Страница 3: ДСТУ prEN 12937-2002. Безпечність машин. Технічні правила та вимоги до підіймально-транспортних засобів (62962)

• оснащення операторського місця пристроєм, який фіксує наявність/відсутність оператора;

• розташування поруч з оператором приладів керування пересуванням.

У більшості випадків вимагається, щоб до початку руху ПТЗ частини його обладнання, потен­ційно небезпечні для оточуючих, були зафіксовані відповідним чином. Це необхідно передбачити на стадії проектування.

Швидкість руху оператора ПТЗ, який слідує за ПТЗ, залежить від:

• розміру робочої зони;

• ґрунтових характеристик;

• напрямку руху (вперед чи назад);

• ступеня маневреності ПТЗ.

Треба зауважити, що коливання центра ваги ПТЗ не повинні виходити зажорстко фіксовані границі. Цього досягають, наприклад:

• обмежуванням амплітуди випадкових пересувань (наприклад, виступальних частин облад­нання);

• додаванням запобіжних перетинок всередині резервуарів.

ПТЗ повинен мати достатній рівень стійкості за всіма напрямками для того, щоб коливання центра ваги не перевищували вимог інструкції.

Використання стопорних пристроїв дозволяє зменшити пересування компонентів ПТЗ таких, як стріла або грейфер спеціального приладдя тощо.

Забезпечення безвідмовності гальмування або уповільнення руху за всіляких експлуатаційних, вантажних, швидкісних, ґрунтових та топографічних умов.

Самохідні ПТЗ та трейлери призначено для використання на ґрунтових площадках з іншими ніж на шляхах топографічними характеристиками.

Необхідно під час розробляння вимог до пристроїв гальмування приймати до уваги багато факторів разом з вагою брутто, ґрунтовими та експлуатаційними умовами.

Ґрунтовими характеристиками є:

• градієнт (нахилу)

Примітка. Максимально допустимий градієнт повинен бути визначений з урахуванням топографічних умов, які можуть суттєво обмежити потенційну маневреність ПТЗ, особливо під час виконання вантажопідіймальних операцій. Слід приймати до уваги, що гальмівний шлях є характеристикою, згідно з якою визначають розміри зони маневреності ПТЗ, для яких необхідно визначати максимально допустимий градієнт.

• зчеплення

Примітка. Величина коефіцієнта зчеплення коліс та гусеничних траків залежить від характеристик ґрунтів (вологість, наявність/відсутність вегетації, низька температура) та типу коліс (гусеничних траків). У разі належного вибору узору протектора (наприклад, ромбічного) припустимий тиск на ґрунт можна вважати залежним тільки від щільності ґрунтів і тоді значення коефіцієнта зчеплення у більшості випадків буде не менше ніж 0,5.

Проте, коефіцієнт зчеплення коліс та траків зменшується на ґрунтах, вкритих снігом або воло­гою травою, й особливо шаром криги, коли зменшується проникання в ґрунт.

Повинні бути враховані обмеження на:

• швидкість

Примітка. Швидкість пересувань самохідних ПТЗ та трейлерів у робочій зоні відрізняється від швидкості, прий­нятої правилами дорожнього руху. У деяких випадках за адекватних умов вона може бути більша, але як правило є менша відповідно до експлуатаційних вимог.

• навантаження

Примітка. Під час проектування має бути враховано можливі випадки, коли загальна вага вантажу, що його підніма- ють/опускають, може перевищувати номінальну проектну вантажопідіймальність ПТЗ, оскільки за реальних умов або об’єм вантажу може перевищувати стандартний, або матеріали, які переміщуються, і деталі можуть бути більшої щільності, ніж за статичних випробовувань. У разі застосування контейнерів величину перевантаження оцінюють з огляду на їхні габарити.

• частота використання пристроїв гальмування

Примітка. Специфічні умови, в яких експлуатують ПТЗ, диктують особливі вимоги до гальмівних пристроїв у порівнянні з тими, що пред’являють до дорожнього транспорту. Наприклад, на гальмування може вимагатися більше/ менше часу або його здійснюють рідше/частіше.

