С.13 Пружини (див. 4.10.4)
Ці вимоги стосуються запобігання защемленню або роздавлюванню пальців рук чи ніг та інших частин тіла іграшками з пружинами.
С.14 Губні Іграшки (див. 4.11)
Ці вимоги призначені для унеможливлення ненавмисного вдихання губних іграшок чи їхніх мундштуків, що може стати причиною здушення користувача.
Суттєво, щоб такі Іграшки, а також знімні або від’єднувані мундштуки іграшок (наприклад, мундштук труби) не були настільки дрібні, щоб можна було ненавмисне проковтнути їх або вдихнути.
Для того, щоб впевнитися, що під час користування губною іграшкою, наприклад, губною гармошкою або свистком не відбувається вивільнення дрібних частин, такі іграшки піддають випробовуванню на всмоктування та видування, під час якого крізь іграшку пропускають під тиском визначений об’єм повітря.
Ця вимога чинна незалежно від віку дитини, для якої призначена іграшка.
С.15 Кулі (див. 4.3, 4.12 та 7.3)
Кулі можуть бути виготовлені з розширного латексу або пластмаси. Пластмасові кулі, виготовлені з металізованої пластмаси, як правило, міцніші, ніж латексні кулі, і не становлять тієї самої небезпеки, коли дитина може задихнутись або здушитись. Тому вони не потребують зас- терігальної Інформації відповідно до 7.3.
Кулі з латексу не охоплює 4.3 (гнучка тонколистова пластмаса), оскільки вони не виготовлені з пластмаси. Пластмасові кулі, як правило, настільки міцні, що дитина не може їх розірвати, і тому товщину тонколистової пластмаси треба вимірювати у разі подвійного шару тонколистового матеріалу (тобто без розривання кулі).
Вироби, виготовлені з натурального латексу, можуть спричиняти важкі алергійні реакції у деяких користувачів. Тому важливо, щоб кулі, виготовлені з натурального латексу, були відповідним чином помарковані.
С.16 Шнури для Іграшкових повітряних зміїв (див. 4.13)
Метою цих вимог є запобігання тому, щоб користувач іграшкового змія не був уражений електричним струмом через зіткнення іграшкового змія з повітряною лінією електропередачі. Вимоги також підкреслюють небезпеку, пов’язану Із запусканням іграшкового змія під час грози.
С.17 Іграшки, всередині яких може розміститися дитина (див. 4.14.1)
Метою цих вимог є зниження можливого ризику захоплення дітей в іграшках, які утворюють закриті простори, наприклад, у наметах та Іграшкових скринях, і уникнення можливого задушення в іграшках, що вкривають голову, наприклад, космічних шоломах.
Всі іграшки, що утворюють закритий простір, до яких може потрапити дитина, підпадають під цю вимогу незалежно від того, спроектована іграшка для розміщення в ній дитини чи ні. Навіть якщо забезпечена вентиляція, дитина повинна бути у змозі легко вибратися з закритого простору без сторонньої допомоги.
Вимога, що стосується ящиків для іграшок відповідно до 4.14.1с), охоплює небезпеку, пов’язану з тим, що дитина може засунути голову в скриню для іграшок, а накривка випадково впаде на шию дитини, спричинюючи задушення. Відкривання накривок таких скринь є ігровим моментом.
С.18 Маски І шоломи (див. 4.14.2)
Ці вимоги стосуються забезпечення вентиляції під час носіння маски або шолома і для знижування ризику, пов’язаних з випадками, коли захисні козирки на Іграшкових мотоциклетних шоломах та аналогічних виробах можуть зламатися і пошкодити очі.
Суттєво, щоб гнучкі маски не прилягали до обличчя дитини так, щоб затруднювати дихання.
Вимоги стосуються виробів, які імітують засоби захисту але які не призначені для забезпечування будь-якого захисту дитини. Такі вироби, як окуляри для плавання або маски для підводного плавання, які саме і є засобом захисту дитини, не вважаються Іграшками і цей стандарт на них не поширюється.
Щодо таких виробів треба звертатися до стандартів EN 166, EN 167 та EN 168 Засоби індивідуального захисту очей.
Призначені для дітей сонцезахисні окуляри не вважаються іграшками, оскільки вони мають забезпечувати захист від ультрафіолетових променів і тому підпадають під вимоги EN 170 Засоби індивідуального захисту очей. Проте вимоги згаданого стандарту не поширюються на сонцезахисні окуляри для ляльок, плюшевих ведмедиків тощо, якщо ці окуляри надто маленькі для одягання дітьми, через що вважаються Іграшками.
С.19 Іграшки, призначені нести масу дитини (див. 4.15)
Метою цих вимог є запобігання нещасним випадкам, які спричиняє недостатня міцність та стійкість іграшки, а також недостатні гальмівні можливості іграшкових транспортних засобів. Вони також стосуються небезпечних частин, якими є ланцюгові передачі та колісні вузли, здатні роздавити пальці та інші частини тіла через захоплення.
