---

Суцільність шару покривного складу визначають за відсутності оголених ділянок основи або відсутності шару посилки на полотні матеріалу.

Суцільність захисного шару фольги визначають за відсутності на зовнішній поверхні плям покривного складу та/чи пошкодження фольги.

Примітка. При довжині рулону більше ніж 15 м полотно матеріалу розгортають поступово частинами по 5 м. Частину полотна оглядають і згортають. Потім розгортають наступну частину полотна і т.д.

4. 5. Для визначення повноти просочування основи поперечну та поздовжню смуги матеріалу розривають у п’яти місцях так, щоб оголився внутрішній шар основи. Вважається, що матеріал відповідає вимогам, якщо при огляді не виявлено світлих прошарувань непросоченої основи чи сторонніх включень.

5. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРІВ ПОЛОТНА МАТЕРІАЛУ

   1. Визначення довжини, ширини та прямолінійності полотна матеріалу

      1. Засоби вимірювань та допоміжні пристрої:

• металева рулетка з ціною поділки 1 мм довжиною, що перевищує довжину полотна матеріалу (для визначення довжини полотна);

• металева рулетка з ціною поділки 1 мм довжиною, що перевищує ширину полотна матеріалу (для визначення ширини полотна);

• крейдовий шнур для нанесення прямої лінії на полотно матеріалу, металева рулетка або лінійка з ціною поділки не більше 1 мм (для визначення прямолінійності полотна).

Вимірювання проводять за температури (20 ±5) °С після кондиціонування рулону за цієї тем­ператури впродовж не менше 10 год.

Відібраний рулон укладають на горизонтальну рівну поверхню та обережно розгортають. Через 5 хв проводять вимірювання довжини, ширини і прямолінійності полотна матеріалу в рулоні.

Довжину полотна матеріалу вимірюють у двох місцях на відстані 1/3 ширини полотна від кожної повздовжньої крайки полотна.

Похибка вимірювання не повинна перевищувати ±10 мм.

Ширину полотна матеріалу вимірюють у двох місцях на відстані (1,00 ± 0,01) м від кожного краю полотна.

Похибка вимірювання не повинна перевищувати ±1 мм.

Прямолінійність полотна матеріалу визначають в такій послідовності:

• на протилежних кінцях полотна матеріалу (по довжині) відмічають дві точки на відстані 100 мм від однієї з повздовжніх крайок полотна;

• на поверхню полотна матеріалу за допомогою крейдового шнура наносять пряму лінію, що з’єднує ці точки;

• проводять серію вимірювань для визначення точки максимального відхилу повздовжньої крайки від нанесеної прямої лінії та вимірюють відстань L між цією точкою та прямою лінією з похибкою + 1 мм.

Максимальний відхил обчислюють як різницю між значеннями L і 100 мм.

Примітка. При довжині рулону більше ніж 10м вимірювання проводять на кожній окремій ділянці полотна матеріалу довжиною не більше 10 м.

Похибка вимірювання не повинна перевищувати ±5 мм.

Довжину полотна матеріалу визначають як середнє арифметичне значення двох результатів вимірювань. Результат округлюють до 10 мм.

Ширину полотна матеріалу визначають як середнє арифметичне значення двох результатів вимірювань. Результат округлюють до 1 мм.

За прямолінійність полотна матеріалу в рулоні приймають значення максимального відхи­лення, встановленого при вимірюванні. Результат округлюють до 1 мм.

- товщиномір з ціною поділки не більше 0,01 мм, діаметром площі контакту 10 мм, тиском на зразок у місці вимірювання 20 кПа.

З відібраного рулону по всій ширині полотна відрізають смугу матеріалу завширшки не менше 100 мм.

Вимірювання проводять за температури (20 ±5) °С після кондиціонування рулону за цієї тем­ператури впродовж не менше 10 год.

На ділянці, відібраній для випробувань, не повинно бути забруднень.

