Якщо розбіг між максимальним і мінімальним значенням з трьох вимірювань перевищує 3 дБ, провадять два додаткових вимірювання. За різницею між максимальним і мінімальним значенням рівня з п’яти вимірювань визначають потрібну кількість вимірювань 38 да­ними додатка 4.

Якщо різниця між значеннями рівнів при даній кількості вимі­рювань перевищує значення, наведені в додатку 4, проводять додат­кове вимірювання і знову обчислюють різницю, яку звіряють з да­ними, наведеними в додатку 4.

  1. Захист від впливу шуму

    1. Допустиме шумове навантаження (еквівалентний коректо­ваний рівень шуму, доза шуму) за 8-гадннну робочу зміну ке помине перевищувати 80 дБА.

    2. Допустиме шумове навантаження повинно бути вказане а НТД на устаткування. У разі потреби вказують засоби його досяг­нення: зниження шуму в джерелі виникнення, перекриття шляху розповсюдження, зменшення часу дії шуму, використання індивіду­альних засобів захисту від шуму.Якщо для забезпечення допустимого шумового навантаження потрібно використовувати індивідуальні засоби захисту від шуму, на устаткуванні повинен бути зображений знак небезпеки, який при­писує роботу з цими засобами захисту, а у супровідній документації повинно бути вказано, що приміщення, в якому експлуатується устат­кування, повинно мати позначення шумонебезпечної зони, яка по­требує роботи із застосуванням індивідуальних засобів захисту від шуму.

Порядок обчислення ефективності застосування індивідуальних засобів захисту від шуму наведений у додатку 5.

  1. Шумове навантаження, яке одержує робітник протягом змі­ни, вимірюють спеціальним приладом або обчислюють за формулою

іюрлв» ш £кор + 101$ (і/Лм),

де Ікорде — еквівалентний коректований рівень шуму, дБ;

£юр — коректований рівень шуму, дБ;

і — тривалість дії шуму, год;

г», — тривалість аміни, год.

  1. Коректований рівень шуму вимірюють безпосередньо шу­момірами за шкалою <А» або обчислюють на основі вимірювань рівнів звукового тиску в октавних смугах з середньогеометрнчними часто­тами 31Д 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц.

Порядок обчислення еквівалентного коректованого рівня шуму наведений у додатку 5.

  1. Тривалість дй шуму визначають на основі коефіцієнта се- редньозмшюго використання устаткування з урахуванням годинної структуро обслуговування одиниці устаткування та кількості устат­кування, яке обслуговує один робітник при роботі устаткування в холостому і робочому режимах з максимальним рівнем шуму.

  2. Випробування

  1. Вимірювальна апаратура повинна відповідати вимогам нор­мативної документації, затвердженої Держстандартом України, і мати діюче посвідчення про держоеревірку.

  2. На початку і наприкінці вимірювань повинно бути здійс­нене калібрування шумовимірювальної апаратури. Різниця в калі- броеці не повним перевищувати 1 дБ.

  3. Під час проведення вимірювань мікрофон слід розташо­вувати на відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум.

2ЛЇ.7.4. Мікрофон повився бути зорієнтований у напрямку мак­симального джерела шуму і віддалений не менше ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання.

  1. Робота з вимірювальними приладами — згідно з інструк­цією до них.

  1. Під час проведення вимірювань еквівалентного рівня шуму перемикач частотної характеристики пристрою встановлюють у по­ложення «А» або «Аш.», а перемикач годинної характеристики — у положення «повільно».

  2. При переривчастому шумі вимірювання провадять на кож­ному ступені рівня і визначають тривалість дії кожного з них.

Приклад обчислення еквівалентного переривчастого шуму наве­дений у додатку 5.

  1. При шумі, що коливається в часі, вимірювання проводять протягом ЗО хв безперервно або трьома циклами по 10 хв кожний. Інтервал між відліками рівнів становить 5—6 с при загальні* кількості відліків 360.

Порядок обчислення еквівалентного рівня шуму, який коливається в часі, наведений у додатку 5.

  1. Захист від рухомого повітря

    1. Струмові повітря від пневматичних пристроїв аво електрод­вигунів не повинні надходити в робочу зону (простір висотою до 2 м над рівнем підлоги) або площадки, на яких знаходяться місця по­стійного чи тимчасового перебування працюючих.

