Страница 6: Дбн в. … :2008 (32544)

Кількість насосів необхідно визначати з урахуванням режиму роботи систем теплопостачання і можливих змін витрат води, але не менше двох (один робочий резервний). Тиск та температура води у всмоктувальних патрубках насосів не повинні бути нижче тиску кавітації і вище допустимого тиску із умови міцності конструкцій насосів.

1. На трубопроводах систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати компенсацію теплових подовжень. Використання сальникових компенсаторів на допускається.
2. 1. Розрахункову температуру теплоносія для кожної зони слід приймати з урахуванням підтримання робочого тиску в системі, яка запобігає кипінню води, а також із урахуванням функціонального призначення приміщень, які обслуговуються, згідно з СНиП 2.04.05.
   2. Параметри теплоносія в системах опалення необхідно приймати з урахуванням параметрів води, нагрітої в зональних теплообмінниках приготування води відповідної зони по висоті будинку. Температуру теплоносія необхідно приймати не більше 95ºС в системах із трубопроводами із стальних та мідних труб і не більше 90ºС – з полімерних та металополімерних труб, які дозволені до застосування в будівництві.
   3. У висотних будинках в залежності від їх функціонального призначення доцільно використовувати такі системи опалення:

а) для житлових будинків:

• водяні, двотрубні з горизонтальним розведенням по поверхах;

б) для громадських будинків згідно із завданням на проектування:

• водяні, двотрубні з горизонтальним розведенням по поверхах або вертикальні;
• повітряні із опалювально-рециркуляційними агрегатами в межах одного приміщення або суміщені із системою механічної припливної вентиляції:
• електричні при одержанні технічних умов від енергопостачальної організації із урахуванням вимог ДБН В.2.2-15.

Напільні водяне або електричне опалення допускається проектувати за завданням на проектування для обігріву ванних кімнат, роздягалень, басейнів та інших нежитлових приміщень.

Вентиляція і кондиціювання

1. Система вентиляції повинна забезпечувати чистоту (якість) повітря в приміщенні та рівномірність його розповсюдження.

Вентиляція може застосовуватись:

• з механічним спонуканням притоку та видаленням повітря;
• змішана з природнім припливом та видаленням повітря із частковим використанням механічного спонукання.

В житлових приміщеннях та кухнях приплив повітря, забезпечується через вентиляційні клапани, які регулюються, в конструкціях вікон або в зовнішніх стінах.

5.77 Видалення повітря слід передбачати з кухонь, вбиралень, ванних кімнат та при необхідності з інших приміщень квартир, передбачаючи встановлення у витяжних каналах та повітроводах решіток та клапанів, що регулюються, чи за завданням на проектування влаштовувати індивідуальну механічну витяжну систему вентиляції.

За завданням на проектування може бути передбачена індивідуальна механічна витяжна система вентиляції.

Повітря з приміщень, в яких можуть виділятися шкідливі речовини або неприємні запахи, повинно видалятися безпосередньо назовні та не попадати в інші приміщення висотного будинку, в тому числі і через вентиляційні канали.

Вентиляційні канали з кухонь, вбиралень, ванних, санвузлів, комор для продуктів, слід проектувати окремими від каналів з вбудованих приміщень та автостоянок.

Вентиляція вбудованих в житлові будинки приміщень загального призначення повинна бути автономною. Повітроводи та канали забороняється прокладати через квартири.

1. Розрахункові параметри зовнішнього повітря для систем опалення, вентиляції та кондиціонування для проектування необхідно приймати за параметрами Б згідно із СНиП 2.04.05 і ДБН В.2.2-15.
2. 1. Параметри зовнішнього повітря необхідно приймати з урахуванням наступних чинників:

• зменшення температури повітря по висоті будинку в холодну і теплу пори року;
• збільшення швидкості повітря в холодну пору року.
• появи потужних конвекційних потоків на фасадах будівлі, які опромінюються сонцем;
• місць розташування повітрезабірних пристроїв у висотній частині будинку.

