Страница 8: ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій (32602)

Вибір схеми поверхневого водовідведення для окремих районів населеного пункту виконують з урахуванням щільності забудови, рельєфу території, функціонального призначення, кліматичних умов, загального рівня благоустрою, пропускної здатності, класу навантаження.

Відведення стоку треба забезпечувати шляхом комплексного вирішення питань організації рельєфу і влаштування відкритої або закритої системи водовідведення: водостічних труб (водостоків), лотків у зборі з водоприймальними решітками, дощоприймачів, кюветів, зливоприймальних колодязів, локальних очисних споруд. До системи відведення поверхневого стоку треба включати засоби щодо очищення поверхневого стоку від твердих частинок та нафтопродуктів.

Під час проектування поверхневого водовідведення треба забезпечувати виконання мінімального об'єму земляних робіт та наявність локальних очисних споруд, а також передбачати стік води з швидкостями та об’ємами, що унеможливлюють ерозію ґрунту.

Водовідвідні лотки та дощоприймальні решітки, які встановлюються на тротуарах чи пішохідних шляхах, не повинні створювати перешкоди для маломобільних груп населення.

1. На території парків улаштовують відкриту систему водовідведення. Відкриті лотки (канави, кювети) по дну або по всьому периметру мають бути укріплені (обдернування, кам'яне мощення, монолітний бетон, збірний залізобетон, кераміка тощо), кут похилів кюветів треба приймати залежно від видів ґрунтів у межах від 1:0,25 до 1:0,5.
2. Мінімальний похил по дну лотків треба приймати таким, щоб забезпечувати рух дощових вод із швидкістю від 0,4 м/с до 0,6 м/с, що виключає замулювання лотків. У разі відсутності природного похилу рельєфу використовують лотки з внутрішнім похилом або із ступінчатим перепадом висот (каскадом).

У випадку утворення лінії поверхневого стоку більше ніж 10 метрів рекомендується переривати її за допомогою пісковловлювачів з подальшим випуском в дощову каналізацію. Максимальні похили треба визначати з урахуванням нерозмиваючих швидкостей води, які приймаються залежно від виду покриття водовідвідних елементів згідно з СНиП 2.04.03.

На ділянках рельєфу, де швидкості руху дощових вод вище максимально допустимих, треба влаштовувати ступінчасті перепади, проектування яких треба здійснювати згідно з СНиП 2.04.03.

1. Водовідвідні лотки повинні мати такі характеристики стабільності у вертикальному і поперечному напрямках, які дозволяють витримувати навантаження транспорту у разі інтенсивного руху, теплові розширення.

Лотки з водоприймальними решітками треба оснащувати системами кріплення решітки до лотка. Решітки та кришки для лотків треба виконувати з матеріалу, який забезпечує тривалі та безпечні умови експлуатації у різних зонах їх встановлення при певному класі навантаження (згідно з таблицею 8).

В місцях з інтенсивним рухом або рухом вантажних автомобілів на лоток треба встановлювати спеціальну підсилюючу насадку, яка запобігає руйнації країв лотка, а також треба передбачати систему додаткових кріплень: лоток, насадка, решітка.

1. На територіях рекреаційної зони, парків, садів, скверів, прибудинковій території лотки водовідведення забезпечують сполучення покриття пішохідних доріжок і тротуарів з газоном, їх виконують з елементів мощення (плоского булижника, коленої або пиляної брущатки, кам’яної плитки тощо), стики замонолічують розчином високоякісної глини.
2. Зливоприймальні колодязі треба встановлювати в місцях пониження проектного рельєфу: на в'їздах і виїздах з кварталів, перед перехрестями з боку притоку води до зони пішохідного переходу, в лотках проїжджих частин вулиць і проїздів залежно від подовжнього похилу вулиць (згідно з таблицею 9).

Пропускну спроможність одних горизонтальних водоприймальних грат треба визначати за формулою:

W ти 3

при Н < 1,33=— м3/с(1)

TQ 5

W3

при Н > 1,33 - — = 2WH м3/с,(2)

V

де: Н - повний натиск, Н = Н1 + —;

2

H1 - глибина потоку води на підході до грат, м;

V - швидкість підходу води, м/с.;

W - площа всіх отворів грат, м2;

І - довжина водозливного фронту, м, рівна периметру грат, а у разі примикання грат однією стороною до борту лотка - сума довжин трьох її сторін.

