Перша допомога при кровотечах
Щоб призупинити кровотечу, необхідно:
Подання першої допомоги при опіках кислотами та лугами
При потраплянні кислоти або лугу на шкіру уражені місця слід промити струменем води протягом 15-30 хвилин (виключаючи ураження сірчаною кислотою), потім обмити 5%-ним розчином питної соди, а місця, уражені лугами — 3%-ним розчином борної або оцтової кислоти.
У разі потрапляння на слизову оболонку очей кислоти або лугу очі слід промити сильним струменем води протягом 15-20 хвилин, а потім — 2%-ним розчином питної соди, а при ураженні лугом — 2%-ним розчином борної кислоти.
При опіках порожнини рота лугами необхідне полоскання 3%-ним розчином оцтової кислоти або 2%-ним розчином борної кислоти, а при опіках кислотою — 5%-ним розчином питної соди. При потраплянні кислоти до дихальних шляхів необхідно дихати розпилюваним за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, а при потраплянні лугу — розпилюваним 3%-ним розчином оцтової кислоти.
Подання першої допомоги при отруєннях вуглекислим газом та сірчистим ангідридом
За наявності у повітрі 4-5% вуглекислого газу спостерігаються задишка, головний біль, млявість, серцебиття, зниження працездатності.Якщо вміст вуглекислого газу у повітрі досягає 8-10%, спостерігається швидка втрата свідомості та смерть наслідком припинення дихання.При отруєнні вуглекислим газом потерпілого видаляють з загазованої зони та виносять на свіже повітря. До прибуття лікаря йому дають кисневу подушку, а якщо він не дихає — роблять штучне дихання.
Симптоми гострого отруєння сірчистим газом — подразнення дихальних шляхів та очей, печіння в горлянці, кашель, стиснення в грудях. У важких випадках — задишка, посиніння, сльозоточивість.
Перша допомога — промивання носа та полоскання ротової порожнини слабким розчином соди, спокій.
Перша передлікарняна допомога при ураженні аміаком та фреоном
Потерпілий наслідком отруєння парами аміаку або фреону мусить бути винесений на свіже повітря або у чисте тепле приміщення. У разі необхідності слід негайно застосувати штучне дихання.
Необхідно звільнити потерпілого від одягу, який заважає диханню, змінити забруднений одяг, надати йому повний спокій.
Зробити інгаляцію теплою парою (крізь паперову трубку) з чайника, у якому міститься 1-2%-ний розчин лимонної кислоти у гарячій воді.
Дати випити міцний чай, каву, лимонад або 2%-ний розчин молочної кислоти.
Рекомендується в усіх випадках отруєння вдихання кисню протягом 30-45 хвилин, зігрівання потерпілого (обкласти грілками). У випадку глибокого сну та можливого зниження больової чутливості слід при цьому дотримуватись обережності, щоб не спричинити опіків.
За наявность ознак подразнення носоглотки її слід полоскати 2%-ним розчином соди або водою. Незалежно від стану потерпілий повинен бути направлений до лікаря.
При спостереженні явищ ядухи, кашлю потерпілого слід транспортувати у лежачому положенні.
При потраплянні аміаку або фреону в очі необхідно промити очі сильним струменем чистої води. Після цього до лікарського огляду слід одягнути темні захисні окуляри. Не можна бинтувати очі та накладати на них пов’язку.
У разі потрапляння на шкіру аміаку або фреону необхідно спочатку спрямувати на уражену поверхню струмінь чистої води. Потім уражену кінцівку занурити в теплу (35- 40°С) воду на 5-10 хвилин, а при ураженні значної поверхні тіла-зробити загальну ванну.
Після ванни висушити шкіру, прикладаючи до неї рушник, що добре поглинає вологу (розтирання неприпустиме).
Накласти на уражену поверхню мазеву пов’язку або нанести на неї мазь Вишневського, чи пеніцилінову. Якщо мазі відсутні -можна скористатись вершковим (несолоним) маслом або соняшниковою олією.
Якщо на шкірі з’явились пухирі — їх ні в якому разі не можна розтинати, слід накласти на них мазеву пов’язку.
Перша передлікарняна допомога при опіках
Опіки бувають трьох ступенів, починаючи від легкого почервоніння і кінчаючи важким омертвінням ділянок шкіри, а інколи — також глибше розташованих тканин. При опіках першого ступеня на уражену поверхню накладають примочку зі слабкого розчину марганцевокислого калію (рожевого кольору), після чого її слід забинтувати.
