Страница 2: ДСТУ EN 356:2005. Скло в будівництві. Захисне скління. Випробування та класифікація за тривкістю щодо ручного зламування (61702)

Лезо головки сокири має бути загартоване на відстані щонайменше 30 мм від краю.

Розміри в міліметрах

Рисунок 3 - Головка сокири

На початку випробовувань лезо головки сокири повинно мати „певну гострість” як зазначено нижче:

• кут клина леза (35 ± 1)°;

• трохи випуклу бокову поверхню;

• радіус леза, r1, 232 -⁰10 мм;

• твердість від 51 HRC до 56 HRC відповідно до ISO 6508.

Після кожних 10 ударів лезо має бути загострене і перевірене на твердість.

Сокиру не можна застосовувати для випробовувань, якщо:

• головка сокири після загострення зменшилась до радіусу леза менше за 222 мм;

• твердість більше не знаходиться в межах від 51 HRC до 56 HRC.

Головка молотка сконструйована для імітації обуха головки сокири і використовується замість головки сокири. Головка молотка має бути зроблена з сталевого бруса з квадратним поперечним перерізом зі стороною (40 ± 2,0) мм, завдовшки (232 ± 10) мм та масою (2 ± 0,1) кг. Головка повинна мати твердість від 46 HRC до 50 HRC за ISO 6508.

Край ударника повинен мати радіус менший за 1 мм. Якщо радіус більше, ударник треба загострити перед використанням.

6.2.3 Вимоги до ручки

Головка сокири (див. 6.2.2.1) та головка молотка (див. 6.2.2.2) мають бути укріплені на ручці як показано на рис. 4. Верхній край інструмента має бути на одному рівні з кінцем ручки. Ручка має бути зроблена з поліетилену, який має густину (935 ± 3) кг/м³ і модуль (400 ± 20) Н/мм².

Розміри в міліметрах

Вид зверху

300 ± It

Вид збоку

Рисунок 4 - Ручка для інструментів

Тримач випробного зразка має:

• бути істотно жорстким;

• мати жорстке з’єднання з твердою основою і/або міцною стіною;

• забезпечувати плоскопаралельне затиснення випробного зразка у вертикальному положенні;

• бути сконструйованим таким чином, що випробний зразок протягом випробовувань торкається тільки затискної рами;

• забезпечувати затиснення випробного зразка по всіх чотирьох краях з захватом (30 ± 5) мм;

• мати затискну раму, вкриту на поверхні контакту з випробним зразком гумовими смугами завширшки 30 мм і завтовшки 4 мм з твердістю від 40 IRHD до 60 IRHD згідно з методом N ISO 48:1994;

Національна примітка.

Твердість може визначатися згідно з ГОСТ 20403-75 Резина. Метод определения твердости в международных единицах (от 30 до 100 IRHD) (Гума. Метод визначення твердості у міжнародних одиницях (від 30 до 100 IRHD))

• забезпечувати затиснення країв випробного зразка з рівномірним тиском (140 ± 20) кН/м².

Механізм для імітації утримання сокири руками має:

• бути жорстким сам;

• мати жорстке з’єднання з твердою основою та (або) міцною стіною;

• забезпечувати відповідність швидкості удару, vi, (див. 6.2.6) вимогам табл. 3;

• забезпечувати кут удару, a i, між поверхнею випробного зразка і ручкою (25 ± 2)° у точці удару, див. рис. 5;

• бути сконструйованим таким чином, щоб маса рухомих компонентів під час кожного удару досягала енергії удару Е i відповідно до табл. 3.

Рисунок 5 - Кут удару

Нижній кінець ручки має бути зафіксований на довжині (300 ± 5) мм у жорсткій втулці, жорстко приєднаній до осі обертання (див. рис. 6). Спосіб фіксації має містити таке:

• з боку ручки, протилежному напряму удару, ручка має бути відділена від втулки гумовою смугою завширшки (60 ± 2) мм, завдовжки (300 ± 5) мм та завтовшки (25 ± 1) мм з твердістю від 17 IRHD до 23 IRHD відповідно до методу L ISO 48:1994.