На ПТЗ може бути встановлено пристрої гальмування різноманітних типів:

• основні гальма

Основні гальма дозволяють ПТЗ уповільнювати рух чи зупинятися за ґрунтових умов, визна­чених виробником ПТЗ, у тому числі у випадках відсутності енергопостачання.

• аварійні гальма

Щоб визначити необхідність аварійних гальм проектувальник повинен оцінити ризик операто­ра та персоналу, який знаходиться у робочій зоні у випадках, коли основні гальма неефективні.

Ризик оцінюють, враховуючи:

• розміри робочої зони та наявності перешкод;

• нахил поверхонь (напрям та градієнт нахилу);

• вагу ПТЗ, тиску на ґрунт;

• паркувальні гальма.

Паркувальні гальма дозволяють ПТЗ та трейлерам залишатися у стабільній позиції на усіх ти­пах ґрунтів, визначених виробником ПТЗ, коли не перевищено максимальний градієнт нахилу.

Для ПТЗ з ручним приводом гальма потрібні тільки тоді, коли оператор не має можливості утримувати ПТЗ у стабільній позиції однією рукою згідно з ергономічними вимогами.

Коли виникає загроза безпеці оператора, запобігти їй дозволяють такі проектувальні рішення:

• забезпечення зручного доступу до місця оператора;

• встановлення огороджувальних бар’єрів (на платформі ПТЗ);

• оснащення сидіння оператора боковими стінками.

Зменшити вплив механічних факторів на оператора дозволяють такі проектувальні рішення:

• встановлення рухомих компонентів ПТЗ на безпечній відстані від кабіни;

• зменшення впливу динамічних ударів на оператора та зменшення вібрацій платформи, при­строїв керування, сидіння;

• оснащення ПТЗ FOPS- та ROPS-пристроями або вибір кабіни ПТЗ таким чином, щоб сама про­сторова конструкція збільшувала захист оператора від предметів, що падають згори (див. розділ 7).

Національна примітка

FOPS — Falling Objects Protective Structures (en) (Загальна назва для пристроїв, які захищають від падання предметів зверху)

ROPS — Rolling Over Protective Structures (en) (Загальна назва для пристроїв, які встановлюють для запобіган­ня перекидання машин)

Під час проектування ПТЗ слід звернути увагу на:

• зменшення вихлопу двигуна (див. EN 626-1);

• вибір позиції вихлопної труби;

• вибір адекватної кабіни ПТЗ;

• розробляння рекомендацій щодо застосування індивідуальних захисних засобів за різних ре­жимів експлуатації обладнання (див. розділ 8).

Під час проектування ПТЗ, якими управляють дистанційно, мають бути закладені такі норми безпеки:

• встановлення захисних сіток на інструмент під час виконання робочих операцій;

• дотримання мінімальноїдистанції між оператором та робочим органом;

• захист системи керування ПТЗ від випадкового запуску під час руху ПТЗ в напрямку опера­тора;

• запобігання засобами системи керування пересувань робочих органів під час руху ПТЗ в на­прямку оператора;

• обмеження максимальної швидкості пересувань ПТЗ у напрямку оператора.

Для самохідних ПТЗ часто останнім, хто може запобігти виникненню аварійних ситуацій, є опе­ратор.

Проектувальник повинен вжити усіх заходів щодо забезпечення достатнього сектора огляду з місця, яке займає оператор, щоб він мав достатньо часу на передбачення виникнення позаштатних ситуацій та адекватного на них реагування.

Якщо це неможливо, див. 8.4.1.

Добра видимість забезпечується використанням належних пристроїв («мийник вікон», «двірник»).

Якщо це неможливо, див. 8.4.1.

Пристрої керування повинні бути такі, щоб з кожного операторського місця було можливо:

• керувати пересуваннями ПТЗ;

• керувати робочими органами під час виконання вантажопідіймальних операцій.

