Страница 3: ДБН А.3.1-7-96. Управління, організація і тєхнологія виробництво бетонних та залізобетонних виробі (32373)

• очищення, складання І змащення форм;
• установлення в форму І фіксацію ненапружуваних арматурних виробів, закладних та комплектувальних елементів;
• натягання напружуваної арматури.
• 1. Форми, стенди І матриці, що застосовуються, повинні відповідати вимогам ГОСТ 25781, ГОСТ 25878, ГОСТ 27204, ГОСТ 18103, стандартам на форми для виготовлення виробів конкретних видів, забезпечувати одержання виробів з розмірами в межах допустимих відхилень, які установлені стандартами, ТУ та проектною документацією на вироби.
  2. 1. Для велико- та середньосерійного виробництва застосовують, як правило, металеву формооснастку раціональних типів, яка характери-

ДБН А.3.1-7-96 С.11

зується потрібною жорсткістю та необхідною технологічністю.

Для малосерійного та одиничного виробництва можуть застосовуватися неметалеві форми:дерев'яні,фанерні,деревнопластикові,скло

пластикові, залізобетонні.

1. Експлуатацію форм провадять відповідно до вимог діючої нормативно-технічної документації.
2. 1. Очищення, складання та змащення форм
   2. 1. Перед формуванням елементи форми (піддони, борти, прорізо- утворювачі, вкладиші та Ін) зовні та усередині очищають та мастять.

Для очищення металевих форм застосовують, як правило, спеціальні машини або ручний Інструмент (пневматичний чи електричний). Формувальні поверхні відсіків касетних установок рекомендується не рідше 1 разу на місяць очищати спеціальною машиною, що оснащена абразивним кругом або абразивним Інструментом.

Для очищення формувальних поверхонь форм з неметалевих матеріалів та полімерних покриттів по сталевих поверхнях застосовують спеціальні машини, які оснащені щітками тільки з неметалевим ворсом, а також скребки та Інший ручний пневматичний Інструмент Із порівняно м'яких матеріалів.

1. Складання форм виконується, як правило, на спеціальних механізованих постах І включає в себе установлення та закріплення у робочому положенні бортів, прорізоутворювачів, вкладишів та вставок. У зібраній формі повинно бути забезпечено щільне прилягання бортів один до одного та до піддону.
2. 1. Очищені формувальні поверхні форми необхідно змащувати такими мастилами, які мають достатню адгезію до металу або Іншого матеріалу форми, не спричиняють при цьому корозію форм, руйнування бетону та появу плям на поверхні виробів, а також безпечні для здоров'я людей та у пожежному відношенні. Забороняється використовувати розшароване мастило.

Мастило наносять тонким рівномірним шаром, як правило, механізованими пристроями.

1. Установлення І фіксація ненапружуваних арматурних виробів, закладних та комплектувальних елементів
2. 1. Армування залізобетонних виробів провадять, як правило, просторовими або об'ємними каркасами. Ручне дугове зварювання арматурних виробів у формі не допускається.
   2. 1. Проектні положення у виробах арматурних каркасів, закладних елементів, стропувальних петель, окремих стержнів та

випусків, а також товщини захисних шарів бетону повинні забезпечуватися надійною ( що не допускає зміщення їх під час укладання та ущільнення бетонної суміші) фіксацією їхнього положення у формі (відсіку) за допомогою різних фіксаторів, тимчасових або постійних кріпильних пристроїв.

1. Різні вкладиші, теплоізоляційні матеріали та Інші комплектувальні елементи необхідно установлювати в форму відповідно до вимог стандартів та проектної документації на вироби у послідовності, що зазначена у технологічних документах.

С.12 ДБН А.3.1-7-96

1. Натягання напружуваної арматури
2. 1. Вибір способу натягання арматури провадять залежно від вимог проектної документації, типу виробу, виду армування, класу арматури та конкретних умов виробництва. Стержневу арматуру діаметром 8-22 мм натягують, як правило, електротермічним способом; діаметром 25-40 мм - механічним способом. Арматурний дріт та стержневу термічно чи термомеханічне зміцнену арматуру натягують механічним або електротермічним способами. Контроль натягу - за ГОСТ 22362.
   2. 1. Величина контрольованої напруги арматури та допустиме відхилення її повинні прийматися за проектною документацією або нормативним документом на конкретний тип виробу.
      2. При електротермічному способі натягання арматури на упори форми (стенда) температура її нагрівання не повинна перевищувати значень, установлених нормативними документами на арматурну сталь.

Час нагрівання стержнів слід приймати в межах 1-3 хв, дроту - 1030 с. Не допускається одночасне нагрівання декількох стержнів різного діаметра.