• з боку ручки в напрямі удару ручка має бути затиснена сталевою пластиною завширшки (60 ± 2) мм, завдовжки (300 ± 5) мм та завтовшки (6,0 ± 0,1) мм з поверхневим тиском (100 ± 20) кН/м²;

• відстань від осі обертання до кінця рукоятки має бути (770 ± 10) мм.

Розміри в міліметрах

1. Інструмент;

2. Ручка сокири;

3. Сталева пластина;

4. Втулка;

5. Гвинти;

6. Гума;

7. Вісь обертання.

Рисунок 6 - Кріплення ручки

Таблиця 3 - Умови випробування

6.2.6 Обладнання вимірювання швидкості удару

До обладнання належать пристрій для вимірювання швидкості удару, vi, з точністю, яка відповідає допускам, наведеним у табл. 3. Швидкість має вимірюватись для відстані (770 ± 10) мм від осі обертання.

7. НЕОБХІДНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

   1. Тривкість до удару твердим тілом

Виріб із захисного скла має бути випробуваний на певну категорію тривкості.

Виріб із захисного скла має бути віднесений до цієї певної категорії тривкості, якщо всі три випробувані зразки запобігають проникненню ударного тіла під час випробовувань методом, описаним у розділі 8.

Виріб із захисного скла має бути віднесений до певної категорії тривкості, якщо всі три випробні зразки потребують щонайменше мінімальної кількості ударів для цієї категорії тривкості, щоб створити отвір під час випробовувань методом, описаним у розділі 9.

7. МЕТОД ВИПРОБУВАНЬ ПАДАННЯМ

   1. Температура випробувань

Температура має бути (23 ± 2) °С.

Випробний зразок треба розмістити горизонтально в затискній рамі тримача випробного зразка і закріпити відповідно до вимог 6.1.3.

Поверхня випробного зразка має бути маркована для зазначення положення затискної рами відносно випробного зразка. Це необхідно для перевіряння, чи не вислизнув випробний зразок протягом випробовувань.

Висота падання (виміряна від нижньої точки ударника до поверхні випробного зразка) має бути відрегульована відповідно до табл. 1 для категорії тривкості, на яку проводиться випробовування.

Для категорій Р1А, Р2А, Р3А та Р4А ударник має падати на кожний випробний зразок тричі з тієї самої висоти таким чином, щоб попадання ударника створювали навколо геометричного центру випробного зразка рівносторонній трикутник зі стороною завдовжки (130 ± 20) мм, причому одна сторона трикутника має бути паралельна короткій стороні зразка. Місце удару, протилежне цій стороні трикутника, має бути першим.

Наведену вище процедуру для категорії Р5А треба повторити загалом три рази для кожного випробного зразка, наносячи дев’ять ударів, по три на кожну вершину трикутника.

Вивільнені уламки треба видаляти з випробного зразка після кожного удару.

Після кожного удару випробний зразок має бути перевірений щодо проникнення ударника. Проникнення у випробний зразок уважається здійсненим, якщо ударник протягом п’яти секунд після удару повністю проходить через випробний зразок.

Після кожного удару треба також перевірити, чи не вислизнув випробний зразок із затискної рами. Випробування вважається недійсним, якщо будь-який край випробного зразка пересунувся в затискній рамі більше ніж на 5 мм. У такому випадку випробовування треба повторити на новому випробному зразку. Якщо визнано за необхідне підвищити тиск затискання, щоб запобігти вислизанню, це має бути зазначено у протоколі випробувань і випробовуванні підтвердження типу.

Примітка. Тиск затискання не повинен перевищувати 200 кН/м². Високий тиск затискання може зробити виріб непридатним для використання в об’єктах, що ізолюють.

7. МЕТОД ВИПРОБОВУВАННЯ СОКИРОЮ

   1. Температура випробовувань

Температура випробовувань має бути (23 ± 2) °С.

Випробний зразок треба розмістити горизонтально в затискній рамі тримача випробного зразка і закріпити відповідно до вимог 6.1.3.

Поверхня випробного зразка має бути маркована для зазначення положення затискної рами відносно випробного зразка. Це необхідно для перевіряння, чи не вислизнув випробний зразок протягом випробовувань.

