ДБН В.2.5-27-2006. Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд


4.1.4.5Головна заземлювальна шина повинна бути розміщена в доступному і зручному для експлуатаційного персоналу місці, наприклад, всередині ввідного пристрою електроустановки (в цьому разі шина РЕ ввідного пристрою може бути використана як головна заземлювальна шина) або окремо біля ввідного пристрою чи вбудованої трансформаторної підстанції.

Якщо електроустановка будинку (споруди) має кілька відособлених ввідних пристроїв, біля кожного пристрою або в його середині повинна бути установлена окрема головна заземлювальна шина. Аналогічно у разі наявності в будинку (споруді) кількох вбудованих трансформаторних підстанцій така шина повинна бути установлена біля щита низької напруги кожної підстанції.

4.1.4.6У місцях, доступних особам, які не належать до експлуатаційного персоналу, установлювати головну заземлювальну шину не рекомендується. Якщо таке установлення виконується, головну заземлювальну шину слід розміщувати в шафі з дверкою, яка замикається на ключ. В місцях, які доступні тільки для експлуатаційного персоналу (наприклад, в щитових приміщеннях), головна заземлювальна шина може бути установлена відкрито.

На стіні над шиною (у разі відкритої установки) або над дверкою (у разі установки в шафі) повинен бути нанесений знак .

4.2 Захисні провідники

4.2.1 Захисні провідники для забезпечення автоматичного вимикання живлення

4.2.1.1Матеріал і переріз захисних провідників, які призначені для забезпечення автоматичного вимикання живлення, повинні сприяти виконанню вимог, які наведені в 2.4.1.

Як захисні слід, як правило, використовувати мідні або алюмінієві провідники. Застосування сталевих захисних провідників допускається, але є обмеженим внаслідок необхідності виконання вимог, які наведені в 2.4.1 і 4.2.1.2.

4.2.1.2Мінімальне значення перерізу захисного провідника, який є жилою кабеля (проводу) живлення, повинно визначатися згідно з таблицею 4.2. Ця ж вимога стосується і захисного провідника, який прокладений в спільній огороджувальній конструкції (трубі, коробі, лотку) з кабелем (проводом) живлення і виготовлений з того ж матеріалу, що і жили останнього.

Якщо захисний провідник кола електроустановки із системою TN або IT (у разі виконання останньої згідно з 2.4.1.25а) не є жилою кабеля (проводу) живлення і не прокладений у спільній огороджувальній конструкції з кабелем (проводом) живлення, повна провідність цього захисного провідника повинна бути не меншою половини повної провідності лінійних провідників кабеля (проводу) живлення.

Примітка. Якщо захисний провідник є спільним для двох або більше кіл, слід враховувати те з кіл, провідність лінійних провідників якого найбільша.

Таблиця 4.2 – Мінімальні перерізи захисних провідників, які є жилою кабеля (проводу) живлення

Переріз лінійних провідників кабеля (проводу) живлення S, мм2

Мінімальне значення перерізу захисних провідників, мм2

S16

S

16<S35

16

S>35

S/2

Примітка 1. Зазначене в таблиці зменшення перерізу захисних провідників порівняно з лінійними провідниками допускається і для PEN-провідників, але за умови виконання вимог, що зазначені в 4.2.2.4.

Примітка 2. Якщо переріз лінійних провідників дорівнює 150 мм2, мінімальний переріз захисного провідника допускається приймати рівним 70 мм2.

У колах електроустановок із системою ТТ або IT (у разі виконання останньої згідно з 2.4.1.25б) допускається використання захисних провідників, які мають менший переріз (провідність), ніж зазначено вище.

Примітка. Це не виключає необхідність виконання вимог, які наведені в 4.2.1.1, 4.2.1.3 та 4.2.1.4.

4.2.1.3 Переріз захисного провідника повинен бути не меншим мінімального значення, яке визначається за формулою (використовується якщо час автоматичного вимикання живлення не перевищує 5 с):

(4.1)

де Sn – мінімальний переріз захисного провідника, мм2; І – діюче значення очікуваного струму, який може протікати через захисний пристрій, у разі малого опору в місці замикання (в електроустановках із системою IT слід розглядати подвійне замикання), А; t – час автоматичного вимикання живлення при протіканні через захисний пристрій струму І, с; К – коефіцієнт, значення якого залежить від матеріалу захисного провідника, ізоляції і прийнятих температур провідника на початку і в кінці процесу замикання.

Методика обчислення коефіцієнта К і його розрахункові значення, які визначені за цією методикою, наведені в додатку З.

