Тривалість вимірювання має відповідати тривалості роботи машини, протягом якої потрібно виміряли рівень тиску звуку, випромінюваного машиною, і, за необхідності, визначені часові ха­рактеристики випромінюваного звуку.

Тривалості вимірювання та окремих часових інтервалів, а також кількість робочих циклів, протягом яких проводять вимірювання, зазвичай мають бути зазначені у правилах дослідження шуму конкретного типу машин або устатковання, до якого належить досліджувана машина, якщо такі існують. У будь-якому випадку ці величини мають бути ідентичними тим, за яких визначали рівень потужності звуку випробної машини.

  1. Постійний шум

Якщо у конкретній точці за конкретного режиму роботи випромінюваний шум є постійним (див. ISO 2204 і ISO 12001), тривалість вимірювання має бути не менше ніж 15 с.

  1. Непостійний шум

Якщо у конкретній точці за конкретного режиму роботи випромінюваний шум не є постійним, необхідно визначити тривалість вимірювання і кількість робочих циклів машини, а результати відоб­разити у звіті. Зазвичай ці величини зазначають у правилах дослідження шуму, якщо вони існують.

  1. Вимірювання у смугах частот

Якщо вимірювання проводять у октавних або третинооктавних частотних смугах, мінімаль­на тривалість вимірювання має складати: ЗО с для частотних смуг із центральною частотою не більше ніж 160 Гц і 15 с для частотних смуг із центральною частотою понад 200 Гц.

  1. Методика вимірювання

    1. Загальні положення

Рівні тиску випромінюваного звуку вимірюють протягом типового періоду роботи випробної машини (див. 10.1). Рівні тиску випромінюваного звуку вимірюють у визначених точках.

Для вимірювання рівня тиску випромінюваного звуку переважно користуються інтегруваль- но-усереднювальними шумомірами, що відповідають ІЕС 60804 (див. розділ 5). Якщо встановле­но, що коливання рівнів звукового тиску, виміряні зі зважуванням за часом за характеристикою S, не перевищують ± 1 дБ, для вимірювання можна користуватись звичайними шумомірами, що відповідають ІЕС 60651. У цьому випадку рівень звукового тиску визначають як середнє значен­ня між максимальним і мінімальним рівнями, визначеними зі зважуванням за часом за характе­ристикою S протягом вимірювання.

  1. Повторні вимірювання

Для зменшення похибок визначання рівнів звукового тиску в характерних точках може виникну­ти потреба у повторних вимірюваннях, кількість яких має бути зазначено в методиках дослідження шуму того типу машин й устатковання, до якого належить випробна машина. Величина (наприклад, середня або максимальна), отримана в результаті повторних вимірювань, має відповідати значен­ню, зазначеному в методиках дослідження шуму, за їх наявності. Повторні вимірювання проводять у такій послідовності:

  1. випробну машину вимикають і через деякий час вмикають знову, якщо це можливо;

  2. мікрофони знімають і повторно встановлюють у точках вимірювань;

  3. повторюють вимірювання у тому самому середовищі, тими самими приладами і протя­гом того самого часу, за тих самих умов кріплення і режимів роботи.

  1. Методика вимірювання імпульсних шумів

Якщо випромінюваний звук є імпульсним (відповідно до додатка С), перед визначанням рівня тиску випромінюваного звуку треба звернути увагу на динамічний діапазон вимірювального при­ладу, що має бути досить великим, крім того, шумомір має бути оснащений індикатором пере­вантаження.

Під час вимірювання часових характеристик випромінюваного імпульсного звуку (наприклад, пікових значень), крім повторних вимірювань, про які йдеться у 10.2.2, протягом вимірювання має відбутися не менше ніж 10 імпульсів, якщо в правилах дослідження шуму не зазначено інше.

Якщо вимірюють не пікове значення, кінцевий результат має збігатися із середнім значенням. У цьому випадку найвище пікове значення має бути зафіксовано. Якщо правилами дослідження шуму передбачено точнішу методику вигиірювання, її треба використовувати. Якщо досліджувана машина випромінює окремі одиничні звуки, треба визначити миттєве значення тиску випроміню­ваного звуку на робочому місці, Лд1с(див. 3.3.3).

Для визначання наявності або відсутності імпульсної складової у випромінюваному шумі тре­ба користуватись однією.з методик, наведених у додатку С.

  1. РОЗМІЩЕННЯ МІКРОФОНІВ

    1. Загальні положення

Точки вимірювань вибирають альтернативно відповідно до 11.2, 11.3, 11.4 або 11.5.