1. При натяганні на бетон виробу установлення напружуваної арматури у вигляді пучків високоміцного дроту, канатів (пасом) або стержнів слід провадити до формування у випадку застосування каналоут- ворювачів, які не виймаються, а у випадку застосування каналоутворюва- чів, що виймаються, або укладання напружуваної арматури у відкритих лотках, утворених під час формування виробу, - після тверднення бетону.
2. 1. Натягання напружуваної арматури на бетон виробу повинно провадитися після набуття бетоном міцності на стиск, установленої проектною документацією, але не менше 50 % від проектного класу.
3. ФОРМУВАННЯ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ ВИРОБІВ
4. 1. Загальні положення
   2. 1. На етапі формування забезпечують: задану структуру виробу (одношаровий, багатошаровий, пустотний), установлену міцність та щільність бетону, проектні розміри І конфігурацію виробу, потрібний клас чистоти лицьових поверхонь.
      2. Технологічний процес формування складається з таких операцій:

• укладання бетонної ( розчинної) суміші та її розподілення по формі;
• ущільнення суміші;
• укладання утеплювача, арматури та бетонної суміші верхнього шару, а також її ущільнення (для тришарових виробів);
• опорядження поверхонь виробів під час формування;
• виймання формоутворюючих елементів (повне або часткове негайне розпалублення до теплової обробки).
• 1. Формування виробів може здійснюватись пресуванням, вібраційним способом, вібропресуванням, віброштампуванням та ковзним віброштампуванням, вібропрокатом, віброекструзією, вакуумуванням, відцентровим способом, торкретуванням та Іншими способами.

ДБН А.3.1-7-96 С.13

Нові методи формування допускається застосовувати тільки після завершення дослідної перевірки та затвердження за установленим порядком технологічного регламенту для конкретних виробів.

1. Спосіб формування вибирають виходячи з виду виробів, характеристики бетонної суміші та прийнятої технології виготовлення з урахуванням вимог до їхньої якості, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища, беручи до уваги необхідність економії матеріальних, трудових та паливно-енергетичних ресурсів.
2. 1. Технологічні режими формування повинні відповідати формувальним властивостям оброблюваних бетонних сумішей (рухливість, жорсткість) та технологічним параметрам обладнання, що використовується. Для виготовлення у конкретних виробничих умовах конкретних видів виробів (габаритні розміри, конфігурація, складність І густота армування) необхідно визначати робочі параметри формувального обладнання та відповідні їм формувальні властивості бетонних сумішей.

Перевагу слід віддавати тим методам формування, які забезпечують використання сумішей з мінімальним вмістом води.

1. Укладання суміші
2. 1. Суміш укладають у форми або у формувальну оснастку, як правило, бетоноукладчиками Із спеціальними пристроями для видавання та розподілення суміші (живильниками, насадками, вібропротяжними пристроями, поворотними воронками, вібролотками, плужковими розрівнювачами І т.ін) та без застосування ручної праці.
   2. 1. Укладання суміші при формуванні на відкритих полігонах слід провадити з охороною її та свіжовідформованих виробів від шкідливих атмосферних впливів шляхом використання спеціальних укриттів, навісів або покриттів.
      2. Укладання бетонної суміші повинно провадитись безперервно. Час вимушеної перерви при укладанні не повинен перевищувати часу початку тужавлення цементу.
   3. Ущільнення суміші
   4. 1. Режими формування виробів повинні забезпечувати коефіцієнт ущільнення бетонних сумішей Ку=0,98 з використанням сумішей марок за легкоукладальністю Пб2-Пб5 І не менше Ку=0,96 для менш рухливих, жорстких, дрібнозернистих бетонних сумішей. Під час ущільнення легко- бетонних сумішей обсяг міжзернових пустот слід призначати відповідно до ДСТУ Б В.2.7-18-95.
      2. Під час формування на віброплощадках виробів з бетонної суміші жорсткістю Ж2 І вище, а також лотків та оболонок з суміші жорсткістю Ж1 І вище застосовують привантаження для підвищення однорідності ущільнення суміші та якості верхніх поверхонь виробів.

Значення статичного тиску на суміш, що створюють привантажувачі, віброштампи, вібропреси та Інші формувальні пристрої, звичайно не перевищує 0,025 МПа (0,25 кгс/см2).

1. Під час використання глибинних вібраторів для ущільнення бетонних сумішей у виробах ураховують ефективний радіус дії вібраторів. Зони вібрування сумішей від кожного занурення вібраторів звичайно перекривають одна одну на 1/5.

Вібратори занурюють у вертикальному положенні на всю глибину шару С.14 ДБН А.3.1-7-96

суміші, що укладається, проходячи у нижчерозміщений шар (за його наявності).

Ущільнення суміші поверхневими вібраторами провадять безперервними смугами, не допускаючи необроблених ділянок.

1. Ущільнення бетонних сумішей вважають достатнім, якщо спостерігається припинення їх осідання у формі та виділення на поверхні бульбашок повітря, а також занурення крупного заповнювача у розчин та поява розчину на поверхні виробу та біля бортів форми.

Після закінчення ущільнення суміші центрифугуванням зливають розріджений цементний шлам.