Примітка 1. При розрахунку слід враховувати обмеження величин струму замикання і добутку І2t (інтеграл Джоуля) опорами елементів кола замикання та струмообмежувальним захисним пристроєм (якщо такий пристрій використовується).

Примітка 2. Якщо захисний провідник є спільним для двох або більше кіл, його мінімальний переріз повинен визначатися з урахуванням найбільшої величини добутку І2t, яка має місце в цих колах.

  1. Переріз захисних провідників, які не входять до складу кабелів або проводів живлення і прокладені не в спільній огороджувальній конструкції з цими кабелями (проводами), за будь-яких обставин повинен бути не меншим 4 мм2 за міддю (за наявністю механічного захисту допускається 2,5 мм2) і 16 мм2 за алюмінієм.
  2. Для виконання функцій захисних провідників можуть бути застосовані:

1)спеціально передбачені для цього провідники:

  • жили багатожильних кабелів (проводів) живлення;
  • ізольовані або неізольовані провідники, які прокладені в спільній огороджувальній конструкції з лінійними провідниками кабеля (проводу) живлення;
  • стаціонарно прокладені ізольовані або неізольовані провідники;

2)відкриті провідні частини (див. також 4.2.1.7):

  • металеві труби для прокладання кабелів і проводів;
  • металеві оболонки і екрани кабелів та проводів;
  • металеві оболонки й опорні конструкції комплектних розподільних пристроїв і комплектних шинопроводів, які входять до складу електроустановки низької напруги;
  • металеві короби і лотки електропроводок, якщо їх конструкція передбачає таке використання;

3)деякі сторонні провідні частини за умови, що їх демонтаж без відома експлуатаційного персоналу електроустановки є неможливим (див. також 4.2.1.7):

  • металеві будівельні конструкції будинків і споруд (ферми, колони тощо);
  • сталева арматура залізобетонних будівельних конструкцій будинків і споруд;
  • металеві конструкції виробничого призначення (підкранові рейки, галереї, шахти ліфтів і підйомників, обрамлення каналів тощо).
  1. Використання провідників, які спеціально передбачені для виконання функцій захисних провідників, у тому числі PEN-провідників, для інших цілей не допускається.
  2. Використання відкритих і сторонніх провідних частин, що зазначені в 4.2.1.5, як захисних провідників допускається, якщо вони відповідають таким вимогам:
  • їх електрична безперервність забезпечується конструкцією або відповідними з'єднаннями, які захищені від пошкоджень механічного, хімічного і електрохімічного характеру;
  • забезпечується виконання вимог, які зазначені в 4.2.1.1-4.2.1.4 та 4.2.1.9.

Примітка. Необхідність виконання наведених вище вимог суттєво обмежує можливість практичного використання відкритих провідних частин (зокрема, свинцевих оболонок кабелів) та сторонніх провідних частин як захисних провідників для забезпечення автоматичного вимикання живлення.

Відкриту провідну частину не допускається використовувати як захисний провідник, що призначений для приєднання до іншої відкритої провідної частини, за винятком оболонки і опорної конструкції комплектного розподільного пристрою або комплектного шинопроводу низької напруги за умови наявності можливості приєднання до них захисних провідників у потрібному місці.

4.2.1.8Не допускається використовувати як захисні провідники такі провідні частини:

  • труби гарячого і холодного водопостачання, каналізації, опалення, газопостачання тощо;
  • конструктивні частини, які можуть бути піддані механічному пошкодженню в нормальних умовах експлуатації;
  • несучі троси для тросової проводки;

-гнучкі металеві частини, наприклад, оболонки ізоляційних трубок і трубчастих проводів, металорукава тощо.

4.2.1.9Захисні провідники, як правило, повинні бути прокладені спільно з лінійними провідниками або в безпосередній близькості від них.

Якщо для захисту від ураження електричним струмом використовуються пристрої захисту від надструму, виконання цієї вимоги є обов'язковим.

4.2.1.10Захист захисних провідників, які є складовою частиною кабелів (проводів) живлення, забезпечується виконанням вимог до прокладання цих кабелів (проводів).

Окремо прокладені захисні провідники повинні бути захищені від корозії, а в місцях, де можливі їх пошкодження механічного характеру (місця вводу в будинок, перетину з кабелями, трубопроводами тощо), повинні бути захищені від цих пошкоджень.

У сухих приміщеннях допускається прокладання захисних провідників (у разі відсутності агресивного середовища) безпосередньо по стінах. У приміщеннях, які не є сухими, або у разі наявності агресивного середовища захисні провідники слід прокладати на відстані від стін не менше .

