Кількість типорозмірів трансформаторів на одному підприємстві має бути мінімальною.

При цьому живлення ЕП І та II категорії передбачають від двотрансформаторних підстанцій.

  1. Для цехових двотрансформаторних підстанцій переважно застосовують на стороні ниж­чої напруги поодиноку секціоновану систему збірних шин з фіксованим підключенням кожного трансформатора до своєї секції через автоматичний вимикач, розрахований на видачу потужності трансформатора з урахуванням його перевантажувальної здатності. Секційний автоматичний ви­микач в нормальному режимі відключений. На збірних шинах передбачено облаштування АВР.

  2. Однотрансформаторні підстанції рекомендується застосовувати для живлення ЕП III категорії, якщо перерва електропостачання, необхідна для заміни пошкодженого трансформа­тора, не перевищує однієї доби. ЕП III категорії замість двох однотрансформаторних підстанцій може бути встановлена одна дво трансформаторна підстанція без облаштування АВР, з повним навантаженням трансформаторів в нормальному режимі.

  3. Вибір потужності трансформаторів ГПП та ПГУ виконують відповідно до норм техно­логічного проектування потужних підстанцій на вищу напругу (35 - 750) кВ [3]. При цьому у разі виходу із роботи одного трансформатора трансформатор, що лишився в роботі, повинен забезпечити роботу підприємства на час заміни пошкодженого трансформатора з урахуванням можливого обмеження навантаження без втрат для основної діяльності підприємства та з вико­ристанням допустимого перенавантаження трансформатора згідно з ДСТУ 3463.

Для резервування трансформатора ГПП і ПГУ слід, як правило, передбачати використання централізованого (пересувного) резерву регіональної енергосистеми за домовленістю.

  1. Для трансформаторів цехових підстанцій слід, як правило, застосовувати наступні коефіцієнти завантаження:

  • для цехів з переважним навантаженням І категорії при двотрансформаторних підстанціях - 0,65-0,7;

  • для цехів з переважним навантаженням II категорії при одно- трансформаторних підстанціях з взаємним резервуванням трансформаторів - 0,7 - 0,8;

  • для цехів з переважним навантаженням II категорії з можливістю використання централі­зованого резерву трансформаторів і для цехів з навантаженням III категорії - 0,9 - 0,95.

  1. Співвідношення між коефіцієнтами допустимого перевантаження масляних, трансфор­маторів в післяаварійному режимі, визначеними згідно з ДСТУ 3463, і коефіцієнтами завантаження трансформаторів двотрансформаторної підстанції в нормальному режимі наведені в таблиці 11.1.

Таблиця 11.1

Коефіцієнт допустимого перевантаження масляного трансформатора, визначений згідно з ДСТУ 3463

Коефіцієнт завантаження масляного трансформатора в нормальному режимі

1,0

0,5

1,1

0,55

1,2

0,6

1,3

0,65

1,4

0,7



  1. Вибір потужності і типу трансформаторів, що живлять різкозмінне ударне навантаження, здійснюють з урахуванням піків струму за узгодженням з заводом-виробником трансформаторів відповідно до [5].

  2. Для зовнішньої установки, як правило, застосовують масляні силові трансформатори.

Для внутрішньої установки застосовують:

  • сухі або масляні трансформатори - у всіх випадках, за винятком обмежень, передбачених ПУЕ;

  • сухі трансформатори для установки на випробувальних станціях в лабораторіях, машинних залах, приміщеннях, безпечних в пожежному відношенні, у разі встановлення нижче рівня 1-го поверху більш ніж на 1 м, а також вище 2-го поверху і в інших випадках, коли недопустима установка масляних трансформаторів через пожежну небезпеку.

Застосування сухих трансформаторів допускають в точках мережі, в яких не буває атмосфер­них перенапруг; потрібно враховувати ті обставини, що сухі трансформатори генерують більший рівень шумів.

Для сухих трансформаторів граничне значення коефіцієнта допустимого перевантаження трансформатора приймають 1,2.

  1. Під час проектування схем системи електропостачання підприємств з виробництвом, що виділяє газ, пил і інші аерозолі, шкідливо діє на ізоляцію і струмоведучі частини електроустановок, потрібно передбачати заходи з усунення або обмеження вище згаданих виділень на ізоляцію і струмоведучі частини відкритих підстанцій та ПЛ.

