Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Вхідні отвори має бути оснащено втулками або сконструйовано так, щоб не було ризику пошкодження захисного покриву шнура живлення під час його введення.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням уручну.
Втулки вхідних отворів мають:
за формою усувати ймовірність пошкодження шнура живлення;
надійно фіксуватися;
бути непридатними до видалення без застосування спеціального інструменту.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням уручну.
Вільний
Захист шнурів повинен мати відповідну механічну міцність, без погіршення цих властивостей протягом передбачуваного тривалого використання інструменту.
Відповідність вимозі перевіряють таким випробуванням:
Частину інструмента, що має кабельний увід, оснащений захисним пристроєм шнура, та гнучкий кабель або шнур, конструкційно передбачений для цього інструмента, установлюють на коливальній частині пристрою, зображеного на рисунку 9. Зразок необхідно зафіксувати так, щоб вісь коливання пролягла за дотичною до зовнішньої поверхні частини, на якій закріплено захисний пристрій шнура, а в середньому положенні коливального елемента вісь кабеля або шнура в місці виходу із захисного пристрою була вертикальною.
До кабеля або шнура прикріплюють вантаж масою, що дорівнює масі інструмента, але не менше ніж 2 кг і не більше ніж 6 кг.
Коливальна частина рухається вперед та назад у межах кута 90° (по 45° у кожен бік від вертикалі), кількість вигинів 20 000 за швидкості 60 вигинів на хвилину. Один вигин — це поодинокий рух у напрямку вперед або назад. Після 10 000 вигинів зразок повертають на 90° відносно центральної осі захисного пристрою шнура.
Після випробування оболонка шнура не повинна бути послабленою, мати слідів пошкодження або тріщин, що порушують відповідність вимогам цього стандарту, за винятком єдино прийнятного, коли пошкодженими є не більше ніж 10 % дротів у кожній жилі.
Безпосередньо після цього випробування послаблюють точку фіксації шнура та ґвинти контактів, не видаляючи дротів гнучкого кабелю або шнура. У разі затискання захисної оболонки шнура в точці фіксації шнура послаблення не виконують.
Плавно, без ривків, підіймають інструмент за шнур живлення на висоту приблизно 500 мм протягом 1 с і повертають на опору.
Цю процедуру повторюють 10 разів.
Під час випробовування захисна оболонка шнура не має зсуватися з місця.
Гнучкі кабелі або шнури інструмента має бути захищено від надмірного згинання у вхідних отворах інструмента із застосуванням захисного пристрою з ізоляційного матеріалу.
Захисні пристрої має бути надійно зафіксовано; їхня конструкція має забезпечувати виступання назовні на відстань поза вхідним отвором, що становить не менше ніж п’ять повних діаметрів кабелю або шнура живлення інструмента.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням, вимірюванням й таким випробуванням:
Інструмент оснащують захисним пристроєм шнура, у цьому разі довжина шнура або гнучкого кабелю приблизно на 100 мм більше від довжини захисного пристрою.
Інструмент установлюють так, щоб вісь захисного пристрою в точці виходу з нього шнура було направлено догори під кутом 45° до горизонталі за умови, коли кабель або шнур не перебуває під навантаженням.
Навантажують вільний кінець кабелю або шнура масою, що дорівнює 10 D2г, де D — зовнішній діаметр штатного гнучкого кабелю інструмента в міліметрах.
Якщо захисний пристрій кабелю чутливий до впливу температури, то випробування проводять за температури ( 23 ± 2) °С.
Безпосередньо після навантаження кривизна кабелю або шнура в жодному місці не має бути менше ніж 1,5 D.
Інструмент, оснащений шнуром живлення, повинен мати кріплення шнура у спосіб, що запобігає виниканню в ньому напруження, охоплюючи напруження від скручування, у місці приєднання шнура всередині інструмента, а також забезпечує захист ізоляції проводів від стирання.
Треба унеможливити ймовірність проштовхування шнура всередину інструмента на таку довжину, коли шнур або внутрішні частини машини могли б бути пошкодженими.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням, випробуванням уручну і таким випробуванням:
Шнур 25 разів піддають тяговому зусиллю згідно із значеннями, наведеними в таблиці 7. Зусилля прикладають плавно в найнесприятливішому напрямку протягом 1 с щоразу.
