2.2. При відводі газів без допалювання або з частковим допалюванням повинен застосовуватися мокрий спосіб очищення газів.
Живлення водою системи газоочистки повинне здійснюватися від двох незалежних водоводів. Підводи води повинні бути обладнані фільтрами для очистки води від механічних домішок.
2.3. На газоходах від газоочистки мокрого типу до димової труби повинно бути встановлено водовідводи з гідрозатворами.
2.4. Живлення газовідвідного тракту водою повинно здійснюватися від двох незалежних водоводів. Якість води, що постачається, повинна відповідати діючим нормам.
2.5. На щитах керування газоочисток повинні бути встановлені сигналізатори падіння витрат води на газоочистку, а також сигналізатори досягнення верхнього та нижнього рівнів води в апаратах газоочистки.
2.6. Видалення відкладень (охолодей, шламу тощо), що утворюються в елементах газовідвідного тракту, повинно проводитися своєчасно.
2.7. Газовідвідний тракт під час ремонту повинен бути надійно відключений від загальних колекторів лежаків тощо. Система відводу стічних вод газоочистки, що ремонтується, повинна бути відключена від загального колектора відводу стічних вод (за винятком систем з допалюванням окису вуглецю).
2.8. На газовідвідних трактах повинні бути встановлені вибухові запобіжні клапани відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
2.9. Контроль за вмістом окису вуглецю в повітрі приміщень газоочистки та димососної повинен здійснюватися згідно з графіком, затвердженим уповноваженою особою, з висновком результатів виміру на пульт керування.
2.10. Усі газоходи повинні бути герметичними.
2.11. Приміщення працівників, що обслуговують димососи, повинне бути звукоізольованим.
2.12. Для установки утилізації шламу повинно бути збудовано окремі будинки, які обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
2.13. Процеси збезводнення шламу, одержання і видавання сухого продукту повинні бути механізованими і автоматизованими.
Місця, де перевантажується сухий пил, повинні бути герметизовані та обладнані установками для аспірації пилу.
2.14. Транспортування сухого пилу повинно здійснюватися засобами, що виключають пиловиділення.
2.15. У разі припинення подавання електроенергії в конверторний цех повинно бути автоматично припинено подавання кисню в цех або на конвертор.
2.16. У відділеннях утилізації шламу, що будуються, повинен бути передбачений гідрозмив пилу з робочих майданчиків на всіх рівнях.
3. Додаткові вимоги при відводі газів з частковим допалюванням та без допалювання окису вуглецю
3.1. Газовідвідний тракт повинен бути герметизованим. Під час плавки при вмісті окису вуглецю в газі за димососом 10% і більше вміст кисню не повинен перевищувати 2% (об'ємних). Не допускається проводити процес з відводом конверторних газів без допалювання при несправностях у системі автоматичного регулювання тиску в кесоні.
Починати продувку конвертора належить при піднятій рухомій манжеті кесона (каміна). Опускання манжети каміна повинно здійснюватися після запалювання плавки.
Піднімання манжети кесона (каміна) вкінці продування повинно здійснюватися за відсутності окису вуглецю у відхідних газах.
3.2. Висота відключаючого стовпа води гідрозатворів газовідвідного тракту повинна на 0,5 м перевищувати максимальне розрідження в місцях установки гідрозатворів. Гідрозатвори повинні заповнюватися до пуску і мати об'єм, який забезпечує надійний затвор при відключенні води.
3.3. Вал димососа, віброштанги охолоджувача та інші рухомі з'єднання, що знаходяться під розрідженням, повинні мати ущільнення, які виключають підсмоктування повітря.
3.4. Конструкція газовідвідного тракту повинна виключати утворення застійних зон.
3.5. У димову трубу перед допалюючим пристроєм повинна бути підведена пара. Подача пари повинна автоматично вмикатися при аварійному виході з ладу димососа в період продувки або при іншому аварійному припиненні продувки.
Пара повинна вводитися в димову трубу в напрямку руху газового потоку і подаватися в кількості, що забезпечує відсутність детонуючої суміші.
3.6. При аварійному припиненні продувки додувку плавки необхідно проводити згідно зі схемою з повним допалюванням при зменшенні витрат кисню.