Контактну площину товщиноміра для уникнення деформації зразка повільно опускають на зразок матеріалу. Вимірюють та реєструють товщину полотна в 10 місцях, вибраних випадково по ширині полотна матеріалу на відстані (100 ±1) мм зі сторони крайки полотна та від кожного краю полотна.

Товщину полотна матеріалу визначають як середнє арифметичне значення 10 результатів вимірювань. Похибка вимірювання не повинна перевищувати ±0,1 мм. Результат округлюють до 0,1 мм.

• товщиномір з ціною поділки не більше 0,01 мм, з діаметром площі контакту 10 мм та тиском на зразок у місці вимірювання 20 кПа;

• оптичний вимірювальний пристрій (для матеріалу з профілем поверхні і/чи дублюючим шаром) з ціною поділки не більше 0,01 мм.

Зі смуги матеріалу, відібраної для випробувань, вирубають п’ять круглих чи квадратних зразків площею (10000 ± 100) мм² кожний. Зразки вирубають рівномірно по всій ширині полотна матеріалу, відстань між зовнішнім краєм зразка і крайкою полотна повинна бути (100 ±10) мм.

Вимірювання проводять за температури (20 ±5) °С після кондиціонування рулону за цієї тем­ператури впродовж не менше 10 год.

На ділянці, відібраній для випробувань , та на контактних поверхнях товщиноміра не повинно бути забруднень.

Контактну площину товщиноміра для уникнення деформації зразка повільно опускають на зразок матеріалу. Вимірюють та реєструють товщину полотна в 10 місцях, відібраних випадково по ширині полотна матеріалу на відстані (100 ± 1) мм зі сторони кромки полотна та від кожного краю полотна.

Вимірювання товщини зразків матеріалу з профілем поверхні і/чи дублюючим шаром про­водять з використанням оптичного вимірювального пристрою.

За загальну товщину полотна матеріалу Ь, мм, приймають середнє арифметичне значення результатів вимірювання усіх зразків.

За товщину полотна матеріалу Ь_еф , мм, приймають середнє арифметичне значення резуль­татів вимірювання всіх зразків без врахування профілю поверхні і/чи дублюючого шару. Результати вимірювань і значення стандартного відхилення округлюють до 0,01 мм.

Площу полотна рулону обчислюють за результатами вимірювань довжини та ширини. Результат округлюють до 0,1 м².

• штангенциркуль типу 11-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166;

• товщиномір індикаторний ручний з межею вимірювань до 10 мм і ціною поділки 0,01 мм.

Для визначення величини заглибин у полотні матеріалу впоперек заглибин відрізають зразки довільних розмірів. При вирізуванні зразків полотна матеріалу із заглибинами полотно укладають на рівну поверхню заглибинами догори. Для визначення різнотовщинності та висоти напливів з полотна матеріалу вирізують зразок площею не менше 1 м² у місцях візуального виявлення напливів.

Для визначення величини заглибин (нерегулярних каверн, рисок або рифлень) вимірюють товщину полотна матеріалу по дну заглибини та товщину полотна на відстані не менше 5 мм від верхнього краю заглибини.

Для визначення висоти напливів на матеріалі вимірюють товщину полотна в місці напливу та в трьох точках навколо нього з точністю ±0,01 мм і округлюють до 0,05 мм.

Різниця товщини полотна матеріалу по дну заглибини та на відстані не менше 5 мм від її верхнього краю, округлена до 0,1 мм, визнається величиною заглибини.

Висоту напливу визначають як різницю товщини полотна, виміряну по верхній точці напливу і в трьох точках навколо нього. У результатах вказують середні та найбільші (у дужках) величини заглибин та висоти напливів.

4. ВІДБІР ЗРАЗКІВ МАТЕРІАЛУ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

Від кожного рулону, що задовольняє вимоги за зовнішнім виглядом і розмірами, на відстані не менше 1 м від кінця полотна відрізають стрічку завдовжки не менше 750 мм на всю ширину полотна для випробування основних бітумних і бітумнополімерних матеріалів, а для випробування безос- новних бітумних, бітумнополімерних і полімерних матеріалів - стрічку завдовжки не менше 450 мм.

