справність механізмів включення автоматичних вимикачів на стороні низької напруги;
надійність контактів заземлення і відсутність обривів заземлювального проводу;
надійність кріплення кабелів, що відходять.
За наявності несправностей в КТП включення бурових верстатів та інших механізмів, що живляться від цієї КТП, забороняється. Про виявлені несправності машиніст зобов’язаний негайно повідомити особу, що здійснює технічне керівництво гірничими роботами в зміні, а також енергетика зміни (енергодиспетчера).
6.10.2. У тому самому обсязі здійснюється огляд після кожного переміщення КТП.
6.10.3. Огляд КТП не рідше одного разу на місяць здійснюється працівниками під керівництвом особи, яка відповідає за електропостачання дільниці, за її розпорядженням. Під час щомісячного огляду КТП з повним відключенням від мережі необхідно виконувати:
роботи, передбачені щозмінним оглядом;
усунення течі, доливання або заміну трансформаторного масла, відбір проб для аналізу;
очищення від пилу та бруду ізоляторів і корпусів трансформаторів;
регулювання роз’єднувача і механічних блокувальних пристроїв;
підтяжку контактів електричних з’єднань заземлювального кола;
детальний огляд опорних і прохідних ізоляторів повітряного вводу і їх заміну у разі потреби.
6.10.4. Ремонт КТП здійснюється не рідше одного разу на рік.
6.10.5. Перевірка апаратури захисту від витоків струму на відповідність паспортним даним і загального часу відключення від мережі повинна здійснюватися один раз на шість місяців на місці установки.
6.10.6. Особа, яка відповідає за електропостачання кар’єру, зобов’язана перевіряти КТП вибірково не рідше одного разу на шість місяців.
6.11. КРП, якщо не запроваджено постійне чергування, оглядають за розпорядженням із записом в журналі обліку робіт за нарядами та розпорядженнями працівники, які обслуговують електротехнічні установки, не рідше одного разу на місяць (не менше ніж два працівники, один з яких повинен мати групу з електробезпеки не нижче IV, а інші — не нижче III).
6.11.1. Під час огляду КРП перевіряють:
стан опорних і прохідних ізоляторів, рівень і відсутність течі масла в масляних вимикачах;
справність механічних блокувальних пристроїв (візуально);
наявність вимірювальних приладів і апаратури, що входять до комплекту комірки;
відсутність проникнення води всередину комірки;
надійність контакту в місці приєднання заземлювальних провідників;
наявність і стан засобів індивідуального і протипожежного захисту.
6.12. Поточний ремонт КРП проводиться не рідше двох разів на рік, під час якого виконуються:
роботи, передбачені щомісячним оглядом;
регулювання приводів масляних вимикачів і роз’єднувачів;
перевірка технічного стану масляних вимикачів;
перевірка контактних з’єднань електричних кіл;
перевірка релейного захисту;
очищення від пилу і бруду ізоляторів.
6.13. Капітальні ремонти устаткування КРП проводяться не рідше одного разу на п’ять років.
6.14. За несвоєчасний огляд, ремонт і якість ремонту КРП відповідає особа, яка стежить за електропостачанням кар’єру.
6.15. За несвоєчасне виведення КРП на ремонт відповідно до графіка технічного обслуговування і ремонту відповідає особа, яка здійснює технічне керівництво гірничими роботами в кар’єрі.
6.16. За несвоєчасність оглядів і ремонтів ПП, секційних пристроїв лінії електропередачі і КТП відповідають керівники дільниць (цехів) кар’єру.
6.17. Матеріали з результатами технічного обслуговування і ремонтів, виконаних під керівництвом осіб, які відповідають за електропостачання дільниць (цехів) кар’єру, передаються особі, відповідальній за електропостачання кар’єру, для реєстрації в паспортних картах або журналах. У цих самих документах реєструють дані оглядів, виконаних під керівництвом особи, відповідальної за електропостачання кар’єру.
VІІ. Кар’єрні повітряні лінії електропередачі
7.1. Вимоги цього розділу поширюються на ПЛ, що споруджуються в кар’єрі і на відвалах (далі — внутрішньокар’єрні ПЛ).
7.2. Спорудження (перебудова) пересувних ПЛ повинно здійснюватись відповідно до вимог цих Правил, НПАОП 0.00-1.24-10 і відповідно до проекту траси, затвердженого технічним керівником робіт у кар’єрі.
7.3. Облік пересувних ПЛ повинен вестись окремо від стаціонарних ПЛ.
7.4. У разі потреби передбачається секціонування внутрішньокар’єрних ПЛ. Місця установлення секційних пристроїв обираються особою, відповідальною за електропостачання кар’єру.
