Б.4.2.4 Проведення випробувань
Б.4.2.4.1 Виставляють деко згідно з Б.4.2.2 та заливають у нього кількість води, зазначену у таблиці Б.4.2.І відповідно до його позначення. Днище дека У будь-якій точці повинне бути покрите шаром води глибиною не більше 8О мм і не менше 3О мм.
Б.4.2.4.2 Наливають у деко відповідну до його позначення кількість бензину, зазначену у таблиці Б.4.2.І. При цьому висота борта дека над рівнем рідини повинна становити від І2О до І7О мм.
Примітка. Для кожного досліду слід залити в деко нову порцію води та пального.
Б.4.2.4.3 Підпалюють пальне. Тривалість вільного горіння до початку гасіння повинна становити не менше 6О с. Приводять вогнегасник до дії і спрямовують струмінь вогнегасної речовини на модельне вогнище. Тактику гасіння вибирає оператор. Оператор протягом випробувань може переміщуватись навколо модельного вогнища пожежі, але не повинен ставати в деко.ДОДАТОК В
(обов'язковий)
ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ДОВЖИНИ СТРУМЕНЯ
ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ ТА МІНІМАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ
ПОДАВАННЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ
Випробування проводяться у спеціально підготовленому приміщенні або на відкритому, спеціально обладнаному майданчику, розташованому у захищеному від вітру місці при температурі навколишнього середовища (20 ± 5) °С.
Освітлення приміщення повинно забезпечувати можливість візуального контролю за процесом викидання вогнегасної речовини. Довжина струменя визначається мірною рейкою, встановленою на рівні насадку (шланга) вогнегасника.
Примітка. Для визначення довжини струменя також допустимо використовувати контрольну розмітку стіни або підлоги. Стіна повинна бути пофарбована у темний колір.
Вогнегасник витримують не менше 18 год при температурі (20 ± 5) °С, а після цього установлюють у робочому положенні так, щоб насадок вогнегасника був розташований у горизонтальній площині на висоті близько 1 м від поверхні землі (підлоги). Проводиться повна розрядка вогнегасника при повністю відкритому запірному пристрої. Під час подавання вогнегасної речовини фіксується довжина струменя вогнегасної речовини протягом кожних 2 с для будування графіка залежності довжини струменя від часу. Під час випробувань слід відзначати характер викидання та особливості форми і стану струменя вогнегасної речовини. Необхідно стежити за зміною повної маси вогнегасника під час подавання вогнегасної речовини або проводити інші випробування з метою визначення моменту викидання з вогнегасника 50 % заряду.
Для проведення випробувань доцільно використовувати стенд, що забезпечує запис розвантажувальної кривої під час безперервної розрядки вогнегасника і який сигналізує про досягнення моменту 50 %-ої розрядки вогнегасника, в який реєструється значення мінімальної довжини струменя вогнегасної речовини. За довжину струменя приймається відстань від проекції вихідного отвору розпилювача вогнегасника на майданчик до середини зони випадання основної маси вогнегасної речовини.
Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини визначається часом з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника до припинення її ефективного викидання.
Примітка 1. Якщо важко візуально визначити довжину струменя, то можна використовувати допоміжні засоби, зокрема, набір приймачів (плошок) для порошків і конденсаційні плити для зріджених газів, або інші спеціальні засоби.
Примітка 2. Для точнішого оброблення результатів вимірювання довжини струменя протягом розрядки вогнегасника рекомендується використовувати відеозйомку з наступним комп'ютерним обробленням отримуваних відеозображень.
ДОДАТОК Г
(обов'язковий)
ОЦІНКА ТЕПЛОХОЛОДОСТІЙКОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ
Г.1 Мінімум чотири вогнегасники, споряджені у повній відповідності до технічних вимог і готові до використання, повинні зазнати впливу температурних циклів, описаних у таблиці Г.1 (по два зразки на кожен цикл).
