---

АНОМАЛЬНИЙ РЕЖИМ РОБОТИ

Нижче перераховані аномальні режими роботи, які можуть виникати в світильнику з трубчас­тою люмінесцентною чи іншою розрядною лампою і викликати найбільш важкий тепловий режим (див. 12.5.1). Якщо в світильнику використовують більше одноїлампи, то аномальний режим пови­нен створюватися тільки для тієї лампи, яка призведе до найбільш несприятливих результатів. Режими 4 І 5 стосується ламп з двома електродами з попереднім підігрівом (наприклад, люмінес­центні лампи). Додаток містить вказівки для проведення випробовування. Відповідний аномаль­ний режим може бути реалізований чи імітований винесеними за межі світильника баластом, щоб унеможливити необхідність розбирання світильника, який пройшов цикл випробовування у нормаль­ному режимі.

1. Режим короткого замикання контактів стартера.

Цей режим розповсюджують на стартери з рухомими контактами, разом з стартерами вмонтованими в лампи.

2. Режим випрямленого ефекту лампи.

1. Світильники для люмінесцентних ламп (рисунки С.1 іС.2);

Цей аварійний режим може виникати за тривалого використання лампи в світильниках, які працюють з ємнісним безстартерним баластом. Під час випробовування світильників на випрям­ний ефект треба використовувати схему, вказану на рисунку С.1. Лампу приєднують через відповідні еквівалентні резистори. Полярність випрямлення вибирають так, щоб виникали найбільш важкі робочі умови. За необхідності лампи запалюють відповідним запалювальним пристроєм.

Характеристикам випрямного режиму повинні відповідати:

• амплітудне значення зворотної напруги > 800 В;

• сила зворотного струму <10 мА;

• сила прямого струму більша трикратної номінальної сили струму лампи;

• перехідний період <. 50 мс.

Світильники для трубчастих люмінесцентних ламп з цоколем Раб випробовують відповідно до схеми рисунка С.2 таким чином:

— спочатку лампа працює у нормальному режимі за короткозамкненого випрямиика, приєдна­ного послідовно до лампи. Потім вмикають випрямних. Випрямних повинен забезпечувати різнопо- лярні режими. Випробовування закінчують, якщо лампа гасне. Якщо вона не гасне, то провадять наступну дію.

Лампа, увімкнена як зазначено на рисунку С.2, працює через однополярний випрямних, по­лярність якого вибирають, виходячи з найбільш важких умов роботи. Якщо необхідно, то лампу запалюють відповідним запалювальним пристроєм.

2. Світильники для металогалогенових ламп, відповідно до технічних умов на лампу, можуть спричинити перевантаження баласту, трансформатора чи стартерного пристрою (рисунок С.З)

1. Світильники, які не містять спеціальних пристроїв для вимикання і безпечність яких забез­печують тільки /х конструкцією.

Лампу в світильнику встановлюють відповідно до схеми, зазначеноїна рисунку С.З. Резисто­ром R2, яким можна регулювати, встановлюють силу струму лампи рівною трикратному розміру його номінального значення.

2. Світильники, що містять в собі спеціальний пристрій, як незалежний від баласту, транс­форматора чи запалювального пристрою, так і вмонтованого в них, з відповідним маркованням на цих елементах.

Лампу в світильнику встановлюють відповідно до схеми, наведеної на рисунку С.З. Резисто­ром R2, яким можна регулювати, встановлюють силу струму лампи рівну двократному розміру номінального значення. Після стабілізації режиму роботи лампи провадять ступінчасте збільшення сили струму до спрацювання захисного пристрою. Під час кожного кроку необхідно забезпечити за можливості близькі значення зміни сили струму.

3. Лампу виймають, і світильник працює у цьому режимі.

4. Режим короткого замикання одного з електродів лампи.

Умови можуть створюватися вимиканням (як варіант, випробовувальну лампу можна відпо­відно змінювати).

Електрод лампи для замикання треба вибирати так, щоб створювати найбільш несприят­ливий режим роботи.

5. Лампа не засвічується, але обидва електроди цілі. Для цього можна використовувати не­кондиційну або модифіковану випробовувальну лампу.

6. Блокування двигуна (двигунів), що містяться в світильнику.

