Струм дотику
Якщо оболонки трансформатора виготовлені з ізоляційного матеріалу, то металева фольга розміром 10x20 см установлюється в контакті з доступними поверхнями і відбувається вимірювання.
У разі використання ізоляційних частин класу II на трансформаторі класу І, струм дотику вимірюють одночасно на двох частинах.
Під час вимірювань використовують випробне коло живлення згідно з рисунком 8. Випробування кола живлення повинно включати розділовий трансформатор і „нейтральний” провідник, під’єднаний до вимірювальної схеми, надійно уземленої з метою безпеки. Для трансформаторів класу II захисний уземлювальний провідник не використовують. Зазначена вимірювальна схема, подана на рисунку 8, є схемою, поданою на рисунку Л додатку J. Тим не менше, якщо частота перевищує ЗО кГц, вимірювання струму дотику може включати вимірювання з урахуванням ефекта електричного запалювання, доповнюючи вимірювання рисунка Л додатку J. Для ефектів запалювання прикладають невиміряне діюче значення струму дотику. Невиміряний струм дотику розраховують з діючого значення напруги U, виміряної на виводах резистора 500 Ом як показано на рисунку Л додатку J.
Вивод електрода А слід прикладати до кожної доступної частини по черзі.
Під час кожного прикладання електрода А вивод електрода В слід уземлювати, потому - прикладати до кожної доступної частини по черзі.
Вимірювання:
Струм дотику вимірюють за допомогою вимикача р в обох положеннях і наступних комбінаціях вимірювачів е і п:
вимикачі п і е у ввімкненому положенні;
вимикач п у вимкненім положенні і вимикач е - у ввімкненім;
вимикач п у ввімкненому положенні і вимикач е - у вимкненому.
Під час кожного прикладання електродів А і В і для кожної комбінації вимикачів р, е і п, виміряний струм дотику повинен дорівнювати або бути меншим струму, зазначеного в таблиці 8Ь.
18.5.2 Струм захисного провідника
Струм захисного провідника вимірюють за допомогою трансформатора, підімкнутого так, як зазначено у розділі 14. Крім того, амперметр з незначним опором (менше 0,5 Ом), під’єднують до уземленого виводу трансформатора і захисного уземлювального провідника.
Струм(и) захисного уземлювального провідника не повинен перевищувати зазначених нижче значень:
Таблиця 8b - Границі для струмів
|
Струм спливу |
Номінальний струм |
Максимальна границя (діюче значення) |
|
Струм дотику: Всі трансформатори класу І і II, оснащені вилкою згідно з ІЕС 60083 |
- |
0,5 мА |
|
Струм захисного провідника:
|
<4 А >4 А але £ 10 А >10А <7 А >7 але £ 20 А >20 А |
2мА 0,5 мА/А 5 мА 3,5 мА 0,5 мА/А 10 мА |
Виміряне значення є амплітудним.
Амплітудне значення може переходити в діюче значення, якщо при цьому
використовувати осцилоскоп високої якості.
Примітка. Подальше пояснення відносно вимірювання струму дотику і дотику захисного провідника можна знайти в ІЕС 60990 і ІЕС 61140 (підрозділ 7.5).
19 КОНСТРУКЦІЯ
Первинні та вторинні кола згідно з вимогами відповідних стандартів треба розділити ізоляцією, а конструкція повинна унеможливлювати будь-яке з’єднання, як безпосереднє, так і посереднє, через інші металеві частини.
У конструкції трансформатора не слід використовувати легкозаймисті матеріали, наприклад, целулоїд.
Бавовну, шовк, папір і подібні волокнисті матеріали без просочення не можна використовувати як ізоляцію.
Віск і подібні просочувальні речовини не слід використовувати, якщо не передбачено відповідних заходів, які запобігають їх витіканню.
Відповідність до вимог перевіряють оглядом, а в разі сумніву щодо легкозаймистих матеріалів - випробуваннями розжареною проволокою за 27.3 за 550’С.
Примітка. Ізоляційний матеріал вважають просоченим, якщо проміжки між його волокнами заповнено відповідною ізолювальною речовиною (наприклад, епоксидною смолою, лаком тощо).
Дерево, навіть просочене, не можна застосовувати як додаткову або посилену ізоляцію.
Переносні трансформатори мають бути стійкими до коротких замикань або безпечними у разі пошкодження.
Відповідність перевіряють оглядом.
Для трансформаторів класу II мають бути передбачені заходи щодо запобігання контакту між доступними металевими частинами і кабелем або металевим обплетенням проводів живлення.