3.7. Під час роботи конвертора потрібно уникати проникання газів у приміщення цеху через вікно фурми і тракт сипучих матеріалів, а також крізь з'єднання рухомих частин з нерухомими.
3.8. Допалюючий пристрій на свічі повинен забезпечувати таке спалювання окису вуглецю, що викидається, при якому вміст його у приземному шарі не буде перевищувати допустимих величин.
Керування пальниками допалюючого пристрою повинно бути дистанційним.
Висота свічі повинна визначатися відповідно до будівельних норм.
3.9. Для обслуговування допалюючого пристрою повинні бути облаштовані майданчики.
Запірна та регулююча арматура допалюючого пристрою повинна бути розташована в опалюваному приміщенні з шестикратним повітрообміном.
3.10. Під час роботи без допалювання або з частковим допалюванням окису вуглецю необхідно передбачити додаткове автоблокування:
подачі пари в димову трубу перед допалюючим пристроєм і відключення подачі газу на запальні пальники при аварійному зупиненні димососа або падінні до нього розрідження, а також при будь-якому аварійному припиненні продувки плавки;
запобігання подачі кисню на чергову продувку плавки під час несправності запальних пальників;
відключення подачі кисню на фурму після початку її піднімання в разі припинення продування (нормального або аварійного).
3.11. Під час роботи без допалювання або з частковим допалюванням окису вуглецю повинна бути передбачена додаткова світлова та звукова сигналізація:
про погасання запальних пальників допалюючого пристрою та падіння тиску газу перед пальниками;
про падіння розрідження перед димососом;
про підвищення вмісту кисню в газі за димососом більше ніж 2% при одночасному вмісті окису вуглецю більше ніж 10%.
3.12. Під час роботи конвертора згідно зі схемою без допалювання окису вуглецю в цехах, що будуються, кожен димосос повинен бути розташований в ізольованому приміщенні.
3.13. У димоході за димососом повинен здійснюватися постійний швидкодіючий вимір вмісту окису вуглецю й кисню з реєстрацією показників на щиті керування газовідвідного тракту або на пульті керування конвертором.
3.14. Перебування працівників на верхньому майданчику газоскидного пристрою (свічки для допалювання окису вуглецю в конверторних газах) під час продувки плавки не дозволяється.
3.15. Уся система відведення стічних вод газоочистки на дільниці до відстійника повинна бути герметичною. У місцях переливів і можливого скупчення окису вуглецю, що виділяється з води, повинні бути установлені свічки.
3.16. Система відводу стічних вод газоочистки на дільниці до відстійника повинна бути незалежною від каналізаційних мереж інших цехів.
Не дозволяється спускати стічні води від інших цехів у систему відводу стічних вод газоочистки на цій дільниці.
3.17. До системи відводу освітленої води на дільниці після відстійників допускається приєднання мереж іншого призначення (за винятком мереж корозійноактивних рідин) за умови облаштування притоків водяними затворами, що виключають проникнення газу з системи відводу стічних вод газоочистки у трубопроводи притоків.
Дільниці системи відводу стічних вод належать до газонебезпечних місць.
3.18. Колектори відводу стічних вод повинні облаштовуватися з нахилом не менше ніж 0,005 і мати конфігурацію, що виключає осадження шлаку та переповнення колектора водою. Не дозволяється облаштовувати підземні тунелі для спускання стічних вод газоочистки.
3.19. Для видалення окису вуглецю, що розчинений у воді, у газоочистці повинні бути передбачені спеціальні пристрої щодо дегазації оборотної води з організованим відводом окису вуглецю.
3.20. Відстійники для освітлення стічних вод повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 20 м від цехів та приміщень, що не пов'язані з обслуговуванням зворотного циклу газоочистки.
3.21. Насосні станції, що будуються, для оборотної води газоочисток і шламові насосні повинні бути автоматичними, без постійного обслуговування працівниками.
3.22. Приміщення насосних повинні мати природну і штучну вентиляцію.
3.23. За необхідності прокладки шламопроводів у тунелях повинна передбачатися їх вентиляція.
