робочі проходи між стінами та обладнанням - 1,0 м;

місцеві звуження на довжині не більше 0,5 м за умови дотримання нормальних робочих проходів не повинні бути менше 0,8 м.

2.30. Сходи до робочих площадок і механізмів повинні мати ширину не менше 0,8 м, висоту сходинок не більше 0,25 м, а ширину сходинки - не менше 0,25 м.

Металеві сходинки сходів і площадки повинні виконуватися з рифленого металу.

Кут нахилу сходів повинен бути:

для тих, що постійно експлуатуються, - не більше 45°;

для тих, якими проходять 1 - 2 рази в зміну, - не більше 60°.

2.31. Ширина робочих площадок і переходів повинна бути не менше 1 м, а висота їх від настилу до елементів конструкцій будівлі - не менше 2,0 м.

Усі площадки, розташовані вище 1,0 м від рівня підлоги, сходи, перехідні містки та переходи, а також відкриті люки, колодязі повинні бути огороджені міцними поручнями.

Конструкція огородження повинна складатися зі стійок, поручня, розташованого на висоті не менше 1 м, одного проміжного горизонтального елемента та бортової дошки по нижньому контуру огородження уздовж площадки (сходи тощо) заввишки не менше 15 см.

Люки та колодязі повинні перекриватися суцільними кришками, виготовленими згідно з проектом.

У разі неможливості закрити люки суцільною кришкою з технологічних причин дозволяється їх перекривати міцними ґратами з вічком не більше 50 х 50 мм.

Біля відкритих люків повинні встановлюватися запобіжні знаки та тимчасові огородження.

2.32. Не дозволяється експлуатувати обладнання у разі наявності протікання робочої рідини.

2.33. На кожному пусковому апараті (рубильники, магнітні пускачі, контролери тощо) повинні бути чіткі написи, що вказують, до якого обладнання вони належать.

2.34. У приміщеннях електромашин і підстанцій, де немає постійного обслуговування, двері повинні бути замкнені.

Ключі від цих приміщень повинні зберігатися у чергового електротехнічного персоналу відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зарєєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

2.35. Виробничі, адміністративно-господарські та побутові приміщення, а також входи, виходи, проходи, сходи, площадки, галереї та територія кар'єроуправління повинні мати природне або штучне освітлення відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.

2.36. Штучне освітлення повинно бути рівномірним з достатнім розсіюванням світла, без різких тіней і мерехтіння.

Не дозволяється застосовувати прожектори для освітлення приміщень.

2.37. Освітлювальна арматура загального та місцевого освітлення повинна мати захист від сліпучої дії джерел світла.

Не дозволяється зменшувати встановлену проектом висоту підвішування світильників і встановлення прожекторів над рівнем підлоги (настилу, землі).

2.38. Дробильно-сортувальні цехи повинні мати робоче й аварійне освітлення.

Робоче освітлення повинно бути комбінованим (загальне та місцеве освітлення робочих місць).

Не дозволяється застосовувати тільки місцеве освітлення.

Аварійні світильники, що використовуються під час евакуації людей або продовження роботи в разі раптового вимкнення робочого освітлення, повинні бути підключені до самостійного джерела живлення.

Освітленість від аварійних світильників на рівні підлоги повинна бути не менше 0,3 люкса.

2.39. Усі електролампочки повинні бути захищені відповідною арматурою.

У робочих приміщеннях з великою кількістю пилу арматура електролампочок повинна бути пилонепроникною або герметичною.

У разі мокрого збагачування та прибирання приміщень за допомогою гідрозмиву світильники повинні бути вологонепроникного виконання.

2.40. Очищення ламп і арматури від пилу та бруду здійснюється в терміни, установлені особою, відповідальною за електрогосподарство кар'єроуправління, залежно від місцевих умов, але не рідше двох разів на місяць, а в приміщеннях із значним виділенням пилу, кіптяви - не рідше чотирьох разів на місяць.

2.41. Усі виробничі та допоміжні приміщення незалежно від ступеня забруднення повітря повинні бути забезпечені природною або механічною вентиляцією, що відповідає вимогам СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование".

