---

Випробувальне і вимірювальне устатковання має відповідати очікуваним протягом випро­бувань тискам і частотам.

Візуальне перевіряння проводять за нормальної гостроти зору уповноваженим експертом(-ами), призначеним акредитованою для випробування апарата випробувальною лабораторією.

Візуальне перевіряння має засвідчити, що апарат або його складові частини вироблені відповідно до технічних умов виробника і включають марковання та інформацію, що надає ви­робник.

Апарат повністю одягають на манекен відповідно до інформації, що надає виробник.

Дихальні характеристики апарата визначають з використанням створеного імітатором дихання синусоїдального потоку газу з граничними відхиленнями ± 3 % стосовно як частоти так і амплітуди.

Повністю занурюють апарат у воду на глибину, достатню для виключення поверхневих впливів.

Вмикають подавання газу і встановлюють будь-який регулівний випускний клапан у середнє положення регулювання або у визначене виробником положення.

Для апарата, до якого під час випробувань не додають газ, дихальний об’єм оптимізують перед початком кожного вимірювання.

До звіту заносять характеристики апарата за випробувальних тисків у 5 бар з киснем в азот- нокисневій газовій суміші і в 11 бар з киснем у сумішах на основі гелію або на нижчих тисках, визначених виробником.

Стабілізують температуру води в випробувальній камері до (4 ± 1) °С або нижче, якщо це визначено виробником.

Швидкості легеневої вентиляції, створювані імітатором дихання, встановлюють згідно з таблицею 4.

Вимірюють тиск дихання в роті і визначають характеристики з діаграми «тиск — об’єм», отриманої в результаті заповнення графіка залежності низького (дихального) тиску від витісне­ного об’єму. Аналізують діаграму «тиск-об’єм» відповідно до рисунка 1.

Імітують водолаза як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямках (90° і 0° нахил — див. рисунок 4).

Визначають середнє об'ємне значення вдихуваного діоксиду вуглецю за умов, визначених згідно з 6.3.1 з подаванням діоксиду вуглецю у видихуваний газ, який надходить Із імітатора дихання за об’ємних швидкостях потоків, указаних у таблиці 4.

Вимірюють вдихуваний діоксид вуглецю в роті аналізатором, який має час реагування не більше ніж 150 мс для 95 % зміни за кроком. Визначений рівень діоксиду вуглецю розраховують відносно об’єму вдихуваного газу, а не відносно часу вдихання.

Повністю одягають апарат на обертальний манекен, як це визначено в 6.3.1, і повністю занурюють у воду на глибину, достатню для усунення поверхневих впливів, але не глибше за 2 м. Це випробування виконують за RMV 62,5 дм³ хв"¹ і заносять до звіту тиск у роті в кінці видиху (див. рисунок 1)

Після оптимізації дихального об’єму, як це визначено в 6.3.1, відсутня потреба в будь-яких подальших регулюваннях для вимірювань різниці тисків під час обертання та нахилу.

Під час цього випробування манекен обертається навколо точки центра легенів.

Закріплюють апарат на манекені згідно з 6.3.1 так, як його застосовують для занурення у воду з випускним клапаном у положенні максимального відкриття (якщо це застосовно).

Занурюють манекен з апаратом на глибину не більше ніж 1 м з кутом нахилу плюс 90° (див. рисунок 4).

Наповнюють апарат газом до досягнення внутрішнього тиску в загубнику плюс 25 мбар або до початку випускання газу скидним клапаном.

Відбирають 4,5 дм³ газу з апарату, занотовуючи внутрішній тиск. Потім подають 4,5 дм³ газу в апарат і занотовують внутрішній тиск.

У випадку використання імітатора дихання регулювання його здійснюють відповідно до таблиці 5.

Внутрішній тиск за відбору газу не повинен перевищувати мінус 25 мбар і під час введен­ня газу — не перевищувати плюс 25 мбар.

Для проведення цього випробування випускний клапан перекривають.

Це випробування проводять в сухих умовах.

Випускні клапани з ручним регулюванням випробовують в положенні максимального тиску ски­дання газу. Випускні клапани, які містять дозанурювальні та занурювальні регулятори, випро­бовують із регуляторами в положенні занурювання. Подають газ в дихальний контур зі швидкістю 150 дм³ хв^-1 протягом ЗО с.

Якщо апарат оснащений засобами подавання газу в розширювальний контейнер, які кон­тролює водолаз, випробування повторюють з додатковим введенням газу з кожної керованої вручну подавальної системи по черзі і з повним потоком.

Якщо випускні системи високого та середнього тиску випускають газ в дихальний контур, випускний клапан випробовують з потоком газу, як це визначено виробником.

Заносять до звіту тиск всередині розширювального контейнера.

Повністю одягають апарат на обертальний манекен, як це визначено в 6.3.1, і повністю занурюють у воду на глибину, достатню для усунення поверхневих впливів, але не глибше за 2 м. Це випробування виконують для 5 положень нахилу, визначених у таблиці 1, тривалістю кожного З хв за RMV 62,5дм³ хв"¹.

Для регенерувальних дихальних апаратів вводять газ зі швидкістю 5 дм³хв^-1 під час усього випробування.

Після виконання випробування перевертають апарат у положення мінус 90 °С на 1 хв і вимірюють значення pH будь-якої води, присутньої в лицевій частині.

Значення pH не має перевищувати 9.

Проникнення води не повинно перевищувати 50 см³.

Прикладають від’ємний тиск 60 мбар до кожного клапана протягом максимального періо­ду в 10 с.