XVI. Плавильні печі для розкислювачів
1. Печі для плавлення розкислювачів повинні бути розташовані у спеціальному прольоті або в торцях конверторного прольоту.
2. Розміщення плавильних печей повинно забезпечувати подачу рідких розкислювачів до сталерозливного ковша або конвертора без проміжних підйомів.
3. Доставка та завалювання шихтових матеріалів у плавильні печі повинні бути механізованими.
4. Для запобігання викидам металу не слід проводити подачу вологих матеріалів у розплавлену ванну при довантаженні.
5. Облаштування та експлуатація ковшів для транспортування рідких розкислювачів повинні відповідати вимогам розділів XVIII і XIX цих Правил.
6. При застосуванні індукційних печей для плавлення розкислювачів їх облаштування, експлуатація та ремонт повинні відповідати вимогам розділів XIII і XXIII цих Правил.
XVII. Виробництво та застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі
1. Загальні вимоги
1.1. У технічній документації на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали і суміші, які виготовлені на їх основі, повинні бути вказані такі характеристики:
для легкозаймистих порошкових матеріалів - нижня концентраційна межа поширення полум'я відповідно до ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения";
температура займання аерозависі та самозаймання в шафі, максимальний тиск вибуху, а для сумішей, крім того, здатність до самостійного горіння;
для сумішей, що містять у собі окислювачі, повинні бути також вказані розрахункова питома теплота й температура процесу горіння та чутливість до механічного впливу (тертя, удару).
Остання характеристика визначається також окремо для активної складової суміші (пального з окислювачем).
Питома теплота і температура процесу горіння суміші повинні визначатися розробником.
Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та суміші за відсутності зазначених характеристик.
1.2. Не дозволяється при виробництві сталі застосовувати суміші:
процес горіння яких переходить у вибух;
які здатні до самостійного горіння та мають питому теплоту процесу горіння більше 50 кДж/моль;
чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.
1.3. У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові матеріали повинна зазначатися нижня межа крупності матеріалів, що використовуються для приготування сумішей, а також граничний склад основного компоненту та домішок.
1.4. Гасити легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, що зайнялися, необхідно способами, передбаченими чинними нормативно-правовими актами. Застосовувати з цією метою воду, водні та пінні вогнегасники не дозволяється.
1.5. У приміщеннях, де виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, застосування відкритого вогню не дозволяється.
Підлога в цих приміщеннях повинна бути безіскровою.
1.6. Усі ремонтні роботи у приміщеннях, де виготовляються і зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні проводитися тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
1.7. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у приміщеннях, де виробляються або зберігаються вибухопожежонебезпечні порошкові матеріали й суміші, та ремонтні роботи у приміщеннях з пожежонебезпечними порошковими матеріалами й сумішами повинні провадитися відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2. Виробничі будівлі. Вентиляція
2.1. Вентиляція приміщень для зберігання й виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів та сумішей повинна здійснюватися відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
2.2. Зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, покриття) будинків, у яких виготовляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні бути у справному стані, що виключає можливість попадання у приміщення атмосферних опадів. Зволожування повітря за допомогою вентиляційних систем не дозволяється.
2.3. У приміщеннях, де виробляються або зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, повинні бути визначені вибухонебезпечні зони.
Зазначені приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком у вибухобезпечному виконанні.
3. Транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей
3.1. Тара, призначена для транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути чистою, сухою та справною.
Під час очищення тари з-під указаних матеріалів повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпечне виконання робіт.
3.2. Транспортування і зберігання легкозаймистих матеріалів і сумішей повинно провадитися в закритій тарі, яка виключає просипання суміші та попадання вологи в тару з сумішшю.
3.3. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей спільно з окислювачами, кислотами та лугами не дозволяється.
3.4. Способи транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинні виключати удари тари між собою та з іншими предметами.
Внутрішньоцеховий транспорт повинен відповідати вимогам пожежовибухобезпеки.
3.5. Піддони і внутрішні поверхні контейнерів, що використовуються для транспортування барабанів, бочок, банок та іншої тари з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами, повинні бути облицьовані матеріалом, що виключає іскроутворення в разі удару або тертя тари об контейнер чи піддон при навантаженні, перевезенні та розвантаженні.
