При пробивному навантаженні трьома ударами твердим тілом масою 0,4 кг дверне полотно не повинне мати розривів облицювання при таких показниках потенціальної енергії
вантажу, Дж: - внутрішні З
-зовнішні 5
- зовнішні для громадських будинків 8
Опір вітровому навантаженню блоків віконних (дверних балконних) повинен відповідати необхідному розрахунковому значенню вітрових навантажень згідно з ДБН В. 1.2-2.
Граничний прогин блоків віконних та дверних балконних від вітрових навантажень при довжині рам до 3,0 м повинен бути не більше 1/300 прогону. Для виробів розмірами понад 3,0 м (за індивідуальними замовленнями) розрахунок прогину визначається спеціальним розрахунком, причому у конструкціях, засклених склопакетами - не більше 8 мм на кожен склопакет.
Зусилля відчинення-зачинення для поворотних і відкидних виробів повинне бути не більше 75 Н. Для розсувних виробів - не більше 100 Н.
Міцність зварного кутового або Т-подібного з'єднання профілів з ПВХ повинна бути не менше 5min = 35 Н/мм2 (350 кгс/см2).
Приведений опір теплопередачі виробів повинен прийматись відповідно до вимог розділу 2 ДБН В.2.6-31.
Опір повітропроникності виробів повинен відповідати вимогам розділу 5 ДБН В.2.6-31
Індекс ізоляції повітряного шуму зачинених вікон (Rw) повинен бути не менше ЗО дБ. Клас звукоізоляції зі зниження повітряного шуму потоку міського транспорту (Ядтран) повинен відповідати класу згідно з ДСТУ Б В.2.6-23, при цьому для будинків, в яких зовнішній шум перевищує допустимі значення, вказані в СН 3077, повинні застосовуватися блоки віконні з підвищеним шумозахистом.
Коефіцієнт світлопропускання виробів (т-|) повинен бути не менше вказаного в ДБН В.2.5-28.
У місцях сполучення профілів зі склом або склопакетами у виробах повинні бути встановлені гнучкі ущільнювальні прокладки, які забезпечують надійне закріплення скла або скло- пакетів та водонепроникність виробів.
У притулах виробів повинно бути не менше двох поясів ущільнювальних прокладок.
Вироби повинні бути водонепроникними. У зачиненому стані виробів ущільнювальні прокладки в притулах повинні забезпечувати щільність притиснення стулок і полотен, що виключає проникнення вологи до приміщень відповідно до класу водопроникності.
Для відведення води і сконденсованої вологи в нижніх профілях коробок і стулок повинні бути передбачені спеціальні прорізи та в верхніх профілях отвори для вирівнювання тиску у внутрішніх порожнинах профілю відповідно до технічної документації, затвердженої за встановленим порядком.
При заскленні стулок скло і склопакети повинні установлюватись на опорні і фіксуючі підкладки згідно з технічною документацією, затвердженою за встановленим порядком. Безпосередній дотик скла з профілями із ПВХ не допускається.
Основні схеми розташування опорних і дистанційних підкладок при монтажі склопакетів залежно від способу відчинення віконних блоків наведені на рисунках 1 і 2. У балконних дверних блоках і у виробах з посиленими замикаючими приладами рекомендується установка додаткових підкладок у місцях замикання.
поворотний
віконний блок
поворотно-відкидний віконний блок
відкидний
віконний блок
підвісний
віконний блок
середньопідвісний віконний блок
блок
поворотно-відкидний віконний блок
поворотний
віконний блок
відкидний
віконний блок
2
W//A 1 - підкладка
несуча
З - підкладка додаткова
- підкладка ЕЗ дистанційна2*- при відчиненні стають несучими підкладками
Рисунок 1 - Схеми розташування опорних і дистанційних підкладок при монтажі склопакетів
залежно від вигляду відчинення віконних блоків
Рисунок 2 - Схеми розташування опорних і дистанційних підкладок при монтажі склопакетів складних віконних блоків
Вироби, розмірами за висотою та шириною 0,6 м і більше, повинні виготовлятися із профілів ПВХ, підсилених елементами жорсткості.
Спосіб кріплення елементів жорсткості у профілях із ПВХ повинен забезпечувати їх сумісну роботу.
Для зміцнення кутових з’єднань елементів дверних блоків і великогабаритних віконних блоків необхідно додатково використовувати спеціальні полівінілхлоридні вкладиші, з’єднані з елементами жорсткості.Завіси і прилади виробів повинні кріпитися до елементів жорсткості або до вкладишів. Кріплення нижньої завіси виконують відповідно до вимог виробника приладів.
