Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. дозволяє реєструвати географічне зазначення походження товару в іноземних державах. Стаття 16 цього Закону проголошує, що заявка на реєстрацію в іноземній державі географічного зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.
Для полегшення реєстрації географічного зазначення походження товарів варто скористатися Лісабонською угодою про охорону найменувань місць походження і міжнародної реєстрації (1958 р.). Зазначена Угода має своєю метою забезпечити охорону місць походження, тобто «географічної назви країни, району або місцевості, яке служить для позначення виробу, шо походить із даної країни, району або місцевості, якість та властивості якого пояснюються виключно або головним чином географічним середовищем, включаючи природні і людські фактори» (ст. 2 Угоди).
За заявкою компетентного органу держави-учасниці Угоди таке найменування реєструється Міжнародним бюро ВОІВ. Міжнародне бюро сповіщає про реєстрацію інші держави-учасниці Угоди. Усі зазначені заявкою держави-учасниці Угоди зобов'язані охороняти
РОЗДІЛ 12________
464
зареєстроване в міжнародному порядку найменування стільки, скільки це найменування охороняється в країні його походження. Проте кожна із зазначених держав може протягом одного року від дати реєстрації заявити, шо вона не може з тих чи інших причин надати охорону такому зареєстрованому в міжнародному порядку найменуванню місця походження.
Питання для контролю
1. Патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах.
2. Умови патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах.
3. Договір на патентну кооперацію.
4. Реєстрація торговельної марки в іноземних державах.
РОЗДІЛ 13
Колективне управління майновими правами суб'єктів інтелектуальної власності
13.1. Загальні положення
Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність кожний власник має право користуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності на свій розсуд. Кожний власник може використовувати належний йому об'єкт будь-яким способом, аби він не порушував чинного законодавства. Власник об'єкта може його продати, обміняти, подарувати та вчиняти будь-які інші цивільно-правові угоди у межах закону.
Сучасний ринок інтелектуальної власності багатогранний і досить складний. Будь-які цивільно-правові операції з об'єктом інтелектуальної власності тривалі, дорогі і копіткі. Сам автор далеко не завжди може передбачити наслідки тієї чи іншої угоди, у момент підписання якої йому обіцяли немалі вигоди. Ліцензійні договори досить складні за своїм змістом і автор об'єкта промислової власності не завжди може знати про ті чи інші елементи, нюанси, які необхідно включити до договору.
Процес управління майновими правами, що належать автору того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, від часу оформлення прав на нього і до закінчення прав на користування та розпорядження зазначеними правами досить трудомісткий, має свою специфіку. Одна справа продати будь-яку матеріальну річ, інша справа — продати об'єкт інтелектуальної власності. Управління майновими правами суб'єктів інтелектуальної власності потребує спеціального професійного підходу.
304-414
465
РШДІЛ 13
Уже сам процес оформлення прав на той чи інший об'єкт промислової власності часто буває просто не доступний винахідникові. Він не завжди може правильно і грамотно оформити заявку на видачу патенту. Заявникам доводиться вдаватися за допомогою до фахівців. Здебільшого така допомога потрібна при здійсненні права на користування і розпорядження об'єктом інтелектуальної власності. Передусім договори з цього приводу мають бути укладені з максимальним урахуванням інтересів автора твору чи науково-технічного досягнення.
Для надання необхідної професійної допомоги з тих чи інших питань авторам творів та науково-технічних досягнень уже давно почали з'являтися спеціальні фахівці. Пізніше такі фахівці почали об'єднуватися у спеціалізовані організації і розмежовуватися між собою за характером послуг, які вони надавали творцям нового. Так виникла сфера діяльності, яку стали називати колективним управлінням майновими правами авторів. Проте слід підкреслити, що надання допомоги заявникам у процесі оформлення заявок патентними повіреними — це один самостійний вид діяльності, а надання допомоги в управлінні майновими правами авторів — інший вид діяльності, хоча не виключається, що один і той самий патентний повірений може займатися обома видами діяльності.
