Страница 4: ДСТУ ISO 17398:2012. Пожежна безпека. Кольори та знаки безпеки. Класифікація, технічні вимоги і стійкість знаків безпеки (62925)

Таблиця 7 — Умови випробування на стійкість до старіння під впливом штучних погодних умов з використанням джерел освітлення з ксеноновою дугою

Випробування на стійкість до удару потрібно проводити відповідно до ІЕС 60068-2-75 за та­ких умов.

1. Три зразки, встановлені так, як в нормальних умовах експлуатування, згідно з інструкція­ми виробника/постачальника, потрібно піддати випробуванню з використанням випробувального пристрою, оснащеного пружинним молотком, передбаченого ІЕС 60068-2-75, за мінімальної енергії удару 0,5 Н'М.

Випробувальний пристрій, оснащений пружинним молотком, зображено в додатку А.

Інші величини енергії удару за погодженням між виробником/постачальником і споживачем можна вибирати з такого ряду значень: 0,5 Н-м, 0,7 Нм, 1 Нм, 2 Н-м, 5 Н-м, 10 Н-м, 20 Н-м, 50 Н-м.

2. Кожен знак потрібно піддати випробуванню з нанесенням п’яти ударів, один із яких потрібно наносити в центр, два в протилежних місцях поблизу його межі та два в середній частині. Приклади місць нанесення ударів подано на рисунку 1.

Рисунок 1 — Приклади місць нанесення ударів

Зразки для випробування потрібно занурити в дистильовану воду за температури (20 ± 5) °С на 24 год, вийняти їх і залишити за кімнатної температури на 1 год, після чого піддати візуально­му огляданню.

Потрібно провести одне з випробувань, описаних у 7.7.2—7.7.4.

Для визначення показників, які характеризують стійкість до дії полум’я, випробування на стійкість до дії полум’я в разі використання підкладок для знаків, виготовлених із синтетичних полімерних ма­теріалів, потрібно проводити відповідно до вимог розділу 10 ISO 4589-2:1996, процедура С.

Передні поверхні трьох знаків безпеки потрібно піддати випробуванню розжареним дротом відповідно до вимог ІЕС 60695-2-11 за температури випробування 850 °С. Поверхню кожного знака потрібно двічі піддати випробуванню, але в цьому разі необхідно забезпечити відсутність впливу погіршення стану, спричиненого проведеними раніше випробуваннями, на результат другого ви­пробування. Опис обладнання, яким потрібно користуватися, подано в ІЕС 60695-2-10.

Будь-яке полум’я на поверхні зразка чи тління зразка мають погаснути потягом ЗО с від мо­менту видалення розжареного дроту, а жодна палаюча або розтоплена краплина не повинна підпа­лювати одиничний шар тонкого конденсаторного паперу згідно з 4.29 ISO 4046-4:2002, розміще­ного горизонтально під зразком на відстані (200 ± 5) мм.

Випробування на опір поширенню полум’я потрібно проводити згідно з ІЕС 60092-101.

Адгезію зображень, надрукованих на поверхні, потрібно перевіряти за методологією, описа­ною в ISO 2409, але без передбачення вимоги щодо різання поверхневого шару. Липка стрічка, яку використовують, повинна мати міцність на відрив (7 ± 2) Н на ширині 25 мм.

Випробування на стійкість до стирання потрібно проводити згідно з ISO 7784-3, наносячи 600 подвійних ударів, після чого необхідно провести візуальне оглядання.

Зразок для випробування шириною 50 мм і мінімальною довжиною 300 мм потрібно міцно закріпити одним кінцем до рівної поверхні та піддати його впливу власної ваги за температури (23 + 2) °С. Необхідно одразу виміряти й зареєструвати кут згину, який матиме місце, на відстані 200 мм і 300 мм уздовж довжини зразка для випробування.

Випробувати потрібно три зразки. Кожен зразок для випробування має бути площею фосфо­ресцентного матеріалу діаметром не менше ніж 35 мм, достатньою для нормальної роботи вико­ристовуваного яскравоміра.

Зразки для випробування мають являти собою готові вироби, забезпечені захистом від ульт­рафіолетового випромінення (UV), де це необхідно та вказано. Графічні символи мають бути до­статньо великими для забезпечення мінімального діаметра, необхідного для випробування, або зразок для випробування має бути відібрано із серійної партії без друкування графічних символів і бути забезпеченим передбаченим захистом від ультрафіолетового випромінення (UV).

Усі зразки для випробування має бути піддано попередньому кондиціюванню поміщенням у повністю темне приміщення принаймні на 48 год. Зразки не потрібно виймати з темного приміщен­ня до моменту, який безпосередньо передує випробуванням.

Примітка. Цю вимогу наведено додатково до вимог до кондиціювання, описаних у 7.1.

Температура навколишнього середовища під час попереднього кондиціювання зразків для випробування, а також їх накачки та випробування на яскравість має дорівнювати (23 + 2) °С. Відносна вологість має бути (50 ±10) %. Усі випробування на яскравість потрібно проводити у при- міщенні/камері, де фонове освітлення принаймні на порядок нижче за найменше значення яскра­вості, яке будуть вимірювати.

Потрібно використовувати люксметр із поправкою на косинус освітленості У(Х), відкаліброва- ний для вимірювання освітленості в люксах (лк), з такими параметрами:

• спектральна похибка: 7/ < 5 % (7/ визначають відповідно до СІЕ 69);

• чутливість до ультрафіолетового випромінення: и < 0,5 % (і/ визначають відповідно до СІЕ 69);

• розрішення: 1,0 лк;

• лінійна похибка: 7₃ < 0,5 % (7₃ визначають відповідно до СІЕ 69);

• діапазон вимірювання: нижня межа > 10 дк, верхня межа >10 клк;

• діаметр отвору головки фотометра для входу світла: < 1 см.

