керування встановленням;
керування розподілом;
оцінка конфігурації;
перевіряння конфігурації.
Служби Ініціалізації системи, перезавантаження і закриття. Ініціалізація системи складається зі служб повного перезапуску програмного забезпечення, запуску приєднаних апаратних пристроїв, що входять у систему, підсистем виконання і самотестування системи і повної ініціалізації БД.
Система перезавантаження складається зі служб перезапуску програмного забезпечення під час використання наявної інформації БД. За умови відновлювання системи програмне забезпечення, Імовірно, буде перезавантажено, а база даних— відновлена. Під’єднані апаратні підсистеми, можливо, також вимагатимуть повторної ініціалізації.
Перезавантаження також включає функцію перезапуску після збою процесорного модуля застосувань, перерозподілених на інших процесорах.
Служби закриття системи (зупинка) вимагають виконання запланованого, організованого закриття системи на локальних і віддалених рівнях для всіх і кожного процесора в системі. Служби підтримують кризові і некризові ситуації, викликані закриттям системи. Служби повинні упевнитися в несуперечливому стані постійної пам’яті, подбати про чисте завершення всіх процесів, програм, пристроїв і сповістити про це користувача. Також забезпечують прогін програми діагностики в системі.
Служби ліцензування. Терміни й умови, що відносять до постачання програмного забезпеченням, містять правові обмеження на організацію використання продукту (наприклад, заборона несанкціонованого копіювання). Служби можуть одночасно запускати тільки визначене число копій. Керування ліцензуванням — нова область, важлива з двох причин. Умови ліцензійних угод сприяють користувачам укладати індивідуальні угоди з постачальниками, рентабельність яких реально задовольняє їхні потреби, що допомагає в організації правового поля І сприяє перевірянню наявності неліцензійних копій.
Повна реєстрація копій ліцензійного чи придбаного програмного забезпечення, що входить до штатного супровіду системи, повинна включати визначення унікального номера копії і його реєстрацію в базі даних керування конфігурацією разом з її розміщенням і відповідальним за неї. Треба встановлювати процедурні обмеження для заборони несанкціонованого копіювання програмного забезпечення, а регулярні контрольні перевіряння програм повинні включати перевіряння на наявність будь-яких несанкціонованих копій.
Служби виводу та розподілу друку. Пакети виводу та розподілу керують виводом продукції І розподілом із моменту запланованого користувачем виводу до часу друку. Спочатку треба встановлювати робочі критерії; наприклад, визначення одержувача виводу І спосіб його отримання користувачем. Основні функції:
видруковані вихідні дані можуть обмежуватися необхідними для користувача частинами;
продукування багатьох копій усього виводу чи обраних частин;
вивід можна згрупувати за одержувачами й їхнім розташуванням (місцеві доставки);
вивід для кожної роботи можна помістити в чергу як групу, за наступністю виконання роботи;
реєстрація числа повних видруківта індивідуальних сторінок, отриманих кожним користувачем;
ефективний контроль і керування виводом.
Пакети виводу і розподіли повинні містити таке:
роздрук і розподіл повних і часткових роздруків;
відстежування стану виводу (поставлений у чергу, роздрукований тощо);
інтерактивний перегляд тексту, що друкується;
архівування файлів виводу;
підтримування широкого діапазону принтерів;
встановлена і завантажувана функціональність;
засоби безпеки.
Використання пакетів розподілу виводу забезпечує безпомилкове надання роздруків потрібному користувачеві в місці доставки. Зберігають папір, час І ресурси інформаційних технологій, оскільки користувачі отримують тільки необхідні частини звітів і також можуть інтерактивно переглядати текст Кількість надрукованих сторінок можна регулювати. Вивід можна відслідковувати з часу його створення до часу надавання користувачу, допускаючи необхідний моніторинг безпеки.
