3.3.74 Для відкритих електропроводок короби повинні мати кришки, що знімаються, при схованих прокладаннях слід застосовувати глухі короби.
3.3.75 Металеві короби слід з'єднувати між собою без зварювання - болтовими з'єднаннями. Кріплення коробів до конструкцій виконується спеціальними скобами з відстанню між ними не більше 3 м.
3.3.76 Кріплення незахищених проводів і кабелів із металевою оболонкою металевими скобами або бандажами повинно бути виконане з прокладками із еластичних ізоляційних матеріалів.
При вертикальному розташуванні коробів кріплення проводів і кабелів необхідно виконувати з відстанню не менше 1 м.
3.3.77 У коробах проводи і кабелі допускається прокладати багатошаровою прокладкою з упорядкуванням і довільним взаємним розташуванням. Сума перетинів проводів і кабелів, розрахованих за їхніми зовнішніми діаметрами, включаючи ізоляцію і зовнішні оболонки, не повинна перевищувати:
а) для глухих коробів 35% перетину короба;
б) для коробів із кришками, що відчиняються, 40% перетину короба.
3.3.78 Монтаж електропроводок із напругою в мережі понад 42 В змінного струму та 110В постійного струму.
3.3.79 Електропроводки з напругою в мережі понад 42 В змінного струму та 110 В постійного струму слід виконувати тільки відокремлено від слабкострумової мережі.
3.3.80 При паралельному прокладанні кабелів сигналізації відстань між ними та іншими кабелями повинна бути не менше 100 мм до силових кабелів напругою менше 10 кВ включно та 500 мм - до кабелів зв'язку, до контрольних кабелів відстань не нормується.
3.3.81 Відстань від незахищених і захищених проводів і кабелів до місць відкритого розміщення (збереження) пальних матеріалів повинна бути не менше 1 м.
При зовнішньому прокладанні кабелів у зоні насаджень відстань від кабелів до стовбурів дерев повинна бути не менше 2 м.
Під час прокладання кабелів і проводів паралельно з теплопроводом відстань між ними повинна бути не менше 2 м, додатковий обігрів землі теплотрасою у місці проходження кабелю не повинен перевищувати 10 0С.
3.3.82 У ланцюгах сигналізації і керування, як правило, застосовуються кабелі:
а) ПРППМ, ПРППА - усередині приміщення, по стінах будинків, під землею (траншеї) відкрито та у трубах;
б) АКВВГ, АКПВГ - усередині помешкань, у каналах, тунелях, під землею, в агресивному середовищі за відсутності механічних впливів на кабель;
в) КНРГ, АКНРГ - усередині помешкань, у тунелях, каналах (допускається прокладка під землею та у трубах);
г) КВВГ, АКВВГ - у пожежонебезпечних зонах, каналах, тунелях, під землею, в умовах агресивного середовища за умов відсутності механічних впливів на кабель;
д) КПВГ, КГ із ВГ - усередині будинків, у каналах, тунелях, під землею в умовах агресивного середовища за відсутності механічних впливів на кабель (допускається прокладка у вибухонебезпечних зонах класів В-1, В-ІІ, В-ІІа) за ПУЕ;
е) ТПП, ТПВ - усередині будинків, у каналізації;
ж) ТСВ - під час монтажу обладнання.
3.3.83 Для електропостачання систем сигналізації застосовуються:
а) проводи марки ПВ, АПВ, ПРГ у металевих трубах і металорукавах;
б) проводи марки ППВ відкрито по негорючих основах, а по горючих основах із прокладкою листового азбесту товщиною 3 мм;
в) проводи марки АППВ сховано в прошарку штукатурки;
г) кабелі марки ВРГ, ВВГ, АВГ, АВРГ усередині помешкань, у каналах, тунелях, в агресивному середовищі, за відсутності механічних впливів.
3.3.84 Під час монтажу електропроводок для ланцюгів напругою більше 42 В змінного струму та 110 В постійного струму не допускається:
а) застосування неізольованих електричних проводів;
б) використання кабелів і проводів з ушкодженою ізоляцією;
в) об'єднання слабкострумної і сильнострумної електропроводки в одній захисній трубі або каналі;
г) перекручування, зав'язуваннча проводів;
д) заклеювання ділянок проводів і кабелів папером (шпалерами);
е) прокладання по плінтусах, віконних і дверних деревяних рамах.
Резервні кабельні лінії електроживлення прокладають різними трасами, що виключає можливість одночасної втрати кабельних ліній у випадку їхніх пошкоджень.
3.3.85 З'єднання, відгалуження жил проводів і кабелів повинні проводитися шляхом зварювання, паяння або зжимом (гвинтовим, болтовим тощо).