Висота затиснення скла (виключаючи висоту підкладок під скло і склопакети) в конструкціях блоків віконних та дверних балконних із ПВХ повинна бути не менше 13 мм.
Показники зовнішнього вигляду виробів: колір, глянець, якість лицьових поверхонь повинні відповідати кольору, глянцю та якості лицьових поверхонь зразка-еталона, узгодженого за встановленим порядком. Колір лицьових поверхонь виробів повинен бути однотонним, без колірних плям і включень.
Дефекти поверхні (риски, усадкові раковини, здимання, подряпини, бульбочки тощо) та різнотонність кольору, які розрізняються неозброєним оком з відстані 1 м при природному освітленні не менше 300 Лк, не допускаються.
На нелицьових поверхнях виробів допускаються незначні дефекти екструзії: смуги, риски тощо.
Лицьові поверхні профілів повинні бути покритими захисною плівкою, яка запобігає їх пошкодженню під час транспортування, а також під час виготовлення і монтажу виробів.
Вимоги до матеріалів, конструкційних профілів і комплектуючих виробів
Для виготовлення виробів застосовуються:
профілі із ПВХ;
елементи жорсткості;
віконні або дверні прилади;
скло, склопакети;
підкладки під скло, склопакети,
ущільнювальні прокладки, герметики;
кріпильні вироби.
Профілі з ПВХ повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-1 ЗО.
Елементи жорсткості коробок, стулок і полотен виробів повинні виконуватися з оцинкованої сталі згідно з ГОСТ 14918, алюмінієвих сплавів відповідно до ДСТУ Б В.2.6-3 або іншого захищеного від корозії профілю, фізико-механічні властивості та якість поверхні якого повинні бути не нижче вказаних у ГОСТ 14918 і ДСТУ Б В.2.6-3.
Типи, розміри і конструкція елементів жорсткості встановлюються згідно з конструкторською документацією на вироби конкретних типів, затвердженою у встановленому порядку з забезпеченням необхідної величини опору вітрового навантаження.
Не допускається стикування чи розрив елементів жорсткості за довжиною у межах однієї деталі профілю із ПВХ.
Товщина захисного покриття елементів жорсткості повинна бути не менше 10 мкм.
Граничні відхили за товщиною елементів жорсткості не повинні перевищувати значень граничних відхилів заготовок нормальної точності прокочування згідно з ГОСТ 19904 без урахування товщини захисного покриття.
Граничні відхили за товщиною елементів жорсткості не розповсюджуються на місця вигину.
Граничні відхили від кута 90° у вигинах елементів жорсткості не повинні перевищувати ±1,5°.
Кут скручування елементів жорсткості навколо поздовжньої осі не повинен перевищувати Г на 1 м довжини.
Непрямолінійність елементів жорсткості не повинна перевищувати 0,1 % їх довжини, що вимірюється.
Деталі, які забезпечують кріплення виробів до несучих конструкцій будинку, повинні виготовлятися із сталі марки ВСткп2 згідно з ДСТУ 2651 або інших марок, фізико-механічні властивості яких не нижче зазначеної, з подальшим кадміюванням або цинкуванням відповідно до ГОСТ 9.303 з товщиною покриття не менше 9 мкм. Допускається покривати деталі ґрунтовкою
ГФ-021 згідно з ГОСТ 25129 у два шари.
Підкладки, які установлюються під скло, склопакети, повинні виготовлятися з поліетилену низького тиску відповідно до ГОСТ 16338 або іншого матеріалу, фізико-механічні властивості якого не нижче вказаного в ГОСТ 16338.
Довжина підкладок повинна бути не менше 100 мм, при цьому ширина вкладок під склопакети повинна бути більше товщини склопакета не менше ніж на 2 мм.
Ущільнювальні прокладки повинні бути виготовлені із світлоозономорозостійкої гуми чи інших полімерних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-242.
Прилади виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2-6-13, ДСТУ Б В.2.6-39 і конструкторській документації на прилади конкретних типів і мати захисне або захисно-декоративне покриття згідно з ГОСТ 9.303, яке забезпечує надійну корозійну стійкість.
Установка приладів проводиться відповідно до вимог технічної документації, затвердженої за встановленим порядком.
Маркування
Маркування наноситься на нелицьову поверхню кожного виробу і на металеву або пластмасову бирку або ярлик чи етикетку, які прикріплюються до виробу.
Маркування, яке наноситься безпосередньо на виріб, повинно містити:
товарний знак підприємства-виробника чи його найменування;
умовну познаку виробу;
дату виготовлення.
