Випробовують в зазначеній вище послідовності з метою переконатися в здатності пластмасових матеріалів забезпечити обраний спеціальний тип захисту з числа перелічених у 1.2 після впливу на них експериментальних температур і агресивних речовин, з якими вони можуть зіткнутися під час експлуатації.
З метою скорочення до мінімуму кількості випробовувань необов'язково проводити всі види випробовувань, передбачених для кожного типу захисту на кожному зразку, якщо і без цього очевидно, що в результаті випробовувань зразка не постраждав рівень конкретного типу захисту.
Кількість випробовуваних зразків також можна скоротити, якщо є можливість провести різні випробовування типу захисту паралельно на тих самих 2- х зразках.
Електричні апарати групи II
Для випробовувань відбирають також 2 зразки і перевіряють їх спочатку на стійкість щодо нагрівання (див. 23.4.7.3) потім на стійкість щодо впливу холоду (див. 23,4.7.4) , потім проводять механічні випробовування (див. 23.4.7.7) і, нарешті, перевіряють відповідність обраному типу захисту.
Стійкість щодо нагрівання
Стійкість щодо нагрівання визначають, піддаючи оболонки або їх деталі, виготовлені з пластмаси, від яких залежить цілісність захисту даного типу, тривалому витримуванню (протягом 4 тижнів) у середовищі з відносною вологістю (90 ± 5) %, і температурою, на (20 ±2) К вище максимальної температури експлуатації, але не нижче ніж 80 °С.
У випадку, якщо максимальна температура експлуатації вище ніж 75 ЬС, зазначена тривалість перевірки (4 тижні) повинна бути скорочена до 2- х тижнів за температури (95 ±2) °С і відносної вологості (90 ± 5) % з подальшим 2- х тижневим витримуванням зразків у середовищі з температурою на (20 ±2) К вище ніж максимальна температура експлуатації.
Стійкість щодо впливу холоду
Стійкість пластмасових оболонок і їх частин, від яких залежить захист, щодо впливу низьких температур, визначають шляхом витримування зразків протягом 24 год за температури, що дорівнює мінімальній температурі експлуатації мінус значення, зазначені в 23.4.7.1.Світлостійкість
Випробовування на світлостійкість матеріали тільки у випадках, коли пластмасові оболонки або їх частини не захищені від освітлення; в електричних пристроях групи І перевіряють тільки світильники.
Відповідно до ISO 179 випробовують 6смуг стандартного розміру 50 х 6 х 4мм. Зразки, які випробовують, повинні бути виготовлені за тих самих умов, що й оболонки; зазначені умови треба наводити в звіті про випробовування електричного апарата.
Випробовувати треба відповідно до ISO 4892 в експозиційній камері, що має ксенонову лампу і фільтр, що моделює сонячне світло на чорній панелі за температури (55 ± 3) °С протягом 1000 год.
Оцінювальним критерієм згідно з ISO 179 служить ударна міцність на згинання під час удару. Ця величина після впливу світла на зразок повинна бути не менше ніж 50% відповідного значення, отриманого під час впливу світла на протилежну сторону зразка.
Якщо міцність матеріалу на згинання під час удару не можна визначити до впливу ударного навантаження внаслідок того, що розрив не виникає, випробовують декілька зразків, з них порушення структури в результаті впливу удару дозволено не більше ніж у 3-х зразках.
Хімічна стійкість електричних апаратів групи І
Пластмасові оболонки або їх частини повинні пройти випробовування на стійкість щодо впливу таких хімічних речовин:
масла і мастильні матеріали;
гідравлічні рідини, які застосовують в гірничій промисловості.
Відповідні випробовування проводять на чотирьох зразках оболонок, захищених від попадання випробувальних рідин усередину них, таким чином:
2 зразки повинні бути занурені на (24 ± 2) год в масло № 2 за температури 50 °С відповідно до додатку «Довідник рідин для занурення» до ISO 1817;
2 інші зразки повинні бути занурені на (24 ± 2) год в гідравлічну рідину групи HFC (водний розчин полімерів у 35% води) з температури 50 °С згідно до «6- го звіту по документації й умов випробовування, які стосуються подачі (гідравлічної і гідрокінетичної) енергії в шахтах», Комісія Європейського Співтовариства по безпеці й охороні здоров'я і Комісія з гірничодобувної промисловості, Люксембург, 1983.
Після закінчення випробовувань зразки оболонок обережно виймають із ванн з рідиною, ретельно витирають і зберігають (24 ± 2) год за кімнатної температури в лабораторії. Після цього кожний зразок піддають механічним випробовуванням за методикою 23,4.7.7 цього стандарту.
