рази перевищує зовнішній діаметр наразі II;
для інших гвинтів з ізоляційного матеріалу III.
Таблиця 11 - Крупний момент, який прикладають до гвинтів і з’єднань
|
Номінальний діаметр гвинта, мм |
Крутний момент, Н-м |
||
|
І |
II |
III |
|
|
До 2,8 включ. |
0,20 |
0,4 |
0,40 |
|
Понад 2,8 “ 3,0 “ |
0,25 |
0,5 |
0,50 |
|
“ 3,0 “ 3,2 “ |
0,30 |
0,6 |
0,60 |
|
“ 3,2 “ 3,6 “ |
0,40 |
0,8 |
0,60 |
|
“ 3,6 “ 4,1 “ |
0,70 |
1,2 |
0,60 |
|
“ 4,1 “ 4,7 “ |
0,80 |
1,8 |
0,90 |
|
“ 4,7 “ 5,3 “ |
0,80 |
2,0 |
1,00 |
|
“ 5,3 “ 6,0 “ |
- |
2,5 |
1,25 |
Після кожного послаблення гвинта або гайки провід переміщують.
Під час випробування не повинно бути пошкодження, яке б зашкодило подальшому використанню гвинтів у гвинтових з’єднаннях.
Примітка 1. До гвинтів і гайок, затягування яких може виконувати споживач, належать гвинти, які використовують під час заміни шнура живлення для сполучення типу X.
Примітка 2. Форма паза викрутки, яку використовують під час випробування, повинна відповідати головці гвинта. Гвинти і гайки слід загвинчувати без ривків.
Довжина нарізки гвинта, який загвинчується у нарізь з ізоляційного матеріалу, повинна бути не менше 3 мм плюс 1/3 номінального діаметра гвинта або 8 мм за меншою величиною.
Необхідно забезпечити правильне введення гвинта в отвір нарізі або гайку.
Відповідність перевіряють оглядом і випробуванням за 25.1; при цьому крутний момент збільшують в 1,2 рази порівнено з наведеним значенням.
Примітка. Вимогу щодо правильного введення гвинта вважають виконаною, якщо введення гвинта під нахилом унеможливлено, наприклад, за допомогою напрямної, установленої на закріплюваній деталі, виїмкою на внутрішній нарізі або застосуванням гвинта, у якого знято початкові витки нарізі.
Електричні з’єднання слід розташовувати так, щоб контактний тиск не передавався крізь ізоляційний матеріал, за винятком кераміки або чистої слюди, коли металеві частини не мають достатньої еластичності для компенсації можливого зсідання або деформації ізоляційного матеріалу.
Гвинти з крупною наріззю (гвинти з тонколистового металу) не можна застосовувати для з’єднання піднапругових частин, крім випадку, коли гвинти притискають частини безпосередньо одна до одної і мають відповідний блокувальний пристрій.
Самонарізні гвинти не слід застосовувати для з’єднання піднапругових частин, за винятком того, коли вони нарізують стандартну нарізь. Проте їх може загвинчувати або відгвинчувати споживач або персонал, який виконує установлення трансформатора, крім того, коли нарізь нарізано на частині деталі, попередньо виготовленої штампуванням.
Самонарізні гвинти та гвинти з крупною наріззю можна застосовувати для забезпечення неперервності уземлення, коли за нормальної експлуатації не виникає необхідності у порушенні з’єднання і якщо для кожного з’єднання використовують не менше двох гвинтів.
Відповідність вимогам за 25.3 і 25.4 перевіряють оглядом.
Гвинти, які забезпечують механічне з’єднання між різними частинами трансформаторів, має бути захищено від ослаблення, якщо з’єднання є струмопровідним або утворює частину захисного уземлювального кола.
Заклепки, які використовують для піднапругових з’єднаннь, слід захистити від ослаблення, якщо за нормальної експлуатації ці з’єднання зазнають скручування.
Відповідність перевіряють оглядом і випробуванням ручним способом.
Примітка 1. Пружинні шайби й аналогічні деталі можуть забезпечувати достатній захист.
Примітка 2. Стрижень заклепок некруглої форми або відповідний паз можуть забезпечити достатній захист.
Примітка 3. Заливальна маса, яка розм’якшується під час нагрівання, забезпечує задовільне кріплення тільки тих гвинтових з’єднань, які за нормальної експлуатації не зазнають скручування.
Загвинчувані сальники слід піддавати такому випробуванню.
Загвинчувані сальники встановлюють на циліндричному металевому стрижні, діаметр якого менше внутрішнього діаметра ущільнення і дорівнює цілому числу, найближчому по значенню розміру внутрішнього діаметра ущільнення. Потім сальники затягують відповідним гайковим ключем, при цьому зусилля, подане в таблиці 12, прикладають до гайкового ключа протягом 1 хв у точці, яка знаходиться на відстані 250 мм від осі сальника.
