Перейти до вмісту
ДНАОП — нормативні документи з охорони праці
ДСТУ-Н Б В.2.5-80:2015
/ 13

Питання про застосування ПЛ або КЛ, які проходять територією підприємства, вирішують на підставі ТЕР.

  1. В мережах на напругу від 6 кВ до 35 кВ промислових підприємств для передачі в одному напрямку потужності значенням більше (15 - 20) MB А на напругу 6 кВ, більше (25 - 35) MB А на напругу 10 кВ і більше ніж 35 MB А на напругу 35 кВ застосовують, як правило, струмопроводи з симетричним розміщенням фаз наступних конструкцій:

  • гнучкі, виконані голими проводами великого перерізу;

  • із алюмінієвих труб або інших профілів, виконаних у вигляді жорсткої балки;

  • із алюмінієвих шин різних профілів, закріплених на підвісних ізоляторах.

Вибір струмопроводу того чи іншого виконання виконують на підставі техніко-економічних показників порівнюваних варіантів з урахуванням вартості території, яка відводиться під коридор для траси струмопроводу.

Застосування КЛ для передачі вищезгаданих потужностей допускають тільки у разі їх явної переваги на підставі техніко-економічних порівнянь варіантів.

  1. Струмопроводи і конструкції для їх кріплення задовольняють умовами динамічної стійкості під час КЗ, а також забезпечувати найменшу величину втрат електроенергії в них.

Для підвищення електродинамічної стійкості струмопроводів слід, як правило, застосовувати шини із алюмінієвих сплавів електротехнічного призначення.

  1. Відкрите прокладання магістральних струмопроводів слід застосовувати у всіх випадках, коли воно можливо за умови генплану і навколишнього середовища. При цьому в якості опор для кріплення жорстких струмопроводів слід, в першу чергу, використовувати стіни протяжних вироб­ничих будівель І та II ступеня вогнестійкості і опорні конструкції технологічних естакад.

  2. Відкрите прокладання кабелів,виконують, як правило, на естакадах і галереях, які споруд­жують спеціально для кабелів або на загальних з технологічним комунікаціями. Допускається прокладання кабелів на стінах будівель за умови, що їх виконано із негорючих матеріалів і в них не розташовано пожежонебезпечні або вибухонебезпечні виробництва категорій А, Б, В, Г відпо­відно до НАПБ Б.03.002.

На стінах будівель не можна прокладати транзитні КЛ, які живлять електроспоживачів І кате­горії.

Кабелі, які прокладають відкрито на повітрі, захищають від безпосередньої дії сонячних про­менів.

  1. Сумісне прокладання на загальній естакаді кабелів (проводів) з трубопроводами для горючих газів і легко запалювальних рідин допускають у разі виконання вимог НАПБ В.05.023 та ПУЕ.

Прокладання кабелів безпосередньо на трубах технологічних трубопроводів не дозволяється, за винятком КЛ, призначених для обслуговування великих трубопроводів. У разі потреби прокла­дання ліній такого призначення вздовж газопроводу застосовують броньовані кабелі, розміщені на самостійних кронштейнах або підвісках.

  1. Прокладання кабелів у траншеях територією підприємства допускають на трасах, які не зайняті іншими підземними або надземними комунікаціями, і тільки у разі малої кількості кабелів.

В одній траншеї прокладається не більше 6 силових кабелів на напругу 6 (10) кВ або двох КЛ на наругу від 35 кВ до 110 кВ.

Крім вказаної кількості силових кабелів в одній траншеї, допускають прокладання не більше одного пучка із чотирьох контрольних кабелів.

  1. Прокладання кабелів, які живлять споживачів І категорії, виконують окремими, ізольо­ваними одна від одної трасами від кожного незалежного джерела живлення.

Допускається в підземних гірничих виробках, які мають один ствол шахти, прокладати однією трасою (різними сторонами ствола) кабелі робочих і резервних ліній до споживачів І категорії.

  1. Кабелі, що об'єднані в одну групу і відповідають вимогам 15.23 і 15.24 цього стандарту, укладають окремо від інших груп кабелів і в залежності від їх кількості розміщують на одній або декількох кабельних конструкціях.

Кожну групу кабелів, окрім груп маслонаповнених кабелів, слід віддаляти по всій ширині від інших сусідніх груп (розташованих з одного боку проходу) протипожежними перешкодами, які мають клас вогнестійкості за НАПБ В.05.027. В кабельних спорудах промислових підприємств, які оснащено системами автоматичного пожежогасіння, негорючих перегородок між групами кабелів не потрібно у разі відсутності маслонаповнених кабелів. Відстань між групами кабелів складає не менше ніж:

  • 100 мм для контрольних і силових кабелів на напругу до 10 кВ;

  • 250 мм для силових кабелів на напругу від 20 кВ до 35 кВ.