3.3.86 У місцях з'єднання, відгалуження і приєднання жил проводів або кабелів необхідно передбачати запас проводу (кабелю), що забезпечує можливість повторного з'єднання, відгалуження або приєднання (запас довжини дротів або кабелю повинен забезпечувати не менше двох повторних підключень).
3.3.87 З'єднання і відгалуження проводів і кабелів, за винятком проводів, прокладених на ізолюючих опорах, повинні виконуватися в з'єднувальних і розподільних коробках, в ізоляційному корпусі, всередині корпусів технічних засобів “під гвинт”. При прокладанні на ізолюючих опорах з'єднання або відгалуження проводів слід виконувати безпосередньо з проводу, що підходить до ізолятора або ролика.
Не допускається застосування гвинтових з'єднань у місцях із підвищеною вібрацією або вологістю.
3.3.88 У місцях проходження проводів і кабелів електропостачання технічних засобів сигналізації через стіни або перекриття необхідно передбачати вогнестійкі ущільнення (азбест, пісок тощо).
3.3.89 Прокладання кабелів у підземній каналізації повинно проводитися відповідно до проекту.
Прокладання кабелів у траншеях
3.3.90 У разі прокладання кабельних ліній безпосередньо під землею слід використовувати траншеї.
3.3.91 Траншею перед прокладанням кабелю необхідно оглянути з метою виявлення місць на трасі, що містять речовини, які можуть пошкоджувати металеве покриття і оболонку кабелю; солончаки, вапно, воду, насипний грунт, що містить шлак або будівельне сміття; ділянки, розташовані ближче 2 м від вигрібних і сміттєвих ям тощо. Якщо неможливо обійти місця, кабель слід прокладати в чистому грунті в безнапірних азбестоцементних трубах, покритих з зовні й з середини бітумною сумішшю тощо. У разі засипання кабелю нейтральним грунтом траншея повинна бути додатково розширена з обох боків від 0,5 м до 0,6 м і поглиблена від 0,3 м до 0,4 м.
3.3.92 Під час прокладання ліній у зоні насаджень відстань від кабелів до стовбурів дерев повинна бути, як правило, не менше 2 м, у межах чагарникової зони допускається зменшення відстані до 0,75 м.
3.3.93 Кабель у траншеї слід прокладати, залишаючи вільним із запасом, потрібним для перевірки ізоляції на вологість та для монтажу муфти, а також укладання дуги компенсуючого демпфера (довжина кожного кінця - не менше 350 мм).
3.3.94 Глибина укладання кабелю має бути не менше 0,7 м.
3.3.95 При перетинанні кабелю з іншими кабельними лініями їх слід розділяти шаром землі завтовшки не менше 0,5 м.
3.3.96 При прокладанні в одній траншеї двох або більше кабелів слід розміщувати їх паралельно з відстанню між ними не менше 0,5 м.
3.3.97 Прокладений у траншеї кабель повинен бути присипаний шаром землі, покладений механічний захист (плити або глиняна звичайна цеглина) - в один шар поперек траси кабелів. Перед проведенням огляду траса позначається сигнальною стрічкою, після чого складається акт на приховані роботи відповідної форми (форма 4, додаток В).
3.3.98 Прокладання кабелів у холодний час без попереднього прогріву допускається тільки в тих випадках, коли температура повітря протягом 24 год до початку робіт не знижувалася, хоча б тимчасово:
а) для неброньованих у свинцевій оболонці - нижче мінус 20°С;
б) для неброньованих у гумовій або полівінілхлоридній оболонці, а також для броньованих одною профільованою сталевою оцинкованою стрічкою - нижче мінус 15°С.
в) для сталевих броньованих - мінус 70°С.
3.3.99 Короткочасні, впродовж від 2 до 3 год зниження температури (нічні заморозки), не повинні братися до уваги за умов позитивної температури напередодні.
3.3.100 При температурі повітря нижче зазначеної кабелі повинні попередньо підігріватися й укладатися в такі терміни:
а) не більше 1 год від 0°С до мінус 10°С;
б) не більше 40 хв від мінус 10°С до мінус 20°С;
в) не більше 30 хв від мінус 20°С і нижче.
3.3.101 Якщо температура повітря нижче мінус 40°С, прокладання кабелів усіх марок не допускається.
3.3.102 Прогрів кабелю на барабанах оформлюється актом за відповідної формою (форма 6, додаток В).
3.3.103 Підігрітий кабель під час прокладання не повинен вигинатися за радіусом, менше допустимого. Вкладати його в траншеї змійкою необхідно по довжині. Негайно після прокладання кабель слід засипати першим шаром розпушеного грунту, а остаточно засипати траншею грунтом і ущільнити засипання - після охолодження кабелю.
ПРОВОДІВ ПІД ЧАС МОНТАЖУ
3.4.1 Маркування проводів слід виконувати на обох кінцях кожного проводу за нормативними документами, технічними умовами чи конструкторською (проектною) документацією.
