Експлуатація плавильних агрегатів за наявності течі води з системи водоохолодження не допускається. Наявність вологи в місцях можливого зіткнення з розплавленим металом або шлаком не допускається.
2. На феросплавних підприємствах (цехах), що будуються або перебувають на реконструкції, дробарки, кульові млини, грохоти, барабанні змішувачі та інше технологічне устаткування для переробки матеріалів, що утворює пил, слід установлювати в пилоізолювальних камерах. При рівнях шумів, що перевищують граничнодопустимі за санітарними нормами, камери повинні бути звукоізольованими.
Конструкція камер повинна забезпечувати можливість спостереження за устаткуванням під час проведення технологічних процесів, а також вільний доступ до устаткування при ремонтних роботах.
Камери повинні мати монтажні отвори, а також монорейки та інші пристрої для заміни устаткування або окремих його елементів при проведенні ремонту без розбирання камер.
На діючих підприємствах повинно бути здійснене максимально можливе укриття і герметизація вказаного устаткування.
3. Для запобігання просочуванню газу на дозувальний майданчик з електропечі в мантеля електродів повинні бути зроблені повітряні ущільнення, водяні затвори або інші пристрої, а завантажувальні труби закритих печей повинні бути постійно заповнені шихтою або мати відсікальний пристрій.
4. Для забезпечення безпечної роботи устаткування й агрегатів, а також для взаємної ув’язки й узгодження в роботі працівників, безпосередньо керуючих механізмами, і працівників, зайнятих ремонтом, повинна застосовуватися бирочна система.
5. При проектуванні нового устаткування у схемах керування повинен передбачатися ключ-бирка, який унеможливлює включення механізмів сторонніми особами.
6. Ключ-бирка, що працює у схемах оперативних ланцюгів, повинен знаходитися в особи, що безпосередньо керує механізмом.
Ключ-бирка повинен прийматися і передаватися позмінно. Якщо в момент передачі зміни агрегат знаходиться в ремонті, ключ-бирка приймається після закінчення ремонту від особи, відповідальної за його проведення.
При відсутності ключа-бирки з будь-якої причини пуск агрегату не дозволяється. Про відсутність ключа-бирки повинно бути негайно доведено до відома керівника дільниці та складено акт.
Після складання акта повинен видаватися дублікат ключа-бирки.
7. При закочуванні і викочуванні візків з технологічним посудом перебування працівників на незахищених ділянках біля колій і натяжного троса ближче ніж на 5 м від них не допускається. Рух візків повинен бути плавним, таким, що виключає переливання металу і шлаку через край посуду.
8. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці у феросплавних цехах необхідно передбачити:
ефективну аерацію будівель;
облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв, повітряне й повітряно-водяне душування робочих зон і робочих місць;
кондиціювання повітря;
захист від джерел тепловипромінювання, електричних, ектромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму;
широке використання засобів колективного та індивідуального захисту;
нормальну освітленість;
систематичне і ретельне прибирання приміщень.
9. Феросплавні підприємства відповідно до вимог чинного законодавства повинні мати:
гардеробні;
душові та вмивальні;
камери для знепилення спецодягу;
сушарки для робочого одягу;
механічні пральні, ремонтні майстерні для спецвзуття та спецодягу;
приміщення особистої гігієни для жінок;
вбиральні;
кімнати для паління;
приміщення для видачі молока або рівноцінних харчових продуктів.
Усі побутові приміщення повинні бути обладнані установками загальнообмінної припливно-витяжної та місцевої вентиляції відповідно до вимог ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования» та СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование» (далі — СНиП 2.04.05-91).
10. Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 15.05.2006 № 168.
11. У феросплавному виробництві на працівників можуть впливати такі шкідливі фактори:
тверді і газоподібні токсичні речовини. Кількість і склад токсичних речовин залежать від використовуваних у виробництві феросплавів матеріалів. У зону дихання працівників можуть надходити токсичні речовини, що містять у складі твердої фази різні метали (залізо, хром, нікель, мідь, титан, алюміній тощо), їх окисні та інші сполуки, а також газоподібні токсичні речовини (фтористий водень, окис вуглецю, окисли азоту та ін.). Вплив на організм твердих та газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і професійних захворювань;
випромінювання в оптичному діапазоні (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне). При відсутності захисту можливе ураження органів зору;
теплове (інфрачервоне) випромінювання виробів феросплавного виробництва, інтенсивність якого залежить від температури попереднього підігріву матеріалів, їх габаритів тощо. Через відсутність засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання може призвести до порушень терморегуляції, навіть до теплового удару. Контакт із нагрітими феросплавами може викликати опіки;
іскри, бризки і викиди розплавлених феросплавів можуть стати причиною опіків;
електромагнітні поля. Характер їх впливу на організм визначається інтенсивністю і тривалістю такого впливу;
ультразвук, джерелами якого є різні ультразвукові установки. Дія ультразвуку залежить від його спектральної характеристики, інтенсивності і тривалості впливу;
шум, джерелами якого є вентилятори, пневмопроводи, джерела живлення та ін. Вплив шуму на організм залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску;
локальна вібрація, джерелом якої є пневматичні інструменти;
напруга в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини;
іонізація повітря робочої зони з утворенням позитивно та негативно заряджених іонів;
статичне навантаження. Внаслідок перенапруги можуть виникати захворювання нервово-м’язового апарата плечового пояса.
