Страница 3: ДСТУ 4095-2002. Пожежна техніка. Установки газового пожежогасіння. Модулі та батарейне обладнання. Загальні технічні вимоги. Методи випробовування (61932)

Випробовування дозволено проводити транспортуванням модулів на кузові автомобіля шля­хами з покриттям із бруківки або щебеню зі швидкістю від 20 до 40 км год'¹ на відстань не мен­ше як 500 км.

Після випробовування проводять зовнішній огляд та перевіряння модуля на герметичність згідно з 5.12.

Механічні пошкодження модулів не дозволено.

Таблиця 1 — Порядок проведення випробовування, щоб перевірити модулі на стійкість до дії кліматичних чинників

Тривалість впливу вимірюють секундоміром (границі вимірювання — від 0 до 3600 с, похиб­ка вимірювання в інтервалі від 0 до 3600 с — не більша ніж ± 1 с)

Для модулів з об’ємом резервуара більше 0,04 м³ дозволено проводити випробовування з перевіряння на стійкість до дії кліматичних чинників на окремих елементах: запобіжних пристроях, пускових клапанах, запірно-пускових пристроях та інших, за номерами етапів 1—3 таблиці 1 з по­дальшим перевірянням їх основних параметрів, заявлених у нормативній документації на модуль.

Зусилля прикладають і вимірюють вздовж осі кнопки ручного запуску запірно-пускового при­строю або на краю пускового важеля перпендикулярно до його осі (залежно від конструкції вузла ручного запуску запірно-пускового пристрою).

Зусилля задіювання модуля у разі ручного запуску не повинне перевищувати значень, які вка­зані у 4.1.4.1.

Значення опору ізоляції повинне відповідати вимогам 4.1.5.3.

Для гідравлічного випробовування застосовують питну воду, температура якої становить від 5 до 40 °С.

Підвищення тиску здійснюють плавно зі швидкістю не більшою як 0,05 МПа • с’¹ (0,5 кгс см’² • с'¹).

Резервуар модуля вважають таким, що витримав випробовування, якщо не виявлено: ознак розриву, течі, крапель води, запотівання у місцях зварних з’єднань і на основному металі, види­мих залишкових деформацій.

Резервуар модуля після гідравлічного випробовування ретельно продувають стисненим по­вітрям та просушують.

Перед випробовуванням модуль заряджають:

• ГВР, що їх зберігають в газовій фазі, до максимального тиску;

• мінімальною масою ГВР, що їх зберігають в рідинній фазі під тиском власної насиченої пари;

• мінімальною масою ГВР, що їх зберігають у рідинній фазі з газом-витискувачем, за макси­мального тиску.

Примітка. У випадку, якщо ГВР розчиняється у воді, дозволено проводити випробовування, щоб перевірити модулі на герметичність застосовуючи стиснене повітря. У цьому разі тиск повинен становити (14,5 ± 0,5) МПа.

Розташовуваність модуля під час випробовування має бути така сама, як і під час його експ­луатування.

Увесь модуль або частину його резервуара з запірно-пусковим пристроєм занурюють у воду і накривають газонепроникним ковпаком у вигляді конуса, в верхній частині якого встановлено кран.

Через 24 год газ, який накопичився під краном, відводять до мірної посудини, що попередньо повністю заповнена водою. За допомогою мірної посудини визначають об'єм газу, що вийшов з модуля в результаті втрати. Відносна похибка вимірювання об’єму газу, що утворилася в резуль­таті втрати, не повинна перевищувати 5 %.

Модуль вважається таким, що витримав випробовування, якщо виконано умову:

• для ГВР:

(0,05 М_пОч) • (24 • 365)-¹ > (У_вт • р₀) • ґ¹, (3)

де У_вт— втрати ГВР за час проведення випробовування, м³;

р₀ — густина пари ГВР в умовах випробовування, кг • м‘³;

т — тривалість проведення випробовування, год;

• для газу-витискувача або стисненого повітря:

(0,1 • V_r) ■ (24 365)-¹ ■ (Р_р, _мах • Р_а‘¹) > У_вт • Г¹, (4)

де V_r — об’єм резервуара модуля, який займає газ-витискувач, або об’єм резервуара модуля (випробовування із застосовуванням стисненого повітря), м³;

Рр _мах — максимальний тиск газу-витискувача (або стисненого повітря), кПа;

Р_а — атмосферний тиск, кПа.

Тривалість проведення випробовування контролюють секундоміром (границі вимірювання — від 0 до 3600 с, похибка вимірювання в інтервалі від 0 до 3600 с — не більше ніж ± 1 с). Значен- ня тиску контролюють за допомогою двох манометрів класу точності не гірше ніж 1,6. Відносна по­хибка зважування повинна становити не більш як 5 %.

• .12.1 Правила обробляння результатів випробовування — згідно з 5.3.1.

• .12.2 Оформлюють протокол випробовування — згідно з 5.2.1.

Подають воду до запірно-пускового пристрою модуля, який попередньо піддавався випробо­вуванням за 4.1.1.3. встановлюють витрату води, величину якої визначають за формулою:

q = 0,25л Dy V , (5)

де q — витрата води через запірно-пусковий пристрій, м³ • с‘¹;

V = Kyi D_y— швидкість води, м³ с‘¹;

К_у =0,175 — коефіцієнт, м³ • с'¹.

Обчислену величину швидкості води округлюють з точністю до першого знака після коми. Після встановлення витрати води вимірюють втрату тиску в запірно-пусковому пристрої модуля — різни­цю величин тиску води перед його вхідним штуцером (сифонною трубкою) та за вихідним штуцером.

Еквівалентну довжину обчислюють за формулою:

L = O,O9z D;-²⁵/S⁰¹²⁵ , <⁶)

де L — еквівалентна довжина запірно-пускового пристрою модуля, м;

z- 2д hl V²— коефіцієнт гідравлічного опору запірно-пускового пристрою модуля;

д = 9,81 — прискорення вільного падання, м с'²;

h — втрата тиску (без урахування втрати тиску у трубопроводах гідростенда), м вод. ст.;

S = 2 ■ 10"⁴ — еквівалентна абсолютна шорсткість трубопровода, м.

Відносна похибка вимірювання не повинна перевищувати 2 %.

Приєднувальні розміри модулів (згідно з 4.1.5.10) перевіряють за допомогою приладів для ви­мірювання нарізевих розмірів.

Габаритні, приєднувальні розміри модулів та похибки вимірювання повинні відповідати зна­ченням, заявленим у технічній документації на модуль.

Маса модуля конструктивна та маса модуля повна повинні бути не більші від заявлених у технічній документації.

Відносна похибка вимірювання має становити не більше 5 %.

Рівень тиску контролюють за допомогою манометра класу точності не гірше ніж 1,6.

Якість готування виробів перед фарбуванням контролюють згідно з ГОСТ 9.402. Якість покрит­тя контролюють згідно з ГОСТ 9.302 (клас V).

Адгезію лакофарбового покриття на зовнішній поверхні перевіряють методом решітчастого надрізу згідно з ГОСТ 15140. Адгезія повинна становити не більше 2 балів згідно з ГОСТ 15140.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ДАНІ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕВІРЯННЯ МОДУЛІВ
НА ВІДПОВІДНІСТЬ ТЕХНІЧНИМ ВИМОГАМ СТАНДАРТУ
ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ВИПРОБОВУВАННЯ

Таблиця А.1