При розташуванні прийомних пристроїв для зовнішнього повітря на південно-східному, південному або південно-західному фасадах температуру зовнішнього повітря в теплий період року необхідно приймати на 3-5о вище розрахункової.

1. Розрахункові параметри мікроклімату внутрішнього повітря (температуру, швидкість руху і відносну вологість) при проектуванні систем опалення, вентиляції і кондиціювання в основних приміщеннях житлових і громадських висотних будинків слід приймати згідно із СНиП 2.04.05-91, ДБН В.2.2-9 і ДБН 2.2-15.
2. 1. В холодний період року в житлових, громадських, адміністративно-побутових та виробничих приміщеннях (приміщеннях для холодильних установок, машинних відділеннях ліфтів, венткамер тощо), коли вони не використовуються, та в неробочий час допускається зниження температури повітря нижче унормованої, але не нижче:

17ºС – в житлових приміщеннях;

12ºС – в громадських та адміністративно-побутових приміщеннях;

8о С – у виробничих приміщеннях.

5.82 Системи вентиляції і кондиціювання у висотних громадських будинках, які обслуговують одне або декілька приміщень на одному або декількох поверхах, можуть проектуватися:

• місцево-централізованими із подачею зовнішнього (обробленого) повітря від центрального кондиціонера і підтриманням температури повітря поповерховими кондиціонерами або в кожному приміщенні місцевими (рециркуляційними) пристроями (зональними, іжекційними або вентиляторними довідниками).
• 1. Вибір принципових схем вентиляції і кондиціонування із урахуванням можливих планувальних рішень по розташуванню шахт повітроводів і обладнання необхідно виконувати згідно із завданням на проектування.
  2. Розрахункову температуру повітря і вимоги до повітрообміну в приміщеннях слід приймати згідно СНиП 2.04.05 та інших нормативних і довідкових матеріалів.
  3. Системи вентиляції, кондиціонування і повітряного опалення у висотних громадських будинках рекомендується проектувати роздільно для приміщень різного функціонального призначення, в тому числі атріумів, приміщень із масовим знаходженням людей, кухонь і санвузлів в житлових будинках, а також виробничих приміщеннях харчування та побутового обслуговування.
  4. У зв’язку з тим, що висотний будинок поділяється по висоті на протипожежні відсіки, вентиляцію необхідно влаштовувати для кожного протипожежного відсіку окремо.

Системи вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення слід передбачати окремими для груп приміщень, розташованих в межах одного протипожежного відсіку.

1. Для очищення припливного повітря слід застосовувати двохступеневі фільтри (касетні, карманні або складчасті).
2. 1. Для зволоження припливного повітря необхідно застосовувати форсункові камери або високоефективні зрошувальні насадки. Допускається застосування ультразвукових та парових зволожувачів при відповідному обґрунтуванні. Для зволоження повітря слід використовувати воду питної якості, передбачаючи також установки водопідготовки у відповідності із вимогами до якості води виготовлювачів обладнання. Типи приміщень, для яких необхідно передбачати зволоження, визначаються в завданні на проектування.
   2. Довговічність обладнання повинна складати не менше 12 років, матеріалів – не менше 25 років.
   3. Для захисту від електрохімічної корозії і блукаючого струму прилади кріплення металевих елементів всіх систем і вузлів проходження через будівельні конструкції повинні бути електроізольовані. Магістральні трубопроводи і стояки повинні мати заземлення. Не допускається застосування металів, взаємодія яких виробляє електрохімічну пару.
   4. Проектні рішення вентиляції повинні перешкоджати забрудненню навколишнього середовища, яке перевищує нормативний рівень.

Концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі, яке проникає в середину висотного будинку через повітреприймальні пристрої систем вентиляції не повинна перевищувати значень, наведених в СНиП 2.04.05-91.

