Страница 2: ДСТУ EN 1939:2008. Стрічки самоклейкі. Визначення адгезії відшаровуванням (62409)

Відібрані рулони самоклейкої стрічки витримують в стандартних умовах за температури (23 ± 1) °С і відносної вологості (50 ± 5) %. Якщо не зазначено інше, виконують випробування за тих самих умов, що і кондиціювання (див. і) до 5.7). Якщо зазначені допуски не можуть бути витримані, потрібно вико­ристовувати найближчі можливі допуски, які повинні бути вказані у протоколі випробування.

Примітка. Якщо ширина зразка менше ніж 24 мм, повинна бути накладена одна або більше додаткових смужок самоклейкої стрічки для отримання еквівалентної ширини 24 мм під час здійснювання процесу прикочування за допомогою валика. Можливі аль­тернативні варіанти отримання необхідного тиску прикочування: використання валика масою 1 кг — для зразків завширшки від 8,5 мм до 17 мм або валика масою 2 кг — для зразків завширшки від 17 мм до 34 мм.

Стандартні умови випробовування повинні бути однаковими як для зразків для випробування, так і для кондиціювання відібраної проби (5.4.1).

Останнє промивання повинно бути метил етил кетоном або ацетоном. Після цього пластина повин­на сохнути не менше ніж 10 хв. Пластини, що не використовували протягом 10 год, повинні бути по­вторно очищені.

Щоб отримати несуперечливі результати, нова пластина перед використанням повинна бути про­терта не менше ніж десять разів останнім розчинником.

Примітка. Пластини з плямами, знебарвленням або з численними тріщинами повинні бути відбраковані. Не дозволено торка­тися пластини пальцями. Під час зберігання пластина повинна бути захищена від ушкодження чи забруднення.

Окремо підготовлюють кожен зразок для випробування і проводять випробування впродовж не більше ніж 1 хв.

Примітка. Більша витримка часу дасть різні результати. Адгезія відшаровуванням збільшується зі збільшенням витримки часу, причому для різних стрічок зміна інтенсивності різна. Можливий і навмисний вибір більшої витримки часу.

Після початку переміщування рухомого затискного пристрою не враховують значення, отримані під час механічного відшаровування перших 25 мм стрічки. За значення адгезії приймають середнє значення сили, отримане упродовж відшаровування наступних 50 мм стрічки від пластини.

Примітка. Випробувач повинен знати, що чим більше часу займає підготовлення, тим більше випробовувальна пластина з не- ржавкої сталі нагрівається. Тому під час і після накладання стрічки на випробовувальну пластину потрібно якнайменше її торкатися.

Записують адгезію відшаровуванням в ньютонах на 10 мм, за необхідності спочатку силу, що спостерігають, переводять у ньютони..

Протокол випробування повинен містити таку інформацію:

1. посилання на цей стандарт;

2. інформацію щодо використання даного методу випробування із зазначенням будь-яких відхилів від нього;

3. ідентифікацію кожного випробовуваного рулону самоклейкої стрічки;

4. аномальне поводження під час випробовування (зокрема перенос клею або розшаровування);

5. значення адгезії відшаровуванням у ньютонах на 10 мм з точністю до 0,1 Н/10 мм;

6. використаний метод випробовування;

д) витримку часу, якщо вона відрізняється від стандартної — 1 хв;

8. ширину зразка для випробувань, якщо вона не дорівнює 24 мм;

9. умови проведення випробувань, якщо вони відрізняються від температури (23 ± 1) °С та від­носної вологості (50 ± 5) %.

6. МЕТОД 2. САМОКЛЕЙКІ СТРІЧКИ. ВИМІРЮВАННЯ АДГЕЗІЇ ВІДШАРОВУВАННЯМ ВІД ВЛАСНОЇ ОСНОВИ ПІД КУТОМ 180°

   1. Принцип

Метод 2 полягає у вимірюванні сили, що необхідна для відшарування під кутом 180° самоклейкої стрічки, що накладена на основу другого зразка такої самої стрічки.

Відрізок стрічки накладають на другий відрізок такої самої стрічки, що попередньо накладений на відповідну пластину (згідно 5.3.3). Після цього пластину закріплюють у вертикальному положенні || в нерухомому затискачі установки для випробувань на розтягування. Рухомий затискач установки тягне за вільний кінець стрічки під кутом 180° до площини основи.