Оператор завжди має виконувати обидва види керування роботою вантажопідіймальних при­строїв, встановлених на ПТЗ. Якщо це неможливо (наприклад, внаслідоктого, що пересування ро­бочих органів знаходиться поза полем зору оператора), то у деяких випадках необхідно створити спеці­альне додаткове операторське місце, хоча це ускладнює керування ПТЗ, зокрема через необхідність запобігати одночасному керуванню різними операторами.

Коли в ПТЗ використані три педалі з тими самими функціями, як у автомобілі (газ-гальма-зчеп- лення), їх потрібно розташувати у тому самому порядку, як у автомобіля, щоб запобігти помилкам оператора.

Спеціальні заходи безпеки необхідні у ситуаціях збоїв енергоживлення пристроїв керування, щоб запобігти виникненню аварійних ситуацій:

• у випадках некерованого руху ПТЗ

Примітка. У цьому випадку ризик може сильно варіюватися, оскільки у різних машин значно відрізняються мак­симальна швидкість та гальмівний шлях.

• неможливості паркування ПТЗ для його убезпечнення

Примітка. Залежно від ступеня загрози безпеці, ПТЗ може бути оснащений додатковим джерелом енергоживлення, час роботи якого достатній для паркування, особливо для ПТЗ з пристроями, які використовують для керування серво­привод.

Під час проектування навантажувально-розвантажувальних пристроїв ПТЗ має бути передбачено використання взаємозамінного знімного вантажозахоплювального приладдя.

Треба брати до уваги, що правильний вибір відповідних точок підвіски/кріплення дозволяє за­побігти довільному пересуванню компонентів ПТЗ.

Розташування акумуляторів повинно бути таким, щоб був мінімізований ризикїхнього загорян­ня та протікання електроліту. Акумулятори за можливістю мають бути встановлені поза межами ка­біни. Мають бути забезпечені вільний доступ до акумуляторів та наявність спеціальних пристроїв для їх заміни.

Акумулятори є в ПТЗ джерелом постійного струму.

В аварійних ситуаціях має бути можливе від’єднання акумуляторів без використання спеціаль­них приладів з урахуванням того, що акумулятори заряджені.

Вали механічної трансмісії обов’язково мають бути закриті з усіх боків.

Примітка. Гідравлічні та електричні трансмісії використовують за умов, що їх параметри (потужність, обертальний момент) є прийнятні з урахуванням експлуатаційних вимог, особливо у випадках необхідності знаходження операто­ра поблизу трансмісії.

У разі використання автоматичних та механічних зчіпних пристроїв для взаємозамінного знімного та іншого обладнання бажано, щоб їх з’єднання та роз’єднання могло здійснюватися:

• безпосередньо з операторського місця;

• оператором без будь-якої допомоги.

Контролює стан пристроїв зчеплення оператор:

• візуально;

• за допомогою індикаторних приладів.

Зчіпні та буксирні пристрої мають бути оснащені замками та їх роз’єднання треба здійснювати у два прийоми, щоб запобігти їх випадковому роз’єднанню.

Оскільки ПТЗ використовують на відкритих площадках, проектувальник повинен приділяти особ­ливу увагу до їх експлуатації в екстремальних умовах.

Кліматичні фактори (температура, сонячна радіація, вітрові умови, сніг, дощ)

Під час проектування ПТЗ слід звернути увагу на:

• вибір форми кабіни та самого ПТЗ з тим, щоб зменшити опір повітря та запобігти накопи­ченню снігу та води;

• вибір матеріалів, які не піддаються впливу холоду, ультрафіолетового випромінювання та корозії;

• вибір технології або компонентів, стійких до екстремальних температурних умов і/або воло­гості.

Умови освітлюваності

Для роботи в умовах недостатнього освітлення ПТЗ повинні бути оснащені освітлювальними пристроями, що забезпечують можливість роботи в темних місцях (з урахуванням вимог до довжи­ни гальмівного шляху, швидкості руху) та пристроями подавання світлових сигналів, що поперед­жають оточуючих про небезпеку (див. розділ 8).