Слід уважно вибирати зону і місце розташування відкритих підстанцій і трас ПЛ з урахуванням рози вітрів і переважного їх напрямку. Вибір місця відкритих підстанцій виконують з обов'язковою консультацією з проектною організацією, що проектує технологічну і будівельну частини, з питань характеру і компенсації шкідливих речовин, які виділяються, з урахуванням характеру і протяжності розповсюдження і напрямку шкідливих виділень, а також зон переважного їх осідання, ступеня їх впливу на ізоляцію електроустановок і стійкості дії їх опадів на ізоляцію.

Вибір місця розташування і зовнішньої ізоляції підстанцій, а також вибір траси і ізоляції ПЛ та струмопроводів виконують в відповідності з [4] та розділу 1.9 ПУЕ.

Електропостачання великих підприємств із забрудненим навколишнім середовищем перед­бачають не менш ніж від двох джерел живлення, розміщених з протилежних боків площі під­приємства так, щоб виключити можливість одночасного попадання цих підстанцій у факел забруднення.

У випадку електропостачання великих підприємств із забрудненим навколишнім середовищем доцільно передбачати застосування КЛ.

11.26 Під час проектування підстанцій передбачають можливість відімкнення електроустат­кування для очищення ізоляції без перерв живлення основних виробництв. На підстанціях перед­бачають пристрої пересувні або стаціонарні для можливості миття та чищення ізоляції і контактів.

  1. КОМПЕНСАЦІЯ РЕАКТИВНОЇ ПОТУЖНОСТІ

    1. Заходи з компенсації реактивної потужності застосовують на основі ТЕР, виконаних комплексно на базі єдиного перспективного плану розвитку даного району з урахуванням балансу реактивної потужності, виходячи із допустимих меж коливань напруги та спотворення форм кривої напруги і струму, установлених ГОСТ 13109 та ДСТУ EN 50160.

Вибір засобів компенсації повинен виконуватися одночасно з вибором усіх елементів живлячої і розподільної електричної мережі для нормального і післяаварійного режимів роботи.

В якості засобів компенсації реактивної потужності приймають батареї низьковольтних і високовольтних конденсаторів напругою 0,4 кВ і 6 (10) кВ відповідно та синхронні електродвигуни 6 (10) кВ, статичних тиристорних компенсаторів.

  1. Умови економічності застосування пристроїв компенсації реактивної потужності визна­чають мінімумом дисконтованих витрат, під час розрахунку яких потрібно враховувати:

  • витрати на компенсуючі пристрої, комплектуючу апаратуру для них, пристрої регулювання потужності компенсуючого пристрою тощо;

  • зменшення вартості ТП і електричних мереж у зв'язку зі зниженням відповідних навантажень;

  • зменшення втрат активної і реактивної потужності в живильних і розподільних мережах і трансформаторах після застосування компенсуючого пристрою.

  1. Під час вибору компенсуючого пристрою потрібно враховувати:

  • забезпечення допустимих навантажень елементів електричної мережі і трансформаторів;

  • використання компенсуючого пристрою в якості одного із засобів забезпечення якості електроенергії в електричній мережі;

  • забезпечення балансу і обумовленого резерву реактивної потужності в вузлах мережі за наявністю джерел реактивної потужності в допустимих межах;

  • забезпечення статичної стійкості роботи мереж і ЕП.

  1. Вибір компенсуючих пристроїв виконують одночасно з вибором інших основних елементів системи електропостачання підприємства з урахуванням динаміки зростання ЕН і постійного розвитку системи. Вибір виконують на основі наступних початкових даних:

- максимальних, мінімальних і післяаварійних режимів реактивних потужностей, які спожи­вають ЕП підприємства;

-технічних умов енергосистем із вказаною величиною реактивної потужності, яка передається із мережі енергосистем у мережу підприємства в режимі найбільших активних навантажень енергосистеми.

  1. Під час проектування силового електрообладнання цехів і електроприводу забезпечують найменше споживання реактивної потужності шляхом:

  • правильного вибору потужності трансформаторів і електродвигунів;

  • переважного застосування асинхронних двигунів для нерегульованих електроприводів;

-застосування спеціальних схем і режимів роботи вентильних перетворювачів.

