Страница 6: ДБН В.2.2-24:2009. Будинки і споруди проектування висотних житлових і громадських будинків (32375)

1. Розрахункове теплове навантаження для вибору обладнання теплового пункту або автономного джерела тепла необхідно визначати сумою теплових потужностей на опалення, вентиляцію і кондиціонування при параметрах зовнішнього повітря Б, максимальної теплової потужності на гаряче водопостачання, а також теплових потужностей на технологічні цілі з урахуванням коефіцієнта, який враховує неодночасне споживання тепла цих споживачів згідно з ДБН В.2.5-39.
2. Теплотехнічні показники висотного будинку визначаються відповідно до класу енергетичної ефективності у проектній документації згідно з ДБН В.2.6-31.
3. Системи внутрішнього теплопостачання висотних будинків необхідно зонувати (ділити на зони) по висоті будинку. Висоту зони слід визначати величиною гідростатичного тиску в нижніх елементах систем теплопостачання. Системи теплопостачання та опалення необхідно передбачати окремими для приміщень, розташованих у межах одного протипожежного відсіку. Для вбудованих приміщень необхідно передбачати окрему систему опалення.
4. Тиск у будь-якому місці систем теплопостачання кожної зони як при розрахункових витратах і температурі води, так і можливих відхиленнях від них повинен забезпечувати заповнення системи водою, запобігати кипінню води та не перевищувати допустимого тиску за умови міцності конструкцій обладнання (теплообмінників, баків, насосів, запірно-регулювальної арматури, трубопроводів тощо).
5. Подача теплоносія до кожної зони може здійснюватись за паралельними або послідовними (каскадними) схемами через теплообмінники з автоматичним регулюванням температури води, яка нагрівається. Для користувача тепла кожної зони необхідно передбачати, як правило, свій контур приготування і розподілення тепла. Для циркуляційного контуру системи опалення дозволяється відповідно до завдання на проектування передбачати два паралельно установлених зональних теплообмінники, кожен із яких розраховується на 100 % теплової потужності з можливістю використання одного з них як резервного.
6. Теплообмінники, насоси та інше обладнання, а також запірно-регулювальну арматуру і трубопроводи необхідно вибирати з урахуванням гідростатичного та робочого тиску в системі теплопостачання, а також граничного тиску, встановленого при гідравлічному випробуванні системи опалення. Робочий тиск у зазначених системах необхідно приймати менше на 10 % допустимого робочого тиску для всіх елементів систем. Термін служби опалювальних приладів повинен бути не менше 25 років. На опалювальних приладах необхідно встановлювати, як правило, автоматичні терморегулятори та балансувальні клапани на стояках. Приховане у будівельних конструкціях прокладання трубопроводів (без розбірних з’єднань) із труб із розрахунковим строком служби 40 років і більше слід виконувати згідно зі СНиП 2.04.05.
7. Напір підживлювальних, циркуляційних та змішувальних насосів необхідно визначати відповідно до ДБН В.2.5-39.

Кількість насосів необхідно визначати з урахуванням режиму роботи систем теплопостачання і можливих змін витрат води, але не менше двох (один робочий і один резервний). Тиск води у всмоктувальних патрубках насосів не повинен бути нижче тиску кавітації і вище допустимого тиску за умови міцності конструкцій насосів.

1. На трубопроводах систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати компенсацію теплових подовжень. Використання сальникових компенсаторів не допускається.
2. Розрахункову температуру теплоносія для кожної зони слід приймати з урахуванням підтримання робочого тиску в системі, яка запобігає кипінню води, а також із урахуванням функціонального призначення приміщень, які обслуговуються, згідно зі СНиП 2.04.05. Температуру теплоносія необхідно приймати не більше 95 °С у системах із трубопроводами з сталевих та мідних труб і не більше 90 °С - з полімерних та металополімерних труб, які допускаються до застосування в системах опалення.
3. У висотних будинках у залежності від їх функціонального призначення використовуються, як правило, наступні системи опалення:

а) для житлових будинків:

• водяні квартирні з горизонтальним розведенням і автоматичними терморегуляторами на опалювальних приладах та автоматичними балансувальними клапанами на відгалуженнях;
• електричні із споживанням електроенергії вночі та при одержанні технічних умов від енер- гопостачальної організації;

б) для громадських будинків:

• водяні з горизонтальним розведенням по поверхах або вертикальні;
• електричні із споживанням електроенергії вночі та при одержанні технічних умов від енерго- постачальної організації;
• повітряні з опалювально-рециркуляційними агрегатами в межах одного приміхцення або суміщені з системою механічної припливної вентиляції.