Зазначені організації чи окремі фізичні особи, які професійно займаються тим чи іншим видом цієї діяльності, виконують ряд функцій. Передусім, зазначені особи у процесі діяльності мають суворо дотримуватися чинного законодавства і діяти лише у межах правового поля. Це необхідна умова виконання своїх безпосередніх функцій. Однією з основних функцій зазначених осіб є функція захисту прав і інтересів автора чи винахідника. Патентний повірений чи будь-яка інша довірена особа діє від імені і в інтересах того чи іншого суб'єкта інтелектуального права. Ця особа мусить виконувати свої обов'язки сумлінно, професійно і своєчасно.
Важливою функцією зазначених осіб є захист прав і інтересів держави.
Патентний повірений та інші правомочні особи надають допомогу суб'єктам права інтелектуальної власності у відносинах з іноземними партнерами.
466
_ Колективне управління майновими правами
30*4-414
467
Подібного роду організації створені у більшості країн світу. Створені і міжнародні організації, шо здійснюють охорону прав суб'єктів інтелектуальної власності. Наприклад, чинне законодавство Німеччини передбачає обов'язкове створення організацій, які б забезпечували захист авторських прав. Подібного роду організації Франції надають істотну допомогу авторам, композиторам, продюсерам віком за 55 років. Ці самі організації надають матеріальну допомогу авторам, доходи яких з тих чи інших причин знизилися, оплачують усі витрати на лікування. Такі організації створені у багатьох інших країнах світу. У багатьох країнах створені організації для захисту прав виконавців. Вони збирають і розподіляють гонорари відповідно до прав виконавців. У деяких країнах створюються колективні організації, що регулюють відносини між організаціями виконавців і організаціями виробників фонограм.
Такі самі функції виконують організації, створені на міжнародному рівні — Незалежна міжнародна асоціація кінопродюсерів, Міжнародна організація акторів, Міжнародна організація музикантів.
Укладаються колективні угоди з організаціями масового мовлення, що мають своїм завданням передусім захистити права виконавців за рахунок обмеження так званого часу голки. Цим поняттям визнається час використання комерційних записів для радіомовлення. Цей час за загальним правилом визначається на тиждень. Обмеження часу голки має метою захистити інтереси виконавців шляхом забезпечення включення в програми радіомовлення «живого» голосу виконавця. У цьому заінтересовані як самі виконавці, так і слухачі.
У багатьох країнах створюється кілька систем колективного управління майновими правами авторів. Можуть бути загальні організації, що здійснюють захист прав авторів різних жанрів і видів, а можуть створюватися організації для захисту прав авторів якогось одного виду творчості. У разі дії кількох подібних організацій вони мають чітко розмежувати свою компетенцію. За загальним правилом організації з управління майновими правами авторів на колективній основі налагоджують контакти з подібними зарубіжними організаціями та організаціями, які слідкують за виконанням міжна-
РОЗДІЛ 1 з
роли і їх конвенцій і двосторонніх угод. Організації з колективного управління майновими правами авторів однієї країни на підставі відповідних договорів можуть доручати подібній зарубіжній організації виконання окремих доручень шодо захисту прав і інтересів авторів за кордоном.
Зазначені організації здійснюють контроль за використанням об'єктів інтелектуальної власності і своєчасною виплатою винагороди як усередині своєї країни, так і за кордоном, адже самі автори такої можливості не мають. Ці організації всілякими способами сприяють створенню сприятливих умов для найбільш раціонального використання об'єктів інтелектуальної власності. Вони покликані доступними їм засобами сприяти розвитку всіх видів творчості.
До розпаду колишнього СРСР в Україні не було подібних організацій, їх функції виконували творчі спілки, які за своїм характером були професійними об'єднаннями творчих працівників і виконували функції профспілок. Творчі працівники були заінтересовані у членстві таких об'єднань, оскільки вони надавали істотну матеріальну допомогу своїм членам. Тому доступ до таких об'єднань був досить обмеженим. Фактично майновими правами авторів управляла держава в особі таких творчих об'єднань.
Створення організацій, що управляють майновими правами авторів на колективній основі, може істотно впливати на процес розвитку будь-якого виду творчості шляхом створення сприятливих умов.