Цей стандарт охоплює велосипеди з максимальною висотою сидіння до 435 мм. Ці малі велосипеди не призначені (і їх не можна використовувати) для їзди на відкритих вулицях чи по дорогах. Стандарт ISO 8098 Вимоги щодо безпеки до велосипедів для підлітків охоплює велосипеди з максимальною висотою сидіння менше ніж 635 мм, але більше ніж 435 мм. Хоча це категорично заборонено, але підлітки часто використовують ці велосипеди для їзди на відкритих вулицях поблизу транспортного руху. В деяких країнах законом можуть бути передбачені вимоги щодо оснащення та (або) використання велосипедів для підлітків.
Вимоги стосуються роликових ковзанів, рядних ковзанів та скейтбордів, призначених для дітей з масою тіла 20 кг або менше. Вимоги для таких виробів, призначених для користувачів масою понад 20 кг, розробляє CEN/TC 136 «Спортивне устатковання».
Міцність іграшки перевіряють випробовуванням на статичну І динамічну міцність з використанням вантажу, який прикладають до Іграшки. Визначено два види вантажу: 50 кг для іграшок для дітей віком понад 36 місяців і 25 кг для іграшок для дітей віком до 36 місяців. У разі сумніву щодо вікових меж користувачів іграшки треба використовувати більший вантаж. Проте розміри вантажів визначають окремо під час випробовування таких виробів як стрибунчиків, бо потім вантаж треба розподілити на двох ножних педалях і конструкцію вантажів визначити неможливо. Для стрибунчиків міцність ножних педалей є важливим критерієм безпеки, оскільки його недотримання може призвести до травми.
Маси встановлено на основі антропометричних даних і враховують погіршення властивостей іграшок впродовж їхнього строки служби.
Щодо випробовувань на стійкість то коники та скейтборди випробовуванням не охоплюють, оскільки вироби не призначені бути стійкими самі по собі. Також до цієї категорії ще входять іграшки, які віднесені до категорії тих, що несуть масу, але не є стійкими самі по собі, наприклад, стрибунчики.
Ручні візки — це іграшки на коліщатах, в яких можуть сидіти декілька дітей, але їх тягне інша дитина або дорослий.
Іграшки, в яких ноги дитини не обмежені в своїх рухах настільки, що забезпечують стійкість, не повинні відповідати тим самим вимогам, які застосовують до іграшок, в яких дитина повністю поміщається. Цілком природно для дитини ставити свої ноги в положення, у разі якого знижується ризик перекидання в усіх випадках. Проте іграшки, призначені для дітей віком до 36 місяців, повинні задовольняти вимоги щодо стійкості.
Вимоги щодо гальмування передбачають наявність гальм у всіх іграшках, призначених для їзди верхи, з пристроєм вільного ходу, окрім іграшок з прямою передачею, наприклад, триколісних велосипедів з педалями на передньому колесі, педальних автомобілях, а також машинах з електричним приводом, в яких ноги дитини можуть вільно рухатися і гальмувати транспортний засіб.
Під час оцінювання вільного ходу, часто зручніше та практичніше проводити випробовування іграшки на схилі, визначаючи, їде чи котиться вона по схилу з пришвидшенням. Необхідно лише, у випадку невизначеності, використовувати формулу. Повною формулою для розрахунку пристрою вільного ходу є (М + 25) • g • sin 10°. Sin 10° дорівнює 0,173 і помножений на 9,81 дорівнює 1,70.
Цей стандарт не передбачає обмеження швидкості для іграшок з електричним приводом, призначених для дітей віком понад 3 роки. Проте в деяких країнах такі обмеження можуть бути передбачені законом.
С.20 Гойдалки (див. 4.15.3 та 5.6)
Ці вимоги стосуються знижування ризиків, пов’язаних з неадекватним улаштуванням каркасів та (або) підвісок, і з можливістю заплутування дитини в підвісних канатах.
На ринку пропонують різні типи гойдалок. Найпоширенішими гойдалками, використовуваними в приміщенні, є гойдалки для дуже маленьких дітей, які ще не можуть ходити, часто навісні, наприклад, у дверних прорізах. Випробовування таких гойдалок проводять з навантажуванням ваги 200 кг, оскільки цілком імовірно, що гойдалку може спробувати використати старша дитина. Проте, якщо гойдалку монтують на окремій конструкції з поперечною балкою на максимальній висоті 120 см від підлоги, тоді випробовування гойдалки на міцність потрібно проводити з навантажуванням ваги 66 кг.
Відомо про нещасні випадки, які траплялися, коли сидіння перекидалося і маленькі діти падали. Тому важливо, щоб підвісні канати були закріплені на чотирьох кутах сидіння, з тим щоб центр тяжіння дитини не зсувався.
Випробовування гойдалок для дітей віком понад 36 місяців, на які дитина може залазити, проводять з навантажуванням ваги 200 кг. У випадку багатомісних гойдалкових конструкцій кожну гойдалку, Т-подібну балку чи гойдалковий човник навантажують по черзі масою 200 кг протягом 1 год.