7.5. Відстань від нижнього фазного проводу ПЛ напругою до 35 кВ на уступі до поверхні землі за максимального провисання проводів повинна бути залежно від району її проходження не менше:
на поверхні кар’єрних і природних відвалів — 6 м;
у місцях, важкодоступних для людей і недоступних для наземного транспорту — 5 м;
на укосах уступів — 3 м.
7.6. Відстані у разі перетину або зближення повітряних ліній електропередач з автодорогами, залізницями і до найближчих частин будівель повинні бути не менше, наведених у додатку 1 до цих Правил.
7.7. Для пересувних внутрішньокар’єрних ПЛ повинні застосовуватися алюмінієві проводи.
Для кар’єрів, розташованих у районах зі швидкістю вітру більше ніж 20 м/с або з товщиною обледеніння 10 мм і більше, можуть застосовуватися сталеалюмінієві проводи.
Переріз проводів для пересувних ПЛ напругою до 1000 В і вище береться за розрахунком, але не більше ніж 120 мм2 — для алюмінієвих і 95 мм2 — для сталеалюмінієвих.
7.8. Мінімальний переріз проводів кар’єрної ПЛ напругою до 1000 В: алюмінієвих — 16 мм2, сталеалюмінієвих — 10 мм2.
7.9. Мінімальний переріз проводів кар’єрної ПЛ напругою вище 1000 В: алюмінієвих — 25 мм2; сталеалюмінієвих — 16 мм2.
7.10. Відстань між пересувними опорами не повинна перевищувати 50 м. У разі улаштування поперечних ПЛ (спуск з уступу на уступ) відстань між опорами визначається за проекцією лінії на горизонтальну площину, яка не повинна перевищувати 40 м.
7.11. Опори та їх основи внутрішньокар’єрних ПЛ повинні бути виготовлені відповідно до типових проектів.
Для виготовлення стояків пересувних опор необхідно застосовувати деревину не нижче III сорту. Діаметр колод біля верхнього відрубу для елементів основи опор повинен бути не менше ніж 16 см. Виготовлення «свічок» пересувної опори здійснюється тільки з однієї колоди. У разі потреби підвищення міцності пересувних опор дозволяється їх виготовляти з металу.
7.12. Для забезпечення стійкості кутових (кінцевих) опор і опор, що обмежують прогін спуску з уступу на уступ, під час установки їх на спланований майданчик необхідно застосовувати інвентарні залізобетонні вантажі масою не менше 1000 кг.
Для проміжних опор сумарна маса інвентарних вантажів повинна бути не менше 550 кг.
У разі неможливості застосування інвентарних вантажів стійкість пересувних опор забезпечується улаштуванням тросових відтяжок, які виконуються відповідно до типових проектів.
7.13. Не вимагається застосування інвентарних вантажів або тросових відтяжок для опор з металевою основою розмірами не менше 3,6 ? 3,0 м і масою не менше 1,3 т або залізобетонною основою масою не менше 3 т.
7.14. На стаціонарних опорах ПЛ допускається сумісна підвіска:
проводів ПЛ-6 (35 кВ) і магістрального заземлювального провода;
проводів ПЛ-6 (10 кВ), проводів освітлювальної мережі, проводів релейного захисту магістрального заземлювального провода.
Водночас необхідно дотримуватись таких умов:
проводи ПЛ високої напруги повинні бути розташовані вище від проводів ПЛ низької напруги;
відстань між проводами різних напруг обирають відповідно до вимог для ПЛ високої напруги;
кріплення проводів ПЛ низької напруги на штирьових ізоляторах повинно бути подвійним.
На пересувних опорах сумісна підвіска проводів ПЛ напругою до 1000 В і вище забороняється.
7.15. Найменшу відстань між проводами ПЛ із штирьовими ізоляторами обирають відповідно до таблиці 2.5.14 ПУЭ.
Монтаж заземлювального проводу проводять на опорі нижче проводів ПЛ на відстані не менше 0,8 м.
7.16. Траси пересувних ПЛ, що споруджуються або перебудовуються, плануються маркшейдером відповідно до проекту, а виконавцю робіт видають план траси. Якщо траса має перепади висот, то на ці місця маркшейдерська служба надає профіль траси.
Відповідальними за підготовку траси під ПЛ, розставляння опор, ПП та КТП є керівники гірничих робіт на дільницях. До всіх місць встановлення опор повинен бути забезпечений під’їзд. Роботи на ПЛ, пов’язані з їх перебудовою, подовженням або укорочуванням, виконуються за заявкою особи, яка здійснює керівництво гірничими роботами на дільниці. У заявці зазначаються:
місце виконання робіт;
номери опор, на яких виконується робота;
зміст роботи.