Надаючи допомогу потерпілому, для уникнення зараження не можна торкатись руками опечених ділянок шкіри чи змазувати їх мазями, жирами, вазеліном присипати питною содою тощо.
Не можна розтинати пухирі, віддирати від тіла шматки обгорілого одягу. Одяг та взуття з опеченого місця краще не знімати, розрізати, виконати перев’язку та відправити потерпілого до медичної установи. Якщо обгорілий одяг прилипнув до опеченої поверхні тіла, то зверху слід накласти стерильну пов’язку і відправити потерпілого до медичного закладу.
У разі важких та розповсюджених опіків потерпілого необхідно загорнути у чисте простирадло або тканину не роздягаючи, вкрити якомога тепліш, напоїти теплим чаєм та надати йому спокій до прибуття лікаря.
Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
При ураженні електричним струмом необхідно якнайшвидше звільнити потерпілого від діяння струму.
Першим заходом особи, що надає допомогу мусить стати негайне вимкнення тієї частини електроустаткування, до якої доторкується потерпілий.Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або інших вимикаючих апаратів шляхом зняття запобіжників, роз’єднання штепсельних сполучень тощо.Якщо досить швидке вимкнення установки неможливе слід застосувати інші прийоми або звільнити потерпілого від діяння струму.Звільнивши потерпілого від діяння струму слід оцінити його стан.
Ознаки, що дозволяють зробити подібну оцінку, є наступним:
а) притомність:ясна, відсутня, порушена (потерпілий збуджений або загальмований);
б) колір шкірних покровів та видимих слизових (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;
в) дихання: нормальне, відсутнє, порушене (неритмічне, поверхневе, хрипке);
г) пульс на сонних артеріях:добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;
д) зіниці: вузькі, широкі.
Маючи певні навички та володіючи собою, той хто подає допомогу, здатний протягом однієї хвилини оцінити стан потерпілого та вирішити у якій послідовності подавати йому допомогу. Колір шкірних покровів та наявність дихання (по підніманню та опусканню грудної клітини) оцінюють візуально. Про втрату свідомості, як правило, також судять візуально. Пульс на сонній артерії промащують подушечками другого, третього та четвертого пальців руки, розміщуючи їх увздовж поміж кадиком (адамове яблуко) та кивальним м’язом та злегка притискуючи до хребта.Ширину зіниці при заплющених очах визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей та, злегка притискуючи їх до очних яблук, підіймають догори. Прм цьому очна щілина відкривається і на білому тлі стає видимою кругла райдужка, а у центрі круглі чорні зіниці, стан яких (вузькі чи широкі) оцінюють, виходячи з того, яку площадь райдужки вони займають.
Якщо у потерпілого відсутні: свідомість, дихання, пульс, шкірний покрів синюшний, а зіниці широкі (0,5 см у перерізі) — можна вважати, що він знаходиться у стані клінічної смерті і слід якнайшвидше приступати до оживлення організму за допомогою штучного дихання за способами «з вуст до вуст» або «з вуст до носа» і зовнішнього масажу серця. Якщо потерпілий дихає різко та переривчасто, але пульс у нього промацується, слід негайно розпочати штучне дихання.Почавши оживлення, слід потурбуватись про виклик лікаря або швидкої допомоги. Це має зробити не той, хто надає поміч, а хтось інший.
Якщо потерпілий прийшов до тями, хоча до цього був зомлілий, знаходився в непритомному стані, хоча зі збереженими стійкими диханням та пульсом, його слід покласти на підстилці, розстебнути одяг, який перешкождає диханню, створити приплив свіжого повітря, зігріти тіло, якщо холодно, чи відповідно забезпечити прохолоду, якщо жарко, подбати за повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом та диханням; сторонніх осіб слід видалити.
У разі знаходження потерпілого у непритомному стані необхідно спостерігати за його диханням і у разі порушення дихання наслідком западання язика змістити нижню щелепу вперед, взявшись пальцями за її кути, та підтримувати її у такому стані, доки не припиниться западання язика.
У випадку виникнення у потерпілого блювання слід повернути його голову та плечі наліво для відходу блювотиння.
Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатись, або, тим більш, продовжувати працю, оскільки відсутність видимих тяжких уражень, спричинених електричним струмом або іншими факторами (падіння тощо), далеко не виключає можливості наступного погіршення його стану. Лише лікар здатний вирішити питання про стан здоров’я потерпілого. Переносити потерпілого до іншого місця слід лише у випадках, коли йому або ж особі, що подає допомогу продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі).
Ні в якому разі не можна закопувати потерпілого у землю, оскільки це лише спричинить шкоду та втрату дорогоцінних для його урятування хвилин.
Напруга до 1000 В
Для відриву потерпілого від струмоведучих частин або проводу слід скористатись вірьовкою, палицею, дошкою чи будь-яким іншим сухим предметом, що не проводить електричний струм. Можна також відтягнути його за сухий одяг, уникаючи при цьому дотику до оточуючих металевих предметів чи частин тіла потерпілого.
Щоб ізолювати руки того, хто подає допомогу потерпілому, якщо у нього виникає необхідність доторкнутись його тіла, не прикритого одягом, повинен одягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумовану або просто суху тканину. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку тощо.
Відокремлюючи потерпілого від струмоведучих частин рекомендується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або поза спиною.
Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і цей останній спазматичне стискує в руці один токоведучий елемент, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі. Можна перерубати дроти сокирою з сухим дерев’яним топорищем або перекусити дроти пофазно, стоячи при цьому на сухих дошках, дерев’яній драбині тощо.
Основні правила проведення штучного дихання
Штучне дихання роблять у випадках, коли потерпілий не дихає або дихає дуже рідко, спазматичне.
Перш, ніж приступити до штучного дихання слід швидко, не втрачаючи жодної секунди, звільнити потерпілого від одягу, що утруднює дихання, швидко звільнити його рот від сторонніх предметів, розтулити міцно затиснуті вуста.
Прийоми штучного дихання Перший спосіб
Потерпілого кладуть горілиць, під лопатки підкладають тугий валик, а під голову — м’яку підстилку; голова повинна дещо звисати та бути відкинута назад; потерпілому відкривають вуста пальцями, оберненими марлею або чистою хусточкою, обережно витягають язика, утримуючи його в такому положенні.
Надавши потерпілому вказане положення, той хто подає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, бере його руки біля кистей та рівномірно відводить їх у боки і назад, роблячи широке півколо; при цьому грудна клітина розширюється і відбувається вдих;
відвівши руки потерпілого за голову той, хто подає допомогу, утримує їх у цьому положенні протягом 3 секунд;
зігнувши обидві руки в ліктях той, хто подає допомогу, складає їх на грудях потерпілого, а ліктями плавно, але енергійно натискає з боків на грудну клітину протягом 2 секунд; при цьому відбувається видих; потім усі рухи повторюють знову у наведеній послідовності.
Цей спосіб не може бути застосований, якщо у потерпілого ушкоджені рука або ребро (перелом, серйозне поранення).
Другий спосіб
Найдієвішим способом штучного дихання є спосіб «з вуст до вуст» або «з вуст до носа». Спосіб «з вуст до вуст» або «з вуст до носа» належить до способів штучного дихання за методом вдування, коли повітря, що видихує той, хто надає допомогу, примусово нагнітається до дихальних шляхів потерпілого. Вдування можна здійснювати крізь марлю, хусточку, за допомогою спеціального пристрою «повітроводу».
Для проведення штучного дихання потерпілого слід покласти горілиць, розстебнувши одяг, що утруднює дихання.
Перш, ніж почати штучне дихання слід забезпечити проходимість верхніх дихальних шляхів, які в положенні горілиць та у непритомному стані завжди закриті язиком, що западає. Окрім того, в ротовій порожнині може знаходитись сторонній вміст, що його слід видалити пальцями, обгорнувши їх хусточкою, тканиною чи бинтом.
Після цього той, хто подає допомогу, розмістившись збоку від голови потерпілого, підсовує одну руку під шию цього останнього, а долонею другої руки натискує йому на чоло, максимально відкидаючи голову назад. При цьому корінь язика піднімається та звільняє вхід до горлянки, а рот потерпілого відкривається. Той, хто подає допомогу нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, повністю щільно охоплює відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих з деяким зусиллям вдихаючи повітря йому до рота, одночасно закриваючи ніс потерпілого щокою чи пальцями руки, що знаходиться на чолі. При цьому слід спостерігати за грудною клітиною потерпілого, яка повинна піднятись.
