Страница 9: ДСП 3.3.1.038-99. Підприємства чорної металургії державні санітарні правила (31677)

20.7.3. Для охолодження регенераторів печі ексгаустер котла-утилізатора повинен знаходитися в роботі не менш 12 годин після зупинки печі.

20.7.4. Примусова подача повітря до регенераторів повинна здійснюватися безперервно протягом всього ремонту, а при ламанні насадки вона повинна поєднуватися з дрібнодисперсним розпиленням води спеціальними форсунками.

20.7.5. При ремонті регенераторів розбір передніх і бокових вікон повинен проводитися до початку ламання насадки.

20.7.6. Охолодження шлаковиків, видалення битих вогнетривів і шлаку повинно забезпечуватися водою, яка подається під тиском не менше 3 атм.

20.7.7. Розбирання насадок і чищення лежаків від пилу повинні бути механізовані.

20.8. Ремонт регенераторів мартенівських печей без заміни склепіння.

20.8.1. 3 моменту зупинки печі і до початку розбирання стін регенератора насадка повинна зрошуватися водою за допомогою спеціальних форсунок, введених всередину регенераторів. При цьому вода не повинна потрапляти на склепіння і стіни регенераторів.

Видалення пари, яка утворюється, слід проводити димососами котлів-утилізаторів.

20.8.2. Під час розбирання насадки повинно застосовуватися її місцеве охолодження водою.

20.8.3. Робочі місця повинні бути залишені від випромінення стін регенераторів екранами зі склотканини.

20.8.4. Захист від випромінення склепіння і подачу охолодженого та очищенного припливного повітря слід здійснювати за допомогою екрана-повітророзподільника, який розгортається по мірі просування робіт всередину регенератора.

20.8.5. Прибирання пилу з піднасадкозого простору повинно бути механізовано.

20.9. Ремонт домених печей

20.9.1. Після зупинки доменої печі пилоуловлювачі і газопроводи повинні бути пропарені і провентильовані.

20.9.2. Примусова подача припливного повітря в шахту під час ремонту печі повинна здійснюватися по відгалуженнях повітроводу, який іде до верху печі.

20.9.3. Видалення повітря з печі повинно проводитися вентиляційною системою через отвори в обсязі, необхідному для перекидання тяги печі.

20.9.4. Пилоосадження повинно здійснюватися подачею піни на під.

20.9.5. При демонтажі сегментів необхідно включати витяжну вентиляцію і систему пилоосадження.

20.9.6. При ламанні кладки над робочим майданчиком повинен бути підвішений додатковий майданчик. Припливне повітря слід подавати у простір між цими майданчиками. При цьому повинна бути увімкнена витяжна система і система пилоосадження.

20.9.7. При роботах в горні повинна працювати витяжна система і система пилоосадження. Привливне повітря подається через спеціальні отвори у майданчику, який розташований на рівні маратора. Отвори кожуха печі повинні бути закриті брезентовими шторами. Фурмені отвори повинні бути заглушені.

20.9.8. При кладці печі повинні бути включені витяжна і припливна системи вентиляції.

20.10. При ремонті міксера кладка повинна бути охолоджена вентилятором типу "проходка" і водою, яка подається у лазові люки в торцях і через зливний носок. При частковій зміні кладки подини охолодження повинно проводитися лише вентиляційним повітрям.

20.11. Під час охолодження конвертера обдувкою та розпиленням води робітникі повинні знаходитися поза зоною пароутворення.

20.12. Кладка футеровки повинна проводитися за умови вертикального положення конвертера.

20.13. Подача та укладання у конвертер смолодоломітомагнезитових блоків повинні бути механізовані.

20.14. Засипка вогнетривкого порошку повинна здійснюватися через рукави з резервуарів, розташованих вище горловини конвертера.

20.15. Ремонт ковшів повинен проводитися на спеціальному стенді із застосуванням машин для ламання футеровки.

20.16. Ківш повинен бути розміщений в укриття, що аспірується, з розсувним дахом і відкритим отвором з боку роботи машини. Відкритий отвір повинен бути захищений повітряною завісою.

20.17. Видалення "козла" та футеровки слід проводити тільки після охолодження поверхні ковша до температури не вище 45 град.С.

20.18. Зберігання матеріалів, які надходять навалом (пісок, сірчанокислий магній та ін.), повинно здійснюватися в закритих складах, а порошкових матеріалі в (бокситний порошок, цемент) - у спеціальних силосах.

20.19. Вогнетриви, як правило, зі складів до споживача повинні відправлятися в контейнерах або на піддонах.

20.20. Верстати для різання та шліфування вогнетривкої цегли повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

20.21. Всі місткості розчинного вузла повинні бути споряджені щільними кришками.

20.22. Динасові та шамотні вогнетриви повинні, по можливості, запінюватися хромомагнезитовими.

20.23. Пневматичні молотки та розпушувачі, які використовуються для руйнування футеровки, а також пневмотрамбівка для забивання щілин між вогнетривами повинні бути оснащені місцевими відсмоктувачами.

20.24. Пакети вогнетривів перед надходженням до ремонтної дільниці повинні бути знепилені обдувом на спеціальному майданчику.

20.25. Варіння смоли та нагрівання пасти повинні здійснюватися у печах із закритими топками, які обладнуються укриттям та місцевою вентиляцією.

21. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ З КОНТРОЛЮ ЗА ВМІСТОМ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ РОБОЧОЇ ЗОНИ

21.1. Дані вимоги розроблено в розвиток ГОСТ 12.1.005-88 "Воздух рабочей зони. Общие санитарно-гигиенические требования".

21.2. Дані вимоги регламентують умови вимірювання вмісту і сукупність шкідливих речовин в повітрі робочої зони з метою одержання об'єктивних та порівнювальних даних по їх характеристиці і оцінці їх впливу на стан здоров'я, гігієнічній оцінці технологічних процесів та нової техніки, ефективності технологічних, санітарно-технічних, гігієнічних та інших заходів по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

21.3. Для одержання достовірної характеристики вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони необхідно керуватися слідуючими умовами:

21.3.1. Ступінь вловлювання шкідливої речовини (фільтром, поглиначем, експрес-приладом) повинна бути не менше 95%.

21.3.2. Похибка в вимірюванні об'єму відібраної проби повітря не повинна перевищувати +-10%;

21.3.3. Похибка визначення шкідливої речовини в відібраній пробі не повинна перевищувати +-10%;

21.3.4. Максимальна сумарна похибка при визначенні шкідливих речовини в повітрі робочої зони не повинна перевищувати +-25%;

21.3.5. Чутливість методу повинна забезпечити визначення шкідливої речовини не більше як 0,5 ГДК;

21.3.6. Виборність методу повинна забезпечити достовірне визначення аналізуючої речовини в присутності супутніх домішок;

21.3.7. Допускається використовувати реактиви для хімічного аналізу кваліфікації не нижче ч.д.а. згідно з їх ГОСТами;

21.3.8. Аппаратура та прилади, що використовуються для санітарно-хімічного контролю, повинні бути перевірені та таровані у відповідному порядку;

21.4. Плановий санітарний контроль за станом повітря робочої зони здійснюється санітарними лабораторіями промислових підприємств та санітарно-епідеміологічних станцій по робочим програмам, розробленим та затвердженим згідно з положенням про ці служби. Програми повинні складатися з урахуванням основних стадій технологічного процесу, розміщення джерела виділення шкідливих речовин та розповсюдження останніх по виробничому приміщенню в зв'язку з особливостями циркуляції повітря, а також якісного складу і класу небезпечності шкідливих речовин, в тому числі, за рахунок їх можливих перетворень в повітряному середовищі (гідроліз, окислення, деструкція та ін.). При цьому окремим виробництвам чорної металургії необхідно керуватися Таблицею 7.

21.5. Відбір проб повітря необхідно проводити в зоні дихання при регламентованому технологічному процесі, при експлуатації налагодженому технологічному і санітарно-технічному устаткуванні з урахуванням планових ремонтно-профілактичних робіт.

21.6. При контролі за дотриманням максимально разової ГДК відбір проб повітря необхідно проводити на найбільш характерних робочих місцях на протязі 15 хвилин (не менше 3-х проб) для токсичних речовин та З0 хвилин для аерозолів переважно фіброгенної дії (допускається одна проба).

21.6.1. У випадках надходження у повітря робочої зони шкідливих речовин з гостронаправленим механізмом дії необхідний безперервний його контроль з попередженням про перевищення ГДК.

21.6.2. Періодичність дискретного контролю повинна здійснюватися для шкідливих речовин I класу небезпеки не рідше одного разу в 10 днів; II класу- не рідше одного разу на місяць; III та IV класу- не рідше одного разу за квартал. В останьому разі при узгодженні з органами державного санітарного нагляду після встановлення відповідності вмісту шкідливих речовин на рівні ГДК допускається проводити контроль не рідше одного разу на рік.

21.7. Контроль додержання середньозмінної ГДК повинен здіснюватися за допомогою індивідуальних пробовідбірників або по результатам окремих вимірювань, які проводились на протязі не менше 75% тривалості зміни на протязі не менше 3 змін і розраховується як середньозважена у часі концентрація з урахуванням перебування працюючого на всіх стадіях і операціях технологічного процесу по формулі:

                          K   + K   + ... K

                           1t1   2t2       ntn

                     K  = -------------------

                      сз

                           t  + t  + ... t

                            1    2        n

де K - середньозмінна концентрація, мг/м;

        сз

    К , К  ... К    - середньозважені концентрації шкідливих

     1   2      n   речовин окремих стадій технологічного

                    процесу, мг/м ;

    t  + t  + ... t   - тривалість окремих стадій технологічного

     1    2        n  процесу, хв.

21.7.1. Періодичність контролю за дотриманням середньозмінної ГДК повинна бути не рідше кратності проведення періодичних медичних оглядів, встановлених МОЗ України.

21.8. Промислові аерозолі, ГДК яких обумовлена тільки вмістом в них вільного діоксиду кремнію, необхідно піддавати відповідному хімічному аналізу по мір змін технологічних процесів і по вимозі контролюючих організацій, але не рідше одного разу на рік.

21.9. Допускається застосування тільки затверджених МОЗ України або МЗ СРСР методів контролю шкідливих речовин в повітрі робочої зони.

21.10. Результати вимірювань концентрацій шкідливих речовин в повітрі необхідно приводити до нормальних умов і температури 20 град.С та атмосферному тиску рт.ст. (101,3 кПа).

Таблиця 7

ПЕРЕЛІК

основних шкідливих речовин, що підлягають плановому санітарному контролю у повітрі робочої зони*