Випробовування розхитуваної жердини, розташованої, наприклад, у середині споруди для лазіння, проводять так, як би це була гойдалка, використовуючи навантагу 200 кг.
Дошки-гойдалки (тобто іграшка для гойдання з двома сидіннями, але з одною точкою підвішування) І аналогічні іграшки не вважаються гойдалками. Вони охоплені 4.15.5.
Якщо для виготовляння гойдалок використовують канати або текстильні матеріали, то вони повинні бути спроектовані так, щоб знижувався ризик задушення через захоплення голови дитини канатами. Слід передбачати використання пластмасових рукавів, що вкривають основну частину канатів.
Пов’язані з цими типами іграшок небезпеки характерні виробам, призначеним для використання як устатковання публічних ігрових майданчиків, і іноді важко вирішити, чи є вони іграшками чи устаткованням публічних ігрових майданчиків. За загальним правилом, вироби, що їх купують окремі особи тільки для приватного використання, підпадають під сферу застосування цього стандарту. Стандарти з безпеки устатковання публічних ігрових майданчиків розробляє CEN/TC 136/SC 1 і, за непевності, слід ретельно вивчити ці стандарти.
С.21 Коники-гойдалки та аналогічні іграшки (див. 4.15.4)
Ця вимога стосується забезпечення міцності та поздовжньо-поперечної стійкості коників-гойдалок, щоб унеможливити їх несподіване перекидання.
С.22 Іграшки, які не урухомлюються дитиною (див. 4.15.5)
Вимоги 4.15.5 с) призначені для зниження ризику застрягання голови дитини, наприклад, у споруді для лазіння. Згідно з антропометричними даними встановлено розмір 230 мм, що виміряний як ширина голови дитини, і розмір 90 мм, виміряний як розмір шиї дитини.
Може бути важко вирішити, чи є виріб іграшкою чи устаткованням публічних ігрових майданчиків. Користувачам цього стандарту треба вдаватися до перехресного перевіряння із стандартом на устатковання публічних ігрових майданчиків.
С.23 Іграшки-снаряди (див. 4.17)
Ці вимоги стосуються певних, але не всіх, потенційно несподіваних небезпек, які можуть спричиняти іграшки, що стріляють снарядами, а також стріляння нестандартними снарядами з таких іграшок.
Снаряди з прилипкою ставали причиною нещасних випадків через задушення і тому важливо, щоб довжина снаряда була достатньою, щоб його можна було видалити, якщо він перекриває дихальні шляхи.
Типовою іграшкою, у якої кінетичну енергію визначає іграшка, а не дитина, є пістолет або інший пристрій з пружинним накрутом. Іграшкова духова рушниця є прикладом іграшки зі снарядом (горошиною), кінетичну енергію якого визначає дитина за допомогою дуття.
Установлювані на опорну поверхню моторизовані іграшки, що їх запускають по рейках або на іншій поверхні, не вважаються іграшками зі снарядами, навіть якщо один з елементів їхнього руху є вільним польотом, наприклад, між рейками.
Вимірювання швидкості снарядів можна проводити прямим чи опосередкованим способом. ||
С.24 Іграшки для гри на воді (див. 4.18)
Ці вимоги стосуються знижування ризику потоплення через раптову втрату плавучості надувної іграшки у результаті витоку повітря крізь впускний клапан. Вони також спрямовані на необхідність інформування дорослих та дітей про небезпечність використання цих іграшок на глибокій воді. Стандарт охоплює надувні іграшки, призначені нести масу дитини і бути використаними для гри на мілководді та під наглядом дорослого.
Пробки впускних повітряних клапанів не повинні від’єднуватися І повинні бути захищені від ненавмисного виймання. Для полегшення надування Іграшки її часто оснащують зворотними клапанами.
Інші іграшки, наприклад, великі надувні човни, які через їхній розмір та конструкцію призначені для використання на глибокій воді, не підпадають під чинність цього стандарту. Вимоги не стосуються нарукавних манжетів і аналогічних допоміжних засобів для плавання, оскільки їх вважають не іграшками, а допоміжними засобами для плавання.
Іграшки для ванних кімнат використовують зазвичай у ванні, розташованій у приміщенні і тому не охоплені цим пунктом, ним не охоплені також і надувні пляжні м’ячі, яких, в першу чергу, використовують для ігор на пляжі, а не у воді.
С.25 Кап сул і-детонатори, спеціально спроектовані для використання в іграшках (див. 4.19)
Ці вимоги стосуються знижування ризику пошкоджування очей іскрами, полум’ям та розжареними частинками через вибух капсулів-детонаторів поза іграшковою зброю, спричинений неправильним використанням, або через надзвичайно небезпечну вибухову поведінку правильно використовуваних капсулів, через недосконалість конструкції або неякісне виготовлення. Вони також стосуються травм, спричинених одночасною дією великої кількості капсулів.