2.42. У всіх опалюваних приміщеннях температура повітря в робочій зоні повинна відповідати Державним санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

2.43. Опалювально-вентиляційні пристрої слід постійно тримати в справному стані.

До обслуговування цих пристроїв допускаються працівники, що пройшли спеціальне навчання та перевірку знань.

2.44. Усі вентиляційні установки як знов обладнані, так і після реконструкції або капітального ремонту підлягають інструментальним випробуванням з визначенням їх ефективності відповідно до ГОСТ 12.3.018-79 "ССБТ. Системы вентиляционные. Методы аэродинамических испытаний".

2.45. На всі існуючі та знов уведені в експлуатацію вентиляційні установки відповідальною особою, що призначена керівництвом, повинні бути складені паспорти та заведені журнали експлуатації.

У паспорти потрібно вносити всі зміни в установках, а також результати технічних і гігієнічних випробувань.

Журнали повинні зберігатися в головного механіка.

2.46. Вимоги щодо експлуатації та контролю за роботою вентиляційних установок на об'єктах кар'єроуправління встановлюються інструкцією з експлуатації вентиляційних установок, затвердженою керівництвом кар'єроуправління.

У такій інструкції повинні бути передбачені строки очищення повітропроводів, вентиляторів, пилоочисних пристроїв і строки планово-попереджувальних ремонтів установок.

2.47. Не дозволяється без відома особи, відповідальної за стан вентиляційно-опалювальних установок, виконувати ремонт або вносити будь-які зміни в систему (приєднувати додаткове обладнання, знімати або заміняти окремі елементи установок, наприклад електродвигуни, вентилятори тощо).

2.48. Відповідальні посадові особи кар'єроуправління повинні систематично здійснювати перевірку стану повітряного середовища в приміщеннях із шкідливими виділеннями (пил, газ тощо).

2.49. Дробарки, грохоти, місця перепадів та інші місця пилоутворення повинні бути обладнані герметичними укриттями, обладнаними аспірацією. Не дозволяється робота технологічного обладнання, що виділяє пил, без обладнаних аспірацією укриттів або при відключених системах аспірації.

Робота аспіраційних систем повинна бути зблокована з роботою технологічного обладнання.

Відцентрові пиловловлювачі, а також рукавні фільтри слід вчасно очищати від пилу.

2.50. У місцях дроблення та грохочення додатково до аспірації має застосовуватися гідрознепилення.

Трубопроводи систем гідрознепилення не повинні прокладатися над обертовими частинами технологічного обладнання. У разі перетинання проходів або робочих площадок прокладання трубопроводів допускається на висоті не менше 2,5 м над рівнем підлоги або в спеціальних каналах у підлозі.

Усі з'єднання трубопроводів повинні бути герметичними.

Крани та вентилі систем гідрознепилення необхідно розташовувати в зручних для обслуговування місцях.

Тиск води в зрошувачах не повинен бути менше номінального робочого тиску для даного типу зрошувачів і не повинен перевищувати 2 кгс/см2.

Установку та зняття зрошувачів, короткостроковий ремонт тощо у гідросистемах необхідно виконувати після відключення ділянки або всієї системи гідрознепилення.

Не дозволяється експлуатувати технологічне обладнання у разі відключення всієї системи гідрознепилення.

2.51. У виробничих приміщеннях запиленість повітря не повинна перевищувати граничнодопустимих концентрацій, передбачених ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

2.52. Працівники повинні бути забезпечені питною водою, що задовольняє вимоги ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".

Користуватися водою для господарсько-питних потреб дозволяється після отримання дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби.

2.53. Посудини для питної води потрібно виготовляти з нержавіючих матеріалів, що дозволені органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

У разі застосування бачків для питної води вони повинні бути обладнані кранами з фонтанувальними насадками та захищені від забруднення кришками з внутрішніми замками.

Не рідше одного разу на тиждень їх потрібно промивати гарячою водою або дезінфікувати.

Посудини з питною водою встановлюють на підставках заввишки 1,2 - 1,3 м від підлоги.

2.54. Для постачання некип'яченою питною водою в місцях, де це дозволено санітарно-епідеміологічною службою, необхідно обладнати фонтанчики, закриті бачки з фонтанувальними насадками, автомати газованої води.