1. Вибір принципових систем холодопостачання та холодильних установок, а також компоновочних рішень по розміщенню устаткування необхідно виконувати на основі завдання на проектування.
2. 1. Системи холодопостачання можуть проектуватися окремими для зон різного функціонального призначення або для окремих зон по висоті будівлі з умов обмеження допустимого гідростатичного тиску на елементи систем (трубопроводів, охолоджуючих пристроїв, насосів, арматури) і можливості розміщення устаткування.
   2. Робочий тиск устаткування та інших елементів системи холодопостачання повинен бути не менше, ніж на 1 бар вище розрахункового тиску холодопостачання та охолоджуючого конденсатора холодильних машин теплоносія. Системи холодопостачання повинна бути оснащені запобіжними клапанами з безпечним та організованим скидуванням.

На трубопроводах системи холодопостачання необхідно передбачати компенсатори теплових подовжень.

1. В системах холодопостачання висотних будинків необхідно передбачати не менш двох холодильних машин або одну машину із двома та більше холодильними циклами, забезпечуючи не менше 50% холодопродуктивності кожної машини (циклу).

Резервування холодильного устаткування слід передбачати в завданні на проектування висотного будинку.

5.96 В якості холодильних агентів в холодильних машинах з електроприводом слід застосовувати озонобезпечні речовини R134a R407c, а також R22 до повної заміни.

В якості холодоносія слід застосовувати воду, а також розчин етиленгліколя або при обґрунтовуванні – розчин пропиленгліколя.

5.97 Холодонові холодильні машини холодопродуктивністю до 100 кВт та зовнішні блоки холодонових систем допускається розташовувати на технічних поверхах висотних будинків із урахуванням вимог СНиП2.04.05-91.

Доповнення, зауваження та пропозиції:

Електропостачання, електротехнічне устаткування та електроосвітлення

1. Електропостачання висотних будинків необхідно проектувати згідно із ДБН.2.5-23, а також положень даного розділу.
2. 1. За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі висотних будівель відносяться до таких категорій:

• особлива група 1-ої категорії – електроприймачі для забезпечення роботи ліфтів для транспортування пожежних підрозділів, систем протидимного захисту, автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння, оповіщення та управління евакуацією, аварійного і евакуаційного освітлення, освітлення площадок для гелікоптерів та рятувальних кабін; систем протипожежного водопроводу, протипожежних пристроїв систем інженерного обладнання, аварійно-рятувального обладнання, спеціальної пожежної техніки та вогні світлової огорожі;
• 1 категорія – електроприймачі, пов'язані з роботою інженерних систем будівлі, зв'язку, ліфтів і іншого обладнання;
• 2 категорія – електроприймачі, що не увійшли до переліку 1-ої категорії та особливої групи 1-ої категорії.
• 1. Ступінь надійності електропостачання вбудованих у висотну будівлю інших споживачів (теплові пункти, диспетчерські, магазини тощо) визначається згідно з ДБН В.2.5-23. Для банків, офісів та інших громадських споруд, які мають велику кількість комп’ютерних споживачів, визначається та виконується система гарантованого електропостачання (СГЕ) згідно Додатка НА ДСТУ IEC 62049-3.
  2. В якості третього незалежного джерела живлення електроприймачів особливої групи 1-ої категорії слід застосовувати агрегати безперервного живлення (АБЖ) та для потужних електроприймачів (ліфтів, вентиляторів) незалежну дизельну електростанцію (ДЕС). Вибір АБЖ чи (та) ДЕС виконується з урахуванням роботи електроприймачів не менш трьох годин. Розрахунок необхідної потужності ДЕС повинен виконуватись з обов’язковим урахуванням пускових струмів для випадку важкого пуску асинхронних двигунів та падінням напруги на лініях, що живлять двигуни.

АБЖ та ДЕС рекомендується обслуговувати спеціалізованою організацією згідно затвердженого регламенту.

В якості основного джерела живлення необхідно застосовувати трансформаторні підстанції 10/0,4 кВ, які підключаються до мережі 10 кВ за двопроменевою схемою. В разі значної загальної потужності системи електропостачання висотної будівлі (більш за 1 … 1,5 МВ??А) слід застосовувати РП-10 кВ, від якої за магістральною схемою буде живитися необхідна кількість ТП, розподілених по будівлі з максимальним приближенням до центрів навантажень. Коли на даху будівлі розташована значна кількість потужного обладнання кондиціювання повітря, доцільно розташувати ТП, від якої буде живитись це обладнання, на даху.

