Величини допустимої напруги на ізоляції електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії залежно від тривалості дії цієї напруги та вимоги, виконання яких забезпечує захист цього електрообладнання і електрообладнання низької напруги живильної підстанції у разі замикань на землю на стороні високої напруги, наведені у додатку Ж.

4 ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ І ЗАХИСНІ ПРОВІДНИКИ

  1. Заземлювальні пристрої
  2. Загальні положення
  3. Складові частини заземлювальних пристроїв (заземлювачі, заземлювальні провідники, головні заземлювальні шини) повинні бути вибрані і змонтовані так, щоб:

-надійно і довго служити для виконання вимог до захисту від ураження електричним струмом;

протікання через них струмів, що зумовлені замиканнями на землю, та струмів витоку не створювали небезпеки (термічної, термомеханічної, електромеханічної, ураження електричним струмом);

- забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв функціонального і (або) блискавкозахисного заземлення, якщо використовується спільна система заземлення (див. 2.4.1.8). У цьому випадку, насамперед, повинні бути виконані вимоги до захисного заземлення.

□ 4.1.12Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з урахуванням конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і сезонних змін питомого опору шарів землі через висихання та промерзання ґрунту, що властиві для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в якій розміщений даний заземлювальний пристрій).

Якщо при виконанні заземлювального пристрою застосовуються провідники із різних матеріалів, треба враховувати можливість електролітичної корозії.

  1. Заземлювачі
  2. При спорудженні заземлювального пристрою можуть бути використані:

а)природні заземлювачі:

  • металеві і залізобетонні конструкції будинків та споруд, які знаходяться в контакті із землею, в тому числі залізобетонні фундаменти, які мають гідроізоляційні покриття, в неагресивних, слобоагресивних та середньоагресивних середовищах;

-свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів, а також інші довговічні металеві

покриття кабелів, з яких забезпечено стікання струму замикання у землю;

-інші провідні частини, які розміщені в землі і забезпечують виконання вимог, що наведені в 4.1.1.1,

наприклад, обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;

б)штучні заземлювачі:

-стержні, штаби, профіль, канати тощо; металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків та споруд під час будівництва (фундаментні заземлювачі).

Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу (навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку.

Залізобетонна конструкція, наприклад, фундамент будинку або споруди, може розглядатися як провідна частина, що придатна до виконання функцій заземлювача захисного заземлення, якщо виконуються такі умови:

  • принаймні близько 50% вертикальних і горизонтальних стержнів сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом;

-вертикальні стержні сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно

зв'язані дротом;

забезпечена електрична безперервність з'єднань сталевої арматури кожного блоку

збірного залізобетону з арматурою суміжних блоків;

сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою.

У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в єдину систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон та металеві колони.

Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини:

-труби опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації; алюмінієві оболонки і броня кабелів.

Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей.

Примітка. Ця вимога не виключає необхідність приєднання труб вищезазначеного призначення, які введені у будинок (споруду) ззовні, до основної системи зрівнювання потенціалів (див. 2.4.1.9).

  1. Матеріал і розміри заземлювачів повинні забезпечувати стійкість заземлювачів до корозії і їх механічну міцність.

Кількість заземлювачів, їх розміщення і габаритні показники повинні забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою.

  1. Як штучні слід використовувати, як правило, заземлювачі із сталі (чорної, з цинковим чи мідним покриттям, нержавіючої) або міді.

Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у

таблиці 4.1.

  1. Штучні заземлювачі слід застосовувати:
  • у разі відсутності придатних для цілей заземлення природних заземлювачів;
  • як додаток до придатних для цілей заземлення природних заземлювачів, якщо останні не можуть забезпечити виконання вимоги до опору заземлювального пристрою, або для зниження до прийнятної величини густини струму, що протікає через них (наприклад, через арматуру залізобетонного фундаменту).
  1. У разі застосування штучних заземлювачів у місцях із великим питомим опором землі для забезпечення ефективності заземлювального пристрою можуть вживатися такі заходи:

-занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх; улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є місця із меншим питомим опором землі; укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, які розміщені у скельових структурах, вологого глинистого ґрунту з наступним трамбуванням і засипанням щебеню доверху траншеї; -застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його питомого опору.

  1. Траншеї для горизонтальних заземлювачів повинні заповнюватися однорідним ґрунтом, який не містить щебеню і будівельного сміття.

Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під дією штучного нагріву, наприклад, поблизу трубопроводів теплових мереж.

  1. Штучні заземлювачі не слід фарбувати.

Матеріал

Характеристика

Тип заземлювача

Мінімальні розміри

Діаметр,

MM

Переріз,

MM2

Товщина

(штаби,

полиці,

стінки),

мм

Товщина

покриття,

мкм

Сталь чорна

Без покриття

Круглий для глибокого занурення

16

-

-

-

Круглий для занурення поблизу від поверхні землі

10

-

-

-

Прямокутна штаба

-

100

4

-

Профіль

-

100

4

-

Труба

32

-

3,5

-

Сталь з покриттям і

Г арячеоцинковане покриття та

Круглий для глибокого занурення

16

-

-

70

Круглий для занурення поблизу від поверхні землі

10

-

-

50

Прямокутна штаба

-

90

3

70

Профіль

-

90

3

70

Труба

25

-

2

55

Електролізне мідне покриття

Круглий для глибокого занурення

14

-

-

250

Мідь

Без покриття

Круглий дріт для занурення поблизу від поверхні землі

-

25

-

-

Прямокутна штаба

-

50

2

-

Багатодрітний канат

1,8 для кожного дроту

25

-

-

Труба

20

-

2

-

Примітка 1. Заземлювачі з чорної сталі не слід використовувати, якщо середовище, в яке вони повинні бути вміщені, є сильноагресивним з погляду небезпеки корозії. У разі використання таких заземлювачів в середньоагресивному середовищі рекомендується збільшувати розміри заземлювачів порівняно з наведеними в таблиці залежно від розрахункового терміну служби заземлювального пристрою.