Офісні засоби керування і копіювання/відновлення. Основні служби систем керування для записування на носії даних:
забезпечують автоматизовану підтримку записування на носії і дій із обслуговування і супроводу системи, включаючи розподіл носіїв І їхній перегляд для повторного використання, забезпечення рівномірного використання (тобто той самий носій багаторазово не використовують), побудова і виклик планувальника очищення, підтримування безпеки даних;
автоматизована архівація для збереження поза запам’ятовувальним пристроєм;
Ідентифікація нарощування вимог.
Зведене керування стосується регулювання чергування циклів записування (тобто створення резервних копій типу «дід», «батько», «син») від одного запам’ятовувального пристрою до іншого. Оскільки використовують цикли записування на носії, система керування автоматично реєструє різні ідентифікатори збереження разом із кожним записом.
Стратегія резервного копіювання необхідна для керування частотою резервування І шляхами його створення; наприклад, повний розділ на касеті чи окремі файли на стрічці.
Резервне копіювання і відновлювання системи і прикладного програмного забезпечення повинні бути відділені від резервного копіювання і відновлення даних. Резервне копіювання програм і бібліотек треба планувати явно і необхідно створювати закінчені резервні копії всіх програмних елементів чи бібліотек. План резервного копіювання файлів повинен бути повністю зареєстрований, правильно підтримуватися й адекватно охоронятися, оскільки зміст плану необхідний для відновлювання у разі руйнування системи.
Інтерактивне дискове керування. Системи дискового керування під час функціювання повинні враховувати певний діапазон факторів типу тривалості збереження, відновлювання, фрагментації простору, переповнення диску, рівня активності файлів І записів і використання каналів. Деякі системи безпосередньо надсилають повідомлення у разі досягнення встановлених граничних величин чи значень, але подібні дії вимагають коригувальних впливів. Зазвичай коригувальні впливи — це файлова і дискова реорганізація чи архівація даних і файлів.
Якщо використовують систему дискового керування, постійний моніторинг І актуальні запити про дисковий простір можна мінімізувати. Можливим є сумарне об’єднання дискового простору і постійне рекуперування невикористовуваного простору (дефрагментація-відновлення).
Планування роботи включає постійну організацію робіт і процесів у найефективнішій послідовності, максимізацію продуктивності і використання для відповідності цільовим наборам на рівні угод служб. Роботи планують, щоб гарантувати:
обслуговування рівня угод і вимог користувача; наприклад, певні роботи треба ініціалізувати та завершати до певного часу;
ефективного використання доступної пропускної здатності, наприклад, робоче навантаження в довільний час не має перевищувати практичної пропускної здатності.
Служби планувальника повинні містити, як мінімум:
високу верхню межу числа допустимих зв’язків між роботами;
здатність планування за календарем і критеріями;
підтримку балансу робочого навантаження;
рівні безпеки;
здатність перезапуску робіт;
можливість перевантаження оператора;
можливість моделювання майбутніх робочих навантажень.
Служби керування користувачами повинні уможливлювати:
створення нового користувача чи групи користувачів;
видалення користувача чи групи користувачів;
розподілу ресурсів системи між користувачами чи групами користувачів.
Ведення обліку. Ефективна система обліку дозволяє простежувати використання обчислювальних ресурсів різними користувачами І групами. Типова мета служб обліку полягає в спостереженні за службами і розподілом ресурсів між користувачами і групами користувачів.
Служби обліку охоплюють здатність до:
визначення І призначення пріоритетів використовування ресурсів;
звіт про розходування і використання часу для керування і користувачів;
встановлення обмежень ресурсів для користувачів і груп користувачів;
посилення обмеження використання ресурсів для користувачів і груп (тобто заборона доступу у разі перевищення обмеження щодо ресурсів).
Керування продуктивністю. Ефективне керування ресурсами інформаційних технологій вимагає також моніторингу таких аспектів, як ефективність апаратних засобів, програмного забезпечення і мережних компонентів, наявності служб і параметрів, що забезпечують системного адміністратора можливістю настроювати систему для забезпечення максимальної продуктивності. Безперечно, завжди використовуватимуть спеціалізовані застосування, що не вимагають схожих служб керування.