Електричні системи опалення необхідно проектувати згідно з ДБН В.2.5-23 і ДБН В.2.5-24.

1. У житлових будинках необхідно обов’язково передбачати поквартирний облік гегшоспо- живання системою опалення.

Вентиляція і кондиціонування

1. Система вентиляції повинна забезпечувати нормативний обмін повітря, чистоту повітря в приміщенні та рівномірність його розповсюдження.

Системи вентиляції можуть були:

• з механічним спонуканням припливу та видалення повітря;
• змішані з природним припливом і видаленням повітря та з частковим застосуванням механічного спонукання.

1. У житлових приміщеннях та кухнях приплив повітря забезпечується через вентиляційні клапани, які встановлюються в конструкціях вікон або в зовнішніх стінах із можливістю регулювання або за допомогою вентиляторів .
2. Видалення повітря з кухонь, вбиралень, ванних кімнат та, за необхідності, з інших приміщень квартир необхідно здійснювати встановленням у витяжних каналах і повітроводах решіток та клапанів, що регулюються, або, за завданням на проектування, влаштуванням індивідуальної механічної витяжної системи вентиляції.

Повітря з приміщень, в яких можуть виділятися шкідливі речовини або неприємні запахи, повинно видалятися назовні через вентиляційні канали та не попадати в інші приміщення висотного будинку.

Вентиляційні канали з кухонь, вбиралень, ванних, санвузлів, комор для продуктів необхідно проектувати окремими від каналів із вбудованих приміщень та гаражів.

Вентиляція вбудованих у житлові будинки приміщень загального призначення повинна бути автономною. Повітроводи та канали забороняється прокладати через квартири.

1. Параметри зовнішнього повітря необхідно приймати з урахуванням наступних чинників:

• зниження температури повітря по висоті будинку в холодну і теплу пори року;
• збільшення швидкості повітря в холодну пору року.
• появи потужних конвекційних потоків на фасадах висотних будинків, які опромінюються сонцем;
• місць розташування повітрозабірних пристроїв у висотній частині будинку.

При розташуванні повітрозабірних пристроїв для зовнішнього повітря на південно-східному, південному або південно-західному фасадах температуру зовнішнього повітря в теплий період року необхідно приймати на 3° вище розрахункової.

1. Розрахункові параметри мікроклімату внутрішнього повітря (температуру, швидкість руху і відносну вологість) при проектуванні систем опалення, вентиляції і кондиціонування в основних приміщеннях житлових і громадських висотних будинків необхідно приймати згідно з ДБН 2.2-15 і ДБН із проектування окремих типів громадських будинків.
2. У холодний період року в громадських, адміністративно-побутових та виробничих приміщеннях, коли вони не використовуються та в неробочий час, допускається зниження температури повітря нижче нормованої, але не нижче:

12 °С - в громадських та адміністративно-побутових приміщеннях;

8 °С - у виробничих приміщеннях.

1. Системи вентиляції і кондиціонування у висотних громадських будинках, які обслуговують одне або декілька приміщень на одному або декількох поверхах, можуть проектуватися місцево- централізоваиими із подачею зовнішнього (обробленого) повітря від центрального кондиціонера і підтриманням температури повітря поверховими кондиціонерами або місцевими рециркуляцій- ними пристроями (зональними, інжекційними або вентиляторними довідниками).
2. Вибір принципових схем вентиляції і кондиціонування з урахуванням можливих планувальних рішень щодо розташування шахт повітроводів і обладнання виконується згідно зі СНиП 2.04.05.
3. Системи вентиляції, кондиціонування і повітряного опалення у висотних громадських будинках рекомендується проектувати роздільно для приміщень різного функціонального призначення, в тому числі для атріумів, приміщень із масовим перебуванням людей, а також для приміщень харчування та побутового обслуговування.
4. Системи вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення слід передбачати окремими для кожного протипожежного відсіку або для груп приміщень, розташованих у межах одного протипожежного відсіку.
5. Для очищення припливного повітря у вентиляційних каналах рекомендується застосовувати фільтри (касетні, карманні, складчасті тощо).
6. Для зволоження припливного повітря необхідно застосовувати форсункові камери або високоефективні зрошувальні насадки. Допускається застосування ультразвукових та парових зволожувачів при відповідному обґрунтуванні. Для зволоження повітря слід використовувати воду питної якості, передбачаючи також установки водопідготовки у відповідності з вимогами до якості води виготовлювачів обладнання.
7. Установки зволоження повітря необхідно облаштовувати пристроями із знезараження повітря.
8. Для захисту від електрохімічної корозії і блукаючого струму прилади кріплення металевих елементів всіх систем і вузлів проходження через будівельні конструкції повинні бути електро- ізольовані. Магістральні трубопроводи і стояки повинні мати заземлення. Не допускається застосування в одній системі металів, взаємодія яких складає електрохімічну пару.
9. Системи вентиляції не повинні забруднювати навколишнє середовище вище нормативного рівня. Концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі, яке проникає всередину висотного будинку через повітроприймальні пристрої систем вентиляції, не повинна перевищувати гранично-допустимих значень концентрації для атмосферного повітря, встановлених ДСП-201.
10. У розділі "Вплив на навколишнє середовище" необхідно розробляти запобіжні заходи щодо захисту систем опалення, вентиляції і кондиціонування існуючих будинків, що знаходяться в зоні впливу висотного будинку.
11. Системи холодопостачання необхідно проектувати окремими для зон різного функціонального призначення або для окремих зон по висоті будинку за умов обмеження допустимого гідростатичного тиску на елементи систем (трубопроводів, охолоджувальних пристроїв, насосів, запірно-регулювальної арматури) і можливості розміщення устаткування.
12. Робочий тиск устаткування та інших елементів системи холодопостачання не повинен перевищувати більше ніж на 1 бар значення розрахункового тиску в системі холодопостачання та охолоджувального конденсатора холодильних машин холодоносія. Системи холодопостачання повинні бути оснащені запобіжними клапанами з безпечним та організованим скиданням тиску.