Швидкість удару, v_I, має бути виміряна для кожного удару.

Метою випробовування є створення квадратного отвору зі стороною завдовжки (400 ± 10) мм таким чином, щоб центр квадратного отвору збігався з центром зразка і щоб для цього

знадобилась мінімальна загальна кількість ударів молотком та сокирою.

Шари скла треба зруйнувати ударами молотка по периметру квадратного отвору до використання сокири.

Мінімальна кількість ударів молотком має бути 12.

Випробовування треба починати з найдовшого краю випробного зразка у вертикальному напрямі. Мінімальну кількість ударів молотком треба нанести в місця відповідно до рис. 7.

Рисунок 7 - Місця ударів молотком для мінімальної кількості ударів

У першу точку удару (позиція 1 на рис. 7), до переходу на інші місця, треба вдарити молотком стільки разів, скільки необхідно, щоб розбити всі шари скла. Якщо деякі шари скла залишаються нерозбитими після 10 ударів, місце удару треба перенести на 50 мм і продовжити процедуру.

Відстань між двома сусідніми місцями удару молотком має бути такою, щоб розбиті зони межували одна з одною. Відстань не має бути меншою за 50 мм і більшою за 130 мм. У кожне місце удару треба вдарити молотком стільки разів, скільки необхідно, щоб розбити всі шари скла. Якщо деякі шари скла залишаються нерозбитими після 10 ударів, місце удару треба перенести на 50 мм і продовжити процедуру.

Після того, як шари скла розбиті вздовж однієї сторони квадратного отвору, випробний зразок і затискну раму повертають за годинниковою стрілкою на 90° і удари молотком продовжують вздовж другої сторони, подібним чином продовжують із третьої та четвертої сторін.

9.3.3.3 Місця ударів сокирою

Після нанесення ударів молотком перший удар сокирою треба нанести в те ж саме місце, що й перший удар молотком.

Найдовший край випробного зразка треба розмістити вертикально таким чином, щоб вирівняти нижній кінець різального круга головки сокири й нижню сторону квадратного отвору, який треба прорубати.

У першу точку удару треба нанести стільки ударів, скільки необхідно, щоб розбити всі шари скла. Якщо деякі шари скла залишаються нерозбитими після 10 ударів, місце удару треба перенести на 50 мм і продовжити процедуру.

У перше місце удару треба нанести стільки ударів, n1, скільки потрібно для проникнення крізь випробний зразок.

Коли випробний зразок пробито, треба оцінити у міліметрах довжину щілини, x, на задній стороні випробного зразка (див. рис. 8) і пересунути випробний зразок на відстань x1, яка дорівнює довжині щілини, щоб визначити місце наступного удару, тобто x1 = x.

верх щілини

верх щілини

Еф АГ

Рисунок 8 - Проникнення у випробуваний зразок

У наступне місце удару треба нанести стільки ударів, n1, скільки потрібно для проникнення крізь випробний зразок.

Як тільки кількість ударів n2, потрібна для проникнення крізь випробний зразок, стане більшою за кількість n1, необхідну в першому місці удару, відстань x2, на яку пересунуто випробний зразок, треба зменшити на 10 мм, тобто до x₂= (х - 10) мм, для визначення місця подальших ударів.

Після того, як одна сторона квадратного отвору прорубана, випробний зразок і затискну раму треба повернути за годинниковою стрілкою на 90° і удари сокирою продовжити вздовж другої сторони, подібним чином продовжують із третьої та четвертої сторін.

9.3.4 Оптимізація порядку проведення випробовувань

Послідовність значень координат (місця ударів сокирою та молотком) треба занотувати для кожного з випробних зразків, і наступні випробні зразки мають бути випробувані найефективнішим способом, щоб мінімізувати необхідну кількість ударів (сокирою та молотком).

9.4 Оцінювання результатів випробовувань

Випробний зразок вважають зруйнованим, якщо його частина, яка утворює квадратний отвір

• повністю відокремлена від решти випробного зразка або

• хоча все ще тримається, падає під власною вагою і цим створює отвір.