2.55. У кар'єроуправлінні необхідно мати очисні споруди для очищення стічних вод з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Технічний і санітарний стан очисних споруд повинен контролюватись спеціально призначеним працівником.

2.56. Обслуговування водопровідно-каналізаційних мереж повинно виконуватись відповідно до вимог Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 14.10.2004 N 226, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.11.2004 за N 1404/10003 (НАОП 60.1-1.01-04).

2.57. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности" та Державним санітарним нормам виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99).

2.58. Для зменшення впливу шуму на працівників необхідно передбачати:

улаштування звукоізолювальних укриттів для шумогенерувального обладнання (дробарок, грохотів) із застосуванням активних глушителів шуму;

улаштування звукопоглинальних конструкцій з використанням звуковбирних матеріалів (мінеральна вата, скловолокно тощо);

у вузлах самопливного транспорту (лотках, тічках), у бункерах застосування футеровки зі сталевих плит, кам'яного лиття, а також улаштування гасильних кишень, заповнених матеріалом, що транспортують;

будова звукоізолювальних кабін дистанційного керування та спостереження для обслуговувального персоналу;

застосування індивідуальних засобів захисту;

застосування технічних заходів щодо зниження шуму в його джерелі (застосування гумових сит на грохотах);

заходи, що знижують шум від роботи вентиляційних систем (установлення вентиляторів поза приміщеннями, застосування м'яких вставок у повітропроводах тощо).

2.59. Рівні вібрації на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования" та Державним санітарним нормам виробничої загальної та локальної вібрації, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99).

2.60. Для зниження шкідливого впливу вібрації необхідно передбачати:

ізоляцію фундаментів дробильного обладнання за його периметром із застосуванням акустичних швів;

установлення обладнання на фундаменти з пружними амортизаторами-віброгасниками;

застосування віброізолювальних плит або килимів з губчатої гуми, повсті, пробки;

підвіску грохотів на пружинах або ресорних амортизаторах до будівельних конструкцій будинку.

2.61. При колірному оздобленні технологічного обладнання та трубопроводів слід керуватися вимогами ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

2.62. Здійснення контролю за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ТРИМАННЯ І ОБСЛУГОВУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ РОБІТ

3.1. Площадки для розвантаження біля приймальних пристроїв і бункерів повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізацією для оповіщення обслуговувального персоналу про прибуття автосамоскидів або інших транспортних засобів.

Біля приймальних бункерів необхідно встановити світлофор, що дозволяє або забороняє під'їзд автосамоскидів до місця розвантаження або в'їзд інших видів транспорту на площадку біля бункера.

3.2. Завантажувальні отвори приймальних бункерів з неробочих боків повинні бути огороджені поручнями заввишки не менше 1 м.

Для усунення зависань і завалів матеріалу в бункерах необхідно застосовувати вібратори та пневматичні пристрої.

3.3. Не дозволяється працівникам спускатися в заповнені бункери.

3.4. Перед оглядом або ремонтом приймальні бункери повинні бути очищені від матеріалу.

3.5. Для виконання ремонтних робіт у приймальному бункері під час спуску працівників у бункер необхідно дотримуватися таких вимог безпеки:

працівники допускаються до роботи в бункері після одержання цільового інструктажу з охорони праці відповідно до розробленої на підприємстві інструкції з охорони праці;

роботи необхідно виконувати під постійним наглядом відповідального керівника (механіка, майстра тощо);

на робочій площадці приймального бункера повинні бути встановлені плакати з написом про те, що всередині бункера проводяться роботи;

перед початком робіт завантажувальні живильники та конвеєри повинні бути вимкнені, зняті електричні запобіжники або вийняті вилки розриву, а на рубильниках або вимикачах вивішені плакати "Не вмикати! Працюють люди". Плакати можуть бути зняті тільки за вказівкою відповідальної особи після того, як працівники з бункера будуть виведені;

спускатися в бункер тільки по приставних драбинах;

роботи виконувати бригадою в складі не менше трьох осіб. Двоє з них повинні перебувати біля горловини бункера.