    2. Огорожі зони різання повинні бути сконструйовані так, щоб потоки повітря від деталей, які швидко обертаються, патронів або інструменту не були спрямовані в бік робочого місця оператора.

    3. Швидкість переміщення повітря в робочій зоні, яке спри­чинюється працюючим устаткуванням, не повинна перевищувати 0,5 м/с.

    4. Випробування

Перевірку виконання вимог п. 2.7 здійснюють шляхом вимірю­вання анемометрами швидкості переміщення повітря на висоті 0,5; 1,5 і 2,0 м над рівнем опорної поверхні.

  1. Освітлення

    1. Рівень освітленості зони обробки і обслуговування повинен бути встановлений у стандартах, що регламентують вимоги безпеки для конкретного типу устаткування.

    2. Освітленість лімбів, шкал та інших відліковмх пристроїв повинна бути встановлена в стандартах, що регламентують вимоги безпеки для конкретного типу устаткування, і становити не менше 750 лк. Вимога не стосується самосвітних шкал.

    3. Якщо зона обробки або обслуговування, що вимагає постійного нагляду, закривається від загального освітлення огорожами, елементами конструкції так, що рівень загального освітлення стає недостатнім дія забезпечення норми освітленості, встановленої в стандартах на устат­кування, повинно використовуватися місцеве освітлення.

    4. При освітленні обертових елементів устаткування місцевим освітленням воно не повинно створювати стробоскопічних ефектів.

    5. Екрани моніторів систем управління слід встановлювати так, щоб виключалося потрапляння на них прямого сонячного світла.

    6. Методи контролю освітленості зони обробки і обслуговування, лімбів, шкал та інших відлікових пристроїв повинні встановлюватися у стандартах на конкретні типи устаткування або в технічних умовах.

    7. Випробування

Перевірку виконання вимог пп. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.4, 2.8.5 здійснюють зовнішнім оглядом і вимірюванням люксметром.

  1. Захист від твердих, рідких аерозолів і пилу в повітрі робочої зони

    1. Концентрація шкідливих твердих і рідких аерозолів, пилу і газів у зоні постійного перебування оператора не повинна переви­щувати гранично допустимих рівнів. У стандартах, що регламентують вимоги безпеки конкретного типу устаткування, повинні встановлю­ватися переліки шкідливих речовин, які підлягають контролю.

    2. Якщо для зниження концентрації шкідливих аерозолів, пилу і газів використовують примусове відсмоктування, то в конструкції устаткування повинні бути передбачені пристрої відсмоктування і очищення повітря або фланці для приєднання устаткування до гру­пової системи відсмоктування.

    3. Відсмоктувальні пристрої повинні забезпечувати зручне ви­далення з них затриманого пилу і конденсату аерозолю.

    4. Допускається застосування спеціальних захисних огорож як пиловбирачів, пристосувань для вловлювання і направлення відходів у пристрої для їх видалення.

    5. В експлуатаційній документації на устаткування, яке мас фланцеві з’єднання для підключення до групової системи відсмокту­вання, повинні бути зазначені способи їх підключення до устаткування і продуктивність підключеного відсмоктування.

    6. Рукоятки органів керування повинні виготовлятися з неток­сичная матеріалів і не викликати охолодження рук оператора.

    7. Випробування

Методи контролю концентрації твердих, рідких аерозолів і пилу повинні бути затверджені Міністерством охорони здоров’я України і встановлені в стандартах на конкретні типи устаткування.

Перевірку виконання вимог пп. 2.9.2—2.9.5 здійснюють зовнішнім оглядом.

Відповідність устаткування вимозі п. 2.9.6., за необхідності, підт- верджується сертифікатом на матеріал.

  1. Допустиме статичне і динамічне навантаження на людину

    1. Маса переміщуваних заготовок, інструменту, елементів ^іЙллТзахиснІ огорожі знімні для налагодження устаткування повинні мати масу не білил як 6 кг, а огорожі, що відкриваються, повинні, при встановленому pyd, переміщуватися із зусиллям не більш як 40 Н (4 кгс).

      1. Маса знімних рукояток на устаткуванні масою до 10 т повинна становити не більше 2,6 кг, а для устаткування масою понад 10 т — не більше 4,0 кг.