Таблиця Г.1 —Температурні цикли
|
Витримка, год |
Цикл 1 |
Цикл 2 |
|
24 ± 1 |
Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на мар- кованні вогнегасника (± 3 °С) |
Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С) |
|
24 ± 1 |
Витримати при (20 ± 5) °С |
Витримати при (20 ± 5) °С |
|
24 ± 1 |
Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на мар- кованні вогнегасника (± 3 °С) |
Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С) |
|
*) Діапазони температур експлуатації (встановлюються виробником): від 5 °С до 50 °С від мінус 20 °С до 50 °С від мінус 40 °С до 50 °С від мінус 50 °С до 50 °С Примітка 1. Витримки вогнегасників при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Рідинні ванни використовувати забороняється. Примітка 2. Вогнегасник повинен встановлюватися у нормальному робочому положенні та залишатися нерухомим протягом випробувань. |
||
Г.2 Приводять вогнегасники до дії протягом 5 хв після їх вилучення з кліматичної камери.
Г.З Вогнегасники, що зазнали кліматичних впливів відповідно до циклів, наведених у таблиці Г.1, повинні задовольняти такі вимоги:
зберігати свою працездатність;
тривалість приведення вогнегасника до дії (для вогнегасників із вмонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом — тривалість набору робочого тиску) не повинна перевищувати 5 с.Примітка. Після вилучення вогнегасників з умонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом з термокамери потрібно провести випробування згідно з додатком В, при цьому вплив на запірно- пусковий пристрій слід здійснювати відразу ж по закінченні 5 с від моменту дії на пристрій наддуву вогнегасника. Мінімальні тривалість викидання та довжина струменя вогнегасної речовини повинні відповідати вимогам 4.1.11 та 4.1.12.
маса залишку вогнегасної речовини після повного безперервного спрацьовування вогнегасника не повинна перевищувати 15 % (для порошкових вогнегасників) та 10 % (для вогнегасників інших типів).
ДОДАТОК Д
(обов'язковий)
СТІЙКІСТЬ ДО УДАРУ ПАДАЮЧИМ ВАНТАЖЕМ
Д.1 Зазначені випробування проводять для підтвердження стійкості вогнегасника (зокрема, його запірно-пускової головки) до впливу ударів з боку об'єктів, що падають на нього, або під час падіння вогнегасників на тверду поверхню.
Д.2 Повністю споряджений вогнегасник витримують у кліматичній камері протягом 18 год при мінімальній робочій температурі, нанесеній на його маркованні, з абсолютною похибкою ± 5 °С.
Д.З Після вилучення з камери вогнегасники, обладнані газовим балоном або газогенерувальним елементом, слід наддути при замкненому запірному клапані. Д.4 Випробування на удар повинні проводитися таким чином:
— сталевий циліндр діаметром 75 мм з плоскими торцями і масою 4, 0 кг закріплюється у вертикальному положенні на напрямних таким чином, щоб забезпечити його вільне падіння з висоти H, що визначається за формулою (Д.1), але не менше 0,3 м:
(
20
Д.1)де Н — висота, м;
М — маса вогнегасника повна, кг.
Вогнегасник установлюють на нерухому плоску тверду поверхню послідовно у кожній з таких позицій:
у нормальному вертикальному положенні так, щоб поздовжня вісь циліндра співпадала з поздовжньою віссю запірно-пускової головки;
у лежачому горизонтальному положенні так, щоб запірно-пускова головка знаходилася на твердій поверхні.
У кожному з цих положень головка вогнегасника повинна зазнати удару, при цьому сталевий циліндр повинен упасти вертикально на неї з висоти Н.
Примітка. Ударні впливи слід проводити протягом не більше 3 хв з моменту вилучення вогнегасника з камери холоду. Робоча зона випробувань (або випробувального стенда) повинна бути обладнана захисними засобами для запобігання нанесення травм операторові в разі можливого руйнування вогнегасника під час випробувань.
Д.5 У процесі випробування не повинно спостерігатися різкого падіння тиску потенційно-небезпечним чином (з наслідками, які можуть спричинити руйнування вогнегасника або його елементів з можливістю нанесення травм операторові). Після нанесення ударів органи керування вогнегасником повинні зберігати цілісність і забезпечувати нормальне функціонування вогнегасника.
Примітка. Допускається використовувати замість наведених вище випробувань дворазове падіння повністю спорядженого вогнегасника на тверду рівну бетонну поверхню з висоти 1 м (по одному разу — у вертикальному і горизонтальному положеннях, причому у вертикальному положенні — запірно-пусковим пристроєм донизу).
ДОДАТОК Е
(обов'язковий)
СТІЙКІСТЬ ДО ВПЛИВУ ВІБРАЦІЙНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
Загальні положення
Вогнегасник повинен витримувати вплив вібрації без появи фізичних руйнувань, які могли б порушити його нормальне функціонування.
