Страница 5: ДСТУ ISO 17398:2012. Пожежна безпека. Кольори та знаки безпеки. Класифікація, технічні вимоги і стійкість знаків безпеки (62925)

L = E/Q_p,

де L — виміряне середнє значення яскравості зразка для випробування, виражене у кд/м²;

Е — освітленість, виражена в люксах (лк), у місці, вибраному на поверхні, куди надходить світло від головки використовуваного фотометра;

Q_p— проекція тілесного кута, який займає випробувана поверхня об’єкта, стосовно якого про­водять вимірювання, вираженого у стерадіанах (ср), видимого з центральної точки по­верхні, куди надходить світло від головки використовуваного фотометра.

Проекцію тілесного кута П_Р у стерадіанах потрібно визначати за формулою:

П_р = я-[і + (г//?)²] ¹-Q₀,

де П_о — одиничний тілесний кут, Q_o = 1 ср;

г — відстань від поверхні, куди надходить світло від головки використовуваного фотометра, до об'єкта, який використовують під час вимірювань, виражена у міліметрах (мм);

R — радіус площини поверхні об’єкта вимірювань, яку випробовують, виражений у мілімет­рах (мм).

Перед початком вимірювання яскравомір потрібно вивести на нуль, а потім перевірити одразу після останнього вимірювання. Результат вимірювання треба відкинути, якщо нуль змістився більше ніж на 5 % від виміряного значення.

Яскравість потрібно вимірювати щонайменше через кожні 2 хв після того, як видалено осві­тлювальний прилад, яким користувалися для накачки. В усіх випадках вимірювання має бути охоп­лено проміжок часу до 60 хв включно від моменту, коли видалено освітлювальний прилад, яким користувалися для накачки. їх обов’язково потрібно проводити (із реєструванням результатів у мкд/м²) у моменти часу 2 хв ± 10 с, 10 хв ± 10 с, ЗО хв ± 10 с і 60 хв + 10 с для кожного з трьох зразків для випробування.

Для визначення класу знака безпеки, показник яскравості потрібно визначати із середніх зна­чень для трьох зразків для випробування.

Яскравість потрібно вимірювати щонайменше через кожні 2 хв після того, як видалено осві­тлювальний прилад, яким користувалися для накачки. В усіх випадках вимірювання мають охоп­лювати проміжок часу до 60 хв включно від моменту, коли видалено освітлювальний прилад, яким користувалися для накачки. їх обов’язково потрібно проводити (із реєструванням результатів у мкд/^л²) у моменти часу 2 хв ± 10 є, 10 хв ± 10 с, ЗО хв ± 10 с і 60 хв ± 10 с для кожного з трьох зразків для випробування.

Якщо це необхідно відповідно до домовленості між виробником/постачальником і споживачем, а також для виконання вимог щодо опису виробу відповідно до 4.2.4 або 4.2.6, а також для харак­теризування знаків безпеки та елементів системи забезпечення руху безпечним шляхом для ви­користання згідно з ISO 16069, випробування з вимірюванням яскравості потрібно продовжувати до моменту зниження яскравості до 3 мкд/м² (у разі проведення випробування із забезпеченням умов освітлення, зазначених у 7.11.5.1) і 2 мкд/м² (у разі проведення випробування із забезпечен­ням умов освітлення накачки, зазначених у 7.11.5.2). Випробовувати потрібно кожен із трьох зразків для випробування з реєструванням результатів як середнього арифметичного для всіх трьох зразків для випробування.

Клейкі властивості знаків безпеки, віднесені до таких, які для закріплення потребують викори­стання клейкої речовини (Р), відповідно до 4.1, потрібно визначати за одним з методів випробову­вання, поданих у 7.12, залежно від того, чи належить основний матеріал до гнучких або жорстких.

Для випробування з визначення межі міцності на відрив згідно з 7.12.3 потрібно підготувати не менше трьох зразків для випробування. Для випробування з визначення межі міцності на зсув згідно із 7.12.4 потрібно підготувати не менше шести зразків. Усі зразки для випробування потрібно готувати відповідно до 7.12.2.3 та закріплювати на випробувальному стенді, виготовленому відпо­відно до 7.12.2.2.

Випробувальні стенди треба виготовляти з будь-якого з перелічених матеріалів:

1. флоат-скло розмірами 200 мм х 50 мм;

2. нержавка сталь (наприклад, X5CrNi18), поверхню якої відшліфовано до досягнення ступеня шорсткості Rz 100, розмірами 200 мм х 50 мм х 2 мм.

Випробувальні стенди потрібно належно знежирити, користуючись розчинником, придатним для цього, для видалення усіх слідів клейкої речовини, мастила, масла і води, після чого занури­ти в етанол на 2 год і висушити протягом щонайменше 2 год.

Зразки для випробування повинні, якщо це не вказано окремо, мати довжину 200 мм і ширину 50 мм, і мають бути розрізаними в напрямку їх механізованого виготовлення або в поперечному на­прямку за допомогою гострих різальних інструментів. Захисний шар має бути видалено на довжині 75 мм, після чого зразок для випробування потрібно симетрично розмістити на випробувальному стенді. Якщо зразок для випробування потрібно випробовувати для визначення межі міцності на зсув, то його ділянку розмірами 25 мм х 25 мм має бути закріплено на одному з кінців випробуваль­ного стенда. Застосовувані зразки для випробування треба скрутити в рулон уп'ятеро в кожному з повздовжніх напрямків, користуючись сталевим роликом із гумовим покривом, забезпечуючи їхню ширину від ЗО мм до 60 мм, діаметр від ЗО мм до 60 мм, прикладаючи зусилля 50 Н та зі швидкі­стю скручування приблизно 200 мм/с.