  1. Способи компенсації реактивної потужності у разі великих потужностей компенсуючих пристроїв слід вибирати, виходячи із ТЕР з урахуванням вимог енергосистеми відносно реактивної потужності, яка видається в даній точці мережі, регулювання напруги, стійкості роботи системи в режимі КЗ.

  2. Під час вибору компенсуючого пристрою потрібно:

  • визначати доцільний ступінь використання реактивної потужності генераторів власних електростанцій підприємства і синхронних двигунів в мережах на напругу до 1000 В і вище;

  • враховувати реактивну потужність, що генерується силовими трансформаторами, ПЛ, стру- мопроводом і КЛ напругою вище 20 кВ, а також КЛ напругою 6 (10) кВ значної протяжності;

  • розглядати доцільність застосування для компенсації реактивної потужності перетворю­вальних установок, спеціальних засобів компенсації.

  1. Для підприємств з великою нерівномірністю графіків навантажень передбачається автоматичне регулювання:

  • збудження синхронних електродвигунів;

  • потужності частин конденсаторних батарей в залежності від режиму роботи системи елек­тропостачання;

Кількість і потужність нерегульованих конденсаторних батарей приймають за найменшим реактивним навантаженням електричної мережі підприємства.

  1. Кількість і потужність ступенів регулювання конденсаторних установок визначають у відповідності з графіком навантажень та з урахуванням технічних умов енергосистем.

Як правило, слід застосовувати дво- або триступеневе регулювання конденсаторних батарей з розподілом їх на секції однакової потужності. У разі невеликої різниці в навантаженнях двох денних змін слід застосовувати двоступеневе регулювання.

В необхідних випадках для збільшення кількості ступенів регулювання допускають застосо­вувати секції компенсуючих пристроїв різної потужності.

  1. У разі наявності на підприємстві декількох конденсаторних установок застосовується багатоступеневе регулювання сумарної реактивної потужності, яка генерується усіма конден­саторними установками підприємства, шляхом різночасного увімкнення окремих батарей у відпо­відності з графіком навантаження.

  2. Розподіл компенсуючих пристроїв на різних ступенях системи електропостачання вико­нується на підставі ТЕР. Найбільший економічний ефект забезпечується розташуванням цих засобів близько від ЕП з найбільшим споживанням реактивної потужності.

  3. Конденсаторні батареї напругою до 1000 В встановлюють, як правило, в цеху біля розподільних пунктів або приєднувати до магістральних шинопроводів.

  4. Централізована установка конденсаторів напругою до 1000 В на ТП або на головній дільниці магістрального шинопроводу допускають лише в тих випадках, коли установка конден­саторів у цеху можлива за умовами пожежної безпеки.

  5. Установку конденсаторів напругою 6 (10) кВ передбачають:

  • на цехових підстанціях, які мають РУ на напругу 6 (10) кВ;

  • на розосереджених ПГУ або ГПП, безпосередньо від яких виконується розподіл електро­енергії між цеховими підстанціями.

Індивідуальна компенсація може бути допущена як виняток у потужних ЕП з низьким коефі­цієнтом потужності та з великою кількістю годин роботи на рік.

  1. В проекті належить передбачати застосування найбільш простих і економічних систем, комплектних трансформаторних установок і конструкцій.

Вимикачі розраховують на стрибки струму під час ввімкнення конденсаторних батарей або їх секцій, в тому числі під час ввімкнення на паралельну роботу.

У разі потреби увімкнення конденсаторних батарей на напругу вище 10 кВ слід застосовувати послідовне або паралельно-послідовне з'єднання однотипних конденсаторів з улаштуванням додаткової ізоляції конденсаторів між фазами і ізоляцією конденсаторів від землі.

  1. У разі ввімкнення конденсаторних батарей до мереж із джерелами вищих гармонік потрібно перевіряти вірогідність перенавантаження конденсаторів струмом в розрядженому або близьких до цього режимах і застосовувати необхідні заходи з їх усунення.

  2. Під час проектування великих ПГУ або ГПП передбачають прилади для контролю величини реактивної потужності, яка передається підприємству з мереж енергосистеми в режимах її найбільших активних навантажень.

Для цих цілей слід застосовувати лічильники реактивної енергії з покажчиком 30-хвилинного максимуму.

Якщо існує можливість генерації реактивної потужності або підприємство видає реактивну потужність в мережі енергосистеми, то для її обліку потрібно встановлювати другий лічильник.