Таблиця 12 - Випробування сальників крутним моментом
|
Діаметр випробного стрижня, мм |
Зусилля,Н |
|
|
Металеві сальники |
Сальники з формувального матеріалу |
|
|
До 14 включ. |
25 |
15 |
|
Понад 14 “ 20 “ |
ЗО |
20 |
|
“ 20 |
40 |
ЗО |
Після випробування не повинно бути ознак пошкодження трансформатора та сальників.
ШЛЯХИ СТРУМУ СПЛИВУ, ПОВІТРЯНІ ПРОМІЖКИ ТА ВІДСТАНІ КРІЗЬ ІЗОЛЯЦІЮ
Шляхи струму спливу, повітряні проміжки та відстані крізь ізоляцію не повинні бути менше відзначень, наведених у таблиці 13 для ізоляційних матеріалів групи Illa (ІЕС 60664-1).
Відповідність перевіряють вимірюванням за 26.2 і 26.3.
Примітка 1. Значення для матеріалів групи І і II наведено в додатках С і D.
Примітка 2. Значення, наведені в таблиці 13, таблицях С.1 і D.1, використовують тільки для частоти до ЗО кГц включно.
Шляхи струму спливу та повітряні проміжки вимірюють за встановлених кабелів живлення та шнурів для під’єднання до стаціонарної проводки, а також шнурів для сполучення типу X, при цьому проводи максимального та мінімального розміру повинні відповідати пропускній здатності затискача.
Для сполучення типу X із спеціальним шнуром і сполучення типу Y або Z використовують кабель живлення та шнури у тому вигляді, у якому їх поставляють.
У разі застосування зубчастої стрічки шляхи струму спливу та повітряні проміжки визначають за умов збігання зубців у різних шарах.
Примітка 4. Схеми з прикладами методів вимірювання шляхів струму спливу та повітряних проміжків наведено в додатку А.
Примітка 5. Схеми з прикладами точок вимірювання шляхів струму спливу та повітряних проміжків наведено в додатку Р.
Примітка 6. Випробуання, необхідні для визначення класифікації матеріалів, докладно подано в додатку G.
Примітка 7. У таблицях 13, С.1 і D.1 враховано перенапруги категорії II для основної ізоляції і категорії III для подвійної або посиленої ізоляції.
Значення для друкованих плат, пошкодження яких може бути небезпечним, зважаючи на вимоги цього стандарту, повинні відповідати незменшеним значення для піднапругових частин, наведеним у таблицях 13, С.1 і D.1 за винятком того, коли друкована плата відповідає вимогам ІЕС 60664 - 3.
Якщо забруднення створює високу і стійку провідність, яку спричиняє, наприклад, провідний пил, дощ або сніг, шляхи струму спливу та повітряні проміжки, визначені для ступеня забруднення 3, треба збільшити на мінімальний повітряний проміжок 1,6 мм і значення X, яке за додатком А дорівнює 4,0 мм.
Шляхи струму спливу (шсс) і повітряні проміжки (пп)
Значення струму спливу і повітряних проміжків подані в таблицях 13, С.1 і D.1
Обмотки, покриті стрічкою з клейким шаром
Шляхи струму спливу обмоток, покритих стрічкою з клейким шаром, прикріпленою до фланців каркасу, визначають уздовж поверхні стрічки і встановлюють ступінь забруднення 1 (Р1) за умови, що:
усі ізоляційні матеріали класифіковано за ІЕС 60085 та ІЕС 60216;
випробування електричної міцності ізоляції імпульсною напругою за 4.1.1.2.1 ІЕС 60644-1 виконано;
випробування А за 26.2.3 виконано.
Задания розмірів повітряних проміжків не потрібно.
Ізоляційні частини із неклейкої речовини
У разі застосування як ізоляційного шару перегородки із неклейкої речовини шляхи струму спливу вимірюють по з’єднанню. Якщо з’єднання покрите клейкою стрічкою, яка відповідає ІЕС 60454, для зниження ризику жолоблення стрічки у процесі виготовлення трансформатора на кожному боці перегородки потрібен один шар клейкої стрічки.
Використовувані матеріали класифікують відповідно за ІЕС 60085 і ІЕС 60216.
Значення, наведені для ступеня забруднення 1 (Р1), не додаються.
Ізоляційні частини з клейкої речовини.
Для трансформаторів, частини яких склеєно або герметично ущільнено для захисту від проникнення пилу та вологи, значення мінімальних шляхів струму спливу та повітряних проміжків у з’єднанні не задають. У цьому випадку використовують лише значення відстані крізь ізоляцію. При цьому застосовують випробування електричної міцності імпульсною напругою за 4.1.1.2.1 ІЕС 60664-1).