На трубопроводах системи холодопостачання необхідно передбачати компенсацію температурних подовжень.

1. У системах холодопостачання висотних будинків необхідно передбачати не менше двох холодильних машин, кожна з яких повинна забезпечувати не менше 50 % холодильної потужності системи.

Резервування холодильного устаткування слід передбачати в завданні на проектування висотного будинку.

1. У якості холодильних агентів у холодильних машинах з електроприводом слід застосовувати озонобезітечні речовини. В якості холодоносія слід застосовувати воду. Застосування розчинів (етиленгліколю і пропіленгліколю) дозволяється при відповідному обгрунтуванні та погодженні із органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
2. Хладонові холодильні машини та зовнішні блоки хладонових систем допускається розташовувати на технічних поверхах висотних будинків, якщо загальна потужність їх не перевищує 100 кВт із урахуванням вимог СНиП 2.04.05, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 стосовно захисту від шуму.
3. Комплекси автоматизації систем вентиляції, кондиціонування і холодопостачання повинні відповідати вимогам ДСТУ-Н Б В.2.5-37. Моніторинг за роботою систем обладнання, аварійно- попереджувальної сигналізації та дистанційне управління обладнанням систем вентиляції і кондиціонування повинні здійснюватися з центрального пункту управління висотним будинком (диспетчерської) згідно з завданням на проектування.

Електропостачання, силове електрообладнання та електроосвітлення

1. Електропостачання висотних будинків необхідно проектувати згідно з ДБН В.2.5-23, НПАОП 40.1-1-32, ІІУЕ та положеннями даного документа.
2. Обладнання системи електропостачання висотного будинку повинно відповідати вимогам ДСТУ-Н Б В.2.5-37 у частині приєднання до ACMY і забезпечувати можливість моніторингу наступних параметрів:

• наявності напруги та її поточного рівня на кожному із вводів;
• положення ввідних та відвідних комутаційних апаратів;
• поточного рівня частоти на кожному вводі;
• поточного рівня значення величини струму окремо на кожній із фаз на всіх основних приєднаннях;
• стану і сигналу про спрацьовування аварійного включення резерву (АВР).

1. За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі висотних будинків відносяться до наступних категорій:

• до особливої групи І категорії - електроприймачі для забезпечення роботи ліфтів для транспортування пожежних підрозділів, систем протидимного захисту, автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння, оповіщення та управління евакуацією, освітлення безпеки та евакуаційного освітлення, систем протипожежного водопроводу, протипожежних пристроїв систем інженерного обладнання, аварійно-рятувального обладнання вогнів світлового огородження і світломаркування та сигналізації довибухової концентрації газу. Віднесення цих єлектроприймачів за ступенем надійності до особливої групи І категорії визначається у завданні на проектування;
• до І категорії - електроприймачі, пов’язані з роботою інженерних систем будинку, зв’язку, ліфтів та електроприймачі згідно із ДБН В.2.5-23;
• до II категорії - електроприймачі, що не увійшли до переліку особливої групи І категорії та І категорії.