1. Трансформаторні підстанції (ТП) можуть бути такими, що стоять окремо, прибудованими, вбудованими, або висотними. Вбудовані підстанції розміщуються, як правило, на першому технічному, цокольному поверхах чи паркінгу. Для випадків великої потужності системи електропостачання висотної будівлі вибір потужності силових трансформаторів та їх кількості для ТП, вбудованих по висоті будівлі на технічних поверхах, що розділяють будівлю на протипожежні відсіки, або на верхніх поверхах будівлі, виконується з урахуванням можливості транспортування трансформаторів для монтажу (ремонту). Силові трансформатори для ТП висотних будівель повинні застосовуватись сухими. Конструкція ТП повинна відповідати вимогам ПУЕ 4.1, 4.2 та ДБН В.2.5-23.
2. 1. Повинна застосовуватися, як правило, роздільна робота ліній і трансформаторів з використанням перевантажувальної здатності вказаних елементів у післяаварійних режимах.
   2. В якості розподільчих пристроїв 10 кВ рекомендується застосування комплектних розподільчих установок електрогазових (КРУЕ). Перевагу слід надавати таким малогабаритним КРУЕ, які мають можливість дообладнання додатковими комірками та мають широкий ряд мікропроцесорних пристроїв релейного захисту та автоматики з можливістю інтегрування в системи диспетчеризації та управління.
   3. Рекомендується для електроприймачів 1 категорії виконувати автоматичне включення резерву (АВР) в РУ-0,4 кВ ТП або розміщувати ВРУ в кожному будинку.
   4. Компенсація реактивній потужності споживачів висотних будинків виконується в обсязі вимог ДБН В.2.5-23.
   5. Для висотних будинків обов’язковим є виконання розрахунків струмів короткого замикання (КЗ), які слід виконувати з урахуванням активних та індуктивних опорів всіх елементів мережі електропостачання згідно ДСТУ IEC 60909-0.
   6. Всі лінії живлення (кабелі, шинопроводи) повинні перевірятись на термічну стійкість до струмів КЗ.
   7. Конструкції ввідно-розподільних пристроїв (ВРУ), головних розподільчих щитів (ГРЩ) та їх збірних шин повинні бути стійкими до струмів коротких замикань. Комутаційна здатність автоматичних вимикачів захисту ліній живлення повинна вибиратися з урахуванням струмів короткого замикання на ВРУ, ГРЩ.
   8. При використанні поповерхових щитів, які можуть отримувати живлення від двох джерел живлення в нормальному режимі (наприклад, від двох секцій РУ-0,4 кВ ТП (або ВРУ), ДЕС з пристроями АВР), вони повинні мати комутаційні апарати з механічною блокіровкою, яка унеможливить замикання різних джерел живлення (секцій) між собою.
   9. Лінії живлення від ТП до ВРУ, розташованих в кожному протипожежному відсіку, повинні бути самостійними.
   10. Вбудовані нежитлові приміщення та офіси висотних будинків повинні живитися від окремих ВРУ.
   11. Електропостачання вбудованих або прибудованих автостоянок повинно бути окремим від житлової і нежитлової частин висотної будівлі.
   12. Для розподілу електроенергії по висоті будівлі рекомендується переважне застосування шинопроводів. Шинопроводи і конструкції для їх кріплення повинні задовольняти умовам динамічної стійкості при коротких замиканнях, а також забезпечувати найменшу величину втрат електроенергії в них.
   13. Вимоги до кабельних ліній (проводів) та систем їх прокладки наведені в розділі 9 пп. 9.84-9.90, 9.92-9.93.
   14. Рівень розрахункового електричного навантаження квартир визначається завданням на проектування та відповідно вимог ДБН В.2.5-23.
   15. Схемні рішення внутрішньоквартирної мережі висотних будинків визначаються завданням на проектування з урахуванням вимог ДБН В.2.5-23, при цьому: