1. ВИМОГИ ДО ПРОТИКОРОЗІЙНОГО ЗАХИСТУ РЕЗЕРВУАРІВ

НА СТАДІЯХ ПРОЕКТУВАННЯ, БУДІВНИЦТВА, РЕКОНСТРУЮВАННЯ, КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ ТА ЕКСПЛУАТУВАННЯ

  1. Загальні положення

    1. Резервуари, які підлягають протикорозійному захисту, поділяють на:

  • резервуари, що вперше вводять в експлуатацію;

  • резервуари, які експлуатують;

  • резервуари, виведені у ремонт.

  1. Протикорозійний захист зовнішньої поверхні виконують на резервуарах, що вводять в екс­плуатацію, на резервуарах, що перебувають в експлуатації, без виводу їх з експлуатації, а також на резервуарах, виведених у ремонт. Протикорозійний захист зовнішніх поверхонь резервуарів (трубопро­водів) лакофарбовими покривами, зазвичай, виконують на зовнішній поверхні корпуса плаваючої або стаціонарної покрівлі резервуарів змонтованого на них устатковання, люків та патрубків, перехідних май­данчиків, майданчиків обслуговування устатковання та їхнього огородження, східці резервуара тощо.

  2. Протикорозійний захист внутрішньої поверхні виконують на резервуарах, що заново вводять в експлуатацію і резервуарах, виведених у ремонт.

Протикорозійний захист внутрішніх поверхонь зазвичай виконують на таких поверхнях:

  • внутрішня поверхня настилу та несучі конструкції стаціонарної покрівлі, верхнього поясу ре­зервуара, верхньої (зовнішньої) поверхні понтона та внутрішньої поверхні коробів понтона (плаваючої покрівлі);

  • внутрішня (зовнішня) поверхня днища, поверхня першого пояса корпусу вертикальних резер­вуарів (зокрема за необхідності нанесення протикорозійного комбінованого протекторного покриву) внутрішня поверхня інших поясів корпуса резервуара (крім вже зазначених першого та останнього), у разі обґрунтованої необхідності.

    1. Вимоги до протикорозійного захисту резервуарів на стадії проектування

      1. Систему протикорозійного захисту на стадії проектування необхідно обирати з урахуван­ням вимог даного стандарту, особливостей конструкції резервуарів, умов їхньої експлуатації та строку служби.

      2. Пристосування для безпечного проведення ремонтно-технічних робіт на стадії будівництва, експлуатації і капітального ремонту резервуара треба передбачити на стадії проектування.

      3. Особлива увага має бути приділена безпечному нанесенню захисного покриву усередині резервуара, тобто вільному доступу і забезпеченню вентиляції.

      4. Для зон, які стають недоступними після монтування, треба передбачити протикорозійний захист на весь строк експлуатації (або) передбачити припуски на корозію металевих конструкцій.

    2. Вимоги до протикорозійного захисту резервуарів на стадії будівництва, реконструю- вання і капітального ремонту

      1. Під час використання допоміжних пристроїв, необхідних для проведення робіт, необхідно передбачити їх установлення і кріплення так, щоб не ушкоджувати наявний покрив.

      2. Щоб одержати гладку поверхню перевагу надають з'єднанню зварюванням. Не допустимо використовувати болтові з'єднання і заклепки. Не дозволено точкове зварювання.

      3. Зварні шви треба очистити від зварювального шлаку і ґрату. Поверхня зварних швів має бути рівною, з плавними переходами.

      4. Гострі грані, насічки, зварювальні бризки видаляють шліфуванням.

    3. Вимоги до протикорозійного захисту резервуарів під час експлуатування

      1. Під час обслуговування резервуара та його устаткування не можна допускати пошкодження внутрішнього і зовнішнього протикорозійних покривів.

      2. Рухомі елементи устатковання резервуара та інші конструктивні елементи резервуара не повинні спричиняти руйнування протикорозійного покриву (внутрішнього, зовнішнього) резервуара.

      3. Очищення внутрішніх поверхонь резервуара необхідно проводити за допомогою мийних засобів, які не спричиняють руйнівної дії на шар захисного покриву.

      4. Дозволено проводити очищення резервуара пропарюванням. Температура пари не повинна перевищувати 110 °С.

  1. ВИМОГИ ДО ПРОТИКОРОЗІЙНИХ ПОКРИВІВ РЕЗЕРВУАРІВ

    1. Загальні вимоги до ЛФМ та ЛВП

      1. ЛФМ, які використовують для протикорозійного захисту внутрішньої і зовнішньої поверхонь резервуарів, мають задовольняти вимоги замовника та чинні в Україні НД на виробництво та поста­чання продукції.