Після нанесення на випробувальні стенди зразки для випробування потрібно витримати про­тягом 72 год (76 год у разі проведення випробування з визначення межі міцності на відрив) і підда­ти перед випробуванням кондиціюванню згідно з ISO 554 за температури 23 °С і відносної воло­гості 50 %.

Вільні кінці зразків для випробування, з яких не знято захисний шар, потрібно потягти назад під кутом 180° зі швидкістю (300 ± 6) мм/хв. Зусилля розтягу, необхідне для цього, потрібно вимі­рювати на відстані не менше ніж 50 мм. Потрібно розрахувати та зареєструвати середнє значен­ня зусилля розтягу, виражене в ньютонах (Н). Якщо не можна провести випробування на відстані 50 мм через розривання зразка, то зразки для випробування потрібно забезпечити другим шаром плівки, яку випробовують.

До трьох зразків для випробування потрібно підвісити вантаж вагою 10 Н, а ще до трьох — вантаж вагою 50 Н. Після цього всі зразки для випробування потрібно закріпити вертикально до стаціонарної стійки з вільно підвішеним вантажем і витримувати за стандартних умов, які вказа­но в ISO 554. Через 7 діб зразки для випробування потрібно оглянути на предмет розривання зчеп­лення.

Знаки безпеки потрібно піддати впливу стандартних умов, які вказано в таблиці 8, з передба­ченням очікуваного робочого середовища, після чого піддати візуальному огляданню.

Зразки для випробування повинні мати розміри 100 мм х 100 мм. Ці розміри має бути виміря­но та зареєстровано. Після цього зразки для випробування потрібно розмістити на випробувальних стендах, які виготовлено відповідно до опису, поданого у 7.12.2.2, що мають розміри 120 мм х 120 мм. Після цього потрібно витримати принаймні за одних кліматичних умов, описаних у таблиці 8, або за умов, погоджених між виробником/постачальником і споживачем. Після завершення проміжку часу витримування потрібно повторно виміряти розміри зразка для випробування і вказати зміни розмірів у відсотках від початкового розміру.

Таблиця 8 — Кліматичні умови

³ Кодовим номером можна користуватися для подавання посилання

^ь Замість цього зразки для випробування допустимо випробовувати за найвищої робочої температури, вказаної в описі виробника/постачальника виробу.

Зразки для випробування потрібно закріпити на випробувальних стендах і занурити наполо­вину хоча б в одну з випробувальних рідин, вказаних у таблиці 9, вибрану за згодою між виробни- ком/постачальником і споживачем. Одразу після виймання зразків для випробування з випробу­вальної рідини після закінчення вказаного часу занурення їх потрібно оглянути.

Таблиця 9 — Випробувальні рідини

Випробування з визначення опору стиранню згідно з ISO 105-Х12 потрібно провести за таких умов: 9 Н, 1 цикл/с, з використанням невідбіленої фільтрувальної тканини, зануреної в ізопропа- нол на 15 с Після закінчення випробування з визначення опору стиранню потрібно оглянути зразок для випробування.

4. ПОЗНАЧАННЯ ТА МАРКУВАННЯ

   1. Позначання

Позначення знака безпеки має складатися у наведеній послідовності з таких елементів, на які має бути подано перехресні посилання в документації на виріб, що відповідають номеру/артику- лу виробу, присвоєному виробником/постачальником:

1. блок опису (наприклад «знак безпеки»);

2. номер цього стандарту (тобто ДСТУ ISO 17398);

3. клас відповідно до 4.1 із зазначенням:

• робочого середовища (І, Е або S);

• основного матеріалу (Р, М або О з R або F);

• фотометричної властивості (Р, R або О);

• методу освітлювання (М, Р або В);

• методу закріплення (М, Р або А);

• поверхні (Н, І або L).

Приклад 1.

Знак безпеки, який відповідає вимогам цього стандарту, з такими параметрами: призна­чений для використання всередині приміщень (І), виготовлений з жорсткого металу (MR), який має фосфоресцентні властивості з класом фосфоресценції В (РВ), спосіб освітлен­ня ззовні (Е), потребує механічного закріплення (М), поверхня має середній глянець (І):

Знак безпеки ДСТУ ISO 17398-I-MR-PB-E-M-I.

Приклад 2.

Знак безпеки, призначений для використання поза межами приміщень (Е), виготовлений з жорсткої пластмаси (PR), який має звичайні фосфоресцентні властивості (О), спосіб освітлення ззовні (Е), закріплюється за допомогою клейкої речовини, чутливої до тиску, що є незнімною, низькотемпературною; межу міцності на зсув віднесено до класу Н (PPLH), поверхня має слабкий глянець (L):

Знак безпеки ДСТУ ISO.17398-E-PR-O-PPLH-L

Приклад 3.

Знак безпеки, призначений для використання поза межами приміщень (Е), виготовлений з гнучкої пластмаси (PF), який має світлоповертальні властивості класу 1 (R1), спосіб освітлення ззовні (Е), закріплюється за допомогою клейкої речовини, чутливої до тиску, що є знімною, дуже низькотемпературною; межу міцності на відрив віднесено до класу W (PRVW), поверхня має сильний глянець (Н):

Знак безпеки ДСТУ ISO 17398-E-PF-R1-E-PRVW-H.

Для забезпечення можливості ідентифікації виробник/постачальник повинен маркувати зна­ки такою інформацією:

1. назва або торгова марка виробника/постачальника;

2. позначення відповідно до 8.1 (за винятком 8.1 а), що є додатковим);

3. дата виготовлення або номер партії або ідентифікаційний код, необхідний для визначення дати виготовлення.

4. ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ЗВІТИ ПРО ВИПРОБУВАННЯ

   1. Документація