Частини трансформаторів класу II, які виконують роль додаткової або посиленої ізоляції та можуть бути не встановлені підчас повторного складання після технічного обслуговування, має бути:
-закріплено таким чином, щоб їх не можна було зняти без суттєвого пошкодження;
-сконструйовано таким чином, щоб їх не можна було встановити у неправильному положенні; у випадку, якщо їх не було встановлено під час складання, трансформатор має стати непрацездатним або має бути очевидним, що він не є укомплектованим.
Відповідність перевіряють зовнішнім оглядом і випробуванням ручним способом.
Примітка 1. Допускається застосування ізоляційних трубок як додаткової ізоляції внутрішніх проводів, якщо їх надійно закріплено.
Примітка 2. Ізоляційну трубку вважають надійно закріпленою, якщо зняти її можна тільки зламавши чи зрізавши, або якщо вона закріплена на обох кінцях.
Примітка 3. Технічне обслуговування трансформатора включає заміну вимикачів, захисних пристроїв і шнурів живлення.
Примітка 4. Покриття металевих кожухів лаком або шаром іншого матеріалу, яке не витримує випробування за 19.10, вважається таким, що не відповідає цим вимогам.
Трансформатори класу І і II треба сконструювати так, щоб у випадку послаблення кріплення або випадання з нормального положення проводу, гвинта, гайки, шайби, пружини або інших подібних деталей під час нормальної експлуатації вони не змогли зайняти таке положення, за якого шляхи струму спливу, або повітряні проміжки по додатковій чи посиленій ізоляції або відстань між первинними виводами і вторинними виводами могли б зменшитись до значення, що становить менше 50% значення, поданого у розділі 26.
Відповідність до вимог перевіряють зовнішнім оглядом, вимірюванням і випробуванням ручним способом.
Примітка. Згідно з наведеною вище вимогою передбачено, що: - два незалежних кріплення не будуть послаблені одночасно;
частини, закріплені гвинтами або гайками зі стопорними шайбами, не буде послаблено за умови, що ці гвинти або гайки не знімають в разі заміни гнучкого кабелю живлення чи шнура, або в процесі технічного обслуговування;
проводи, з'єднані паянням, не вважають достатньо закріпленими, якщо вони не утримуються поблизу від наконечника проводів у такий спосіб, як зачеплення через отвір;
безгвинтові затискачі, які відповідають вимогам ІЕС 60998-2-2, вважають такими, що забезпечують відповідне кріплення проводу без додаткових засобів;
проводи, під'єднані до затискачів, не вважають надійно закріпленими, якщо не передбачено відповідне додаткове кріплення поряд із затискачем; причому в разі багатожильних проводів це додаткове кріплення повинно затискати не тільки жилу, а й ізоляцію;
вважається маловірогідним випадіння із затискача коротких жорстких проводів, якщо вони залишаються на місці в разі ослаблення гвинта затискача.
Деталі, що їх приєднують до доступних металевих частин через резистори або конденсатори, має бути ізольовано від небезпечних піднапругових частин подвійною або посиленою ізоляцією.
Відповідність до вимог перевіряють випробуванням подвійної або посиленої ізоляції
Піднапругові частини, відокремлені подвійною або посиленою ізоляцією, наприклад, доступні металеві частини і корпус, або первинне і вторинне коло, можуть утворити з’єднання „міст” (піднапруговий міст) типуУ2 за допомогою резисторів або конденсаторів, за умови, що вони містять у собі не менше двох окремих складників, повний опір яких навряд чи суттєво зміниться протягом терміну служби трансформатора.
У разі використання резисторів необхідно, щоб вони відповідали вимогам випробування (а) 14.1 ІЕС 60065. Якщо використовуються конденсатори, вони повинні відповідати вимогам ІЕС 60384 - 14.
Якщо два конденсатора використовуються послідовно, вони мають бути розраховані на повну робочу напругу для пари і мати однакове значення номінального ємнісного опору. У випадку, якщо один із складників буде замкнуто накоротко, або розімкнуто, значення, наведені в розділі 9, не повинні бути перевищені.
Крім того, якщо робоча напруга не перевищує 250 В, металеві частини, відокремлені подвійною або посиленою ізоляцією (наприклад, піднапруговими частинами і корпусом або первинним і вторинним колами) можуть під’єднуватися окремим конденсатором Y1, який відповідає вимогам ІЕС 60384-14.