Елементи основних апаратних засобів, що підлягають моніторингу, охоплюють:
час простою центрального процесора (CPU);
загальне використання центрального процесора;
підсистему вводу-виводу;
систему віртуальної пам’яті;
усереднений коефіцієнт зайнятості основної пам’яті.
Перевіряння аспектів програмного забезпечення охоплює:
час запуску та зупинки;
загальний ступінь використання центрального процесора;
загальну кількість фізичних операцій уводу-виводу;
середній (і максимальний) коефіцієнт зайнятості основної пам’яті;
коефіцієнт інтенсивності сторінкового обміну І свопінгу (підкачування);
кількість виділеного чи віддаленого дискового простору;
обсяг уводу-виводу за пристроями;
дані транзакцій І статистика використання для ТР і систем баз даних.
Елементи контролювання мережі охоплюють:
загальну кількість надісланих і отриманих повідомлень;
обсяг надісланих і отриманих байтів;
число опитувань;
кількість повторно переданих повідомлень;
використання контролера/лінії;
середній час відгуку.
Керування пропускною здатністю. Ефективна і раціональна функція керування пропускною здатністю включає принаймні такі елементи;
керування продуктивністю для контролю й оптимізацїї використання наявних систем;
базу даних керування пропускною здатністю, що містить актуальні І хронологічні дані. База даних формує основу для тактичних і стратегічних звітів із продуктивності (ефективності) І пропускної здатності;
керування робочим навантаженням для ідентифікації і розпізнавання застосування, що використовує систему. Інтерпретація робочих навантажень має споріднений технічний І діловий характер. Включає установку формату (розмірів) прикладної програми для точного прогнозу ефективності використання і необхідної пропускної здатності нового застосування;
планування пропускної здатності для точного планування необхідних апаратних ресурсів і пов’язаних витрат у майбутньому; прогнозування ефективної продуктивності і пропускної здатності в тактичному і стратегічному планах.
Служби керування несправностями дають змогу системі мінімізувати вплив несправностей у системі. Існує ряд ділянок керування несправностями.
Стан компонентів системи. Служби ремонтопридатності забезпечують підтримку супроводу системи. Головний компонент підтримування — накопичення і реєстрація інформації щодо системних операцій. Типова інформація, що її реєструють:
програмні й апаратні помилки протягом виконання операції;
процеси, що потерпіли чи майже потерпіли невдачу у відповідних запланованих межах;
метрики продуктивності для настроювання системи;
час експлуатації системи в критичних щодо оточення умовах;
повідомлення про помилки в процесі самотестування під час запуску;
спроби порушення правил стратегії безпеки системи.
Служби запобігання несправностей включають можливість запобігання несправностей до появи збою в компонентах системи. Якщо система може знайти наближення дій компонента до його межі функціювання, поетапно на його заміну можна уводити запасний компонент чи компонент резервного пристрою. Інша форма запобігання несправності реєструє удари, екстремальні значення температури тощо, для пророкування можливої невідповідності компонента сподіваній вихідній експлуатаційній довговічності.
Служби виявляння несправностей стосуються визначення появи несправності в системі; можуть бути як пасивними, так і активними. Активні служби під час перевіряння різних компонентів системи намагаються визначити їхній стан. Натомість пасивні служби пробують контролювати стан компонентів системи, пасивно збираючи інформацію і спостерігаючи за поведінкою системи.
Служби локалізації несправностей намагаються визначити несправний компонент І виділити дефектний компонент з Іншої частини системи. Служби можна розподілити між виявленням несправностей і бібліотекою служб локалізації, що виконує обидві функції.
Служби відновлення несправностей намагаються привести систему в несуперечливий стан. Можуть впливати на служби планування, мережні служби і служби баз даних, залежно від використовуваної схеми відновлення.