Перевірка на вібраційну міцність проводиться методом фіксованих частот відповідно до ГОСТ 28203 на вібростенді ВЕДС-200 (або іншому з аналогічними характеристиками) в діапазоні частот від 10 до 60 Гц.
Амплітуда визначається як максимальне переміщення від стану спокою під час синусоїдного руху або як половина повного переміщення стола вібростенда.
Установка випробуваного зразка
Повністю споряджений відповідно до технічних вимог вогнегасник установлюють у кронштейні (за його наявності) або спеціальному установленому пристрої і прикріплюють до рухомої платформи вібростенда.
Орієнтація під час випробування
Випробуваний зразок повинен бути підданий випробуванням за кожною з трьох осей координат.
Режими випробувань
Випробування проводяться у два етапи. На першому етапі слід визначити можливі резонансні частоти плавним змінюванням частоти у кожному з частотних діапазонів (для кожної з трьох орієнтацій зразка). У випадку наявності резонансної частоти, на другому етапі проводяться випробування зразка (без переустановлення) за тими самими умовами його закріплення у режимі дії фіксованої частоти, яка дорівнює резонансній, протягом 30 хв.
Випробуваний зразок повинен зазнати впливу вібрації з параметрами, наведеними у таблиці Е.1.
У разі відсутності резонансних частот (у наведених у таблиці Е.1 частотних Діапазонах) випробування зразка проводиться в режимі вібровпливу з фіксованою частотою 40 Гц і амплітудою 0, 25 мм. Тривалість випробувань — 2 год (у кожній з орієнтацій вогнегасника у трьох взаємно перпендикулярних напрямках).
Таблиця Е.1 — Параметри вібраційних впливів
|
Діапазони частот, Гц |
Повне переміщення стола вібростенда (амплітуда), мм |
Прискорення, g |
Тривалість вібраційного впливу, tВ, хв |
Загальна тривалість вібраційного впливу, Тв, хв |
|
10 - 20 |
2,0 (1,0) |
— |
2 - 3 |
30 ± 1 |
|
20 - 30 |
1,2 (0,6) |
— |
2 - 3 |
|
|
30 - 40 |
0,9 (0,45) |
— |
2 - 3 |
|
|
40 - 50 |
0,6 (0,3) |
— |
2 - 3 |
|
|
50 - 60 |
0,5 (0,25) |
6 |
2 - 3 |
|
|
Примітка 1. ( — тривалість циклу вібровпливу під час плавної зміни частоти у кожному частотному діапазоні (наприклад, 10—20—10 Гц). Примітка 2. Т — тривалість випробувань для кожної орієнтації вогнегасника при фіксованому значенні критичної (резонансної) частоти. Примітка 3. Обсяг випробувань під час установлення значень резонансних частот у кожному з частотних діапазонів вміщує п'ять циклів. |
||||
ДОДАТОК Ж
(обов'язковий)
ВИПРОБУВАННЯ ВОГНЕГАСНИКІВ НА СТІЙКІСТЬ
ДО ДІЇ ВНУТРІШНЬОЇ КОРОЗІЇ
Ж.1 Два вогнегасника, споряджені відповідно до інструкції виробника, повинні зазнати вісім разів впливу температурного циклу, наведеного в таблиці Ж.1.
Таблиця Ж.1 — Температурний цикл під час випробувань на вплив внутрішньої корозії
|
Стадія |
Тривалість витримки, год |
Температура,°С |
|
1 |
24 ±1 |
tmin*) |
|
2 |
Не менше 24 |
20 ± 5 |
|
3 |
24 ± 1 |
60 ± 5 |
|
4 |
Не менше 24 |
20 ±5 |
*) Мінімальна температура експлуатації, відмаркована на вогнегаснику, з допустимим відхиленням (±3 °С)
Примітка. Витримку при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері.
Використання рідинних ванн забороняється. Повна витримка у процесі повного циклу (стадії 1 - 4) не
Ж.2 Після закінчення восьми температурних циклів та спорожнення вогнегасників кожний корпус розрізають на дві частини з метою проведення внутрішнього обстеження. Будь-які локальні відшарування захисного покриття по лінії розрізу не враховуються. Не повинні спостерігатися:
видимі ознаки корозії металу;
відшарування, розтріскування або здуття захисного покриття;