Примітка. Вважається, що конденсатор Y1 має посилену ізоляцію.
Відповідність вимогам перевіряють оглядом і вимірюванням.
Ізоляційний матеріал, який відокремлює первинну та вторинну обмотки, і деталі з натуральної або штучної гуми, які використовують як додаткову ізоляцію в трансформаторах класу II, повинні бути стійкими до старіння або мати розміри та бути розташованими так, щоб шляхи струму спливу, навіть у разі появлення тріщин, були не менше значень, поданих у розділі 26.
Відповідність вимогам перевіряють оглядом, вимірюванням, а у випадку сумнівів щодо характеристик старіння гуми - таким випробуванням.
Деталі із гуми піддають старінню у кисневому середовищі під тиском. Дослідні зразки вільно підвищують у кисневому балоні, корисний об’єм якого повинен не менше, ніж у 10 разів перевищувати об’єм зразків. Балон заповнюють промисловим киснем чистотою не менше ніж 97% до створення тиску (210у7)Н см2.
Дослідні зразки витримують у балоні за температури (70^)°С протягом чотирьох діб (96 год). Відразу ж після цього зразки виймають із балону і витримують за температури навколишнього середовища не менше ніж 16 год, уникаючи прямого попадання променів світла.
Після випробування зразки оглядають: зразки не повинні мати тріщин, помітних неозброєному оку, або в окулярах для коригування зору, але без збільшення.
Примітка. У випадку сумніву щодо матеріалів, крім гуми, допускається проведення спеціального випробування згідно з 14.3 і 26.3.
Застосування кисневого балону становить деяку небезпеку в разі необережного поводження. Має бути вжито всіх заходів для унеможпивлення вибуху через випадкове окислення.
Ізоляційне покриття, яке застосовують для захисту небезпечних піднапругових частин від випадкових дотиків, повинне витримувати такі випробування:
Випробування на старіння
Покриту ізоляцією частину піддають впливам, зазначеним у ІЕС 60068-2-2 розділ 1 (випробування 13а) за температури (70±2)°С протягом семи діб (168 год).
Після цього випробування частину охолоджують до кімнатної температури і оглядають; огляд повинен показати, що покриття не стало крихким і не відшарувалось від основного матеріалу.
Випробування на удар
Після того частину протягом 4 год витримують за температури (10±2)°С. По покриттю, яке перебуває під впливом цієї температури, наносять удар молотком із пружинним пристроєм, який відповідає ІЕС 60068-75, силою (0,5±0,05) Дж у кожній найбільш слабкій точці оболонки.
Після випробування покриття не повинно мати пошкоджень. Зокрема, воно не повинно мати тріщин, помітних неозброєному оку або в окулярах для корекції зору, але без збільшення.
Випробування методом нанесення подряпин
Частину за максимальної температури, можливої в умовах нормальної експлуатації, піддають випробуванню методом нанесення подряпин. Подряпини наносять розжареним стальним стрижнем, кінець якого має форму конуса з кутом 40°, радіус округлення кінця - (0,25±0,02)мм.
Подряпини наносять згідно з рисунком 4, проводячи стрижнем по поверхні із швидкістю 20 мм/с. Зусилля, прикладене вздовж осі стрижня, повинно дорівнювати (10±0,5)Н. Подряпини наносять на відстані не менше ніж 5 мм одна від одної та від краю дослідного зразка.
Після випробування покриття не повинно мати відшарувань або наскрізних отворів і повинно витримувати випробування на електричну міцність за розділом 18, при цьому випробну напругу прикладають між основним матеріалом і металевою фольгою, яка торкається оболонки.
Примітка. Допускається провадити випробування на окремому дослідному зразку покритої ізоляцією частини.
Рукоятки, важелі керування, ручки та інші подібні деталі має бути виготовлено з ізоляційного матеріалу або відповідно покрито додатковою ізоляцією чи відокремлено від своїх валів або кріплень цим ізоляційним матеріалом, якщо ці вали та кріплення можуть стати струмопровідними у випадку пошкодження ізоляції.
Відповідність вимогам перевіряють оглядом; за необхідності, перевіряють відповідність вимогам до додаткової ізоляції.
Конструкція обмотки
У трансформаторах усіх типів має бути вжито застережних заходів для запобігання:
значного зміщення первинної чи вторинної обмоток або їхніх витків;
значного зміщення внутрішніх проводів або проводів для зовнішнього під’єднання;
значного зміщення частин обмоток або внутрішніх проводів у разі розриву проводів або послаблення з’єднань.