Потрібно використовувати яскравомір, відкалібрований для вимірювання яскравості видимого світла. Яскравомір має являти собою телефотометр або контактний яскравомір залежно від того, використовують телефотометричний (див. 7.11.6.2) або контактний метод (див. 7.11.6.3), він пови­нен мати принаймні такі характеристики:

• спектральна похибка: 7-і' < 5 % (7/ визначають відповідно до СІЕ 69);

• чутливість до ультрафіолетового випромінення: и < 0,5 % (і/ визначають відповідно до СІЕ 69);

• розрішення: не менше ніж 0,01 мкд/м²;

• лінійна похибка: 7₃ < 0,5 % (7₃ визначають відповідно до СІЕ 69);

• співвідношення між рівнями сигналу та шуму: не менше ніж 10:1 під час усіх вимірювань;

• діапазон вимірювання: нижня межа > 10^-5 кд/м², верхня межа > 10 кд/м²;

• дисплей: > 3,5 розряди, діапазон: нижня межа > 0,001 • 10^-2, верхня межа < 1,999 • 10.

Накачку фосфоресцентних зразків для випробування потрібно проводити за допомогою су­цільного джерела освітлення із ксеноновою дугою малої довжини, яке не розсіює світло, не осна­щене фільтрами й має потужність не більше ніж 500 Вт, що забезпечує середню освітленість по­верхні зразка для випробування 1000 лк. Освітленість потрібно вимірювати за допомогою люкс­метра, описаного в 7.11.4.1. Перед лампою не має бути екранів, які забезпечують захист, наприк­лад теплозахисних екранів. Перед джерелом світла не потрібно встановлювати фільтр. Тривалість накачки має дорівнювати 5 хв. Температура зразка через 1 хв після накачки не має перевищува­ти 25 °С. Під час накачки не має бути фонового та стороннього освітлення.

Точки, у яких проводиться вимірювання освітленості, має бути розташовано в центрі освітлю­ваного простору зразка для випробування, а також у кожній із чотирьох точок зовнішнього кільця поверхні зразка для випробування, розташованих через кожні 90° довжини кола. Середнє значення освітленості для п’ятьох точок має дорівнювати 1000 лк. Співвідношення між максимальним і мінімальним значеннями точкової освітленості не має перевищувати 1,1.

Накачку фосфоресцентних зразків для випробування потрібно проводити в зазначеній ниж­че послідовності.

1. із забезпеченням освітленості 200 лк з використанням стандартного джерела освітлення D₆₅ протягом 20 хв;

2. із забезпеченням освітленості 50 лк з використанням люмінесцентної лампи холодного біло­го світла температурою 4300 К протягом 15 хв;

3. із забезпеченням освітленості 25 лк з використанням люмінесцентної лампи холодного біло­го світла температурою 3000 К протягом 15 хв.

Температура зразка через 1 хв після накачки не має перевищувати 25 °С. Під час накачки не повинно бути фонового та стороннього освітлення. Освітленість потрібно вимірювати за допомо­гою люксметра, описаного в 7.11.4.1.

Точки, у яких проводять вимірювання освітленості, має бути розташовано в центрі освітлю­ваного простору зразка для випробування, а також у кожній із чотирьох точок зовнішнього кільця поверхні зразка для випробування, розташованих через кожні 90° довжини кола. Середнє значення освітленості для п’ятьох точок має дорівнювати значенням, указаним вище в а), Ь) та с). Співвідно­шення між максимальним і мінімальним значеннями точкової освітленості не має перевищувати 1,1.

Постачальник і споживач можуть домовитися стосовно інших умов щодо рівня освітленості й типу джерела освітлення, а також тривалості накачки відповідно до особливих вимог до експлуа­тування, на додаток до значень, вказаних вище в а), Ь) та с). За нижчих значень освітленості під час накачки збільшується проміжок часу, необхідний для досягнення максимальних значень.

Яскравість потрібно вимірювати, користуючись яскравоміром, який описано в 7.11.4.2, теле­фотометричним методом, який описано в 7.11.6.2, або контактним методом, описаним у 7.11.6.3.

Відстань між яскравоміром і зразком для випробування, а також отвір яскравоміра мають ви­бирати з таким розрахунком, щоб поверхня зразка для випробування, параметри якого оцінюють, була достатньою для того, щоб яскравомір видав показ яскравості за низьких її значень.

За можливості потрібно проводити оцінювання, користуючись ділянкою зразка для випробу­вання діаметром не менше ніж ЗО мм.

Вимірювальна головка яскравоміра має торкатися поверхні зразка для випробування. Впли­ву фонового освітлення потрібно уникати, покриваючи поверхню зразка для випробування, що виходить за межі тієї, яку покриває головка яскравоміра, або поверхню навколо головки світлоза­хисним матеріалом. Площа поверхні зразка для випробування, який підлягає оцінюванню, має бути достатньою для того, щоб яскравомір видав показ яскравості за низьких її значень.

За можливості потрібно проводити оцінювання, користуючись ділянкою зразка для випробу­вання діаметром не менше ніж ЗО мм.

Яскравість L У канделах на квадратний метр потрібно визначати вимірюванням освітленості, здійснюючи її перерахунок на яскравість за такою формулою: