оцінку сучасного стану об’єкта дослідження або розробки, розкриваючи практично розв’язані завдання провідними науковими установами та організаціями, а також провідними вченими й фахівцями певної галузі;
світові тенденції розв’язання поставлених проблем і/або завдань;
актуальність роботи та підстави для її виконання;
ціль роботи й можливі сфери застосування;
взаємозв’язок з іншими роботами.
У вступі проміжного звіту з окремого етапу роботи наводять ціль і завдання цього етапу та його значення у виконуваній роботі в цілому.
У вступі остаточного звіту вміщують перелік назв усіх проміжних звітів.
Змістова частина звіту (суть звіту)
Змістова частина звіту (суть звіту) — це викладення відомостей про предмет (об’єкт) дослідження або розроблення, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності цієї роботи (опис: теорії; методів роботи; характеристик і/або властивостей створеного об’єкта; принципів дії об’єкта й основних принципових рішень, що дають уявлення про його будову; метрологічного забезпечення тощо) та її результатів.
Якщо у звіті необхідно навести повні доведення (наприклад, математичні — у звітах, що безпосередньо не стосуються предмета математики) або деталізовані відомості про хід дослідження (розроблення), їх вміщують у додатках.
Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можна поділяти на пункти чи на підрозділи й пункти. Пункти (за потреби) поділяють на підпункти. Кожний пункт і підпункт має містити закінчену інформацію.
Текст змістовної частини звіту також можна поділяти лише на пункти.
Викладаючи суть звіту, треба вживати застандартовану наукову та/чи науково-технічну термінологію, запроваджену національними стандартами на терміни та визначення понять.
У звіті потрібно використовувати основні, похідні чи позасистемні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць (SI) згідно з ДСТУ 3651.0, ДСТУ 3651.1 і ДСТУ 3651.2.
Якщо вимірювання виконано в інших одиницях, то викладаючи найважливіші результати роботи, треба подати в дужках одержані числові значення в одиницях SI.
Дані про властивості речовин і матеріалів треба подавати згідно з ДСТУ 2568.
За достовірність відомостей, які містить звіт, відповідає виконавець — юридична особа (організація) або фізична особа, яка склала звіт.
Висновки
Структурний елемент «Висновки» розміщують після викладення суті звіту, починаючи з нової сторінки.
У висновках викладають найважливіші наукові й практичні результати роботи й наводять: — оцінку одержаних результатів і їх відповідність сучасному рівню наукових і технічних знань; — ступінь впровадження та можливі галузі або сфери використання результатів роботи;
інформацію щодо створення нової апаратури, приладів тощо та розробляння методики проведення ними вимірювань;
наукову, науково-технічну, соціально-економічну значущість роботи:
доцільність продовження досліджень за відповідною тематикою тощо.
Текст висновків можна поділяти на пункти.
Рекомендації
У звіті на основі зроблених висновків можна наводити рекомендації.
Структурний елемент «Рекомендації» (за наявності) вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки.
У рекомендаціях:
визначають необхідність проведення подальших досліджень за звітною тематикою;
обґрунтовують підстави необхідності проведення дослідно-конструкторських (дослідно- технологічних) робіт для створення дослідного зразка (партії) певного виробу (приладу, технічного устатковання з вимірювальними функціями, матеріалів, речовин, еталонів тощо) або певної технології, що випливає з одержаних результатів дослідження;
формулюють пропозиції щодо можливих галузей або сфер використання результатів роботи тощо.
Рекомендації повинні мати конкретний характер.
За потреби рекомендації можна підтверджувати додатковими розрахунками, наведеними в додатку.
Текст рекомендацій можна поділяти на пункти.
Перелік джерел посилання
Перелік джерел, на які є посилання в основній частині звіту, наводять у кінці тексту звіту перед додатками на наступній сторінці.
У переліку джерел посилання бібліографічні описи подають у порядку, за яким джерела вперше згадують у тексті. Порядкові номери бібліографічних описів у переліку джерел мають відповідати посиланням на них у тексті звіту (номерні посилання).