Таблиця 9

1. Проектування і обладнання зливоприймальних колодязів гратами треба здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.5-26. У разі облаштування грат, що перекривають водовідвідні лотки на пішохідних доріжках і тротуарах, ребра грат не треба розташовувати уздовж напряму пішохідного руху, а ширину отворів між ребрами треба приймати не більше ніж 0,015 м.
2. Якщо ширина вулиці в червоних лініях більше ніж 30 м і похилах більше ніж 30 %о відстань між зливоприймальними колодязями треба приймати не більше ніж 60 м. У разі перевищення вказаної відстані треба влаштовувати спарені зливоприймальні колодязі з гратами значної пропускної спроможності. Для вулиць, внутрішньоквартальних проїздів, доріжок, бульварів, скверів, трасованих на вододілах, збільшують відстані між зливоприймальними колодязями у два рази. У разі формування значного об'єму стоку в межах внутрішньоквартальної території треба передбачати введення зливової каналізації в її межі, що має бути обґрунтоване розрахунком.
3. Місця організованого скиду поверхневого стоку, в тому числі у водоймища, треба облаштувати локальними очисними спорудами для його очищення.
4. Обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків
5. Під час вибору складу ігрового і спортивного обладнання для дітей і підлітків треба забезпечувати відповідність обладнання анатомо-фізіологічним особливостям різних вікових груп. Рекомендований склад ігрового і спортивного обладнання залежно від віку дітей наведено у додатку А.
6. Вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, безпечної експлуатації, ремонту та реконструкції стаціонарних, пересувних і мобільних атракціонів таких типів: катальні механізовані та немеханізовані, у тому числі каруселі,гойдалки, качалки, катальні гори, гірки, колеса огляду, вежі, дороги, автодроми, катапульти тощо; атракціони з еластичними елементами (катапульти, стрибки з висоти на еластичному тросі тощо); водні, у тому числі гірки, спуски тощо; спортивні, у тому числі силові, тренажери, тири, батути тощо; обладнання дитячих ігрових майданчиків, у тому числі каруселі, наведено у НПАОП 92.7-1.01.
7. У разі розміщення ігрового обладнання на дитячих ігрових майданчиках треба дотримувати мінімальні відстані безпеки відповідно до НПАОП 92.7-1.01.
8. Спортивне обладнання, призначене для всіх вікових груп населення, треба розміщувати на спортивних, фізкультурних майданчиках, або на спеціально обладнаних "стежках здоров'я" у складі рекреацій. Спортивне обладнання у вигляді спеціальних фізкультурних снарядів і тренажерів може бути як заводського виготовлення, так і виконаним з колод і брусів із спеціально обробленою поверхнею, що виключає отримання травм (відсутність тріщин, сколів тощо). Під час розміщення спортивного обладнання треба використовувати каталоги сертифікованого обладнання.
9. Треба передбачати такі вимоги до матеріалу спортивного обладнання і умов його оброблення:

• дерев'яне обладнання має бути виконане з твердих порід дерева із спеціальним обробленням, що має сертифікат якості або сертифікат відповідності і що запобігає гниттю, усиханню, спалаху, сколюванню; дерев'яне обладнання повинно бути відполіроване, гострі кути закруглені;
• метал треба застосовувати переважно для несучих конструкцій обладнання, обладнання з металу повинно мати надійні з'єднання і відповідне оброблення (вологостійке фарбування, антикорозійне покриття); рекомендується застосовувати металопластик (не травмує, не іржавіє, морозостійкий);
• бетонні і залізобетонні елементи обладнання мають бути виконані з бетону марки не нижче ніж 300, морозостійкістю не менше ніж 150, мати гладкі поверхні;
• обладнання з пластика і полімерів повинне мати гладку поверхню і яскраву, чисту колірну гамму забарвлення, що не вицвітає від дії кліматичних чинників.

1. Малі архітектурні форми
2. Витвори монументального і декоративного мистецтва (скульптурно- архітектурні композиції, монументально-декоративні композиції, монументи, пам'ятні знаки тощо) треба розміщувати на території населених пунктів згідно з відповідною містобудівною документацією.
3. З метою забезпечення можливості користування територіями загального користування інвалідами з вадами зору малі архітектурні форми треба підбирати яскравих (контрастних) тонів або фарбувати яскравими (контрастними) кольорами.
4. Для оформлення мобільного і вертикального озеленення треба застосовувати такі види пристроїв: трельяжі, шпалери, перголи, квіткарки, вазони.
5. Фонтани, питні фонтанчики, джерела, декоративні водоймища треба забезпечити водозливними трубами, які відводять надлишок води в дренажну мережу і зливову каналізацію.
6. Фонтани, як правило, виконують на підставі індивідуальних проектних рішень або проектів (проектних рішень) повторного використання.
7. Питні фонтанчики треба розміщувати в зонах відпочинку, рекомендується - на спортивних майданчиках.

Місце розміщення питного фонтанчика і підхід до нього треба обладнати твердим видом покриття, висота питного фонтанчика - не більше ніж 0,9 м для дорослих і не більше ніж 0,7 м для дітей.

Не менше однієї чаші питних фонтанчиків в зонах відпочинку має бути доступною для маломобільних груп населення.

1. Джерела на території населеного пункту треба обладнати підходом і майданчиком з твердим видом покриття, пристосуванням для подачі джерельної води (жолоб, труба, інший вид водотоку), чашею водозбору, системою водовідведення.

Якість питної води у джерелі має відповідати вимогам ДСанПіН № 383.

1. Декоративні водоймища споруджують з використанням рельєфу або на рівній поверхні у поєднанні з газоном, плитковим покриттям, квітниками, деревно- чагарниковими посадками. Дно водоймища треба виконувати гладким, зручним для очищення. Використовують прийоми колірного і світлового оформлення.
2. Встановлення лав передбачають, як правило, на тверді види покриття або фундамент. У зонах відпочинку, лісопарках, дитячих майданчиках лави встановлюють на «м'які» види покриття. За наявності фундаменту заборонено його виступ над поверхнею землі.

Висоту лави для відпочинку дорослої людини від рівня покриття до площини сидіння треба приймати в межах від 0,42 м до 0,48 м. Поверхні лави для відпочинку виконують з дерева, з різними видами водостійкого оброблення (переважно - просоченням).

Кількість лав визначають кількістю місць в залежності від навантаження та структури рекреаційної зони згідно з таблицею 10.

Таблиця 10