13.2. Колективне управління майновими правами інтелектуальної власності за типовим законом ВОІВ
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) розробила проект закону про авторські права для країн СНД — Типовий закон про авторське право і суміжні права (примірне положення про охорону творів науки, літератури і мистецтва, виконань, фонограм, передач організацій мовлення). Цей Типовий закон пропонує конкретні правові засади щодо створення та існування організацій з управління майновими правами авторів. Принциповим положенням є те, які зазначені організації створюються самими авторами та
468
Колективне управління майновими правами
469
особами, що мають авторські і суміжні права. Зазначені організації діють у межах лише тих повноважень, якими їх ішілили засновники. За своїм характером організації з управління майновими правами авторів є некомерційними. Вони не можуть свою діяльність базувати на меті одержання прибутків від своєї діяльності. Повноваження, якими наділяються зазначені організації, передаються їм авторами та іншими особами, які мають авторські або суміжні права, у формі лише письмових договорів. Обмеження, передбачені анти-монопольним законодавством, не поширюються на діяльність цих організацій.
Отже, автори творів науки, літератури і мистецтва, виконавці,
виробники фонограм, відеограм та інші володільці авторських і суміжних прав з метою практичного здійснення належних їм майнових прав (публічного виконання, сповіщення в ефір чи по кабелю, відтворення твору шляхом механічного магнітного та іншого запису, репродрукування тошо) вправі створювати на визначених засадах організації, що мають своїм завданням управляти майновими правами авторів і осіб, які мають авторське право, на колективній основі.
Допускається утворення окремих організацій, що управляють певними категоріями майнових прав певних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, або організацій, шо управляють різними майновими правами в інтересах різних категорій суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Організації, що управляють майновими правами авторів на колективній основі (організації колективного управління), створюються самими суб'єктами авторських і суміжних прав і набувають статусу юридичної особи від дня їх реєстрації в загальному порядку, встановленому для реєстрації громадських (некомерщйних) організацій. Організація колективного управління після її державної реєстрації зобов'язана протягом ЗО днів стати на облік в Установі. Про облік організацій колективного управління Установа здійснює публікацію у своєму офіційному бюлетені.
Компетенція зазначених організацій визначається тими повноваженнями, які їм передали суб'єкти авторських і суміжних прав. На підставі переданих організаціям повноважень розробляється і в
РОЗДІЛ 13
установленому порядку затверджується статут організації. Він має обов'язково містити лише ті положення, шо відповідають чинному законодавству. Відмова у реєстрації може мати місце у разі порушення вимог чинного законодавства.
Керівництво діяльністю зазначених організацій, визначення основних напрямів їх діяльності у межах закону визначаються лише загальними зборами суб'єктів авторських і суміжних прав, майновими правами яких управляє дана організація. Вищим органом такої організації є збори її учасників, які визначають розмір винагороди й умови видачі ліцензій користувачам, способи розподілу і виплати зібраної винагороди, вирішують інші принципові питання.
Контроль за діяльністю організацій колективного управління здійснює орган, що зареєстрував дану організацію.
Отже, договори, на підставі яких суб'єкти авторських і суміжних прав передають повноваження на управління своїми майновими правами, можуть бути віднесені до типу договорів доручення. Слід зазначити, що ці договори, зважаючи на їх недавнє виникнення, ще не піддавалися науковому дослідженню, проте вони існують. Сторонами у такому договорі, з одного боку, є суб'єкти авторських і суміжних прав, тобто фізичні особи. Але свої повноваження можуть передавати зазначеним організаціям і юридичні особи, які через ті чи інші причини стали суб'єктами авторських і суміжних прав. З іншого боку, стороною даного договору може бути тільки юридична особа, яка управляє майновими правами суб'єктів авторських і суміжних прав на колективній основі.
Об'єктом договору на управління майновими правами є суб'єктивні права суб'єктів авторських і суміжних прав. Обсяг прав, що передаються зазначеним організаціям, визначається самими суб'єктами авторських і суміжних прав. На основі переданих прав визначаються основні функції і завдання організацій з управління майновими правами авторів. Основними завданнями і функціями зазначених організацій можуть бути: пропагування і реклама творів науки, літератури і мистецтва широкій громадськості, підприємцям та будь-яким іншим особам для використання; укладання ліцензійних договорів з користувачами, здійснення контролю за користуванням зазначеними творами; підготовка зразкових договорів на викорис