Мережа

ІЕС 60732/96

Лампа

Випрямник

Рисунок С.2 — Схема перевіряння випрямного ефекту (баласти для одноштирових ламп)

Рисунок С.1 — Схема перевіряння випрямного ефекту (тільки для безстартерних ємнісних баластів)

С — 0,1 мкФ (400) зі зниженим затуханням R₂ — 0,,. 100 Ом постійного струму

D — 100 А, зворотної напруги чи

R, — 200 Ом / 50 Вт 0... 1 Ом постійного струму

1... 10 Ом постійного струму

10.50 Ом постійного струму

50,..100 Ом постійного струму

Примітка. Ці технічні умови на компонент є тиловими для кола, в якому замінюють лампу на 75 Вт. Потужність резисторів потрібно збільшити за необхідності допуску на заміну ламл більшої потужності.

Рисунок С.З — Схема випробовування світильника з металогалогенними лампами

ДОДАТОК D
(обов’язковий)

КАМЕРА, ЗАХИЩЕНА ВІД ПРОТЯГІВ

Ці рекомендації стосуються конструкції і застосування захищеної від протягів камери для випробовування світильників в нормальному і аномальному режимах. Допускають Інші конструкції, захищених від протягів камер, якщо вони забезпечують результати, які можна співставити.

Захищена від протягів камера являє собою прямокутний паралелепіпед, який має подвійну сте­лю, мінімум потрійні бокові стінки І суцільну основу. Подвійні стінки повинні бути з перфоровано­го металу з відстанню між ними приблизно 150 мм; отвори діаметром від 1 до 2 мм повинні займати приблизно 40 % поверхні кожної стінки.

Внутрішні поверхні камери повинні бути пофарбовані матовою фарбою. Кожен із внутрішніх розмірів камери повинен бути не менше ніж 900 мм. Камера повинна забезпечувати розміщення світильників, для яких вона призначена, на відстані не менше ніж 200 мм від будь-якої внутрішньої поверхні.

Примітка. Якщо необхідно в одній камері випробовувати два чи більше світильники, то необхідно вжити заходів, які б унеможливлювали взаємне випромінення світильників один на одного.

Сторонні об’єкти повинні знаходитись на відстані не менше ніж 300 мм від верхньої і бокової стінок камери. Камеру треба розміщувати в приміщенні, яке захищене від протягів і різких змін тем­ператури повітря. Дія теплового випромінення на камеру також повинна бути унеможливлена.

Випробовувальний світильник розміщують в камері так, щоб відстань від нього до будь-якої стінки камери була б за можливістю найбільшою.

Світильник встановлюють (відповідно до вимог 12.4.1112.5.1) як для нормальної експлуатації.

Стельові і настінні світильники монтують на панелі з дерева або деревостружкової плити. Якщо світильник не призначений для встановлення на поверхні з горючих матеріалів, то застосо­вують панелі з неспалимого ізоляційного матеріалу. Товщина панелі повинна бути 15—20 мм, а габаритні розміри такими, щоб відстань від краю панелі до проекції периметра світильника на площину цієї панелі була не менше ніж 100 мм (бажано не більше ніж 200 мм). Відстань від панелі до будь-якої внутрішньої поверхні камери повинна бути не менше ніж 100 мм. Панель фарбують чор- ною матовою неметалевою фарбою.

Світильники, які призначені для встановлення в кутку, треба кріпити в кутку, утвореному двома панелями, що відповідають наведеним вище вимогам.

Третя панель необхідна для імітування стелі, якщо світильник призначений для встановлен­ня всередину горизонтального кута.

Світильники не повинні спричинити виникнення у нішах температур, які можуть викликати пожежу. У цьому разі відповідність перевіряють таким випробовуванням.

Підвісну стелю виготовляють з пористої деревостружкової плити товщиною 12 мм, в якій роблять відповідне вікно для світильника. Деревостружкова плита повинна виступати не менше ніжна 100 мм за межі проекції світильника на цю плиту. Вертикальні стінки ніші виготовляють з фанери товщиною 19 мм, а стелю ніші—з пористої деревостружкової плити товщиною 12 мм, яка щільно прилягає до бокових стінок.

Р

ізолювальні стелі.

Світильник з маркованням

озміщення вмонтованого світильника у випробувальній ніші повинно бути таким:

а)

Герметична коробка, яка торкається світильника з бокових сторін, виконана з двох частин Ізолювального матеріалу з товщиною 100 мм та коефіцієнтом електричноїтеплопровідності 0,04 ВггУмК (див. примітку), та яка щільно прилягає до зовнішньої поверхні випробовувальної коробки.

Примітка. Цього можна досяі ти за допомогою матеріалу із ізолювальними властивостями у 5 м² - К/Вт

2. Світильник з маркованнямХў⁷ ■

Під час випробовування бокові стінки коробки розміщують на відстані 50 —75 мм від світиль­ника в тому місці, де його монтують до підвісної стелі.

