---

5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення

суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у

разі появи фізичної особи, місце перебування якої було невідомим.

Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної

особи безвісно відсутньою

1. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою,

з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування,

суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про

визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або

іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної

особи безвісно відсутньою.

Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою

1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у

місці її постійного проживання немає відомостей про місце її

перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за

обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати

її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести

місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від

певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру -

протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної

комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та

природного характеру.

( Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно з Законом

N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 )

2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними

діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років

від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин

справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього

строку, але не раніше спливу шести місяців.

3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання

законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала

безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави

припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку

з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її

вірогідної смерті.

4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється

Цивільним процесуальним кодексом України ( 1618-15 ).

Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи

померлою

1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не

мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що

перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на

спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була

оголошена померлою

1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася

або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за

місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про

оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої

заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення

фізичної особи померлою.

2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була

оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її

майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно

перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за

винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей

та цінних паперів на пред'явника.

3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором,

зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент

набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була

оголошена померлою, жива.

У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була

оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і

з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки

Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі

повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Стаття 49. Акти цивільного стану

1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно

пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють

або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та

обов'язків.

2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи,

встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з

громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання

повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності,

визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення,

позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені,

інвалідність, смерть тощо.

3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи

та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках,

передбачених законом, зміна імені, смерть.

( Частина третя статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010 )

4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно

до закону.

Народження фізичної особи та її походження, усиновлення,

позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання

шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до

Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах

юстиції в порядку ( 1064-2007-п ), визначеному Кабінетом Міністрів

України.

( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2710-IV

( 2710-15 ) від 23.06.2005, N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 )

Глава 5

ФІЗИЧНА ОСОБА - ПІДПРИЄМЕЦЬ

Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької

діяльності

1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не

заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною

дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької

діяльності встановлюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та

законом.

2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку

діяльність за умови її державної реєстрації в порядку,

встановленому законом.

Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб -

підприємців є відкритою.

3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без

державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має

права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є

підприємцем.

Стаття 50-1. Обов'язки фізичної особи - підприємця за

зобов'язаннями, пов'язаними з припиненням її

підприємницької діяльності

1. Фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного

адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її

підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами

своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох

місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною

особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької

діяльності.

2. Після внесення запису про прийняття рішення про припинення

підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного

державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення

фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької

діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі

масової інформації.

3. Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків,

зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів

соціального страхування, розглядається фізичною

особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення,

яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня

отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги

кредитора.

4. Вимоги кредиторів, не визнані фізичною

особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор

у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або

часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з

позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду

кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через

відсутність майна, вважаються погашеними.

У разі припинення підприємницької діяльності фізичної

особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються у такій

черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування

шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю,

та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги найманих працівників,

пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за

використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів

(обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного

фонду України, фондів соціального страхування, інших сум, що

пов'язані з такими зобов'язаннями;

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог

кожного кредитора цієї черги.

5. Підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є

припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних

осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію

припинення такої діяльності.

( Кодекс доповнено статтею 50-1 згідно із Законом N 3384-VI

( 3384-17 ) від 19.05.2011 )

Стаття 51. Застосування до підприємницької діяльності

фізичних осіб нормативно-правових актів, що

регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб

1. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються

нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність

юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає

із суті відносин.

Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної

особи - підприємця

1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями,

пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім

майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі,

відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою

діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної

сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього

майна.

Стаття 53. Банкрутство фізичної особи - підприємця

1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги

кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької

діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому

законом.

Стаття 54. Управління майном, що використовується у

підприємницькій діяльності, органом опіки та

піклування

1. Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно

відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або

якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій

діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та

піклування може призначити управителя цього майна.

Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про

управління цим майном.

2. При здійсненні повноважень щодо управління майном

управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником

майна.

3. У договорі про управління майном встановлюються права та

обов'язки управителя.

Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю

управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю

опікуна і піклувальника.

4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали

обставини, на підставі яких він був укладений.

Глава 6

ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення

особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх,

неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом

здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати

обов'язки.

Стаття 56. Орган опіки та піклування

( Стаття 56 в частині повноважень місцевих державних адміністрацій

вводиться в дію одночасно із введенням у дію Закону України "Про

внесення змін до статті 23 Закону України "Про місцеві державні

адміністрації" ( 3272-17 ) щодо повноважень місцевих державних

адміністрацій стосовно встановлення опіки та піклування над

неповнолітніми особами - див. п.2 Закону N 2825-VI ( 2825-17 ) від

21.12.2010 )

1. Органами опіки та піклування є районні, районні в містах

Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи