Страница 11: ДБН В. 1.4-2.01-97. Система норм та правил зниження рівня іонізуючихвипромінювань природних радіонуклідів в будівництві.Радіаційний контроль будівельних матеріалів та об'єктівбудівництва (29653)

Будівництво в радононебезпечних зонах вимагає застосування індивідуальних будов підвищеної поверховості з мінімальною площею забудови. Якщо виділення радону після усіх прийнятих заходів інженерної підготовки ділянки залишається високим, слід відмовитись від застосування проектів з підвалами й технічними підпіллями під житловими приміщеннями.

Підвищення радонозахисних можливостей будов при проектуванні припускає більш жорсткий контроль та використання матеріалів, що застосовуються як вихідні, зі зниженою природною радіоактивністю, що виключає радіоактивні відходи виробництва, Зниження газопроникності, збільшення тріщиностійкості і капілярної щільності блоків та панелей повинно бути підвищено за рахунок внесення різних добавок і застосування відповідних технологій при виготовленні і транспортуванні конструкцій.

Особливо важливу роль відіграють конструктивні рішення, які запобігають надходженню радону з грунту. До них відносяться улаштування газових дренажів під будовою, газонепроникного шару під фундаментом, екранування стін підвалів, перекриттів та підлог. При цьому доцільно використовувати місцеві матеріали найбільшого розповсюдження, а також будівельні елементи, які були відбраковані за своїм головним призначенням.

Збільшення обміну повітрям поряд з впровадженням ефективних систем вентиляції охоплює суто планувальний аспект - улаштування ефективного наскрізного або кутового природного провітрювання, що пов'язане з розміщенням приміщень в прийнятій забудові, організацію шляхів евакуації радону і т. д.

Таким чином, на радононебезпечних територіях відчувається необхідність в організованій реконструкції індивідуального житлового фонду з включенням в обов'язковому порядку засобів радонозахисту, компактному здійсненні новоїзабудови в місцях, що контролюються, за спеціально розробленими технологіями будівництва і проектами, які в найбільшій мірі відповідають ступеню забруднення радоном. Все це найбільш успішно може бути здійснено при організації служби радонозахисту і ефективного використання радононебезпечних територій, що контролюють будівельне виробництво на всіх його рівнях.

2.5. Оптимізація архітектурно-планувальної структури

К архітектурно-планувальним засобам можуть бути віднесені: застосування індивідуальних житлових будинків підвищеної поверховості з мінімальною площею забудови, улаштування вентилюємого цоколю або технічного поверху замість підпіль й підвалів, застосування зачинених добре вентилюємих східцевих кліток, просторова ізоляція приміщень тривалого перебування.

Мінімізація площі забудови пов'язана з проектуванням будинків з мансардами і будинків підвищеної поверховості, де значна частина корисної площі на верхніх поверхах, що значно знижує вплив радону.

Відносно простим заходом є улаштування вентилюємого цоколю або технологічного поверху замість заглибленого в землю, підвалу і підпілля, які є місцями накопичення радону. Висота технічної о поверху визначається в кожному конкретному випадку в залежності від виду використання. Як правило, висота в 2,1 м забезпечує розміщення допоміжних господарських приміщень й достатня для скорочення надходження радону до житлових приміщень першого поверху як мінімум в 1.5...2 рази.

При цьому обслуговування, яке вбудовує в технічний поверх, наближається до споживача, заощаджується територія за рахунок скорочення кількості окремо розташованих служб, а голови виникають умови щодо ізоляції житлових приміщень.

На технічному поверсі мають бути розміщені

- гаражі, майстерні, пральні, літні кухні;

- усі підсобні, складські приміщення, виключаючи місця зберігання і оброб-лення паливних матеріалів та шкідливих речовин;

- технічні приміщення індивідуального житлового будинку - котельні, туале-ти, збірники сміття і т. п.

Для проектування радонозахисних технічних поверхів найбільш прийнятні житлові будинки, що запроектовані з широким кроком несучих стін або з повздовжніми несучими стінами, в габарит яких найбільш легко розміщуються вказані вище приміщення.

Ізольована східцева клітка, яка не має зв'язку з підвалом та розміщується вздовж зовнішньої стіни будови у вигляді прибудови, позитивно впливає наевакуацію забрудненого радоном повітря. Для цього вона повинна бутиобладнана вентиляційними проймами з жалюзійними решітками, що дозволяєрегулювати потік.

Важливе значення має просторовий моніторинг будови та розміщення приміщень тривалого перебування в найбільш захищених від радону місцях, у віддаленні від місць його накопичення, східцевих кліток та комунікацій, по яких відбувається рух забрудненого повітря, під захист вентилюємих шлюзів і т. п.

2. 6. Конструктивні рішення захисту

КОНСТРУКЦІЯ ЗАХИСНОГО ПРИЯМКУ

КОНСТРУКЦІЯ СТРІЧКОВОГО ДРЕНАЖУ

ВИКОРИСТАННЯ ПУСТОТНИХ ПАНЕЛЕЙДЛЯ ДРЕНАЖУ ОСНОВ

ЕКРАНУВАННЯ СТІН ПІДВАЛУМІСЦЕВИМИ МАТЕРІАЛАМИ

РАДОНОЗАХИСТФУНДАМЕНТІВ

1. Фольгоізол набітумній мастиці

2. Поліетіленова плівкана бітумній мастиці

3. Бетонна підготовкаМ-50, 100-200

4. Цементний розчин 1: 2з водостійкими додатками200, 2 шари рубероіду набітумній мастиці

5. Обмазка бітумомза 2 рази

6. Пустотні панелі, що використовуються, як вентіляційні канали

7. Дренажний колодязь

діаметром 400

8. Підпільний канал 200 ?? 200

9. М’ята глина 100 – 200

ЕКРАНУВАННЯ СТІН ПІДВАЛУ

ЕКРАНУВАННЯ ОСНОВ

РАДОНОЗАХИСНІ КОНСТРУКЦІЇ ПІДЛОГ

ПІДЛОГА ПО ГРУНТУ

1. Наливне покриття

(цементне або асфальтове)

2. Промазка гарячим бітумом

3. Цегляний щебінь, емульсія з глини

4. Ущільнений грунт

ВІДОКРЕМЛЕНА ПІДЛОГА

1. Безшовне покриття (лінолеум)

2. Вентилюємий простір

3. Несуча частина перекриття

4. Поліетілен по глино-цем. стяжці

5. Підлога по лагах

ШАРОВА ПІДЛОГА

1. Наливна цементна підлога

2. Основа з плити

3. Несуча частина перекриття

4. Обмазка гарячим бітумом

5. Шар щільного бетону

З ВІДОКРЕМЛЕНОЮ СТЕЛЕЮ

1. Безшовне покриття (лінолеум)

2. Вентилюемий простір

3. Несуча частина перекриття

4. Промазка гарячим бітумом

5. Підвісна підлога

ЗМІСТ