Бібліографічні описи джерел у переліку наводять згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1.
Правила оформлення посилань на архівні документи у звітах не застандартовано. У разі виникнення такої потреби слід скористатися правилами оформлення посилань на архівні документи в дисертаціях на здобуття наукових ступенів доктора й кандидата наук (Бюлетень ВАК України. — К. : 2010. — № 3. — С. 17—22).
Джерела, на які є посилання лише в додатку, наводять в окремому переліку, який розміщують у кінці цього додатка.
ДОДАТКИ
Призначеність додатків
Щоб уникнути переобтяження викладу тексту основної частини звіту, у структурному елементі «Додатки» наводять відомості, які доповнюють або унаочнюють звіт, які:
є необхідними для повноти звіту, але долучення їх до основної частини звіту може змінити впорядковане й логічне уявлення про роботу;
не можуть бути послідовно розміщені в основній частині звіту через великий обсяг або способи відтворення;
є необхідними лише для фахівців конкретної галузі.
Додатки розміщують у порядку посилання на них у тексті звіту.
Додатки можуть містити:
допоміжні рисунки й таблиці;
документи, що стосуються проведених досліджень або їх результатів, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не може бути внесено до основної частини звіту (фотографії; проміжні розрахунки, формули, математичні доведення; перелік засобів вимірювальної техніки, які були застосовані під час виконання досліджень; протоколи випробувань; висновок метрологічної експертизи; копія технічного завдання чи документа, що замінює його; інструкції та методики, розроблені в процесі виконання робіт тощо);опис нової апаратури, приладів, які було використано під час проведення досліджень, вимірювань, випробовувань тощо;
додатковий перелік джерел, на які не було посилань у звіті, але до яких можуть виявити інтерес користувачі звіту;
іншу інформацію.
У додатки до звіту про роботу, у складі якої передбачено проведення патентних досліджень, долучають звіт про патентні дослідження, оформлений згідно з ДСТУ 3575, і бібліографічний список публікацій і патентних документів, розроблених у процесі виконання роботи, оформлений згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1.
Види додатків за формою подання
Додатки до звіту може бути подано:
як продовження тексту основної частини звіту;
як відокремлену самостійну частину звіту;
як окремий том (книгу).
Якщо додатки є продовженням тексту основної частини звіту, нумерація сторінок додатків — це продовження нумерації сторінок звіту. Кожний додаток повинен мати заголовок, який друкують вгорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Над заголовком, але посередині рядка, друкують слово «ДОДАТОК» і відповідну велику літеру української абетки, крім літер Ґ, Є, З, І, І, Й, О, Ч, Ь, яка позначає додаток. Текст кожного додатка починають з наступної сторінки.
Якщо у звіті як додаток наводять документ, що має самостійне значення (наприклад, патентні дослідження, технічні умови, технологічний регламент, атестовану методику проведення досліджень, стандарт тощо) та оформлений згідно з вимогами до цього документа, тоді в додатку вміщують його копію без будь-яких змін. На копії цього документа праворуч у верхньому куті проставляють нумерацію сторінок звіту, як належить у разі нумерування сторінок додатка, а знизу зберігають нумерацію сторінок документа.
У цьому разі на окремому аркуші друкують великими літерами слово «ДОДАТОК», відповідну велику літеру української абетки, що позначає додаток, а під ним, симетрично відносно сторінки, друкують назву документа малими літерами, починаючи з першої великої. Аркуш з цією інформацією також нумерують.
Великі за обсягом сторінок додатки можна оформлювати як відокремлену самостійну частину із самостійним титульним аркушем, оформленим згідно з 7.12, але без грифу затвердження (погодження) та підписів відповідальних осіб. Дату пріоритету автора та будь-які спеціальні записи подають на розсуд автора(-ів) звіту.
Нумерація сторінок відокремленої самостійної частини є продовженням нумерації сторінок основної частини звіту.