Примітка. Відстань 50 мм — 75 мм має значення для кругових світильників, які випробовують у прямокутних ко­робках.

Верхівка світильника повинна торкатися внутрішньої верхньої поверхні випробовувальної ніші.

—7

2. Світильник без марковання р/ чи без символу попередження — світильник, призначений для безпосереднього встановлення лише на поверхні із неспалимого матеріалу.

Для вмонтованих світильників такого типу нішу для випробовування треба виготовляти з того самого матеріалу. Треба застосовувати такі самі виміри, які використовують у світиль­никах з позначкою F, але з проміжком 25 мм між верхівкою світильника та коробкою за умови, що інші виміри не зазначені у інструкціях виробника з встановлення. Для конструкції випробовуеаль- ноїніші можливе використання неспалимого ізоляційного матеріалу. Розмір у 25 мм треба вимі­рювати від внутрішньої верхньої сторони коробки до достатньо плоскої верхньої поверхні світильника. Якщо на верхівці світильника є прокладки чи з'єднувальні коробки, які виступають над верхньою поверхнею більше ніж на 25 мм, ці прокладки, чи з’єднувальні коробки розміщують у безпосередньому контакті з верхівкою випробовувальної коробки.

Якщо світильник складається з окремих деталей, призначеними для встановлення у нішах (наприклад, спеціальні камери для ламп та баласту), випробовувальну нішу потрібно виготовити у вигляді щільної коробки, дотримуючись у цьому випадку Інструкцій виробника щодо мінімальної відстані між деталями (див. рисунок D. 1). За відсутності даних про відстані для кожної деталі ви­користовують окрему випробовувальну нішу.

Для простих та ізолювальних стель з маркуванням F, якщо на них є виступаючі розпірки чи з’єднувальні коробки, розташовані на верхній чи бокових поверхнях світильника, необхідно, щоб ці деталі безпосередньо торкалися випробовувальної коробки чи ізолювального матеріалу відповідно.

Підвісну стелю та внутрішню поверхню коробки фарбують чорною матовою неметалевою фарбою. Відстань між ними та внутрішніми стінками, а також між стелею та дном випробову­вальної камери не повинна бути менша ніж 100 мм.

Якщо світильник призначений для монтажу у стіну, випробовування провадять із застосуван­ням випробовувальноїніші, подібної до ніші, зображеної вище, але у цьому разі панель на ній треба розміщувати вертикально.

Під час проведення випробовування на нормальне робоче нагрівання, жодна деталь випробову­вальної ніші не повинна нагріватись до температури, що перевищує 90 °С, а під час випробову-

в — мінімальна відстань, зазначена виробником Інші відстані повинні відповідати згідно з додатком D

Рисунок D.1 — Приклад випробовувальної камери,
для світильників що, складаються з окремих деталей

вання на аномальне робоче нагрівання ця температура не повинна перевищувати 130 °С. Для світильників з маркованнямр/ жодна деталь випробовувальної ніші не повинна нагріватись до температури, яка перевищує значення температури для поверхні монтажу, зазначене у таблиці 12.1.

Світильник, що встановлюють на шинопроводі з 'єднують із шинопроводом відповідного типу, розміщеного в камері, як в умовах експлуатації згідно з інструкцією виробника. Світильник при­єднують до шинопроводу у найбільш несприятливому для теплового режиму положенні, обумов­лене інструкцією з монтажу чи маркування. Світильник повинен працювати в наведених у 12.4.1 і 12.5.1 умовах

Усі проміжки треба вимірювати від крайніх позицій в межах яких габаритний розмір світиль­ників регулюється, чи від крайньої позиції в будь-якій осі координат, коли світильник повністю вста­новлений під час нормального функціювання (див. рисунок D. 2).

Рисунок D.2 Ілюструє правильний розмір випробовувальної ніші для світильника, який регулюєть­ся в двох осях і тому потребує проміжку у стелі для регулювання.

Крайня траєкторія руху пристрою, що обертаєть­ся під час нахилу

ІЕС 60872/97

Пристрій обертається на 350’

Рисунок D.2 — Правильний розмір випробовувальної стелі
для регульованих світильників, з маркованням F та маркованням F (ізолювальні стелі)

ДОДАТОК Е
(обов’язковий)

ВИЗНАЧАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ
НАГРІВАННЯ ОБМОТКИ МЕТОДОМ ОПОРУ

Примітка. Все, що стосується баластів, також поширюється і на трансформатори.

Перед початком випробовування за допомогою проводів з досить малим опором забезпечують можливість швидкого під’єднання баласту до моста Уітстона чи іншого приладу, який вимірює опір після вимкнення світильника з мережі.