Якщо один або більше зразків оболонок не витримують зазначених механічних випробовувань, у сертифікаті вказують спеціальні умови їх експлуатування, а в маркуванні зазначених електричних апаратів проставляють символ «X» згідно з 27.2 (9).
Механічні випробовування
Оболонки повинні пройти механічні випробовування згідно з 23.4.3, а пластмасові, крім того, і згідно з 23.4.7.2.
Т реба ретельно дотримуватись таких умов:
Точки впливу удару повинні знаходитися на зовнішній поверхні.
Якщо оболонка з неметалевого матеріалу захищена додатковою оболонкою, випробовують на удар тільки зовнішні частини змонтованого виробу.
На початку випробовувань температура повинна відповідати верхній точці інтервалу, потім випробовують за найнижчої температури інтервалу згідно з 23.4.7.1;
b) під час випробовування паданням
Згідно з 23.4.7.1 випробовують паданням переносні електричні апарати за найнижчої температури інтервалу.
23.4.7.8 Випробовування електроізоляційної стійкості із пластмасових частин оболонки
Якщо розміри частин оболонки дозволяють, випробовування проводять на них безпосередньо, якщо не дозволяють - на випробних зразках у вигляді прямокутної пластини з розмірами, наведеними на рисунку 4, на поверхні якої струмовідною фарбою з розчинником, що не впливає на ізоляційну стійкість, нанесено два паралельні електроди.
Поверхня випробного зразка повинна бути неушкоджена, промита дистильованою водою, потім ізопропиловим спиртом (або іншим нейтральним до випробного зразка розчинником, змішаним з водою) , потім знову дистильованою водою і висушена.
Не торкаючись поверхні руками, слід помістити зразок у термостат на 24 год за температури і вологості, зазначених в 7.3.
Випробовують за тієї самої температури. На електроди подають постійну напругу (500 ±10) В протягом 1 хв.
Напруга під час випробовувань повинна бути стабільна для того, щоб можна було ігнорувати величину ємнісних струмів, що виникають під час коливань напруги, порівняно з величиною струму, що протікає між електродами зразка. В окремих випадках для випробовувань слід використовувати батареї або акумулятори.
Опір ізоляції визначають як частку від ділення величини поданої на електроди постійної напруги на величину загальної сили струму, що протікає між ними протягом 1хв.
Можливі способи вимірювань наведено в додатку Е.
У випадках, коли зачистка впливає на результати випробовувань, може бути проведене додаткове випробовування без попередньої зачистки випробної плати.
Рисунок 4 - Випробний зразок з нанесеними струмовідною фарбою електродами (розміри в мм)
23.4.8 Випробовування у вибухових сумішах
Європейські стандарти на спеціальні типи захисту містять вказівки щодо необхідності випро бовувати у вибухових сумішах і перелік цих сумішей.Примітка. Для таких випробовувань чистота промислових газів і парів, як правило, достатня, але якщо вона нижче ніж 95 %, то їх використовувати не можна. Вплив повсякденних змін лабораторної температури й атмосферного тиску, а також вологості вибухової суміші можна не враховувати, оскільки встановлено, що їх вплив незначний.
ТИПОВІ ПЕРЕВІРЯННЯ Й ВИПРОБОВУВАННЯ
Виробник повинен провести типові перевіряння й випробовування, необхідні для гарантії, що виготовлені електричні апарати відповідають всім вимогам, і разом з документацією, протоколом випробовувань чи зразком виробу передати в орган з сертифікації.
Він також повинен провести всі перевірення й випробовування визначені європейськими стандартами, наведеними в 1.2.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКА
Проставляючи на апаратурі маркування, передбачене 27, виробник під свою відповідальність стверджує, що:
електричний апарат у відношенні безпеки сконструйовано на рівні кращих зразків;
стандартні перевіряння й випробовування, передбачені 24, успішно завершені і виріб, представлений для сертифікування, відповідає технічній документації.
ПЕРЕВІРЯННЯ ВІДПОВІДНОСТІ Й ВИПРОБОВУВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО АПАРАТА ПІСЛЯ
МОДИФІКАЦІЇ АБО РЕМОНТУ
Модифікування електричних апаратів, які можуть вплинути на прийнятий тип захисту, або температуру апарата, дозволено тільки за умови проведення повторних випробовувань органом з сертифікації.
Примітка. Якщо ремонт електричного апарата може вплинути на рівень захисту, відремонтовані деталі повинні пройти типові перевіряння й випробовування, яким на заводі - виробнику їх не піддавали.
МАРКУВАННЯ
МАРКУВАННЯ
Примітка. В інтересах безпеки важливо, щоб систему маркований, яку наведено нижче, було використано тільки для електричних апаратів, що задовольняють вимогам спеціальних європейських стандартів на окремі типи захисту, наведені в 1.2.