Маркування, яке наноситься на металеву, пластмасову бирку або ярлик чи етикетку, повинно містити:
товарний знак підприємства-виробника чи його найменування;
умовну познаку виробу;
дату виготовлення;
номер партії,
штамп ВТК;
національний знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (якщо такий надано при сертифікації продукції);
масу;
познаку цього ДСТУ.
Маркування вантажних місць треба виконувати відповідно до вимог ГОСТ 14192 із зазначенням маніпуляційних знаків: "Крихке. Обережно", "Верх".
Маркування повинно виконуватися українською мовою або мовою, вказаною в договорі на поставку.
Спосіб виконання маркування та додаткові вимоги до нього встановлюють у технічній документації на вироби конкретних типів.
Пакування
У кожному виробі перед пакуванням повинні бути зачинені і зафіксовані стулки або полотна.
Вироби пакуються в тару, виготовлену за кресленнями заводу-виробника, розробленими та затвердженими за встановленим порядком.
Допускається вироби не пакувати при перевезенні на спеціально оснащеному транспорті.
Кількість виробів та способи їх укладання повинні забезпечувати збереження під час вантажно-розвантажувальних робіт та транспортуванні різними видами транспорту.
Маса (брутто) вантажного місця повинна бути не більше 1000 кг.
Неустановлені на вироби прилади або частини приладів, елементи для кріплення виробів у прорізах несучих конструкцій повинні бути загорнуті в двошаровий пакувальний папір згідно з ГОСТ 8828 або укладені в пакети з поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 10354 і упаковані в тару згідно з ГОСТ 2991, або інші матеріали, які за своїми властивостями не гірше вказаних, та забезпечують їх збереження.
Допускається застосування в якості пакувального матеріалу інших типів паперу, поліетиленової плівки та обв’язувальних матеріалів (стрічки, шпагати), які не поступаються за своїми властивостями, що зазначені вище.
Великогабаритні і покупні деталі, що входять у комплект поставки, але не установлені в конструкції, можна поставляти в упаковці підприємства-виробника.
Комплектність
Вироби повинні поставлятися комплектно. У комплект поставки повинні входити:
виріб відповідно до замовлення;
комплект елементів кріплення до несучих конструкцій будинку;
паспорт (додаток И);
неустановлені комплектуючі вироби;
вказівки з монтажу та експлуатації.
Вироби повинні поставлятися замовнику у зібраному вигляді. Допускається ручки для виробів, прилади та інші елементи, які виступають відносно площини виробів, не установлювати при виготовленні, а поставляти в комплекті з виробами.
Паспорт на виріб згідно з додатком Д повинен містити:
основні експлуатаційні характеристики з основними показниками:
клас за опором теплопередачі;
клас за показником повітропроникності;
клас за показником водопроникності;
клас зі зниження повітряного шуму;
клас за показником коефіцієнта пропускання світла;
клас за опором вітровому навантаженню (для віконних блоків);
клас за механічною міцністю (для дверних блоків);
артикул і розміри основних профілів з ПВХ;
артикул і основні розміри і геометричні характеристики посилюючих металевих профілів;
габаритні розміри виробу;
марка та характеристики фурнітури;
розміри і характеристики склопакетів чи скла.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Полімерні матеріали для виготовлення виробів та комплектуючі до них (у тому числі імпортного виробництва) повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів СанПиН 6027-А та И 6035.А [2].
Виділення шкідливих речовин з матеріалів у повітряне середовище приміщень не повинні перевищувати допустимих рівнів, що вказані у ДСП-201. Контроль за вмістом гранично-допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу повинен здійснюватися відповідно до ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП-201.
ІЗироби із ПВХ повинні мати гігієнічну оцінку відносно статичного електричного поля відповідно до И 6035.А [2].
Виробничі приміщення для виготовлення виробів повинні бути оснащені припливно- витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 і СНиП 2.04.05, опаленням згідно зі СНиП 2.04.05, освітленням згідно з ДБН В.2.5-28. Водопровід і каналізація повинні відповідати вимогам ГОСТ 2874 і СНиП 2.04-01.
Матеріали для виробів не повинні стимулювати розвиток мікрофлори, повинні бути стійкими до засобів дезінфекції та температурних перепадів повітряного середовища.
Технологічний процес та обладнання, що застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ДСН 3.3.6.037.
Технічна експлуатація електроустаткування під час виробництва виробів повинна здійснюватися згідно з ГОСТ 12.1 019, ГОСТ 12.1.018 і "Правилами безпечної роботи електроустаткування споживачів" [3].