Прокладати захисні провідники у місцях їх переходу крізь стіни і перекриття слід, як правило, з їх безпосереднім закладанням. У цих місцях захисні провідники не повинні мати з'єднань і відгалужень.

Слід враховувати можливі переміщення захисних провідників у місцях їх перетину температурних і осадочних швів.

4.2.1.11Не допускається установлювати вимикаючі пристрої в колах захисних провідників, але можуть мати місце з'єднання, які з метою виконання вимірів можна розібрати за допомогою інструменту.

Це правило не стосується штепсельних з'єднань, які призначені для забезпечення живлення електроприймачів. У разі використання таких з'єднань штепсельні розетки і вилки повинні мати спеціальні захисні контакти для приєднання до них захисних провідників.

  1. Якщо виконується контроль безперервності кола заземлення, не допускається вмикати призначений для здійснення цього контролю пристрій послідовно (у розтин) із захисним провідником.
  2. Якщо очікується, що через захисний провідник у нормальному режимі роботи електроустановки може тривало протікати струм витоку електроприймачів, величина якого перевищує 10 мА, повинна бути виконана одна з таких умов:

- у разі прокладання одного захисного провідника його переріз протягом всієї довжини повинен бути не меншим 10 мм2 за міддю або 16 мм2 за алюмінієм;

Примітка. PEN-провідник у всіх випадках забезпечує виконання цієї вимоги (див. 4.2.2.4).

- до точки, де захисний провідник має переріз не менше 10 мм2 за міддю або 16 мм2 за алюмінієм, прокладений другий захисний провідник, переріз якого повинен бути не менше того, який вимагається для забезпечення захисту у разі непрямого дотику. В цьому випадку обидва провідники повинні мати окремі затискачі для їх приєднання.

Примітка. Електроприймачі, які мають в нормальному режимі роботи великі струми витоку, можуть виявитися несумісними з електроустановкою, в якій для захисту від ураження електричним струмом використовується ПЗВ (див. 2.5.4.1).

  1. Захисні провідники, що використовуються для приєднання до електрообладнання, яке підлягає частому демонтажу або установлене на частинах, що рухаються чи зазнають трясіння й вібрації, повинні бути мідними та гнучкими.
  2. Захисні провідники, які призначені для приєднання до корпусів переносних електроприймачів, повинні бути мідними, гнучкими, як правило, входити до складу кабелів (проводів), що живлять ці електроприймачі, і мати переріз такий, як у лінійних провідників.
  3. У разі виконання колірного позначення захисних провідників таке позначення повинно бути здійснене поперечними або поздовжніми жовтими і зеленими смугами однакової ширини, що чергуються.
  4. Якщо захисний провідник використовується і як функціональний заземлювальний провідник, насамперед повинні бути виконані вимоги, які наведені в даних Нормах для захисних провідників.
  5. Захисний провідник, який входить до складу лінії (кабеля, проводу, системи проводів повітряної (настінної) лінії), що живить дане електрообладнання, не допускається використовувати для виконання функцій захисного провідника електрообладнання, яке отримує живлення від іншої лінії.

4.2.1.19Захисний провідник може не мати ізоляції, але в місцях, де використання неізольованого захисного провідника може пошкодити ізоляцію кабелів (проводів) через іскріння між цим провідником і металевою оболонкою чи конструкцією (наприклад, у випадку його прокладання разом з кабелями (проводами) в спільній трубі, спільному коробі, лотку), захисний провідник повинен мати рівноцінну з лінійними провідниками ізоляцію.

4.2.2 PEN-провідники

  1. Вимоги до захисних провідників, що наведені в 4.2.1, розповсюджуються і на PEN-провідники в тій мірі, в якій вони не змінені вимогами, що наведені в 4.2.2.2- 4.2.2.9.
  2. PEN-провідники можуть бути використані тільки в колах, які живлять стаціонарне електрообладнання. Використання PEN-провідників у колах живлення переносних і пересувних електроприймачів не допускається.

Використання PEN-провідників у місцях із підвищеним ризиком виникнення пожежі або вибуху (пожежонебезпечні і вибухонебезпечні приміщення, зони) також не допускається, за винятком тих PEN-провідників, що пересікають ці приміщення (зони) для приєднання до електрообладнання, яке розміщено поза зазначеними приміщеннями (зонами).

PEN-провідник не може використовуватися у колі, в якому установлений ПЗВ (див. також 2.4.1.16).

У нормативних документах, які стосуються спеціальних електроустановок, наприклад, з чутливим до електромагнітних завад інформаційним обладнанням, можуть бути надані додаткові вимоги щодо обмеження можливості використання PEN-провідників у цих електроустановках.