    2. Вимоги до технічних характеристик протикорозійних покривів

      1. Технічні характеристики зовнішніх та внутрішніх протикорозійних покривів резервуарів ма­ють відповідати вимогам цього стандарту і бути наведеними у таблицях 8.1 та 9.2.

      2. Допустимий відхил товщини покриву в меншу сторону становить 20 % за умови, що середнє значення з 10 замірів товщини на заміряній ділянці відповідатиме номінальній товщині або переви­щуватиме її.

Допустимий відхил у більшу сторону визначають двома чинниками:

  • критичною товщиною для конкретного ЛФМ, за перевищення якої в покриві створюють вну­трішні напруження, що спричиняє руйнування покриву;

  • технологічними (тиксотропними) властивостями ЛФМ , коли за певної товщини відбувається стікання фарби з вертикальних поверхонь.

Вказана інформація може бути отримана від постачальника матеріалу.

  1. Строк служби протикорозійних покривів

    1. Перший капітальний ремонт покривів треба проводити, коли площа поверхні, що була за­хищена захисним покривом, покрита іржею і становить понад 1 %. За погодженням зацікавлених сторін рівень руйнувань покривів для ухвалення рішення про його капітальний ремонт може бути інший, але не нижче вказаного.

    2. Строк служби лакофарбових покривів для внутрішньої поверхні резервуара залежать від типу покриву і стану резервуара.

Для резервуарів, які вперше вводять в експлуатацію:

  • покриви нормального типу на основі поліуретанових ЛФМ повинні забезпечувати строк служби не менше 10 років;

  • решта типів покривів — не менше 15 років;

Резервуари, що були в експлуатації:

  • покриви нормального типу на основі поліуретанових ЛФМ повинні забезпечувати строк служби не менше 5 років;

  • покриви нормального типу на основі епоксидних ЛФМ — не менше 10 років;

  • покриви посиленого типу на основі епоксидних ЛФМ — не менше 15 років;

  • покриви особливо посиленого типу на основі епоксидних ЛФМ, армованих скломатами або рубаним скловолокном, — не менше 20 років.

  1. Строк служби захисних покривів для зовнішньої поверхні резервуара залежно від умов екс­плуатації, становить від 5 до 15 років і більше.

  2. Системи захисних покривів забезпечують зазначені строки служби за умови правильного вибору системи покриву і виконання вимог до технологічного процесу протикорозійного захисту на всіх його стадіях.

  3. Стан покривів перевіряють:

  • для зовнішнього покриву в разі часткового обстеження резервуара — 1 раз на 4-5 років;

  • для внутрішнього покриву в разі повного обстеження резервуара — 1 раз на 8 - 10 років.

  1. ВИМОГИ ДО ЗАХИСНИХ ПОКРИВІВ ДЛЯ ЗОВНІШНЬОЇ ПОВЕРХНІ РЕЗЕРВУАРІВ

    1. Чинники та критерії корозії, умови експлуатування резервуарів

      1. Резервуари експлуатують у промисловій атмосфері кліматичних зон помірного (У) клімату. Одним із чинників корозійного руйнування зовнішньої поверхні є корозійна активність середовища (ґрунтів, атмосфери, ґрунтових вод тощо) по відношенню до металу.

      2. Корозійна активність середовища діє комплексно на протикорозійний покрив. Діють зовнішні чинники корозії: температура і відносна вологість повітря, сонячна радіація, добовий перепад темпе­ратури, утворення конденсату на поверхні резервуара, наявність забруднень в атмосфері (діоксид сірки і інші корозійно — активні гази). У окремих регіонах можлива також механічна дія твердими частинками, які стирають (наприклад, піском), що переносяться вітром. Температура експлуатації зо­внішнього покриву становить від мінус 40°С до 70°С.

      3. Умови експлуатації резервуарів для зберігання нафти поділяють на такі категорії атмосфер­ної корозійної активності середовища:

  • СЗ (середня);

  • С4 (висока);

  • С5 (С5-І, дуже висока промислова та С5-М , дуже висока морська).

    1. Категорія СЗ відповідає промисловій атмосфері. Швидкість корозії сталі становить (200—400) г/м2 за рік.

    2. Категорія С4 відповідає атмосферній корозії промислових зон і прибережних областей з по­мірною засоленістю. Швидкість корозії сталі становить (400—650) г/м2 за рік.