1. Одразу після закінчення процесу формування виробів ретельно очищають закладні елементи, неформувальні поверхні форми, деталі шарнірних І замкових з'єднань від залишків бетонної та розчинної суміші.
2. 1. Опорядження поверхонь виробів під час формування
   2. 1. Вибір способів декоративного опорядження фасадних поверхонь (кольоровими бетонами, керамічною або скляною плиткою, декоративним рельєфом І т.ін.) провадять згідно з архітектурно-технічними вимогами до виробів, які регламентовані стандартами, проектною документацією та прийнятим технологічним способом формування (лицем догори чи вниз) Із забезпеченням Індустріальності та довговічності опорядження. Параметри І технологічний регламент виконання опорядження фасадних поверхонь різними способами звичайно відповідають нормативній та технологічній документації.
      2. Відкриті горизонтальні поверхні відформованих виробів з метою підвищення ступеня заводської готовності загладжують спеціалізованими машинами, які оснащені загладжувальними брусами, валками І дисками.

Загладжування поверхонь виробів, виготовлених з рухливих бетонних сумішей, провадять не раніше ніж через ЗО хв після формування.

1. Прискорене розпалублення та безопалубне формування
2. 1. При масовому виготовленні відносно простих однотипних виробів, які формуються з жорстких бетонних сумішей, для зменшення ме- талоємкості форм застосовують негайне розпалублення шляхом знімання бортової оснастки після формування виробів (у циклічних процесах) або безопалубне формування ( у безперервних процесах) з дотриманням всіх установлених вимог до геометричної точності та Інших характеристик готових виробів.
   2. 1. При масовому виготовленні виробів широкої та змінюваної номенклатури І використанні помірно жорстких та малорухливих бетонних сумішей застосовують прискорене розпалублення (часткове, негайне, поетапне чи комбіноване), за якого негайно після формування виймаються окремі вкладиші або базові елементи бортоснастки, Інші елементи бортоснастки знімаються після короткочасного витримування або попередньої теплової обробки свіжовідформованих виробів протягом 0,5-2 год.
      2. Безопалубне формування виробів на довгих стендах застосовують для виготовлення суцільних та пустотних попередньо напружених виробів, переважно довгомірних та з підвищеними вимогами до якості, з використанням бетонних сумішей жорсткістю не менше 15 с та з швидкістю

ДБН А.3.1-7-96 С.15

формування не менше ніж 1 м/хв.

1. При негайному та прискореному розпалубленні структурна міцність ущільнених сумішей повинна бути не менше 0,1 МПа (1 кгс/см2)
2. ТЕПЛОВА ОБРОБКА
3. 1. Загальні положення
   2. 1. У процесі теплової обробки (ТО) повинні бути отримані вироби потрібної якості з установленими нормативними документами та проектною документацією значеннями міцності бетону, а також відпускної вологості конструкційно-теплоізоляційного легкого бетону в задані строки з раціональними енергетичними витратами.
      2. Раціональне витрачання теплової енергії забезпечується застосуванням сучасних малоенергоємних способів ТО, удосконаленням конструкцій теплових агрегатів, вибором режимів ТО на основі системного підходу до процесу виробництва виробів, використанням хімічних до- бавок-прискорювачів тверднення, швидкотверднучих в'яжучих, а також застосування засобів автоматичного керування ТО.
   3. Теплові агрегати
   4. 1. Вид теплового агрегату (камери періодичної або безперервної дії: ямні, тунельні, щілинні; термоформи, касети, геліоформи І т. Ін.) та теплоносія (водяна пара, пароповітряна суміш, гаряче повітря, продукти згоряння природного газу (ПЗПГ), високотемпературні масла, гаряча вода, сонячна енергія І т.ін.) належить визначати залежно від типу технологічної лінії (конвеєрна, агрегатно-потокова, касетна, стендова), до складу якої входить агрегат, конструкції та матеріалу виробів, що прогріваються, кліматичних умов І ряду Інших вимог за критеріями техніко-економічної ефективності та екологічної безпеки відповідно до діючої нормативної документації.
      2. Підвищення ефективності теплового агрегату забезпечують за рахунок Інтенсифікації теплообміну між виробами та гріючим середовищем, максимального зниження невиробничих витрат І нагрівання конструкцій самого агрегату, за рахунок збільшення коефіцієнта заповнення агрегату, утилізації усіх видів "теплових відходів" (конденсату, гарячого повітря, газів) процесу ТО.
      3. ТО виробів з важкого бетону допускається провадити у будь- яких теплових агрегатах, прогрівання конструкційно- теплоізоляційного легкого бетону звичайно провадять в камерах сухого прогрівання або термоформах.
      4. Теплові агрегати повинні бути обладнані надійною запірно- регулюючою арматурою, а також приладами автоматичного обліку витрат теплової енергії І автоматизованими системами керування ТО.
   5. Режими теплової обробки
   6. 1. Режим ТО може бути реалізований шляхом автоматичного керування процесом за жорсткими або адаптивними програмами чи шляхом ручного регулювання.
      2. Вибір режиму ТО провадять з урахуванням властивостей С.16 ДБН А.3.1-7-96