  1. Протипожежні перешкоди між групами кабелів допускають не установлювати, якщо в групах немає маслонаповнених кабелів, а відстань між групами в просвіті не менше ніж: за вертикаллю - 1,5 м, за горизонталлю -1м згідно з ДБН В.2.5-56 та ПУЕ.

  2. У разі прокладання маслонаповнених кабелів у загальній кабельній споруді з іншими кабелями групу маслонаповнених кабелів відокремлюють залізобетонною перегородкою товщиною від 50 мм до 60 мм або плитою із інших матеріалів за класом вогнестійкості згідно з НАПБ В.05.027. Маслонаповнені кабелі слід прокладати в нижній частині кабельної споруди.

  3. Підлоги тунелів не мають уступів, порогів, щаблів тощо, що ускладнює вентиляцію і обслуговування тунелів; переходи з однієї відмітки на іншу, як правило, виконують в вигляді пандуса.

  4. Кабельні приміщення під РП на напругу вище 1000 В повинні бути секційовані негорю­чими перегородками за кількістю секцій РП, якщо самі РП розділено на секції такими перего­родками.

  5. Прокладка кабелів у блоках допускається в місцях перетину з залізничними коліями і проходами, в умовах великої тісноти траси і в місцях, де можливі розливи розплавленого металу тощо.

  6. Габарити кабельних споруд вибирають, виходячи із загальної кількості кабелів, які належить прокладати в даній споруді після повного завершення будівництва усіх його черг, з урахуванням виділених місць для можливості додаткового прокладання в умовах експлуатації не менше ніж 15 % загальної кількості кабелів. У кабельних спорудах, якими прокладають кабелі на напругу 6 (10) кВ, слід виділяти один ряд полиць для розміщення кабельних муфт. Потрібно також передбачати місце для розміщення трубопроводів і пристроїв системи пожежогасіння. Буді­вельна частина кабельних споруд - відповідно до ПУЕ та будівельних норм і нормативних актів з пожежної безпеки, НАПБ 05.028.

  7. Внутрішньоцехові приміщення, в тому числі підвальні, спеціально призначені для сумісного розташування в них електричного і іншого устаткування і КЛ, до кабельних споруд не відносяться.

В поперечному розрізі такого приміщення допускається прокладати не більше ніж 350 кабелів, в тому числі не більше ніж 200 силових.

  1. Вид надземної споруди для міжцехових ліній слід вибирати, виходячи із наступних умов:

  • якщо кількість силових кабелів, які прокладають в одному напрямку, до 50, як правило, потрібно вибирати естакади без бокових стін. За кількістю силових кабелів менше ніж 15 вико­ристовують естакади технологічних і інших трубопроводів, якщо така сумісна прокладка допустима за умов вибухо- і пожежобезпеки;

  • якщо кількість силових кабелів більше ніж 50, як правило, слід вибирати кабельні галереї, за можливості розміщення на загальних опорних конструкціях з естакадами для технологічних комунікацій;

  • висоту естакад, які споруджують на ділянках території підприємства з обмеженим рухом транспорту, приймають 2,5 м від нижнього ряду кабелів для непрохідних естакад або до низу прохідної естакади від запланованої відмітки землі, з підвищенням до 4,5 м у разі перетину доріг.

  1. У кабельних спорудах слід прокладати неброньовані кабелі з голою металевою обо­лонкою або захисним покриттям із матеріалу, що не розповсюджує горіння. На естакадах, на які можуть мати доступ не тільки електротехнічний персонал, прокладають тільки броньовані кабелі.

  2. Кабелі, які прокладають на кабельних конструкціях, в залежності від призначення, напруг і відповідальності об'єднують в групи.

В одну групу, як правило, об'єднують кабелі однакової напруги і призначення та які відносяться до однієї категорії.

  1. В одну групу не об'єднують наступні кабелі:

  • маслонаповнені кабелі і кабелі інших видів;

  • силові кабелі і кабелі зв'язку;

  • контрольні кабелі і силові на напругу вище 1000 В;

  • силові кабелі на напругу до 1000 В і контрольні кабелі систем керування електроспоживачами особливої групи І категорії, систем пожежної сигналізації і пожежної автоматики.

  1. Установки автоматичного пожежогасіння та автоматичну пожежну сигналізацію необ­хідно передбачати в будівлях та спорудах електротехнічного призначення, кабельних тунелях, галереях, шахтах (призначених для прокладання кабелів і інших комунікацій), в яких прокладено більш ніж 12 кабелів, перелік споруд згідно з НАПБ 05.031, ДБН В.2.5-56.

  2. Гасіння пожеж в кабельних спорудах, розміщених зовні будівель, виконують з пересув­них засобів - пожежних автомобілів, які подають воду або високократну піну безпосередньо до місця пожежі, або систем з "сухотрубами" з стаціонарно установленими розпилювачами води або піногенераторами.