    3. Категорія С5 (С5-М та С5-І) відповідає атмосферній корозії прибережних областей з ве­ликою засоленістю та промислових зон з високою вологістю та агресивною атмосферою. Швидкість корозії сталі становить, понад 650 г/м2 за рік.

  1. Типи протикорозійних покривів для зовнішньої поверхні резервуарів

    1. Покриви для протикорозійного захисту зовнішньої поверхні резервуарів є комплексними системами покривів, що складаються з 2-4 шарів лакофарбових матеріалів різних класів: епоксидних, поліуретанових та інших.

    2. Покриви можуть бути комбінованими, тобто з ЛФМ на основі різних плівкоутворювальних речовин. У комбінованих комплексних системах покривів, що складаються з епоксидних і поліурета­нових ЛФМ, епоксидні матеріали використовують лише у якості шарів ґрунтівок і проміжних шарів, а фінішний верхній шар — виконують на основі поліуретанових матеріалів.

    3. Як покриви можна використовувати епоксидні або поліуретанові ґрунтівки з різними напо­внювачами:

  • з цинковим наповненням;

  • з іншими антикорозійними пігментами і наповнювачами.

    1. Покриви з цинкнаповнювапьними ґрунтівками використовують для протикорозійного захисту резервуарів, які вперше вводять в експлуатацію. Покриви з ґрунтівками, що не містять цинк, викорис­товують як для тих, що вперше вводять в експлуатацію, так і для резервуарів, що вже перебувають в експлуатації.

  1. Загальні вимоги до ЛФМ і систем покривів для зовнішньої поверхні резервуарів

    1. Зовнішні покриви резервуарів мають забезпечувати протикорозійний захист резервуара в промисловому середовищі макрокліматичних зон помірного і помірно-холодного клімату.

    2. Зовнішні покриви мають бути тривкі до короткочасної дії продукту, що зберігається в резервуарі.

    3. Товщина покриву має бути не менше номінальної товщини згідно з НД на відповідний покрив.

    4. Поверхня покриву має бути однорідною, гладкою, мати низьке брудоутримання (2 бал, згід­но з ГОСТ 9.407).

    5. Колір покривного ЛФМ має бути світлих тонів, для підвищення тепловідбивної здатності резервуарів у відкритій атмосфері.

    6. Покрив має бути тривкий до навантажень, що виникають у результаті механічних і темпера­турних деформацій.

    7. Покрив має бути суцільний, щоб забезпечити бар’єрний ефект.

    8. Технічні характеристики покривів, їх нормативні показники та методи випробовувань з за­значанням нормативного документу наведено в таблиці 8.1.

Технічні характеристики зовнішнього покриву резервуарів Таблиця 8.1

Назва показника

Норма

Метод випробовування

Зовнішній вигляд покриву

Однорідна поверхня без пропусків і видимих дефектів: пухирів, шагрені, пор, западин, тріщин, забруднень

Згідно з ГОСТ 9.407

Товщина покриву, мкм:

Згідно з таблицею 8.2 та рекомендаціями виробника ЛФМ

Додаток Л

Вихідна адгезійна міцність:



— методом ґратчастих надрізів (для покривів загальною товщиною до 200 мкм), бал

1—2

ГОСТ 15140

— методом Х-подібного надрізу, бал

0—1

Додаток М

— методом відриву «грибка», МПа

2,5-3,5

ДСТУ4219

Міцність під час удару за температури 20 °С, Дж, не менше

5

ДСТУ4219

Еластичність покриву, мм, не більше

2

ГОСТ 6806

Термотривкість за температури 70 °С протягом 24 год

Допустима зміна кольору і втрата блиску

ГОСТ 9.406



Назва показника

Норма

Метод випробовування

Стійкість до комплексної дії кліматичних факторів*: зовнішній вигляд покриву

Допустима зміна кольору і втрата блиску

ГОСТ 9.401

адгезійна міцність:



— методом ґратчастих надрізів (для покривів загаль­ною товщиною до 200 мкм), бал, не нижче ніж

2

ГОСТ 15140

— методом Х-подібного надрізу, бал, не нижче ніж

1

Додаток М

— зниження адгезійної міцності методом відриву «грибка» за вихідних показників

2,5—3,5 МПа

стан металу під покривом

не більше ніж ЗО % Без корозії

ДСТУ4219

Стійкість до дії нафти при 40 °С протягом 120 год: — зовнішній вигляд покриву — стан металу під покривом

Допустима зміна кольору і втрата блиску Без корозії

ГОСТ 9.403

* Методики випробовувань згідно з ГОСТ 9.401 і кількість циклів визначають у кожному конкретному випадку за узгодженням із Замовником.