Апаратура електрична для потенційно вибухонебезпечних середовищ. Загальні вимоги

Примітка. Тип передбаченого «часткового» захисту IP не обов'язково повинен бути ідентичний типу захисту електричного апарата згідно з 1.2.

Числове значення характеристик електричних апаратів або їх деталей, яке наводить виробник у документації.

Перелік номінальних значень режимів і умов експлуатації.

Пристрій, що дозволяє підключити електричний апарат до кола живлення за допомогою одного або кількох кабелів і/або кабелів волоконної оптики з забезпеченням належного типу захисту.

Кабельний ввід, що пройшов випробовування окремо від електричного апарата, на який, як і власне на апарат, виданий сертифікат, і який під час встановлення електричного апарата може бути вмонтований у його захисну оболонку без додаткової сертифікації.

Засіб для вводу одножильного кабелю, що не порушує конкретного типу захисту.

Елемент кабельного вводу, що тисне на ущільнювальне кільце, забезпечуючи нормальне функціювання цього вводу.

Елемент кабельного вводу, що запобігає розтягненню або крутінню, які здатні порушити контакт.

Кільце, призначене для ущільнення місця вводу багатожильного або одножильного кабелю, що гарантує належну якість ізоляції вводу і жил кабелю.

Окремий елемент або частина основної захисної оболонки, не обов'язково з'єднаний з нею і обладнаний з'єднувальними пристроями.

Клеми, гвинти й інші деталі, що забезпечують подачу живлення від зовнішніх джерел.

ізоляційний пристрій, що забезпечує ввід одного або кількох проводів через внутрішню або зовнішню стінку захисної оболонки.

Компонент або модуль електричного апарата для потенційно вибухонебезпечної атмосфери (крім вибухобезпечного кабельного вводу) , який маркований символом «U» і придатний для самостійного використання окремо від електричного апарата в цьому середовищі і потребує самостійної сертифікації перед введенням у схему останнього.

Символ «II», який наведено в сертифікаті, означає вибухобезпечний компонент.

Примітка. Символи «X» і «U» не можна проставляти на тому ж самому виробі.

4. ПОДІЛ АПАРАТУРИ НА ГРУПИ і КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ТЕМПЕРАТУРНИМИ УМОВАМИ

   1. Електричну апаратуру для потенційно вибухонебезпечної атмосфери поділяють на такі групи ;

Група І. Електричні апарати для роботи в шахтах, небезпечних за рудниковим газом;

Група II. Електричні апарати для потенційно вибухонебезпечної атмосфери, за винятком шахт, небезпечних за рудниковим газом.

Електричні апарати, призначені для роботи в шахтах, у яких крім рудникового газу (метану) можуть бути присутні у значних кількостях і інші горючі гази, їх треба виготовляти і випробовувати згідно з вимогами до апаратів групи І і до частини апаратів групи II, призначених для використання в середовищі інших горючих газів. На таких апаратах треба проставляти відповідні написи (наприклад «ЕЕх d І/ІІВ Т3» або «ЕЕх d l/ll(NH₃) ») .

Примітка 1. Підставою для такого поділу є величина максимального безпечного зазору (MESG) , визначена експериментальним шляхом для вибухонепроникних захисних оболонок, або мінімальне значення струму спалаху (МІС) для іскробезпечних електричних апаратів (див. додаток А) .

Примітка 2. Електричний апарат з маркуванням ІІВ можна застосовувати в тих самих умовах, що й апарати групи ІІА. Аналогічно, апарати з маркуванням ІІС можна використовувати в умовах, що відповідають апаратам груп ІІА і ІІВ.

4. 1. 2. За будь- якого типу захисту апарати групи II повинні мати маркування, в якому зазначалася б максимально припустима температура поверхні згідно з 5.1.2.

   2. Кожний електричний апарат слід випробовувати в конкретному вибухонебезпечному середовищі. Він підлягає сертифікації і відповідному маркуванню.

5. ТЕМПЕРАТУРИ

   1. Максимальна температура поверхні

      1. Максимальну температуру поверхні електричного апарата треба згідно з 23.2 зазначати в основній документації. Вона не повинна перевищувати:

-150 °С на жодній з поверхонь, де утворюється шар вугільного пилу;

- 450 °С - на поверхні, на якій цей шар не утворюється (наприклад, завдяки герметизації або вентиляції) за умови, що:

1. на апараті є напис з зазначенням максимальної температури поверхні;

2. після посилання на сертифікат проставлено символ «X», що вказує на спеціальні умови експлуатації.

Примітка. Під час вибору електричного апарата групи І користувач повинен враховувати вплив і температуру тління вугільного пилу у випадку можливого її нашарування на поверхні апарата за температури вище ніж 150 °С.

• віднесені до температурного класу відповідно до таблиці 1, або

• мати позначення фактичної робочої температури поверхні, або

• по можливості, мати посилання на тип газу, у середовищі якого вони повинні працювати.

Таблиця 1 - Класифікація електричних апаратів групи II за максимальною температурою поверхні

Як правило, електричні апарати треба проектувати для роботи за середньої температури від - 20 до +40°С. У цьому випадку ніякі додаткові написи на оболонці не потрібні.

Якщо електричний апарат призначено для роботи в іншому інтервалі температур, його вважають спеціальним. У цьому випадку температурний інтервал повинен бути вказаний виробником у технічній документації. Маркування повинно містити символ «Та» або «Tamb» і межі середніх температур згідно з 27.2 (9) цього державного стандарту (див. таблицю 2) .