Застосування систем з "сухотрубами" рекомендується в тунелях у разі відсутності можливості під'їзду пересувних засобів, а в залежних і шахтах на висоті більше ніж 10 м- над планувальною відміткою території.

Для подачі води або пінопересувних засобів в середину кожного відсіку кабельної споруди, розташованого поза будівлею, проектом передбачається використання виходів і вентиляційних шахт. Якщо в таких спорудах (окрім напівзакритих галерей і естакад) відстань між виходами (або виходом і вентиляційною шахтою) перевищує ЗО м, то проектом передбачаються додаткові люки розміром 700 мм х 700 мм або діаметром 700 мм, розміщених так, щоб відстань між місцем подачі води або піни в середину споруди не перевищувала ЗО м у відповідності з НАПБ В.05.027.

Вказані додаткові люки не передбачають у випадках, коли міжцехові кабельні споруди забез­печені системами з "сухотрубами".

Розташування пожежних гідрантів передбачається так, щоб відстань від будь-якого виходу із кабельної споруди (від вентиляційних шахт і люків), а також від будь-якої точки осі естакади або галереї до найближчого гідранта не перевищувала 100 м.

  1. ДОПОМІЖНІ СПОРУДИ. МАСЛЯНЕ ГОСПОДАРСТВО

    1. Під час проектування масляного господарства для підприємств слід враховувати мож­ливість застосування сучасних трансформаторів, що не потребують проведення капітального ремонту протягом усього часу його експлуатації та заборони експлуатації масляних вимикачів 110-750 кВ, у зв'язку з чим використання масляних господарств для сучасних підстанцій є зайвим.

    2. В разі неможливості виконання вимог 16.1 необхідно розглядати можливість викорис­тання масляних господарств районних енергосистем або сусідніх підприємств за узгодженням з ними.

В разі неможливості виконання вимог 16.1 та 16.2, як виняток можливе створення масляного господарства, вимоги до якого наведені нижче.

  1. В проекті масляного господарства передбачають збереження і відповідну обробку як ізоляційного, так і інших видів масла: турбінного, машинного, змащувального тощо.

  2. Масляне господарство слід розташовувати, як правило, в районі електростанції або на вузловій підстанції підприємства.

  3. В масляному господарстві потрібно передбачити:

  • апаратне приміщення для розташування апаратів і устаткування для очищення, сушіння та регенерації масла для всіх об'єктів підприємства;

  • масляні склади (для чистого, відпрацьованого масла) з установленими для них баками.

  1. На інших підстанціях підприємства (включаючи ГІГУ на напругу від 110 кВ до 220 кВ) не передбачають спорудження спеціальних стаціонарних баків для масла і масла очисних улашту­вань. Завезення чистого сухого масла на ці підстанції і вивезення відпрацьованого масла потрібно виконувати в пересувних ємностях, в тому числі в легких оболонках.

На підстанціях на напругу від 35 кВ до 220 кВ з баковими вимикачами потрібно передбачати два стаціонарних баки, розраховані кожний на об'єм масла із баків усіх трьох фаз найбільшого вимикача і запас на долив не менше ніж 1% всієї кількості масла, залитого в трансформатор даної підстанції.

  1. Не передбачають прокладання спеціальних масловводів до бакових масляних вимикачів усіх напруг. На випадок потреби спорожнення баків або очищення від масла передбачають переносні інвентарні маслопроводи.

  2. Для ремонту і ревізії цехових трансформаторів на підприємстві передбачають майстерню в електроремонтному цеху.

Доставка масла в майстерню виконується з центрального складу.

  1. На малих підприємствах передбачають баки для зберігання аварійного запасу чистого масла і для відпрацьованого масла (тільки в пересувних ємностях).

Спеціальні майданчики для цехових трансформаторів на таких підприємствах, як правило, передбачати не слід.

  1. Для визначення об'ємів масляних баків і інших елементів можливо приймати (в серед­ньому) щорічну потребу в ізоляційному маслі близько 15 % загальної кількості масла, яка є в трансформаторах і апаратах, якщо відсутня регенераційна установка, і близько 5 % - якщо остання є в наявності.

  2. Середній термін служби ізоляційного масла у разі використання трансформаторних фільтрів може бути орієнтовно прийнятий близько 10 років.

  3. Під відкрито установленими маслонаповненими силовими трансформаторами (реакто­рами) і під баковими вимикачами у відповідності з вимогами ПУЕ передбачають маслоприймачі.

Побачили розбіжність з офіційним текстом?

Повідомити про неточність

Напишіть, що саме розходиться з офіційною публікацією. Код документа вкажіть у повідомленні — так ми швидше знайдемо потрібне місце.

Перейти до форми зворотного зв'язку

Дивіться також

Весь розділ →