12. Параметри мікроклімату на робочих місцях повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42 (далі — ДСН 3.3.6.042-99).
13. Допустимі рівні шуму, ультразвуку та інфразвуку повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности» (далі — ГОСТ 12.1.003-83) та Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37 (далі — ДСН 3.3.6.037-99).
У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному рівні шуму більше 120 дБА — дистанційне керування виробничим процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний процес.
14. Допустимі рівні загальної та локальної вібрації повинні відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования» (далі — ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90) та Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39 (далі — ДСН 3.3.6.039-99).
15. Інтенсивність електромагнітних полів промислової частоти повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.002-84 «ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах» та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002).
16. Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к возуху рабочей зоны» (далі — ГОСТ 12.1.005-88).
Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу не рідше 1 разу на 10 діб; для II класу — не рідше 1 разу на місяць, для III–IV класів — не рідше 1 разу на квартал. Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю може бути змінена за узгодженням з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні відповідності вмісту шкідливих речовин III–IV класів небезпеки рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити контроль не рідше 1 разу на рік.
17. Для захисту працівників від випромінювання зварювальної дуги в ультрафіолетовій, інфрачервоній та видимій областях спектра необхідно використовувати щиток зварювальника за ГОСТ 12.4.035-78 «ССБТ. Щитки защитные лицевые для электросварщиков. Технические условия» із захисними світлофільтрами.
18. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования». Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79 «ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты».
19. За протипожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91 «ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования».
20. Для захисту атмосферного повітря від забруднення шкідливими речовинами, які утворюються при виробництві феросплавів, повинні бути передбачені заходи відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых выбросов вредных веществ промышленными предприятиями», Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201 (далі — ДСП-201-97).
21. Контроль санітарно-гігієнічного стану у феросплавних цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ 12.4.012-83 «ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих местах. Технические требования», ГОСТ 12.4.077-79 «ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих местах», ГОСТ 12.1.023-80 «ССБТ. Шум. Методы установления значений шумовых характеристик стационарных машин», ГОСТ 12.1.006-84 «ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля (СТ СЭВ 5801-86)», ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».
22. Контроль за викидом шкідливих речовин у атмосферу здійснюється відповідно до ДСП 201-97, ГОСТ 17.2.3.02-78, ГОСТ 17.2.3.01-86 «Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов».
23. Улаштування систем водопостачання та каналізації повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий» та СНиП 2.09.04-87 «Административные и бытовые здания».
24. Джерела водопостачання, які використовуються для постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора».
25. Якість питної води, води для душу, умивальників повинна відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за № 136/1940 (далі — ДСанПіН № 383-96).
26. Виробничі та побутові приміщення феросплавних підприємств повинні бути забезпечені питною водою.
27. Обладнання та експлуатація бойлерних установок, баків для нагрівання води та водоводяних теплообмінників гарячого водопостачання повинні відповідати вимогам Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), СНиП 2.04.01-85 та ДБН В.2.5-38-2008 «Теплові мережі».
28. Використання джерел іонізуючого випромінювання підприємством має здійснюватись за умови наявності ліцензії на провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 02.12.2002 № 125, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за № 978/7266 (далі — НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних нормативів «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 № 62 (далі — ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2005 № 54, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.05.2005 за № 552/10832 (далі — ДСП 6.177-2005-09-02).
IV. Загальновиробничі вимоги з охорони праці
1. Територія підприємств
1. Маневри у виробничих цехах і дільницях проводяться за розпорядженням та за участю відповідального по транспорту виробничого цеху або дільниці.
Перевезення рідкого металу та шлаку повинно проводитися у спеціально пристосованому рухомому складі згідно з маршрутами, що зазначені в технічному розпоряджувальному акті, затвердженому відповідальною особою.
Усередині цехів, уздовж залізничних колій, де це можливо, повинні бути чітко позначені габаритні лінії.
2. Виробничі відходи та сміття необхідно систематично видаляти на спеціально відведені дільниці. Сміттєзбірники повинні бути обладнані кришками та регулярно вичищатися, переповнення їх не допускається.
