватись виданими їм ЗІЗ.
12.8.5. На об’єктах МГ необхідно мати достатню кількість протигазів, чергового спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ, включаючи резерви для видачі окремим особам для тимчасового користування згідно з затвердженим “Табелем оснащення...”.
12.8.6. Працівники, які користуються ЗІЗ, повинні бути навчені і проінструктовані з правил їх експлуатації.
12.8.7. ЗІЗ, що видаються, повинні відповідати стандартам і технічним умовам, а також кліматичним та сезонним умовам роботи, розміру і росту працівників і не обмежувати їх рухів.
12.8.8. ЗІЗ, що були у користуванні, можуть бути видані іншим працівникам, якщо вони придатні для ношення, після їх прання або хімчистки, ремонту та дезінфекції.
12.8.9. Адміністрація підприємства (філії, підрозділу) зобов’язана забезпечити своєчасне прання або хімчистку, ремонт та дезинфекцію ЗІЗ, що використовуються.
12.8.10. У разі роботи із шкідливими речовинами 1-го, 2-го і 3-го класів небезпеки (ртуть, одорант, сірководень, метанол, діетиленгликоль тощо) необхідно забезпечити регулярне знезаражування і дезодорування ЗІЗ.