      2. Інструмент або пристосування, які переміщують вручну, повинні мати масу не більше 25 кг. При масі інструменту або при­стосування від 16 до 25 кг останні повинні мати спеціальні рукоятки для зручного захвату двома робітниками.

      3. Інструмент і пристосування масою понад 25 кг або такі, що мають два габаритних розміри понад 600 мм при Mad понад І кг, повинні мати форму, зручну для захоплення ваггажопідйоммнмж пристроями, або спеціальні елемента (наприклад, римболта, отвори, нарізні отвори під римболтн, приливки) для такого захвату. Ці еле­менти повинні розміщуватися з урахуванням центра вага інструменту або пристосування.

      4. Спеціальне і спеціалізоване устаткування може комплек­туватися вбудованими підіймальними пристроями для установлення або знімання заготовок масою понад І кг або інструменту масою понад 20 кг. Якщо маса деталі або інструменту перевищу* 25 кг, то для їх установлення або знімання повинні використовуватися виу- трішньоцехові підіймальні пристрої

      5. Окремі важкі складальні одиниці верстата масою понад 16 кг повинні мати пристрої (приливки, отвори, ркмболта), необхідні для безпечного піднімання і переміщення їх при транспортуванні під час монтажу, демонтажу, ремонту. Ці пристрої повинні розміщуватись з урахуванням центра ваги складальних одиниць.

      6. Випробування

Перевірку виконання вимог п. 2.10.1 здійснюють зважуванням захисних огорож, пристосувань або Інструменту на вагах або з до­помогою динамометрів з границею вимірювань, що не переашцус максимально допустимі значення зважуваних заготовок більае ніж на 30%.

Наявність спеціальних елементів, призначених для стропуваиия і транспортування устаткування, перевіряють зоаиітнім оглядом. Достатність застосовуваних спеціальних елементів для транспор­тування повинна підтверджуватися конструкторськими розрахун­ками.

  1. Зусилля впливу на органи керування

Зусилля, що прикладаються до органів керування устат­кування (наприклад, важелі, маховики), не повинні перевищувати значень, наведених у табл.З, крім випадків, коли необхідне зусилля у вигляді ривка для зрушення якогось виконавчого вузла устатку­вання, затискання деталі або інструменту.Таблица З

Частота використанні органу керуван­ні протягом аміни

Максимально допустимі зусиллі, що прикладаються до органу управління, Н (кгс)

До 5

ВІД 5 до 25

Понад 25

120(12) 60 ( 6) 40 ( 4)



Якщо тривалість дії на орган керування становить менше 5 с, то максимально допустиме зусилля, зазначене в табл.З, може бути збіль­шене на 35%; якщо тривалість дії становить понад 300 с, то макси­мально допустиме зусилля повинно бути зменшене на 60%.

  1. Зусилля дії на органи керування фрикційними муфтами на початку і в кінці руху не повинно перевищувати 80 Н (8 кгс). Зусилля ривка для затискання або розтисканих оброблюваної деталі чи інструменту ие повинно перевищувати 500 Н (50 кгс).

  2. Зусилля дВ на педалі повинні відповідати вимогам, на­веденим у табл.4.

Таблица 4

Якмлпм* мкврмствмші яро*

Спосіб керування

Допустимі ауснлля нати­сканні, Н (кгс)

До •

Носком

Стопою Всією ногою

Від ЗО (3) до 40 (4) а ЗО (3) • 120 (12) • ЗО (3) » 200 (20)

ВІД В до 240

Носком Стопою

Всією ногою

Від 25 (23) до 40 (4) » 25 (23) » 60 (6) . . 25 (23) » 80 (8)

ВІД 24« до 960

Носком Стопою

Всією ногою

Від 12 (1,2) до ЗО (3) а 25 (23) • 40 (4) » 25 (23) • 60 (6)

Понад 960

Носком Стопою

Від 8 (0,8) до 20 (2) » 12 (1,2) • ЗО (3)



  1. Випробування

Перевірку зусилля дЯ па органи керування при встановленому pyd або зрушуванні здійснюють з допомогою динамометрів розтягання чи стиснення, динамометричних ключів або з допомогою спеціальних тензометричних вимірювальних пристроїв, залежно від виду і типу виконання контрольованого органу керування, за методами, встанов­леними в технічних умовах на устаткування.