Мікрофон має бути спрямований так, щоб кут падіння звуку збігався із вказаною виробником спрямованістю мікрофона відповідно до вимог ІЕС 60651 або ІЕС 60804. На практиці під час ви­мірювання рівня звукового тиску досліджуваною машиною керують дистанційно, а мікрофон спря­мовують на основне джерело звуку.

Оператор (за присутності біля машини) не повинен мати одяг із звукопоглинальними власти­востями або головний убір чи пов'язку (відмінні від одягу чи захисного шолома, необхідних для без­пеки), або шолом чи каркас для кріплення мікрофона, що можуть впливати на вимірювання звуку.

Якщо оператор присутній біля машини, мікрофон має бути розміщений у точці, розташованій на відстані (0,20 + 0,02) м збоку від центральної площини, що проходить через голову операто­ра, на рівні його очей; до того ж вісь мікрофона має бути паралельна напрямку погляду опера­тора і бути з того боку, де має місце більше значення A-зваженого рівня звукового тиску, ЛрЛ.

Примітка 17. Якщо вимірюваний рівень звукового тиску значно залежить від вибору точки вимірювання, доцільно визначити цей рівень як середнє значення для кількох точок, розміщених всередині невеликого простору з центром у точці, визначеній як основна.

Робоче місце оператора треба розміщувати відповідно до 11.2—11.5, відповідно до методик дослідження шуму, за їх наявності.

  1. Розміщення мікрофона, якщо оператор працює сидячи

Якщо оператор відсутній на робочому місці, а сидіння оператора прикріплено до випробної машини, мікрофон має бути розміщений на висоті (0,80 ± 0,05) м над серединою поверхні сидін­ня, якщо правилами дослідження шуму для цієї машини не передбачено інше.

Якщо оператор відсутній на робочому місці, а його сидіння не прикріплено до випробної машини, мікрофон має бути розміщений відповідно до методик дослідження шуму для цього типу машин або устатковання (за їх наявності). За відсутності таких правил положення мікрофона за­значають у звіті про вимірювання.

Якщо оператор перебуває на робочому місці, положення сидіння має бути відрегульовано так, щоб забезпечити безперешкодний доступ оператора до засобів керування. Відстань від по­верхні сидіння до верху голови оператора має становити (0,91 ± 0,05) м.

  1. Розміщення мікрофона, якщо оператор працює стоячи

Якщо оператор на робочому місці працює стоячи, потрібно виконувати вимоги 11.1. Якщо вимірювання проводять за відсутності оператора чи його помічника, або якщо відповідні прави­ла дослідження шуму не передбачають іншого місця для оператора, який працює стоячи, мікро­фон розміщують над розрахунковою точкою на поверхні, на якій зазвичай стоїть оператор. Це точка на підлозі під центром голови оператора. Мікрофон розміщують над розрахунковою точ­кою на висоті (1,55 ± 0,075) м. Висоту розміщення мікрофона зазвичай приймають відповідно до правил дослідження шуму за їх наявності для цієї машини.

  1. Розміщення мікрофона, якщо оператор пересувається вздовж визначеної траєкторії

Для визначання рівня звукового тиску на траєкторії руху оператора вздовж випробної машини використовують або кілька мікрофонів, установлених стаціонарно, або пересувний мікрофон. Вимірювання проводять або безперервним інтегруванням результатів уздовж траєкторії руху оператора, або проводять достатню кількість вимірювань у дискретних точках протягом певних відрізків часу із подальшим розрахунком за формулою (5).

Відліковою траєкторією вважають лінію на підлозі під центром голови оператора, що рухається вздовж визначеної траєкторії. Якщо у відповідних правилах дослідження шуму не вказано висоту розміщення мікрофона, у разі пересування оператора, точки розміщення мікрофона мають бути безпосередньо над відліковою траєкторією на висоті (1,55 ± 0,075) м.

Точки розміщення мікрофонів визначають для кожного зафіксованого місця перебування оператора ті. вздовж всієї траєкторії його пересування відповідно до методик дослідження шуму для того типу машин чи устаткований, до якого належить випробна машина, за їх наявності.

За відсутності таких методик, треба визначити не менше чотирьох точок розміщення мікрофона вздовж траєкторії руху оператора для забезпечення належного розрахунку рівня звукового поля.