Таблиця 2 - Значення температури оточуючого середовища за експлуатації і додаткове маркування

Найнижче значення температури спалаху вибухонебезпечної атмосфери повинно бути вище максимальної температури поверхні електричного апарата. Однак, у випадку, якщо загальна площа поверхні окремих вузлів не перевищує 10см², температура їх поверхні може бути вища значень, що відповідають температурному класу, зазначеному в маркуванні, що проставляють на апаратах групи II, або відповідної максимальної температури поверхні апаратів групи І, якщо відсутня імовірність спалаху внаслідок перегріву деталей вище припустимих меж безпеки, а саме на:

50 К для Т1,Т2 і Т3;

25 К для Т4, Т5 і Т6 і апаратів групи І.

Зазначені межі безпеки визначають з досвіду або шляхом випробовувань електричного апарата у відповідному вибухонебезпечному середовищі.

Примітка. Безпечні температурні межі під час випробовувань можна визначити шляхом підвищення температури оточуючого середовища. В другому виданні EN 50020 наведено менш жорсткі вимоги до температури поверхні невеликих деталей, які застосовують в іскробезпечних колах «і».

ВИМОГИ ДО ВСІЄЇ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АПАРАТУРИ

6. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

   1. Електричні апарати для потенційно вибухонебезпечної атмосфери повинні:

1. відповідати вимогам цього стандарту з урахуванням внесених у нього змін для приведення у відповідність з іншими європейськими стандартами на різні типи захисту, перелік яких приведено у 1.2.

Примітка. Якщо передбачено експлуатацію електричного апарата в особливо несприятливих умовах, наприклад, там, де існує імовірність недбалого обслуговування, впливу вологості, перепадів температури оточуючого середовища; впливу хімреагентів, корозії, користувач повинен повідомити про це виробника; якщо цю вимогу не виконано, випробовувальна лабораторія не несе відповідальності за наслідки;

2. бути сконструйовані з урахуванням кращих технічних досягнень у сфері безпеки. Виробник під свою відповідальність засвідчує відповідність виробу шляхом нанесення відповідних марко - вальних написів (див. 25) на електричний апарат, під час цієї процедури випробовувальна лабораторія не має права вносити будь- які зміни.

• з метою розрядження ємностей, заряджених до напруги понад 200 В, до остаточного значення, яке має складати:

0,2 мДж для електричних апаратів груп І і ІІА, або

0,06 мДж для апаратів групи ІІВ або

0,02 мДж для апаратів групи ІІС або

подвоєне значення зазначених рівнів енергії, якщо напруга заряду була нижче ніж 200 В; або

• з метою охолодження нагрітих вузлів, розташованих всередині оболонки, до температури поверхні, що не перевищує встановленої для даного класу електроапаратури;

повинні мати попереджувальний напис; «ВІДКРИВАТИ ЧЕРЕЗ X ХВИЛИН ПІСЛЯ ВІДКЛЮЧЕННЯ НАПРУГИ», «X» - число хвилин, після закінчення яких можна відкривати захисну оболонку.

Альтернативно на апарати можна наносити попереджувальний напис: «У ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІЙ АТМОСФЕРІ НЕ ВІДКРИВАТИ».

6. НЕМЕТАЛЕВІ ЗАХИСНІ ОБОЛОНКИ І ЇХ НЕМЕТАЛЕВІ ЧАСТИНИ

На додаток до викладеного в 23.4.7 пред'являють такі вимоги до:

• неметалевих оболонок;

• неметалевих частин оболонок, від яких залежить тип захисту.

Для ущільнювальних кілець (див, 3.19) , від яких також залежить тип захисту, досить перевірки згідно з В 3.3.

• найменування виробника матеріалу;

• точну і повну характеристику матеріалу: його колір, процентний вміст наповнювачів і інших добавок, якщо їх введено в матеріал..

Примітка. По можливості слід вказати номер стандарту ISO;

• можливий тип обробки поверхні, наприклад лакове покриття тощо;

• температурний показник «ТІ», що відповідає термостійкості матеріалу без втрати понад 50% міцності на згинання після випробовування протягом 20 000 год. Міцність на згинання визначають відповідно до методики ІЕС 216- 1 і ІЕС 216- 2, виходячи з пружності матеріалу згідно з ISO 178. Якщо матеріал під час цього випробовування за кімнатної температури (до впливу нагрівання) не руйнується, то температурний показник «ТІ» визначають, виходячи з величини межі міцності під час розтягнення, визначеної на розривній машині типу і згідно з ISO R527,

Відомості щодо визначання цих властивостей представляє виробник.

Температурний показник «ТІ» пластмас після старіння протягом 20 000 год (див. 7.1.2) повинен бути щонайменше на 20 К вищий температури найбільш нагрітої точки захисної оболонки або її частини (див. 23.4.6.1) з урахуванням максимальної температури експлуатації (див. 5.2) .

Термостійкість пластмасових оболонок щодо впливу тепла і холоду повинна задовольняти вимогам 23.4.7.3 і 23.4.7.4.

Вимоги, що наведено нижче, стосуються тільки пластмасових захисних оболонок і частин пластмасових захисних оболонок переносних електричних апаратів і стаціонарних електричних апаратів із пластмасовими деталями, які можна витирати й очищати на місці.

Захисні оболонки з пластмаси з площею проекції поверхні в будь - якому напрямі понад 100см², або такі, що мають доступні для користувача металеві частини, ємність яких щодо заземлених частин за найбільш несприятливих умов, що можуть зустрітися на практиці, перевищує 3 пФ, повинні мати таку конструкцію, щоб у разі використання за призначенням, належного нагляду й очищення не могло виникнути спалаху внаслідок накопичення статичної електрики.