3.4.2. Маркування проводу виконується таким чином, щоб під час від’єднування проводу від зажиму або клеми воно зберігалось на промаркованому проводі впродовж усього терміну експлуатації.
3.4.3. Матеріал, що застосовується для маркування, повинен бути стійким до дії вологи, перепаду температур тощо, мати стійкість не менше, ніж стійкість ізоляції проводу, що застосовується для монтажу.
Примітка. Допускається наносити відповідне кольорове маркування ізоляції проводів фарбою, що не змивається, або проводити маркування ізоляційною поліхлорвініловою трубкою (кембриком) чи іншим методом на відстані від зажиму або клеми від 3мм до 100мм (залежно від конструкції приладу, пристрою, сповіщувача тощо).
3.4.4. За необхідності розрізняти проводи, наприклад у магістральних кабелях та ін. за функціональним призначенням ланцюгів, в яких вони використовуються, рекомендується застосовувати таке забарвлення ізоляції проводів для шлейфів сигналізації, сигнальних ліній, ліній керування, ліній зв’язку з СПТС, ПЦС та інше:
а) при скомбінованій системі охоронно-пожежної сигналізації, контролювання доступу та охоронних теле(відео)систем ТВС та ТВК:
б) при наявності тільки охоронної сигналізації:
Примітка 1. Проводи, що мають вищевказані кольори забарвлення ізоляції, зазвичай знаходяться в кабелі, де кожен з них звитий в парі з проводом, що має ізоляцію білого або безбарвного кольору.
Примітка 2. Два проводи одного ланцюгу приєднано до обладнання (апаратури) таким чином, щоб провід з ізоляцією білого або безбарвного кольору був під’єднаний до мінусової (загальної “земляної”) клеми або зажиму, а провід з ізоляцією кольорового забарвлення, вказаного вище, до плюсової (потенціальної) клеми або зажиму.
Примітка 3. У кабелях, що мають проводи для електроживлення сповіщувачів, приладів або пристроїв ці проводи повинні бути багатожильними з перетином не менше двох діаметрів інших проводів та мати наступне забарвлення:
а) червоне для плюсового проводу;
б) біле (безбарвне) для мінусового проводу.
3.5 ВИМОГИ ДО МОНТАЖУ ОХОРОННИХ СПОВІЩУВАЧІВ
Сповіщувачі магнітоконтактні
3.5.1 Магнітоконтактні сповіщувачі встановлюються, як правило, на елементах будівельних конструкцій, що відчиняються, зсередини підохоронного об’єкта. Кількість магнітоконтактних сповіщувачів, що встановлюється на один елемент конструкції, визначається відповідно до вимог розділу 3.2.
3.5.2 Магнітоконтактний сповіщувач встановлюється на відстані не більше 200 мм від вертикальної лінії стулки елемента конструкції, що блокується, яка знаходиться з протилежного боку від завісів. У разі встановлення двох магнітоконтактних сповіщувачів на одну стулку, відстань 200 мм вимірюється до ближчого сповіщувача від вертикальної лінії стулки, а відстань між сповіщувачами повинна бути не менше 30 мм. Якщо довжина від завісів до вертикальної лінії стулки менше або дорівнює 400 мм, сповіщувач встановлюється на відстані, що не перевищує 1/3 довжини від вертикальної лінії стулки. Габарити сповіщувача не повинні виходити за вищевказані відстані.
3.5.3 Магнітоуправляючий контакт встановлюють, як правило, на нерухомій частині елемента, що блокується, а вузол постійного магніту - на рухомій частині з додерженням паралельності (для накладних сповіщувачів), співвісності (для врізних сповіщувачів) і припустимої відстані між вузлами (герконом та магнітом) не більше відстані, вказаній у технічній документації на конкретний виріб.
Як виняток, для блокування складних або нестандартних конструкцій допускається встановлення магнітоуправляючого контакта на рухомій частині елемента, що блокується.
3.5.4 Вузли магнітоконтактних сповіщувачів, що встановлюються відкритим способом, закріплюють безпосередньо до поверхні елемента, що блокується.
Вузли сповіщувачів на дерев'яній поверхні закріплюються шурупами, на металевій - гвинтами, на скляній - клеєм (типу ВГО-1, БМК-5, “Еластосіл 11-06”, КНЭ-2/60 або їм аналогічним). У тому разі, коли магнітноконтактні сповіщувачі встановлюються на металеву основу, між магнітом та металевою основою, на яку він кріпиться, необхідно прокласти діелектричний матеріал (текстоліт, ебоніт, гетинакс, дерево і т.і.) товщиною не менше 10 мм, при цьому відстань між магнітом та металевою обв’язкою, при закритому елементі будівельної конструкції, що блокується, також не повинна бути меншою 10 мм.