Маркування треба наносити на головний елемент електричного апарата, на видному місці. Воно повинне бути чітке і стійке з огляду на можливість корозії під впливом хімічних речовин .
Маркування повинно містити:
найменування виробника або його зареєстровану торгову марку;
типову ідентифікацію виробника;
символ ЕЕх, який означає, що даний електричний апарат задовольняє вимогам, що стосуються одного або декількох типів захисту, передбачених у спеціальних європейських стандартах, перерахованих у 1.2;
для позначення окремих видів захисту застосовують такі символи:
«о» - масляне заповнення «р» - надлишковий тиск
«q» - кварцове заповнення
«d» - вибухонепроникна оболонка
«е» - підвищена безпека
«іа» - іскробезпечність, категорія «іа»
«ib» - іскробезпечність, категорія «ib»
«т» - герметизація;
символ групи електроапаратів:
І - електричні апарати для шахт, небезпечних за газом і пилом;
IIA, ІІВ або ІІС - електричні апарати для приміщень з вибухонебезпечною атмосферою, крім шахт небезпечних за газом і пилом.
Букви А, В, С проставляють, якщо тип захисту відповідає спеціальному стандарту.
Якщо електричний апарат розрахований на роботу в атмосфері того чи іншого конкретного газу , після символу «II» треба проставляти формулу і назву газу.
Примітка. Апарати з маркуванням ІІВ придатні для експлуатування в умовах, для яких призначені апарати групи IIA. Відповідно апарати з написом ІІС можна застосовувати там, де допускається застосування електричних апаратів груп IIA і ІІВ;
на електричних апаратах групи II треба проставляти символ, що вказує клас за температурою або максимальну температуру поверхні в °С, або і те й інше. Якщо вказано обидва показники, клас за температурою проставляють останнім і в дужках. На кабельних вводах позначення класу за температурою не проставляють.
Наприклад: Т1 або 350 °С або 350 °С (Т1)
На електричних апаратах групи II, температура поверхні яких вище ніж 450 °С, треба вказувати тільки температуру. Наприклад: 600 °С.
На електричних апаратах групи II, що пройшли сертифікацію і мають напис, що вони призначені для роботи в атмосфері конкретного газу, дані про температуру не проставляють.
За потреби, відповідно до 5.2 маркування повинно містити символ «Та» або «ТатЬ», а також межі температури робочої атмосфери або символ «X»;
серійний номер. Це не стосується:
з'єднувальних елементів (кабельних або трубних вводів, закривальних плат, перехідних плат, штепселів, штепсельних гнізд, перехідних ізоляторів) ;
дуже дрібних електричних апаратів обмеженого обсягу,
(Замість серійного номера виробу може бути проставлений номер партії) ;
після одержання сертифіката на апараті повинні бути вказані найменування органу з сертифікації і його кодовий знак, а також дані про сертифікат: дві останні цифри року його видачі і порядковий номер сертифіката в поточному році;
якщо орган з сертифікації вважає, що слід вказати на необхідність спеціальних умов експлуатації, після даних про сертифікат проставляють символ «X». Замість цього символу орган з сертифікації може допустити в якості альтернативи використання попереджувального напису.
Примітка. Виробник повинен переконатись, що користувач одержав усю документацію з вимогами, що до спеціальних умов експлуатації і всією основною інформацією;
будь-яке додаткове маркування, передбачене вимогами перелічених в 1.2 стандартів на типи захисту;
будь-яке маркування, передбачене стандартами на електричні апарати. Відповідність цього маркування орган з сертифікації не перевіряє.
Якщо різні вузли апарата мають різні типи захисту, на кожному з них треба проставляти символ типу цього захисту.
Якщо електричний апарат оснащений декількома типами захисту, символ основного типу захисту проставляють першим, а за ним - символи інших типів захисту.
Маркування, передбачене підпунктами 3- 6 27.2, проставляють в зазначеній у даному пункті послідовності.
Ex- компоненти відповідно до 13 повинні мати маркування на видному місці. Це маркування повинно бути чітке, стійке і містити:
найменування або торгівельну марку виробника;
типову ідентифікацію виробника;
символ вибухобезпечності ЕЕх;
символи всіх використовуваних типів захисту;
символ групи вибухобезпечних компонентів;
найменування і кодовий знак випробовувального органу;
посилання на сертифікат з подальшим символом «U». Символ «X» проставляти не треба;
додаткові написи згідно з вимогами відповідних перелічених в 1.2 стандартів на типи захисту;
маркування згідно з вимогами стандартів на конструкцію Ex- компонентів. Ці маркування випробовувальними центрами не перевіряються.