Примітка 2. До занурених поблизу від поверхні землі в даній таблиці віднесені заземлювачі, які розміщені на глибині, яка не перевищує 0,7 м (як правило, горизонтальні заземлювачі), а до глибокого занурення - розміщені повністю або частково на глибині понад 0,7 м (як правило, вертикальні або наклонні заземлювачі).

Примітка 3. Покриття не менше зазначеної в таблиці товщини повинно бути накладено на всю зовнішню поверхню заземлювача, в тому числі на ті її частини, на які для забезпечення з'єднань нанесена різьба.

  1. Заземлювальні провідники
  2. Характеристики заземлювальних провідників (матеріал, переріз) повинні сприяти виконанню вимог до опору заземлювальних пристроїв, що наведені в 2.4.1, та забезпечувати термічну стійкість цих провідників і їх механічну міцність.

Як заземлювальні слід, як правило, застосовувати мідні, сталеві та алюмінієві (див. також 4.1.3.4)

провідники.

Для захисту заземлювальних провідників повинні бути вжиті заходи, які наведені в 4.2.1.10 з метою забезпечення захисту захисних провідників.

Використання заземлювальних провідників для інших цілей (крім заземлення) не допускається.

  1. З'єднання і приєднання заземлювальних провідників повинно виконуватися згідно з 4.3.

Приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів за допомогою тільки паяння не вважається таким, що забезпечує достатню механічну міцність.

□ 4.1.33Мінімальний переріз заземлювальних провідників, які не прокладаються у землі, повинен

бути не меншим 6 мм2 за міддю, 16 мм2 за алюмінієм і 50 мм2 за сталлю.

Розміри заземлювального провідника, що прокладається у землі, залежно від матеріалу, з якого він виготовлений, і покриття його поверхні повинні бути не меншими зазначених в таблиці 4.1.

Прокладання в землі алюмінієвих неізольованих заземлювальних провідників не допускається.

  1. Від'єднання заземлювального провідника для вимірювання опору заземлювального пристрою повинно бути можливе тільки за допомогою інструменту і виконуватися в зручному для цього місці. Як правило, таким місцем є головна заземлювальна шина (див. також 4.1.4.3).

Установлення в колах заземлювальних провідників вимикаючих пристроїв не допускається.

  1. У місці вводу заземлювального провідника в будинок (споруду) повинен бути нанесений знак
  2. Головна заземлювальна шина
  • 4.1.41 Для виконання заземлення і (або) основної системи зрівнювання потенціалів у будинку (споруді) повинна бути установлена головна заземлювальна шина, до якої слід приєднати провідні частини, що зазначені в 2.4.1.9.
  • 4.1.42Головна заземлювальна шина повинна бути термічно і корозійно стійкою та мати високу механічну міцність та провідність.

Конструкція головної заземлювальної шини повинна забезпечувати надійне приєднання до неї провідників і передбачати можливість зручного індивідуального їх від'єднання. Приєднання і від'єднання провідників повинні бути можливі тільки за допомогою інструменту.

  1. Головна заземлювальна шина може бути виготовлена з будь-якого металу або сплаву, який спроможний забезпечити виконання вимог, що наведені в 4.1.4.2 і 4.1.4.3 (міді, латуні тощо).

Допускається виконання головної заземлювальної шини із сталі. Застосування алюмінієвих головних заземлювальних шин не рекомендується.

У процесі експлуатації головну заземлювальну шину можна подовжувати приєднанням до неї додаткових елементів.

  1. Головна заземлювальна шина повинна бути розміщена в доступному і зручному для експлуатаційного персоналу місці, наприклад, всередині ввідного пристрою електроустановки (в цьому разі шина РЕ ввідного пристрою може бути використана як головна заземлювальна шина) або окремо біля ввідного пристрою чи вбудованої трансформаторної підстанції.

Якщо електроустановка будинку (споруди) має кілька відособлених ввідних пристроїв, біля кожного пристрою або в його середині повинна бути установлена окрема головна заземлювальна шина. Аналогічно у разі наявності в будинку (споруді) кількох вбудованих трансформаторних підстанцій така шина повинна бути установлена біля щита низької напруги кожної підстанції.

  1. У місцях, доступних особам, які не належать до експлуатаційного персоналу, установлювати головну заземлювальну шину не рекомендується. Якщо таке установлення виконується, головну заземлювальну шину слід розміщувати в шафі з дверкою, яка замикається на ключ. В місцях, які доступні тільки для експлуатаційного персоналу (наприклад, в щитових приміщеннях), головна заземлювальна шина може бути установлена відкрито.