7.17. Монтаж, демонтаж, транспортування пересувних опор здійснюють за допомогою спеціально обладнаних механізмів (опоровозів) на базі бульдозерів, вантажопідіймальних кранів або автосамоскидів.
Працівники, що виконують зазначені операції, повинні пройти навчання з охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12-05.
Відстань по горизонталі від крайніх проводів ПЛ, якщо вони перебувають у невідхиленому положенні, до найближчих будівель і споруд (охоронна зона) повинна бути не менше 10 м для ПЛ напругою до 20 кВ, 15 м — для ПЛ напругою 35 кВ і 20 м — для ПЛ напругою 110 кВ.
7.18. Засоби механізації робіт з монтажу (демонтажу) опор пересувних ПЛ повинні бути закріплені за особами, відповідальними за експлуатацію електротехнічних об’єктів.
Кількість засобів механізації визначається з розрахунку: один лінійно-монтажний механізм на п’ять екскаваторів, або на 10 КТП, або на один гірничо-транспортний комплекс; на кожні 10 лінійно-монтажних механізмів — один резервний.
У разі більшого обсягу робіт, що виконуються одночасно, кількість необхідних механізмів забезпечується керівництвом гірничих дільниць. Навантаження (розвантаження) опор вручну не допускається.
7.19. Транспортування опор за допомогою опоровоза після їх закріплення у транспортному положенні здійснюється під керівництвом супровідної особи. Опоровоз до місця розвантаження прямує за супровідником на відстані від нього не менше ніж 10 м. Водій опоровоза повинен мати постійний візуальний зв’язок із супровідною особою.
7.20. Установлення опори на місце виконується за командою супровідника. Опори пересувних ПЛ установлюються на сплановані майданчики, при цьому необхідно обов’язково забезпечити повне прилягання основи опори до ґрунту.
7.21. Рух опоровоза через залізничні переїзди, що охороняються, проводиться з дозволу чергового по переїзду, а через ті, що не охороняються,— за сигналом супровідної особи, яка дозоляє переїзд. Супровідна особа повинна пройти спеціальний інструктаж і знати способи подачі сигналів машиністу локомотива відповідно до вимог Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2000 № 120, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2000 за № 340/4561 (НПАОП 60.1-1.48-00).
7.22. Удень допускається транспортування опор у вертикальному положенні трактором (бульдозером), обладнаним запобіжним пристроєм, по розчищеній горизонтальній, спланованій поверхні. Транспортування опор у вертикальному положенні по похилій поверхні допускається відповідно до спеціального проекту організації робіт, затвердженого технічним керівником робіт кар’єру.
Довжина буксирувального троса під час транспортування бульдозером опор у вертикальному положенні повинна бути не більше ніж 3 м між основою опори та причіпним пристроєм.
Транспортування опор у вертикальному положенні забороняється:
у разі перебування людей ближче ніж 15 м від опори;
за наявності на опорі проводів, що звисають;
під лініями та ближче ніж 10 м від діючих ПЛ;
якщо несправні основи, елементи кріплень опори та підгнила деревина.
7.23. Підйом на опору і монтаж проводів дозволяється після забезпечення стійкості опори на місці її встановлення.
7.24. Натягування проводу здійснюється вручну. Натягувати провід на пересувних опорах за допомогою механізмів забороняється.
7.25. З’єднувати проводи у прогонах необхідно відповідно до затвердженого паспорта, способом, що забезпечує їх надійність і достатню міцність. У прогонах перетину фазні проводи та заземлювальний провід не повинні мати з’єднань. Кріплення проводів виконують подвійним, за винятком переходів через призабійні автошляхи, де кріплення допускається на одному ізоляторі. Кількість з’єднань проводів на ПЛ, що не перетинаються, не регламентується.
7.26. Під час підготовки до проведення масових вибухів у кар’єрі обов’язково визначають зону дії вибухової хвилі на внутрішньокар’єрні пересувні ПЛ і електроустановки. Зазначену зону позначають на суміщеному плані гірничих робіт дільниці кар’єру і передають його не пізніше ніж за три дні до вибуху особі, яка відповідає за електропостачання кар’єру, і начальникам гірничих дільниць, на яких проводяться вибухові роботи.
7.26.1. На підставі зазначеного документа керівники гірничих робіт на дільницях спільно з особою, відповідальною за електропостачання кар’єру, складають план-графік підготовки до вибуху і усунення його наслідків. План-графік затверджує технічний керівник робіт кар’єру і доводить його до відома всіх посадових осіб, які беруть участь у роботі, за добу до вибуху.
7.26.2. План-графіком визначається:
обсяг робіт з демонтажу ліній;
розстановка лінійних бригад і лінійно-монтажних машин;
особи, відповідальні за безпечне виконання робіт і справність лінійно-монтажних машин;