Безпосередньо за цим шнур, якщо його не оснащено пристроєм автоматичного змотування, піддають протягом 1 хв скручуванню обертовим моментом згідно із значеннями, наведеними в таблиці 7.
Таблиця 7 — Значення тягового зусилля й обертового моменту
|
Маса інструмента, кг |
Тягове зусилля, Н |
Обертовий момент, Нм |
|
До 1 включно |
ЗО |
0,1 |
|
Понад 1 до 4 включно |
60 |
0,25 |
|
» 4 |
100 |
0,35 |
Під час випробовування шнур не має бути пошкоджено.
Після випробування шнур не має зміститися в поздовжньому напрямку більше ніж на 2 мм, а проводи не мають зміститись у затискачах більше ніж на 1 мм; у місцях з’єднання не має бути помітного напруження.
Неприпустимо зменшення шляхів спливу та повітряних проміжків менше від зазначеного у 28.1.
Для вимірювання поздовжнього зміщення шнура до початку випробування у стані навантаження тяговим зусиллям, на шнурі роблять позначку на відстані приблизно 2 см від точки фіксації шнура чи іншої подібної.
Після випробування зміщення позначки на шнурі відносно кріплення шнура чи іншої опорної точки вимірюють також у стані навантаження тяговим зусиллям.
Кріплення шнура має бути розміщено так, щоб унеможливити втручання без спеціального інструменту чи конструктивно передбачити, щоб установити шнур без застосування спеціального інструменту було неможливим.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Для кріплення шнура типу X елемент кріплення шнура має бути сконструйовано й розміщено так, щоб:
заміна шнура була легкою;
було зрозумілим, як досягається вивільнення шнура від натягування та запобігання скручуванню;
був придатним для приєднання різних типів шнура, за винятком випадків, коли конструктивно передбачено приєднаннялише одного визначеного типу шнура до цього інструмента;
шнур не міг торкатися затискних ґвинтів для кріплення шнура, якщо вони перебувають у зоні доступу, або принаймні Jx не відокремлено від доступних металевих частин додатковою ізоляцією;
шнур не був затиснутим металевим ґвинтом, який безпосередньо діє на сам шнур;
принаймні одна частина кріплення шнура була надійно закріпленою на самому інструменті, якщо вона не є частиною спеціально підготовленого шнура;
у разі наявності ґвинтів, задіюваних під час заміни шнура, такі ґвинти не використовували для кріплення інших частин, — за винятком; коли в разі їхньої відсутності або неправильного встановлення інструмент стає непридатним для користування або некомплектним, або, коли частини, закріплені цими ґвинтами, не може бути видалено без використання спеціального інструменту під час заміни шнура;
за наявності лабіринтів їх неможливо було обійти у спосіб, коли умови випробування за 24.14 не виконують;
сальники не використовували як засоби кріплення шнурів живлення;
для інструментів класу І засоби кріплення шнура виготовляли з ізоляційного матеріалу або їх було оснащено ізоляційними прокладками, щоб у разі пошкодження ізоляції шнура доступні металеві частини не могли опинитися під напругою;
для інструментів класу II засоби кріплення шнура було виготовлено з ізоляційного матеріалу, а якщо їх виготовлено з металу, то вони мають бути ізольованими від доступних металевих частин додатковою ізоляцією.
Якщо для кріплення типу X вузол кріплення шнура містить один чи більше затискних елементів, тиск на які передається гайками, що зачіплюються зі шпильками, жорстко прикріпленими до приладу, то вважають, що вузол кріплення шнура має одну частину, надійно прикріплену до інструмента, навіть у тому разі, коли затискні елементи може бути знято зі шпильок.
Якщо тиск на затискні елементи передає один чи більше ґвинтів, що входять у зачеплення або з окремими гайками, або з наріззю в частині, що є складовою частиною інструмента, то вважають, що такий вузол кріплення шнура не має частини, яку надійно прикріплено до приладу. Цю вимогу не застосовують, коли один із затискних елементів прикріплено до приладу або поверхня приладу з ізоляційного матеріалу має таку форму, що вочевидь, що ця поверхня є одним із затискних елементів (див. рисунок 6).
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням згідно з 24.14 за таких умов:
Випробовують спочатку з найлегшим із допустимих типів шнурів із найменшою площею перерізу згідно з 25.2, а потім із найближчим важчим типом шнура з найбільшою площею перерізу, якщо конструкцією інструмента не передбачено застосування лише одного типу шнура.
Інструмент, у якому застосовують спеціальний шнур, випробовують в комплектації постачання.
Провід уводять у затискачі й затягують ґвинти настільки, щоб проводи не могли легко змінити свого положення. Затискні ґвинти кріплення шнура затягують крутним моментом, що дорівнює двом третинам від моменту, зазначеного у 27.1.
Ґвинти з ізоляційного матеріалу, які опираються безпосередньо на шнур, затягують крутним моментом, що дорівнює двом третинам від моменту, зазначеного в колонці 1 таблиці 9, у цьому разі довжину шліца в головці ґвинта приймають рівною номінальному діаметру ґвинта.
Для кріплення типу Y і кріплення типу Z вузол кріплення шнура має бути виконано відповідно.
Відповідність вимозі перевіряють випробуванням згідно з 24.14, що виконують зі шнуром, який постачають з інструментом.
Для кріплення типу X такі способи, як зав'язування шнура у вузол або стягування кінців мотузкою, не припустимо.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Ізольовані проводи шнура живлення має бути відокремлено від доступних металевих частин ізоляцією, що відповідає вимогам до основної ізоляції в інструментах класу І та вимогам до додаткової ізоляції в інструментах класу II. Цю ізоляцію має бути складено з такого:
окремої ізоляційної прокладки, установленої на вузлі кріплення шнура;
ущільнювального кільця або ізоляційної втулки, закріпленої на шнурі; або
для інструментів класу І, зовнішньої оболонки ізольованого шнура.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Простір, відведений усередині інструмента для під’єднання гнучкого кабелю або шнура живлення, або в разі кріплення типу X, має:
за конструкцією забезпечувати можливість перевіряння до встановлення кришки (якщо подібне передбачено), правильності розміщування та приєднання проводів;
за конструкцією забезпечувати, щоб кришки могли бути встановленими без ризику пошкодження проводів живлення або їхньої ізоляції;
за конструкцією унеможливлювати ймовірність контакту з доступними металевими частинами вивільненого з точки приєднання неізольованого проводу, якщо лише шнур не оснащено кінцевими елементами, що усувають вільне вислизання проводу.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та, для кріплення типу X, монтуванням кабелів чи гнучких шнурів найбільшої площі перерізу, зазначеної у 25.2, й таким додатковим випробуванням.
Для затискачів колонкового типу в разі, коли проводи не закріплено окремо на відстані не більше ніж ЗО мм від затискача, а також інших ґвинтових затискачів, послабити затискні ґвинти або гайки почергово. Не видаляючи провід з його місця, прикладають зусилля 2 Н до проводу в будь-якому напрямку поблизу клеми, ґвинта чи шпильки. Неізольований кінець проводу не має контактувати з доступними металевими частинами або іншими приєднаними металевими елементами.
Для затискачів колонкового типу, де проводи закріплено окремо на відстані не більше ніж ЗО мм від затискача, вважають, що інструмент відповідає вимогам, якщо унеможливлено контакт кінця проводу з металевими доступними частинами.
24.2Г Уводи приладу має бути:
розміщено або закрито так, щоб піднапругові частини не були доступними в разі введення чи видалення з’єднувача;
розміщено так, щоб з’єднувач міг бути введеним без ускладнень;
розміщено так, щоб після введення з’єднувача інструмент не спирався на з’єднувач у будь-якому положенні, можливому за нормальних умов експлуатації на плоскій поверхні.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та, зважаючи на першу вимогу, випробуванням із застосуванням випробовувального пальця згідно з рисунком 1, застосовуваного до приладових уводів, що відрізняються від застандартизованих згідно з ІЕС 60320.
Інструменти, оснащені вводами приладу, згідно з ІЕС 60320, вважають такими, що відповідають першій вимозі.
ЗАТИСКАЧІ ДЛЯ ЗОВНІШНІХ ПРОВОДІВ
Інструменти з кріпленням типу X, за винятком інструментів, що мають спеціально підготовлений шнур, повинні мати затискачі, у яких з'єднання виконують ґвинтами, гайками чи в аналогічний спосіб. Ґвинтові затискачі згідно з ІЕС 60998-2-1, затискачі безгвинтового типу згідно з ІЕС 60998-2-2 та затискачі згідно з ІЕС 60999-1 вважають у повній мірі надійними пристроями.