Використовувані матеріали класифікують згідно з ІЕС 60085 і ІЕС 60216.
Для перевірки ступеня герметизації, просочення або склеювання деталей провадять одне з наступних випробувань:
Випробування А
Щоб перевірити, чи склеєно частини, необхідні три спеціально підготовлені зразки, в яких обмотувальні проводи замінено на неізольовані проводи без просочення або заливання. Обмотки слід виготовити таким чином, щоб унеможливити пробій у будь-якому місці між первинною та вторинною обмотками, крім склеєного з’єднання, яке піддають випробуванню.
Зразки десятикратно піддають впливу таких температурних циклів:
68 год за найбільшої температури обмотки ±2°С, виміряної за нормальних умов експлуатації, плюс 10 К за мінімальної температури 85°С;
1 год за 25°С±2°С;
2 год за 0°С± 2°С;
1 год за 25°С±2°С.
Потім два з трьох зразків піддають вологому обробленню за 17.2 (48 год) і випробуванню на електричну міцність згідно з 18.3 за напруги, збільшеної у 1,35 рази.
У кінці останього періоду випробування на нагрівання за максимальної температури один з трьох зразків піддають випробуванню на електричну міцність згідно з 18.3 за напруги, збільшеної у 1, 35 рази.
Примітка. Щоб упевнитись у тому, що пробій станеться у випадку несклеєних між собою поверхонь, випробна напруга, яку прикладають до склеєних частин зразків, повинна бути вища нормальних випробних напруг.
Закриті частини трансформаторів (наприклад, просочені або залиті герметиком)
Мінімальні шляхи струму спливу трансформаторів, частини яких склеєно або герметично ущільнено для захисту від проникання пилу та вологи і витримують подані нижче випробування, дорівнюють зменшеним значенням, наведеним для ступеня забруднення 1(Р1). У цьому випадку застосовують випробування за 4.1.1.2.1. I ЕС 60644-1.
Значення для повітряних проміжків не використовуються.
Використовувані матеріали класифікують згідно зі стандартами ІЕС 60085 і ІЕС60216.
Для перевірки ступеня герметизації, просочування або склеювання деталей провадять одне з наступних випробувань:
Випробування В:
Щоб перевірити, чи склеєно частини, необхідні три спеціально підготовлені зразки.
Для частин, де використовується просочення або герметизація, міцність перевіряють випробуванням електричної міцності зразків безпосередньо на з’єднанні.
Зразки десятикратно піддають впливу температурних циклів у такій послідовності:
1 год за 25°С±2°С;
2 год “ 0°С±2°С;
1 год “ 25°С±2°С.
Протягом кожного циклу випробування на нагрівання напругу, яка у два рази неперевищує робочу напругу за 50 або 60 Гц, прикладають між обмотками у точках прикладання напруги зі зменшиними значеннями. Потім два з трьох зразків піддають вологому обробленню за 17.2 (48 год) і випробуванню на електричну міцність згідно з 18.3 за напруги, збільшеної у 1,25 рази.
Один з трьох зразків піддають випробуванню на електричну міцність за 18.3 безпосередньо в кінці останнього періоду за макимальної температури під час випробування на нагрівання та збільшенної у 1,25 рази випробної напруги.
Для трансформаторів, частини яких закрито, або герметично ущільнено для захисту від проникнення пилу та вологи і які витримують подані нижче випробування, значення мінімальних шляхів струму спливу і повітряних проміжків не задають. Використовують лише значення відстаней крізь ізоляцію. В цьому випадку застосовують випробування електричної міцності імпульсною напругою за 4.1.1.2.1 I ЕС 60664-1.
Для перевірки ступеня герметизації, просочення або склеювання деталей провадять одне з наступних випробувань.
Випробування С:
Щоб перевірити чи склеєно частини, необхідні три спеціально підготовлені зразки.
Для частин, у яких ізоляційний компаунд утворює тверду ізоляцію між струмопровідними частинами, використовують готові частини. В ізоляційному компаунді не повинно бути тріщин чи пустот.
Зразки десятикратно піддають впливу температурних циклів в такій послідовності:
68 год за найбільшої температури обмотки ±2°С, виміряної за нормальної експлуатації, плюс 10 К за мінімальної температури 85°С;
1 год за 25°С±2°С;
2 год за 0°С±2°С;
1 год за 25°С±2°С.
Протягом кожного циклу випробування на нагрівання напругу, яка у два рази перевищує робочу напругу за 50 або 60 Гц, прикладають між обмотками у точках прикладання напруги зі зменшиними значеннями.