4. ВИЗНАЧЕННЯ МАСИ

   1. Загальні вимоги

Зразки висушують до постійної маси послідовними циклами 20-хвилинного нагрівання у су­шильній шафі, охолодження в ексикаторі та зважування з точністю 0,01 г. Висушування припи­няють, коли різниця між послідовними зважуваннями не перевищує 0,02 г.

Температурні режими витримки зразків у сушильній шафі:

1. м’який режим - за температури від 323 К до 328 К;

2. жорсткий режим - за температури від 375 К до 380 К.

Примітка. Жорсткий режим непридатний для зразків із бітумного матеріалу та його складових, якщо теплостійкість їх нижча за 390 К.

Зразки матеріалу з низькою теплостійкістю висушують до постійної маси послідовними цик­лами 40-хвилинного нагрівання в сушильній шафі за температури від 293 К до 308 К і охолодження в ексикаторі та зважування.

Для визначення маси посиланого матеріалу заборонено використання зразків із непосипаної поздовжньої смуги полотна матеріалу.

• шафа електрична сушильна, що підтримує температуру не нижче 500 К (227 °С) з точністю ±0,5 К; *

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше + 0,005 г;

• штангенциркуль типу П-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166;

• ексикатор згідно з ГОСТ 25336.

Масу 1 м² полотна матеріалу визначають на двох висушених поперечних смугах, одну з яких вирізають з найтоншої, а другу - з найтовщої ділянок полотна.

При визначенні маси 1 м² зразків матеріалів з посилкою обов’язково збирають посилку, яка при вирізуванні зразка могла обсипатись як з-під зразка, так і по периметру розрізів. При визначенні маси 1 м² зразків матеріалів з посилкою враховують всю зібрану посилку, що обсипалась з-під зразка, а також половину зібраної посипки, яка могла обсипатись при вирізанні зразка по його периметру.

Зважуванням на вагах з точністю 0,01 г визначають загальну масу т₃ обох зразків, штанген­циркулем вимірюють довжину та ширину кожного зразка з похибкою не більше ±0,1 мм.

Згідно з результатами вимірювання довжини і ширини зразків обчислюють їх загальну площу F. Результат округлюють до 10 мм².

Масу 1 м² полотна матеріалу обчислюють за формулою:

1

(1)

00 т₃

F

де М - маса 1м² полотна матеріалу, кг/м²;

т₃ - загальна маса двох зразків, г;

F - загальна площа двох зразків, мм²;

Результати округлюють до 0,01 кг/м².

Довідкову масу рулону М визначають двома способами:

• зважуванням рулону на вагах з похибкою не більше 0,5 кг;

• множенням маси 1м² полотна матеріалу на площу полотна рулону.

Результати за обома способами округлюють до 0,5 кг.

• морозильна камера з регулюванням температури не вище 233 К (мінус 40 °С);

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше ±0,005 г;

• електроплитка із закритою спіраллю;

• штангенциркуль типу П-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166;

• товщиномір індикаторний ручний з межею вимірювань до 10 мм і ціною поділки 0,01 мм;

• ексикатор згідно з ГОСТ 25336;

• сито № 020 згідно з ГОСТ 6613;

• шафа витяжна;

• секундомір кл. 2 або годинник з відліком секунд;

• папір фільтрувальний;

• щипці тигельні.

Випробування виконують на висушених зразках, три з яких розмірами (200 ± 0,5 ) мм х (50 ± 0,5) мм повинні бути вирізані у поздовжньому напрямку із тонких місць і три зразки - з товстіших.

Поліетиленову захисну плівку знімають з обох сторін зразка.

Пилоподібну посипку із зразків повністю зчищають бавовняною тканиною або щіткою, за необхідності - змивають з обов’язковим наступним висушуванням.