Виконують усі відповідні випробування тричі за таких значень:

1. для кисню або азотнокисневих газових сумішей за тиску 1,6 бар;

2. для азотнокисневих газових сумішей для максимальної границі занурення (тиск і час знаходження на границі), визначеної виробником, якщо глибина не визначена — зі сталим тис­ком у 5 бар;

3. за необхідності, для кисню І гелію або суміші кисню, азоту і гелію для максимальної границі занурення (тиск і час знаходження на границі), визначеної виробником.

Утримують видихуваний газ за температури (32 ± 4) °С і відносній вологості більше ніж 80 %.

Випробовують апарат із імітатором дихання, який забезпечує значення легеневої вентиляції 40 дм³ хв^-1 і подають діоксид вуглецю у видихуваний газ зі швидкістю 1,6 дм³-хв^-1.

Заносять до звіту кінцевий час досягнення вдихуваного парціального тиску діоксиду вуглецю значень у 5 мбар і 10 мбар.

Після виконання випробування перевертають апарат у положення мінус 90° на 1 хв і вимі­рюють значення pH будь-якої води, присутньої в лицевій частині. Значення pH не повинно перевищувати 9.

Випробовують апарат із імітатором дихання, який забезпечує значення легеневої вентиляції 40 дм³-хв“¹ І відбирають діоксид вуглецю з видихуваного газу зі швидкістю 1,78 дм³-хв“¹.

Визначають час досягнення тиску 50 бар у будь-якому газовому балоні випробуванням або комбінацією випробування і розрахунку.

До початку проведення випробувань лабораторія має погодити з виробником відповідне місце(-я) відбору проб з лицевої частини або вдихального шланга.

За умов, визначених у 6.6.1 і 6.6.3, заносять до звіту значення парціального тиску вдиху­ваного кисню в погоджених місцях відбору проб.

У разі випробування рівнів спожитого кисню границі занурення мають досягатися зі швид­кістю опускання ЗО мхв"¹ і швидкістю підіймання 20 мхв^-1.

Апарат випробовують зануреним на глибинах від поверхні до максимальної глибини зану­рення для кожної газової суміші з максимальними та мінімальними швидкостями споживання кисню, визначеними в таблиці 4. Випробування для кожної робочої швидкості має бути безпе­рервним до досягнення сталого рівня споживання кисню. Рівні споживання кисню мають знахо­дитися в межах встановлених границь.

Усі шлангові з’єднання високого і середнього тиску підлягають таким випробуванням.

Розтягувальне навантаження прикладають до шлангового з'єднання, приєднаного одним кінцем у відповідне кріплення.

Шланг накручують на придатний повітряний балон радіусом (65 ± 2,5) мм.

Занурюють шлангове з’єднання в чисту воду. Випробувальним середовищем є газ, призна­чений для використання з апаратом. Час випробувань — 5 хв.

Шлангове з’єднання має витримувати гідростатичний тиск протягом не менше ніж 20 с. Випробувальна рідина — вода.

Дихальний шланг підвішують для випробування видовження. Вимірюють його довжину (без муфт).

Після цього, прикладають до шлангового з'єднання зусилля 10 Н протягом 5 хв і заносять до звіту довжину шланга.

Видовження розраховують (%).

До гофрованого шланга відразу після випробування за 6.8.5 прикладають зусилля 10 Н протягом 48 год, після чого знімають навантаження. Після періоду відновлення протягом 6 год довжину шланга вимірюють знову.

Залишкову вісьову деформацію розраховують (%).

Вузли високого та середнього тиску і з’єднання мають витримувати випробувальний тиск протягом періоду не менше ніж 20 с.

Витоки, розриви шланга або ознаки пошкоджень мають бути відсутні.

Випробувальна рідина — вода.

Виробник має декларувати матеріал вікна манометра як безпечний і небиткий.

Для встановлення тиску розриву корпуса будь-якого наявного манометра застосовують гідравлічне випробування.

Вимірюють парціальний тиск кисню у дихальному шлангу І порівнюють його з показанням датчика.

Випробовують датчик парціального тиску кисню впливом парціальних тисків кисню в межах від 0,1 бар до 2,0 бар з кроками зростання в 0,2 бар. Датчик має забезпечувати зчитування показників в межах границь, визначених в таблиці 2.

Створюють тиск на датчик парціального тиску кисню, який в 1,1 рази більше максималь­ної встановленої глибини занурення з відповідними газами для утримання сталого тиску відпо­відно 0,2 бар і 2 бар. Швидкість створення тиску має складати ЗО мхв^-1. Парціальний тиск показань датчика кисню заносять до звіту з інтервалами занурення в 10 м.

Забезпечують парціальний тиск датчика кисню, який в 1,1 рази більше максимальної вста­новленої глибини занурення потягом періоду, який в 1,5 рази більший від визначеного виробником часу знаходження на границі занурення.

Забезпечують декомпресію парціального тиску датчика кисню з використанням зупинки на глибині, визначеній виробником. Швидкість піднімання має складати 20 м хв^-1, і парціальний тиск датчика кисню має утримуватись на кожній зупинці протягом 2 хв.

Випробовують датчик парціального тиску вдихуваного діоксиду вуглецю впливом парціальних тисків діоксиду вуглецю в межах від 0,0 бар до 30,0 бар з кроками зростання в 5 мбар.

Випробування повторюють для зростання тиску від 1,0 бар до максимального тиску (гли­бини) апарата з кроком в 1,0 бар. Датчик має забезпечувати показання в межах ± 3 мбар від значення тиснення парціального тиску діоксиду вуглецю.

Випробовують активний попереджувальний пристрій дією парціального тиску кисню в дихаль­ному контурі і перевіряють здатність спрацювання в межах ± 0,05 бар від рівнів попередження.

Випробовують активний попереджувальний пристрій дією парціального тиску діоксиду вуглецю в дихальному контурі і перевіряють здатність спрацювання в межах ± 3 мбар від рівнів попередження.