Примітка 18. Якщо траєкторія руху оператора збігається з прямокутною вимірювальною поверхнею на постійній відстані від сторін обвідного паралелепіпеда, треба користуватись методикою, наведеною в ISO 11203.

  1. Розміщення мікрофона на сусідньому робочому місці і в разі дистанційного керу­вання машинами

Якщо немає можливості ідентифікувати робоче місце оператора, у правилах дослідження шуму має бути вказано «звичайне» робоче місце (наприклад, для технічного обслуговування, технічних оглядів або ремонту), або одне чи кілька сусідніх робочих місць.

Якщо для цього типу машин немає правил дослідження шуму, вимірювання треба проводити принаймні у чотирьох точках, у яких мікрофон установлюють на відстані 1 м від кожної сторони обвідного паралелепіпеда, про який йдеться у ISO 3744 або ISO 3746, на висоті (1,55 ± 0,075) м над підлогою. Максимальне значення рівня тиску випромінюваного звуку потрібно зафіксувати як рівень тиску випромінюваного звуку випробної машини. Точку, в якій цю величину виміряли, вказують у звіті.

Примітка 19. Замість вимірювання у дискретних точках може бути достатнім.обчислювання рівня звукового тиску на вимірювальній поверхні за рівнем потужності звуку згідно з ISO 11203.

Примітка 20. Правила дослідження шуму можуть передбачити як показник рівня тиску звуку, утворюваного машиною, середні виміряні значення цього тиску у чотирьох або більше точках (наприклад, як у ISO 7779).

  1. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ РЕЄСТРУЮТЬ

Зазначену нижче інформацію накопичують і реєструють під час вимірювання відповідно до цього стандарту. Заокруглювати розрахункові показники треба лише після завершення всіх етапів розрахування, перед записуванням кінцевого результату.

  1. Випробна машина

Характеристика машини має містити:

  • тип;

  • технічну характеристику;

  • розміри;

  • назву виробника;

  • серійний номер;

  • рік виготовлення.

  1. Умови випробування

Умовами випробування є:

  1. точна кількісна характеристика режимів роботи і, за необхідності, тривалість роботи і кількість циклів;

  2. умови кріплення;

  3. розміщення машини у випробувальному середовищі;

  4. якщо випробна машина має кілька джерел шуму, опис роботи цих джерел під час вимірювання.

  1. Середовище випробування

Опис середовища випробування:

  1. якщо вимірювання проводять у приміщенні, опис фізичних властивостей стінок, стелі і підлоги; ескіз розташування досліджуваної машини та інших об’єктів, що перебувають у при­міщенні; акустична оцінка приміщення відповідно до 6.2;

  2. якщо вимірювання проводять поза приміщеннями, ескіз місця встановлення машини на місцевості, а також:

1)опис фізичних властивостей середовища випробування;

2)температуру повітря в градусах Цельсія, барометричний тиск у паскалях і відносну вологість у відсотках;

  1. швидкість вітру в метрах за секунду.

  1. Засоби вимірювання

В описі засобів вимірювання наводять:

а.) вимірювальні прилади з наведенням назви, типу, серійного номера і назви виробника;

  1. метод для перевіряння калібрування вимірювальної системи, дата, місце і результати калібрування мають бути зареєстровані;

  2. характеристику щитка від вітру (за його наявності).

  1. Розміщення точок вимірювання

Точний кількісний опис усіх точок, у яких проводили вимірювання рівня тиску випромінюва­ного шуму.

  1. Показники шуму

Наводять:

  1. усі дані вимірювання рівня звукового тиску;

  2. A-зважений рівень тиску випромінюваного звуку у точках вимірювання і, у разі потреби, ці самі показники, зважені за частотою і/або в частотних смугах;

  3. С-зважені пікові значення рівня тиску випромінюваного звуку і, у разі потреби, інші часові характеристики випромінюваного шуму на робочому місці (місцях);

  4. A-зважене значення рівня фонового шуму і поправка К на фоновий шум у кожній точці вимірювання; у разі потреби — рівні фонового шуму і поправка в частотних смугах;

  5. A-зважена локальна поправка на середовище у всіх точках вимірювання;

  6. місце і дату проведення вимірювання, особу, відповідальну за їхнє проведення.

  1. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ ЗАНОСЯТЬ У ЗВІТ

У звіт заносять лише дані, які використовували під час вимірювання (див. пункт 12). Якщо існує стандартна методика дослідження шуму для досліджуваної машини чи виду устатковання, у ній мають бути встановлені показники, які треба заносити у звіт.