У разі випуску звітів окремими томами (книгами), які пов'язані між собою спільною темою (зібрання звітів), кожний такий звіт повинен мати спільну для всіх томів (книг) назву роботи та індивідуальну назву кожного тому (книги). Оформлюють кожний том (книгу) звіту за положеннями цього стандарту.
Останній том (книга) може містити повний зміст усього зібрання звітів.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ
Загальні положення
Залежно від особливостей та змісту звіт складають у формі тексту, рисунків, таблиць або їхніх комбінацій.
Виклад тексту й оформлювання звіту виконують за положеннями цього стандарту.
Звіт викладають на паперовому та/чи електронному носієві (паперовий та електронний документи відповідно).
Символи в рівняннях і формулах, написи та пояснювальні дані на рисунках, схемах, графіках, діаграмах і в таблицях створюють і вводять у текст з використанням відповідних редакторів комп’ютерної програми.
Звіт друкують шрифтом Times New Roman чорного кольору прямого накреслення через півтора-два міжрядкові інтервали кеглем 14.
Розмір шрифту для написання заголовків у рядках і колонках таблиць і пояснювальних даних на рисунках і в таблицях встановлює виконавець звіту.
Звіт як паперовий документ друкують з використанням комп’ютера та принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 мм х 297 мм). У разі потреби можна використовувати аркуші формату АЗ (297 мм х 420 мм). Дозволено долучати до звіту сторінки, виконані методами репрографії.
Звіт як електронний документ виконують згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Звіти, оформлені одночасно як електронний і паперовий документи, мають однакову юридичну силу та їх можна використовувати незалежно.
У звіті не бажано вживати іншомовних слів і термінів за наявності рівнозначних слів і термінів мови, якою подано звіт.
Мову звіту визначено у статті 21 Закону України «Про засади державної мовної політики».
Рекомендовано на сторінках звіту використовувати береги такої ширини: верхній і нижній — не менше ніж 20 мм, лівий — не менше ніж 25 мм, правий — не менше ніж 10 мм.
Під час оформлювання звіту треба дотримуватися рівномірної насиченості, контрастності й чіткості зображення. Усі лінії, літери, цифри та знаки мають бути чіткі й нерозпливчасті в усьому звіті.
Окремі слова, формули, знаки можна вписувати в текст звіту чорним чорнилом, тушшю чи пастою. Насиченість знаків вписаного тексту має бути наближеною до насиченості знаків надрукованого тексту.
Помилки й графічні неточності у звіті, поданому на паперовому носії, дозволено виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою з наступним вписуванням на цьому місці правок рукописним або машинним способом між рядками чи на рисунках чорним чорнилом, тушшю чи пастою.
Оформлювання звіту має забезпечувати його придатність до виготовлення з нього копій належної якості.
Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у звіті наводять мовою оригіналу. Дозволено транслітерувати власні назви в перекладі на мову звіту, додаючи в разі першого згадування в тексті звіту оригінальну назву.
Дозволено в тексті звіту, крім заголовків, слова та словосполучення скорочувати згідно з правописними нормами та ДСТУ 3582.
Структурні елементи: «Список авторів», «Реферат», «Зміст», «Скорочення та умовні познаки», «Передмова», «Вступ», «Висновки», «Рекомендації», «Перелік джерел посилання», — не нумерують, а їхні назви є заголовками структурних елементів.
Для розділів і підрозділів наявність заголовка обов’язкова. Пункти й підпункти можуть мати заголовки.
Заголовки структурних елементів звіту та заголовки розділів треба друкувати з абзацного відступу великими літерами напівжирним шрифтом без крапки в кінці. Дозволено їх розміщувати посередині рядка.
Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту потрібно друкувати з абзацного відступу з великої літери без крапки в кінці.
Абзацний відступ має бути однаковий упродовж усього тексту звіту й дорівнювати п'яти знакам.
Якщо заголовок складається з кількох речень, їх розділяють крапкою. Розривати слова знаком переносу в заголовках заборонено.
Відстань між заголовком, приміткою, прикладом і подальшим або попереднім текстом має бути не менше ніж два міжрядкових інтервали.