Міцність клейового з’єднання вимірюють як силу, необхідну для безперервного відшаровування самоклейкої стрічки від основи другого зразка такої самої стрічки, причому лінія відшарування пер­пендикулярна напрямку прикладеної сили.

Згідно з 5.3.1.

Згідно з 5.3.2.

Будь-яка відповідна чиста тверда пластина розміром 50 мм на не менше ніж 125 мм і завтовшки не менше ніж 1,1 мм.

Згідно з 5.3.4.

Згідно з 5.4, але з такими змінами.

Текст першого речення 5.4.4 викладають в такій редакції: «Для кожного випробування підготов- люють два зразки для випробування і використовують згідно з описом, наведеним у 5.5.2».

Стандартні умови випробування повинні бути однаковими як для зразків для випробування, так і для кондиціювання відібраної проби (5.4.1).

Згідно з 5.5.3.2.

Згідно з 5.6.

Згідно з 5.7.

6. МЕТОД 3. САМОКЛЕЙКІ СТРІЧКИ. ВИМІРЮВАННЯ АДГЕЗІЇ ВІДШАРОВУВАННЯМ ДВОСТОРОННІХ І ПЕРЕКЛАДНИХ СТРІЧОК ПІД КУТОМ 180°

   1. Принцип

Метод 3 полягає у вимірюванні сили, що необхідна для відшаровування будь-якої сторони дво­сторонньої або перекладної стрічки, накладеної на стандартну металеву пластину, при цьому поверхня, що не піддається випробуванню, повинна бути покрита поліефірною плівкою завтовшки 25 мкм.

Відрізок двосторонньої або перекладної стрічки накладають на стандартну пластину, при цьому поверхня, що не піддається випробуванню, повинна бути покрита поліефірною плівкою завтовшки 25 мкм. Після цього пластину закріплюють у вертикальному положенні в нерухомому затискачі уста­новки для випробування на розтягування. Рухомий затискач установки тягне за вільний кінець стрічки під кутом 180° до пластини. Міцність клейового з’єднання вимірюють як силу, необхідну для безпе­рервного відшаровування двосторонньої або перекладної стрічки від пластини, причому лінія відша­рування перпендикулярна напрямку прикладеної сили.

Згідно з 5.2.

— поліефірна плівка завтовшки 25 мкм і завширшки приблизно на 3 мм більше ширини зразка для випробування (типовий розмір — 27 мм).

Згідно з 5.3.

Згідно з 5.4.

Згідно з 5.4.1.

Згідно з 5.5.2.

Відокремлюють від випробовуваної стрічки зразок для випробувань завдовжки 300 мм згідно з 5.4.4. Загинають 12 мм з одного кінця зразка, клейовим шаром всередину, утворюючи петлю.

Притискають другий кінець зразка для випробування до кінця випробовувальної пластини. Утри­мують загнутий кінець зразка для випробувань так, щоб він не торкався пластини, а містився на не­великій відстані над нею, виконують прикочування валиком з механічним або ручним приводом в обох напрямках, щоб приклеїти стрічку до пластини. Така процедура унеможливить потрапляння повітря між клеєм і пластиною. У випадку виникнення такої ситуації, зразок для випробування бракують.

Видаляють підкладку і накладають на зразок для випробувань смужку поліефірної плівки зав­товшки 25 мкм. Накладання цієї плівки виконують так само, як і для двосторонньої випробовуваної смужки на пластину, завдяки чому валик забезпечить накладення плівки на двосторонню самоклейку стрічку.

Примітка. Для накладання поліефірної плівки може бути виконане дворазове прикочування валиком з ручним приводом. Швидкість прикочування може бути збільшена до 50 мм/с.

Згідно з 5.5.3.2.

Відокремлюють від випробовуваної стрічки зразок для випробувань завдовжки 300 мм згідно з 5.4.4. Накладають цю стрічку на поліефірну плівку завтовшки 25 мкм і виконують прикочування ва­ликом з механічним або ручним приводом для забезпечення надійного контакту між стрічкою і плівкою. Така процедура унеможливить потрапляння повітря між стрічкою і плівкою.