Величини допустимої напруги на ізоляції електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії залежно від тривалості дії цієї напруги та вимоги, виконання яких забезпечує захист цього електрообладнання і електрообладнання низької напруги живильної підстанції у разі замикань на землю на стороні високої напруги, наведені у додатку Ж.
4 ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ І ЗАХИСНІ ПРОВІДНИКИ
-надійно і довго служити для виконання вимог до захисту від ураження електричним струмом;
протікання через них струмів, що зумовлені замиканнями на землю, та струмів витоку не створювали небезпеки (термічної, термомеханічної, електромеханічної, ураження електричним струмом);
- забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв функціонального і (або) блискавкозахисного заземлення, якщо використовується спільна система заземлення (див. 2.4.1.8). У цьому випадку, насамперед, повинні бути виконані вимоги до захисного заземлення.
□ 4.1.12Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з урахуванням конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і сезонних змін питомого опору шарів землі через висихання та промерзання ґрунту, що властиві для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в якій розміщений даний заземлювальний пристрій).
Якщо при виконанні заземлювального пристрою застосовуються провідники із різних матеріалів, треба враховувати можливість електролітичної корозії.
а)природні заземлювачі:
-свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів, а також інші довговічні металеві
покриття кабелів, з яких забезпечено стікання струму замикання у землю;
-інші провідні частини, які розміщені в землі і забезпечують виконання вимог, що наведені в 4.1.1.1,
наприклад, обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;
б)штучні заземлювачі:
-стержні, штаби, профіль, канати тощо; металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків та споруд під час будівництва (фундаментні заземлювачі).
Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу (навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку.
Залізобетонна конструкція, наприклад, фундамент будинку або споруди, може розглядатися як провідна частина, що придатна до виконання функцій заземлювача захисного заземлення, якщо виконуються такі умови:
-вертикальні стержні сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно
зв'язані дротом;
забезпечена електрична безперервність з'єднань сталевої арматури кожного блоку
збірного залізобетону з арматурою суміжних блоків;
сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою.
У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в єдину систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон та металеві колони.
Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини:
-труби опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації; алюмінієві оболонки і броня кабелів.
Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей.
Примітка. Ця вимога не виключає необхідність приєднання труб вищезазначеного призначення, які введені у будинок (споруду) ззовні, до основної системи зрівнювання потенціалів (див. 2.4.1.9).
Кількість заземлювачів, їх розміщення і габаритні показники повинні забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою.
Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у
таблиці 4.1.
-занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх; улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є місця із меншим питомим опором землі; укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, які розміщені у скельових структурах, вологого глинистого ґрунту з наступним трамбуванням і засипанням щебеню доверху траншеї; -застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його питомого опору.
Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під дією штучного нагріву, наприклад, поблизу трубопроводів теплових мереж.
Матеріал |
Характеристика |
Тип заземлювача |
Мінімальні розміри |
|||
|
|
|
Діаметр, MM |
Переріз, MM2 |
Товщина (штаби, полиці, стінки), мм |
Товщина покриття, мкм |
Сталь чорна |
Без покриття |
Круглий для глибокого занурення |
16 |
- |
- |
- |
|
|
Круглий для занурення поблизу від поверхні землі |
10 |
- |
- |
- |
|
|
Прямокутна штаба |
- |
100 |
4 |
- |
|
|
Профіль |
- |
100 |
4 |
- |
|
|
Труба |
32 |
- |
3,5 |
- |
Сталь з покриттям і |
Г арячеоцинковане покриття та |
Круглий для глибокого занурення |
16 |
- |
- |
70 |
|
|
Круглий для занурення поблизу від поверхні землі |
10 |
- |
- |
50 |
|
|
Прямокутна штаба |
- |
90 |
3 |
70 |
|
|
Профіль |
- |
90 |
3 |
70 |
|
|
Труба |
25 |
- |
2 |
55 |
|
Електролізне мідне покриття |
Круглий для глибокого занурення |
14 |
- |
- |
250 |
Мідь |
Без покриття |
Круглий дріт для занурення поблизу від поверхні землі |
- |
25 |
- |
- |
|
|
Прямокутна штаба |
- |
50 |
2 |
- |
|
|
Багатодрітний канат |
1,8 для кожного дроту |
25 |
- |
- |
|
|
Труба |
20 |
- |
2 |
- |
Примітка 1. Заземлювачі з чорної сталі не слід використовувати, якщо середовище, в яке вони повинні бути вміщені, є сильноагресивним з погляду небезпеки корозії. У разі використання таких заземлювачів в середньоагресивному середовищі рекомендується збільшувати розміри заземлювачів порівняно з наведеними в таблиці залежно від розрахункового терміну служби заземлювального пристрою.
Примітка 2. До занурених поблизу від поверхні землі в даній таблиці віднесені заземлювачі, які розміщені на глибині, яка не перевищує 0,7 м (як правило, горизонтальні заземлювачі), а до глибокого занурення - розміщені повністю або частково на глибині понад 0,7 м (як правило, вертикальні або наклонні заземлювачі).
Примітка 3. Покриття не менше зазначеної в таблиці товщини повинно бути накладено на всю зовнішню поверхню заземлювача, в тому числі на ті її частини, на які для забезпечення з'єднань нанесена різьба.
Як заземлювальні слід, як правило, застосовувати мідні, сталеві та алюмінієві (див. також 4.1.3.4)
провідники.
Для захисту заземлювальних провідників повинні бути вжиті заходи, які наведені в 4.2.1.10 з метою забезпечення захисту захисних провідників.
Використання заземлювальних провідників для інших цілей (крім заземлення) не допускається.
Приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів за допомогою тільки паяння не вважається таким, що забезпечує достатню механічну міцність.
□ 4.1.33Мінімальний переріз заземлювальних провідників, які не прокладаються у землі, повинен
бути не меншим 6 мм2 за міддю, 16 мм2 за алюмінієм і 50 мм2 за сталлю.
Розміри заземлювального провідника, що прокладається у землі, залежно від матеріалу, з якого він виготовлений, і покриття його поверхні повинні бути не меншими зазначених в таблиці 4.1.
Прокладання в землі алюмінієвих неізольованих заземлювальних провідників не допускається.
Установлення в колах заземлювальних провідників вимикаючих пристроїв не допускається.
Конструкція головної заземлювальної шини повинна забезпечувати надійне приєднання до неї провідників і передбачати можливість зручного індивідуального їх від'єднання. Приєднання і від'єднання провідників повинні бути можливі тільки за допомогою інструменту.
Допускається виконання головної заземлювальної шини із сталі. Застосування алюмінієвих головних заземлювальних шин не рекомендується.
У процесі експлуатації головну заземлювальну шину можна подовжувати приєднанням до неї додаткових елементів.
Якщо електроустановка будинку (споруди) має кілька відособлених ввідних пристроїв, біля кожного пристрою або в його середині повинна бути установлена окрема головна заземлювальна шина. Аналогічно у разі наявності в будинку (споруді) кількох вбудованих трансформаторних підстанцій така шина повинна бути установлена біля щита низької напруги кожної підстанції.